< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Міжнародна економіка як складова економічної теорії

Сутність, етапи формування, структура, тенденції розвитку міжнародної економіки (світового господарства)

Міжнародна економіка (світове господарство) - це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин [1, с. 282].

Міжнародна економіка - це галузь фундаментальної економічної науки , що вивчає світове господарство як ціле, його основні складові.

Міжнародна економіка як цілісна система склалася близько ста років тому на рубежі ХІХ-ХХ ст. Основою її поступового формування став світовий ринок. Основними етапами у розвитку міжнародної економіки (світового господарства) є:

  • - виникнення міжнародних монополій;
  • - територіальний поділ світу;
  • - виникнення соціалістичної системи;
  • - після другої світової війни почався процес якісної зміни системи світового господарства. Він в основному завершився у 1960-х роках, коли пішла в минуле колоніальна система і на світовій арені з'явилися молоді незалежні держави;
  • - три останніх десятиріччя XX ст. вважаються початком нового періоду в розвитку світового господарства. Воно все більше набуває ознак цілісності. Цей процес проявляє себе у функціонуванні прямих зв'язків між підприємствами, об'єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо;
  • - період - кінець XX - початок XXI ст. характеризується насамперед тим, що світове господарство, зберігаючи багато протиріч і різнопланових тенденцій, є ціліснішим, інтегрованішим і динамічнішим, ніж у середині XX ст.

Міжнародна економіка розвивається під впливом різноманітних чинників, які надають їй високого динамізму та нових якостей, основними серед яких є:

  • - розвиток НТП і перетворення інформаційних технологій на найважливіший чинник світової економіки;
  • - зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;
  • - поглиблений розвиток МПП: міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва;
  • - інтенсифікація міжнародного руху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технології, інформації, засобів виробництва;
  • - загострення енергетичної і продовольчої проблем;
  • - формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів та ін.

Внаслідок дії цих чинників утверджується тенденція до зростання взаємозалежності, інтеграції країн, інтернаціоналізації процесів виробництва та інших складових господарського життя міжнародної економіки.

У загальному вигляді міжнародна економіка включає дві складові: національні господарства та міжнародні економічні зв'язки між країнами-партнерами. Міжнародні економічні відносини (зв'язки) є похідними від національних відносин, але їх розвиток генерує зростання національних економік.

Суб'єктами міжнародної економіки (світового господарства) є:

  • - на мікроекономічному рівні: юридичні (фірми) та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, пов'язані з рухом товарів, факторів виробництва тощо;
  • - на макроекономічному рівні: країни, їх регіональні й муніципальні суб'єкти, інтеграційні об'єднання країн, світове господарство загалом в умовах глобалізації фінансових ринків;
  • - на маркоекономічному та глобальному рівнях: транснаціональні корпорації і транснаціональні банки;
  • - на наднаціональному рівні: міжнародні організації та наднаціональні інститути [2].

Міжнародна економіка динамічно розвивається. Серед тенденцій, які визначають її сучасний стан, перспективи розвитку, наступні:

  • - розширення сфери дії принципів ринкової економіки;
  • - включення у сферу всесвітніх господарських зв'язків абсолютної більшості країн планети та посилення у розвитку кожної з них зовнішнього фактора;
  • - координація дій суб'єктів світового господарства з метою формування єдиної економічної стратегії з урахуванням інтересів країн світового співтовариства;
  • - формування нової системи міжнародного поділу праці, характерною ознакою якої є перетворення групи економічно розвинених країн на центр науково-технічного прогресу, творців передових технологій, інновацій тощо;
  • - формування регіональних союзів груп країн світу [3].

Примітки

1. Бєляєв О. О., Бебело А. С Політична економія: Навч. посібник. - К. : КНЕУ, 2001. - 328 с.

У підручниках, навчальних посібниках знаходимо й інші визначення (Зазимко А. 3. Політична економія: Структурно-логічний навч. посіб. - К. : КНЕУ, 2005. - С 330)

2. У 2001 р. в світі налічувалося до 230 держав, відокремлених між собою приблизно 260 сухопутними кордонами. В обігу налічується понад 300 найменувань грошей. Нації і народності розмовляють більше ніж 2800 мовами.

Більша частина з них існує в умовах докапіталістичних формацій, поєднуючи різні способи виробництва (Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - С. 85).

Таблиця. Суб'єкти міжнародної економіки (світового господарства)

Загальна назва суб'єктів

Назва конкретних суб'єктів

Національні економіки

США, Китай, Україна та ін.

Міжнародні монополії, ТНК, фірми

Головні суб'єкти світової економіки, які мають необмежену владу у світі

Регіональні об'єднання держав, інтеграції

Країни ОПЕК, європейські країни (ЄС); країни ОЕСР, АСЕАН та ін.

Міжнародні економічні інститути, організації

ООН та її інститути, МББР, СОТ тощо

ООН класифікує країни за станом соціально-економічного розвитку таким чином: промислово розвинуті; країни з перехідною економікою; країни, що розвиваються (Бочан І. О., Михасюк І. Р. Глобальна економіка: підручник. -К. : Знання, 2007. - С. 240-245):

Згідно з класифікацією Світового банку, за рівнем доходу економіка країни може визначатися як економіка з низьким доходом, середнім доходом (який може бути нижчим, середнім та вищим) та економіка з високим доходом.

Класифікація Світового банку охоплює 209 країн:

  • - країни з низьким доходом - 64 держави, в яких ВНП на душу населення становить менше 725 дол. США;
  • - країни середнім доходом, які поділяються на: а) країни з нижчим середнім доходом - 66 держав з ВНП на душу населення - 726 до 2895 дол. США; б) країни з вищим середнім доходом - 35 держав, в яких ВНП на душу населення - 2896 - 8995 дол. США;
  • - країни з високим доходом - 44 держави, в яких ВНП на душу населення становить 8995 дол. США і вище. Більшість країн з високим рівнем доходу - це індустріальні, промислово розвинуті країни.
  • 3. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Реженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук, проф. В.Г. Федоренка. - К. : Алерта, 2008. - 487 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >