Розгляд касаційної скарги

Попередній розгляд справи проводиться без участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суддя-доповідач на попередньому судовому засіданні доповідає колегії у складі трьох суддів про свої висновки у справі та вносить відповідні пропозиції.

Якщо суддя-доповідач виявив, що відсутні підстави для скасування рішення і судова колегія погодилася з цією думкою, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. Суд скасовує рішення за наявності підстав, які тягнуть обов'язкове скасування судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції приймає рішення про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення рішення без змін або про скасування рішення суду без участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Отже, сторони й інші особи, які беруть участь у справі, позбавлені можливості доводити у касаційному суді переконливість своїх доказів, що гарантовано п. 4 ст. 129 Конституції.

На практиці ніхто не перевіряє, чи дійсно відбулося засідання колегії, чи це відбувалося так, що суддя-доповідач обійшов своїх колег-суддів і одержав їхні підписи на підготовленому документі. Тому вимога про попереднє засідання, яке відбувається без сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, має формальний характер і суперечить, на мою думку, конституційним гарантіям. Вихід із ситуації може бути знайдений у представництві інтересів сторін через обов'язкову участь обраних ними адвокатів у суді касаційної інстанції, як це має місце у Франції.

Якщо немає підстав для скасування рішення або є підстави для обов'язкового скасування рішення, справу можуть призначити до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

За межами регулювання ЦПК залишилось питання призначення складу суду в касаційній інстанції. Відповідно до Закону "Про судоустрій" колегії суддів для розгляду судових справ формує голова Судової палати.

Розгляд справи судом касаційної інстанції провадиться колегією у складі 5 суддів у межах, встановлених ст. 335 ЦПК. Порядок розгляду справи здійснюється за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції за винятками, передбаченими у главі 2 Кодексу. Засідання проводиться без виклику осіб, які брали участь у справі. За потреби вони можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, новий Кодекс послідовно обмежує право осіб брати участь у судових засіданнях та давати пояснення і доводити переконливість своїх доводів у суді касаційної інстанції.

Порядок судового засідання, якого зобов'язані дотримуватись учасники процесу і всі присутні в залі судового засідання, охоплює:

• 1) поведінку при вході до зали засідань і оголошення рішення чи ухвали;
• 2) форму звернення до суду і суддів ("Ваша честь");
• 3) мову, якою ведеться судочинство;
• 4) забезпечення безпеки учасників процесу;
• 5) правила проведення відео-, звукозапису, трансляції судового засідання;
• 6) заходи, що вживаються до порушників, встановленого порядку.

Процедура розгляду містить систему послідовних дій:

1) відкриття судового засідання і оголошення про те, яка справа розглядається і за чиєю скаргою. Суд з'ясовує, хто з учасників процесу з'явився, перевіряє їхні повноваження. Оскільки інше не передбачено, суд має оголосити склад суду, прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи й інші процесуальні права та обов'язки.

"У разі заявлення відводів, клопотань і заяв особами, які беруть участь у справі, іншими особами, які оскаржили рішення суду, з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи в касаційній інстанції, вони вирішуються судом після заслуховування думки осіб, які беруть участь у справі, у порядку, встановленому ЩІК України".

Касаційний суд може відкласти слухання справи у випадках неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручено повістку. Суд може відкласти розгляд справи й у інших випадках, передбачених ЦПК. Новий розгляд справи у касаційному порядку після її відкладення починається заново.

Всі ці питання належним чином не врегульовано. Чітко вказаного переліку винятків із загального порядку розгляду справ у суді першої інстанції глава 2 Кодексу не містить. Як правило, секретар або інша уповноважена особа касаційного суду перевіряє явку учасників процесу й інших осіб, які бажають бути присутніми в судовому засіданні, та проводить їх до зали засідань. Тобто має місце фактична процесуальна діяльність, або процесуальний звичай, який заповнює прогалини, не врегульовані законом;

• 2) суддя-доповідач в обсязі, який він вважає потрібним, доповідає зміст оскаржуваного рішення (ухвали) суду та доводи касаційної скарги;
• 3) сторони й інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може встановити однаковий проміжок часу для виступу сторін, обмеживши їх тривалість, про що оголошує на початку судового засідання. У своїх поясненнях сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного провадження. У процесі пояснень головуючий може зупинити особу, яка відхиляється від предмета оскарження. Особі, яка дає пояснення, суд може поставити питання, які стосуються оскаржуваного рішення (ухвали).

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати, де ухвалює рішення.

У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або її розгляд відкладено. Адвокатам, особам, які надають правову допомогу, слід усвідомлювати, що у поясненнях немає потреби повторювати все те, що викладено у касаційній скарзі. Навпаки, це може викликати незадоволення суду та зауваження з боку головуючого. Тим паче неприпустимо відволікати увагу суду викладом обставин, які не є предметом спору або стосуються тих питань, які суд касаційної інстанції не може встановлювати, тобто виходити за межі касаційної скарги. Слід зосереджуватись на тих обставинах, потреба у роз'ясненні яких і визначення своєї позиції виникли вже в процесі слухання справи, а також чітко і лаконічно викласти свою позицію щодо спору та заперечення щодо пояснень другої сторони. Якщо в процесі пояснень хтось із суддів ставить запитання, слід усвідомлювати, що відповідь потрібно давати негайно, а не продовжувати свій виступ. Таке питання може виявитись вирішальним для справи, тому не варто проявляти зайву в такій ситуації поспішність. Поспішайте повільно, і вас почують.

Адже справу слухають судді найвищої кваліфікації. З доповіді вони вже склали для себе загальну картину справи, мали можливість ознайомитися з документами, касаційною скаргою та запереченнями на неї, а тому відповідь на запитання може розвіяти певні сумніви, які виникли у суддів, або ж, навпаки, поглибити їх. Сам факт запитання засвідчує заінтересованість того чи іншого судді та його бажання розібратись у справі, а це важливо. Принцип диспозитивності діє й у суді касаційної інстанції. Позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил Кодексу.

При укладенні мирової угоди між представниками сторін суд перевіряє, чи мають на це повноваження такі особи. При цьому слід мати на увазі вимоги ст. 44 ЦПК та ст. 42 ЦПК. Під час вирішення питання про повноваження адвоката, який діє на підставі ордера, варто впевнитись, чи довіритель не обмежував адвоката на вчинення певних дій. Статті 333 та 334 ЦПК мають внутрішню суперечність. Виникає питання: як бути, якщо сторони готові укласти мирову угоду, а їх не викликають у судове засідання? Під час підготовки справи до слухання, враховуючи, що суд за потреби може викликати цих осіб у судове засідання, адвокат вправі заявити клопотання про виклик їх до суду з метою вирішення питання про укладення мирової угоди. Таке клопотання слід подавати завчасно (наприклад, разом із касаційною скаргою).

Ст. 334 ЦПК не передбачає випадку, коли відповідач визнає позов. Але відповідно до принципу диспозитивності відповідач має право визнати позов. Однак визнання позову відповідачем не тягне припинення справи. Визнання позову враховується касаційним судом при ухваленні рішення.

Ст. 335 ЦПК встановлює межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Перевірку справи суд здійснює в межах касаційної скарги. Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одного доказу над іншими.

Із змісту цієї норми складається враження, що суд касаційної інстанції не може давати оцінки доказам. Очевидно, що такий підхід є надто спрощеним. Суд перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права. І якщо при одержанні доказів, їх оцінці судом було допущено порушення норм процесуального або матеріального права, то суд касаційної інстанції має право дати цим порушенням оцінку відповідно до своїх повноважень, передбачених статтею 336 ЦПК. Схожу позицію займає і В. І. Тертишніков.

Ч. 2 статті визначає, що касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Тобто коментована стаття встановлює межі перевірки матеріального характеру - те, що закладено у позовній заяві. Якщо це вимога про стягнення 22 тис. грн у суді першої інстанції, то вона не може бути збільшена або замінена на іншу вимогу в суді касаційної інстанції.

Якщо суд касаційної інстанції виявить неправильне застосування норм матеріального права або порушення цих норм, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, то в цьому випадку суд не обмежений доводами касаційної скарги.