Особливості розгляду справи з нововиявленими обставинами

Загальна концепція провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами є об'єктом критики багатьох практичних працівників. Адже суд першої інстанції (той, який розглядав справу) скасовує всі рішення, зокрема ухвалені Верховним Судом. Критика положень розділу про розгляд справ за нововиявленими обставинами не призвела до змін у законодавстві.

Отже, слід ураховувати ті особливості цього процесу, що зазначені законом. До них належить норма ст. 362 ЦПК, яка визначає, що заяви про перегляд можуть бути подані протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

У літературі висловлено думку, що цей строк може бути продовжено згідно із ст. 73 ЦПК. Для адвоката, який бере доручення на ведення справи, така позиція є зручною, проте у разі пропуску все залежить від суду: погодиться він з доводами заявника чи ні. Насамперед це стосується п. 1 ст. 361 ЦПК, яка, мабуть, потребує стилістичної поправки. Можливо, п. 1 доцільно було б викласти як "істотні для справи обставини, що на час розгляду справи не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою". Спеціалістами пропонувались й інші варіанти викладу п. 1, що вказує на недостатню прозорість чинного пункту, хоча на практиці труднощів з його застосуванням, як правило, немає.

Щодо форми та змісту заяви, то ст. 364 ЦПК містить вимогу, щоб заява відповідала загальним вимогам Кодексу, тобто вимогам ст. 98, 119, 120 ЦПК. У всякому разі, у заяві має бути найменування суду, якому адресується заява; ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, місце її проживання чи місцезнаходження; інші особи, які брали участь у справі; дата ухвалення і зміст рішення, про перегляд якого подано заяву; нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд і дата їх відкриття або встановлення. У заяві робиться посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

Заява розглядається у судовому засіданні з викликом інших осіб, але їх неявка не є перешкодою для розгляду справи. У літературі висловлена думка, що заява має вирішуватись за правилами позовного провадження і розпочинатись з попереднього судового засідання. Вважаю, що достатніх підстав для такого висновку немає. Тим паче що ст. 365 ЦПК спрямовує на розгляд заяви в одному засіданні й незалежно від явки в судове засідання інших осіб.

Проте для того, щоб розглянути заяву в одному засіданні, в суд потрібно представити докази, що підтверджують наявність ново-виявлених обставин. Враховуючи, що задоволення заяви тягне за собою скасування рішень, зокрема Верховного Суду, слід визнати, що процедуру вирішення заяви врегульовано явно недостатньо. Таку заяву дійсно доцільно було б вирішувати за наявності осіб, які беруть участь у справі, і за правилами позовного провадження, але зміст ст. 365 ЦПК підстав для такого висновку не дає.

І, звичайно, варто передбачити можливість оскарження ухвали суду про задоволення заяви про перегляд рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами. Тому ст. 366 ЦПК доцільно б викласти у скороченій редакції, а саме: "Ухвала суду, прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали, у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в порядку, встановленому цим Кодексом".

Після задоволення заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами та скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за загальними правилами, встановленими Кодексом. Це означає, що суд має дотримати всю процедуру відповідного (наприклад, позовного) провадження. Тобто суд має призначити попереднє слухання справи і далі діяти за правилами, встановленими ЦПК.

Очевидно, було б неправильним вирішувати в одному засіданні і розгляд заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, і вирішення спору по суті, хоча на практиці такі випадки бувають.

Приклад. Тернопільський міськрайонний суд розглянув справу за позовом М. до Л. про розірвання шлюбу. Рішенням від 29 березня 2007 р. суд позовні вимоги задовольнив. 20 квітня 2007 р. Л. звернулася до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на свою вагітність, про яку на час ухвалення судового рішення не знала і не могла знати. Суд ухвалою від 15 травня 2007 р. заяву задовольнив, скасувавши своє ж рішення від 29 березня 2007 р.

У судовій практиці непоодинокими є випадки, коли під час розгляду заяви про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами заявник посилається на процесуальні недоліки, допущені під час розгляду цивільної справи, а суд визнає цю обставину нововиявленою. Є випадки перегляду судових рішень з тієї підстави, що сторона не була повідомлена про час і місце розгляду справи або не з'явилася в судове засідання з поважних причин.

Приклад. Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 22 травня 2008 р. скасував у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвалу цього ж суду, якою залишена без розгляду позовна заява Ш. М. до ПІ. Й. про визнання права власності у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання без поважних причин. Суд визнав нововиявленою обставиною те, що ІД.М. запізнилася в судове засідання з поважних причин. Подібні обставини не можуть вважатися нововиявленими і не є підставою для перегляду судового рішення^[1].

Нерідко підставою для звернення до суду є неналежне виконання судом обов'язків щодо встановлення складу учасників судового розгляду.

Приклад. Переяслав-Хмельницький міжрайонний суд у 2006 р. розглянув справу за заявою Переяслав-Хмельницької міської ради (далі - міськрада) про визнання відумерлою спадщини (двокімнатної квартири). Рішенням від 24 жовтня 2006 р. суд задовольнив вимоги заявника. 15 січня 2007 р. до суду звернувся К. із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки він є внуком спадкодавця і рішенням суду порушено його права як спадкоємця. Ухвалою від 26 квітня 2007 р. суд задовольнив зазначену заяву, а 22 травня того ж року ухвалив нове рішення, яким відмовив міськраді у задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. 275 ЦПК у заяві про визнання спадщини відумерлою має бути подано відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про відмову від її прийняття чи неприйняття ними спадщини. У заяві міськради було лише визначено, що "житлове приміщення перебуває в занедбаному стані, спадкоємці відсутні".

Таким чином, суд мав на підставі ч. 1 ст. 121 ЦПК залишити заяву без руху і надати строк для усунення недоліків, зокрема, для зазначення потрібних обставин і надання відповідних доказів. Оскільки він такої дії не вчинив, можна сказати, що суд не виконав своїх передбачених законом обов'язків, що вплинуло на результати розгляду справи. Крім того, суд усупереч положенням ч. 1 ст. 362 ЦПК прийняв заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яку подала особа, що не брала участі у розгляді справи.

Подання до суду такої заяви виключає перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Тому суд має був відмовити у прийнятті такої заяви, постановивши відповідну ухвалу^[2]. Слід мати на увазі, що процесуальні недоліки розгляду справи (неналежне повідомлення учасників процесу, неналежне дослідження обставин справи або неналежне сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи) не можуть вважатися ново-виявленими обставинами^[3].

Нововиявленою може бути визнано лише ту обставину, яка існувала на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла після ухвалення судового рішення, тобто є новою, не може вважатися нововиявленою.

Неоднозначним є питання про те, чи можна вважати нововиявленою обставиною факти, які не були відомі суду та учасникам судового розгляду на час ухвалення рішення, але стали відомі після набрання ним чинності.

Приклад. Чаплинський районний суд Херсонської області переглянув своє рішення за нововиявленими обставинами, встановивши, що до ухвалення рішення суду з актового запису про народження дитини виключено те, що відповідач є батьком дитини. Місцевий суд ці обставини кваліфікував як нововиявлені, зазначивши, що вони існували на момент розгляду справи, проте ні суду, ні заявнику не були відомі. Якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду, а після ухвалення рішення звернувся із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, то така заява не підлягає задоволенню^[4]. За такої позиції суду слід з'ясовувати, чи були такі факти відомі заявнику на момент розгляду справи.

Нововиявлені обставини повинні мати істотне значення для справи. Отже, для визначення, чи є такий доказ істотним, належить вивчити матеріали справи та визначити, на підставі яких доказів ухвалено рішення. З урахуванням цього суд і з'ясовує, чи є нова обставина істотною для вирішення справи. Непоодинокі випадки, коли суд визнає неістотними обставинами, які здатні суттєво вплинути на вирішення справи.

Приклад. Московський районний суд м. Харкова 5 березня 2002 р. ухвалив рішення про стягнення з відповідача Н. 287125 грн на користь позивача К. 12 липня 2007 р. Апеляційний суд Харківської області змінив рішення місцевого суду, зменшивши суму стягнень до 13 тис. 586 грн. Ухвалою від 12 квітня 2007 р. Московський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, визнавши зазначені в заяві обставини неістотними. Між тим заявник надав ґрунтовні докази того, що позивач суттєво і безпідставно завищив суму матеріальної шкоди, а отримані ним ушкодження не були тяжкими. Ця ухвала була оскаржена в апеляційному порядку, але суд другої інстанції 9 серпня 2007 р. відмовив у її задоволенні.

Слід зауважити, що в цьому випадку заява про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядалася ще й неналежним судом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 363 ЦПК рішення, ухвала суду чи судовий наказ розглядаються судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ. Водночас судам слід ураховувати, що не можуть вважатися істотними обставинами необґрунтовані твердження заявника, незначні уточнення обставин справи тощо.

Як правило, перегляд судових рішень здійснює той самий суддя, який вирішував справу. Інший склад суду може переглядати таке рішення в разі відсутності складу суду, що ухвалив це судове рішення. Разом з тим деякі судді вважають, що в разі скасування ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення, що набрало чинності, у зв'язку з нововиявленими обставинами суддя чи судова колегія, яким скасована ухвала, не вправі повторно розглядати зазначену заяву, оскільки свою правову позицію вони вже висловили, а тому можуть виникнути сумніви в їх об'єктивності та неупередженості. Така позиція заслуговує на увагу.

У порядку нововиявлених обставин можуть бути переглянуті й ухвали апеляційної (касаційної) інстанції, зокрема й ті, якими закрито провадження у справі чи заяву залишено без розгляду.

У справах щодо нерухомого майна поширеними є випадки, коли особи звертаються до суду з вимогою переглянути рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами на тій підставі, що зазначене рішення ухвалено на основі документації, яка згодом була змінена БТІ, унаслідок чого характеристики об'єкта нерухомості, зазначені в судовому рішенні та новій документації, не збігаються і є неможливою реєстрація прав на такий об'єкт.

Приклад. Новозаводський районний суд м. Чернігова розглянув справу за позовом Г. до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням від 8 листопада 2006 р. суд задовольнив позовні вимоги, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку в м. Чернігові. 8 червня 2007 р. Г. звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду було ухвалено на підставі довідки, яку 7 червня 2007 р. визнано недійсною у зв'язку з помилкою. Згідно з новою довідкою змінилася частка майна, визнання права власності на яку вимагав позивач. Ухвалою від 18 липня 2007 р. суд задовольнив заяву Г. про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами і 11 вересня 2007 р. ухвалив нове рішення з урахуванням виявленої обставини, яким визнав за позивачем право власності на 3/5 частини будинку.

Зміст перегляду при цьому полягає у внесенні змін до тексту судового рішення, не впливаючи на його зміст по суті. Одностайної думки, чи правильною є практика перегляду таких справ, немає. З одного боку, вбачається, що незважаючи на те, що зазначені обставини і не відповідають ознакам нововиявлених, така практика перегляду судових рішень виправдана, оскільки без внесення відповідних виправлень судове рішення неможливо виконати. Передусім з огляду на те, що законодавством не встановлено жодного іншого порядку внесення в судові рішення подібних виправлень та уточнень, і водночас зазначені обставини не є підставою для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку. З другого боку, деякі юристи вважають, що внесення подібних змін до судового рішення не вимагає будь-якого перегляду і має відбуватися шляхом надання роз'яснення рішення суду відповідно до ст. 221 ЦПК.

Становить інтерес питання: чи можливий перегляд за нововиявленими обставинами, які сталися внаслідок судової помилки, вчиненої Верховним Судом. Вирішуючи таку ситуацію, ухвалою від 8 лютого 2001 р. № 36-0 "За скаргою акціонерної компанії"Алроса" на порушення конституційних прав і свобод ст. 333 Цивільного процесуального кодексу РСФСР", Конституційний суд РФ вказав, що гарантоване Конституцією РФ право на судовий захист передбачає можливість виправлення судових помилок і після розгляду справи у тій судовій інстанції, рішення якої галузевим законодавством може визнаватись остаточним у тому смислі (внутрішньому розумінні), що це рішення не може бути переглянуто згідно зі звичайною процедурою. Перегляд такого рішення можливий у додатковому провадженні у зв'язку з нововиявленими обставинами, що дозволяє усунути допущені судові помилки, які не були або не могли бути виявлені раніше й у результаті яких порушені права і законні інтереси громадян та організацій не були захищені.

Таким чином, судова помилка, виявлена після прийняття Президією Верховного суду РФ постанови по конкретній справі, якою змінено або скасовано рішення, постанову і прийнято нове рішення у порядку нагляду, також може бути підставою для перегляду такої постанови Президії у зв'язку з нововиявленими обставинами^[5].

Отже, маємо застосування принципу розумності Конституційним судом РФ та надання переваги суті над формою. Безумовно, що й українським юристам, зокрема і Конституційному Суду України, варто прислухатись до досвіду наших північних сусідів.

Трапляються випадки, коли місцеві суди скасовують рішення через відсутність достатніх доказів обґрунтованості вимоги заявника про перегляд судового рішення.

Приклад. Новотроїцький районний суд Херсонської області ухвалив рішення у справі за позовом С. до К. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності. К. подала заяву про перегляд зазначеного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, де зазначила, що долучені до справи від її імені розписки є фальшивими, вона таких розписок нікому не давала. Інших доказів, крім доводів заявника, у матеріалах справи немає. Враховуючи пояснення заявника, суд задовольнив заяву та скасував рішення суду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК такі обставини мають бути встановлені вироком суду, що набрав чинності.

Приклад. Центральний районний суд м. Сімферополя 6 грудня 2006 р. ухвалив рішення, яким задовольнив позов Д. до А. про стягнення суми. А. звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення, мотивуючи тим, що згідно з ухвалою Верховного Суду України від 15 листопада 2006 р. скасовано рішення Апеляційного суду АР Крим від 8 серпня 2005 р. Ухвалою зазначеного районного суду від 10 квітня 2007 р. заява А. про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволена^[6].

Якщо суд задовольняє заяву про перегляд рішення, то така ухвала оскарженню не підлягає. Якщо у задоволення заяві відмовлено, то вона може бути оскаржена в загальному порядку до апеляційного суду і далі судів вищої інстанції (див. також п. 17 ст. 293 ЦПК).

У випадках, коли у процесуальному законодавстві передбачається неможливість оскарження рішення або ухвали, незалежно від того, наскільки воно є обґрунтованим, виникають проблеми законності та обґрунтованості дій суддів. Ось і у коментованій статті таке правило міститься. "Користуючись цим, суди досить часто безпідставно використовують порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами з метою усунення помилок, допущених ними під час розгляду справи або просто зміни ухваленого судового рішення. При цьому суди вищих інстанцій позбавлені можливості адекватно реагувати на такі порушення", Трапляються випадки безпідставного розгляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами справ за відсутності належно оформленої вимоги заявника.

Приклад. Черкаський районний суд Черкаської області 28 квітня 2007 р. розглянув за правилами провадження у зв'язку з ново-виявленими обставинами два листи начальника районної інспекції державного технічного нагляду, в яких він просив переглянути рішення про визнання права власності Т. на екскаватор, а І. - на трактор. Листи ні за змістом, ні за формою не відповідали вимогам ст. 364 ЦПК. У них зверталася увага суду, що зазначені транспортні засоби зареєстровані за юридичними особами. Про перегляд справи за нововиявленими обставинами у них не йшлося. Розгляд заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є стадією судочинства, під час якої суд не вирішує спору, а досліджує, чи наявні визначені законодавством нововиявлені обставини. Тому укладення мирової угоди під час такого розгляду є неможливим.

Якщо суд задовольняє вимогу про перегляд судового рішення, у разі подальшого розгляду справи в порядку позовного провадження така мирова угода можлива. У судовій практиці мали місце випадки перегляду ухвал про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду. Оцінка таких дій є різною. "Вбачається, що ухвалою про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду закінчується розгляд справи, а отже, правильною слід вважати практику тих судів, які здійснюють перегляд ухвал про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду, коли із заявою про такий перегляд звертаються особи, зазначені у ч. 1 ст. 362 ЦПК. Право на подання такої заяви мають, зокрема, треті особи, залучені до участі у третейському розгляді, навіть якщо вони не були присутні під час такого розгляду"^[7]. Така позиція заслуговує на увагу. Порушення судами вимог процесуального законодавства з розгляду таких справ обумовлено тим, що ухвали про задоволення вимоги про перегляд рішення, ухвали або судового наказу є остаточним і не підлягає перевірці судами апеляційної та касаційної інстанції.

• [1] Практика перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства. Узагальнення Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 7. - С. 22.
• [2] Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України. Цивільний процес у питаннях і відповідях. - X.: Харків юридичний, 2008. - С. 578.
• [3] Практика перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства. Узагальнення Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. — 2010. - № 7. - С. 22.
• [4] Практика перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства. Узагальнення Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 7. - С. 23.
• [5] Комментарий к Гражданскому процесуальному кодексу Российской Федерации. - М., 2004. - С. 631. ш Там само. - С. 25.
• [6] Практика перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства. Узагальнення Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 7. - С. 25-26.
• [7] Практика перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами в порядку цивільного судочинства. Узагальнення Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 7. - С. 30.