Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому в місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

(Ч. 2 ст. 395 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1837-УІ від 21.01.2010.)

За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

( Ч. 3 ст. 395 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1837 VI від 21.01.2010.)

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою зі сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

(Ч. 5 ст. 395 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1837-УІ від 21.01.2010.)

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

(Ч. 6 ст. 395 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1837-VI від 21.01.2010.)

Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.

Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до статей 151-155 цього Кодексу.

(Ст. 395 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3776-VI від 22.09.2011.)

Ст. 395 ЦПК визначає, які дії має вчинити суд у разі надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому в місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після перебігу зазначеного строку, незалежно від того, було чи не було подано заперечення, суддя постановляє ухвалу про час і місце розгляду клопотання і повідомляє заінтересованих осіб письмово не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду. За наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання суддя здійснює одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин стягувача або боржника, або їх представників не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо тільки однією зі сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду. За результатами розгляду справи суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову в задоволенні клопотання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. У ч. 8 коментованої статті визначено, що у випадку, коли рішення іноземного суду передбачає стягнення в іноземній валюті, суд визначає цю суму в гривнях за курсом НБУ на день постановлення ухвали.

Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до статей 151— 155 цього Кодексу

Ст. 396 ЦПК встановлює випадки, коли надання дозволу на примусове виконання рішення не задовольняється. За загальним правилом це випадки, передбачені міжнародними договорами. Отже, для вирішення питання суду потрібно ознайомитися з відповідним міжнародним договором і з'ясувати наявність обставин, передбачених ч. 2 коментованої статті.

У задоволенні клопотання може бути відмовлено з підстав, передбачених у ч. 2 коментованої статті.

Приклад. Н., що проживає в Російській Федерації, звернувся з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Російської Федерації щодо відібрання дитини. У судовому засіданні було доведено, що дитина постійно проживає з матір'ю на території України. Відповідно до ст. 32,55 Мінської конвенції, а також згідно з п. З ч. 2 ст. 396 ЦПК, суд відмовив у задоволенні клопотання.

Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення або про відмову може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом. Ст. 293 ЦПК не передбачено право на оскарження такої ухвали. Коментована стаття, по суті, є спеціальною нормою, яка визначає можливість оскарження ухвали суду з питання про примусове виконання рішення суду. Порядок оскарження такої ухвали визначається відповідно до загальних правил і строків.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала чинності (ст. 223 ЦПК), суд видає виконавчий лист. Надалі виконання рішення здійснюється відповідно до виконавчого листа.