< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості розвитку господарства Російської імперії та могутня роль України

Після проведених реформ 1848 р. в Австро-Угорщині почали формуватися нові підприємницькі взаємовідносини. Зміни відбулися практично в усіх галузях економіки, особливо, це проявилося в зростанні та підвищенні функціонування аграрної сфери. Швидкими темпами відбувалася будівля залізних доріг, що дало можливість формувати нові ринки збуту новоствореної продукції для капіталістичних виробників.

Реформи 1848 р. в Австро-Угорщині та 1861 р. у Росії мали багато спільного. Як прогресивний крок у суспільному розвиткові, вони в цілому створили умови для генезису підприємницьких відносин, здійснення промислового перевороту та підвищення ефективності аграрної галузі, істотної розбудови залізничної мережі та розширення ринків збуту для капіталістичного виробництва. Разом з тим методи запровадження зазначених реформ, економічне життя обох країн обумовлювали довготривале псування пережитків патріархального ладу. Останні суттєво гальмували господарську ініціативу селянства та утруднювали процес капіталістичної перебудови сільськогосподарського виробництва.

В західних регіонах України (Закарпаття, Буковина, Галичина) які входили до складу Австро-Угорщини, згідно із законами Угорського сейму та Віденського парламенту у 1848 р. було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства. Останні стали вільними громадянами, їх наділяли землею (земельні наділи), поступово вони почали отримувати політичні права та мати можливість налагоджувати та врегульовувати взаємини з поміщиками.

Вирішення земельного питання в ході реформи було здійснено на користь останніх, зберігши їхню власність у попередніх розмірах і навіть збільшивши її. Але, незважаючи на це, пореформений розвиток сільського господарства західних земель України супроводжувався поступовою товаризацією його основних галузей та орієнтацією на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися, зокрема, у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності сільськогосподарського виробництва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також ряду промислових галузей, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Стосовно Селянської реформи 1861 р. в Росії слід зазначити, що вона також помітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичної диференціації. Реформа стала переломним моментом в історії розвитку країни. Протягом кількох пореформених десятиріч у Росії, а в її складі — і в Україні, виникли та утвердилися нові, ринкові відносини.

Особливістю Маніфесту 1861 р. було те, що він став першим кроком до поетапних, хоча часто непослідовних, змін у суспільстві, які відбувалися протягом другої половини XIX — початку XX ст. Економічні зрушення (скасування панщини та позаекономічних форм примусу, перетворення землі на об'єкт купівлі продажу, наділення селян землею) доповнювалися змінами в політичному (особиста незалежність селян від поміщиків) й адміністративному (селянське самоврядування, просвітницька діяльність земств) механізмах, соціальному житті суспільства.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 р. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модернізації суспільства. Протягом 60-х рр. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запроваджено селянське самоврядування. Завдяки військовій реформі (1874 р.) відбулися перетворення у військовій справі: були відмінені рекрутські набори скорочено строк служби, розроблена система заходів щодо технічного переозброєння армії.

Підготовлені та проведені, в основному представниками консервативних кіл дворянства, реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, обтяжливий фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. А умови, за яких відбулося скасування кріпосного права, визначили особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від замкненого феодального господарства до капіталістичних методів ведення останнього

Отже, після 1861 р. відбулося:

по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції "знизу", а силовій модернізації — "революції згори";

по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва;

по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки;

по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існування нового та попередніх устроїв, а також порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Загострюються питання щодо скасування кріпацтва і вже в 40-х р. формуються ліберально-дворянський та революційно-демократичний напрями, які відображали інтереси протилежних класів — поміщиків та селян.

Внаслідок загального пожвавлення громадського руху в Україні в Києві утворилася таємна політична організація "Кирило-Мефодіївське товариство" (1846—1847), яка проголосила необхідність знищення кріпосництва та царизму і об'єднання слов'янських народів на демократичній основі.

До 1857 р., тобто до офіційного оголошення урядом підготовки реформи, щодо скасування кріпацтва сформувалися різні представники, а саме: дворянські й буржуазні ліберали та представники демократичних сил були прихильниками звільнення селян. Дворяни-кріпосники боролися за збереження кріпосного права. Гостро стояло питання щодо землі.

Консерватори вимагали безземельного звільнення селян і високих викупних платежів. Дворянські ліберали виступали за збереження поділу землі як об'єкта господарювання між поміщиками і селянами за збереження монополії поміщицького господарства. Буржуазні ліберали домагались створення умов для капіталістичного аграрного розвитку, головною перешкодою на шляху якого була особиста залежність селян.

Основна увага представників різних шкіл української економічної науки пореформеного періоду була зосереджена на питаннях ринкового розвиток, а саме:

зокрема перспектив народногосподарської еволюції;

долі капіталізму в країні;

подолання відставання соціально-економічному розвиткові від західних держав;

"прусський" чи "американський" тип капіталістичного розвитку;

індустріалізації виробництва тощо.

Інтереси буржуазії безпосередньо не вступали в конфлікт з феодальною земельною власністю. Буржуазні ліберали гостро критикували поміщицьке господарство як неефективне. Але щодо питань земельної власності їхня позиція не суперечила позиції дворянських лібералів. Демократи були прихильниками революційного зламу феодально-кріпосницьких відносин, ліквідації поміщицького землеволодіння.

Резюме

Індустріалізація в розвинутих країнах на основі науково-технічної революції. Електрифікація виробництва, транспорту і побуту. Монополії, форми монополій, картель, синдикат, трест, концерн. Економічний розвиток Англії в період розкладання феодалізму і зародження капіталістичних відносин. Особливості процесу первісного нагромадження капіталу у Франції. Розвиток капіталізму в США, свої особливості, які суттєво відрізняли його від західноєвропейського варіанту. Господарства Японії З 70-х років XIX ст. Буржуазна революція 1868 р. і реформи "Мейдзі" (освіченого правління) становленню індустріального суспільства. Індустріальний розвиток в Японії. Посилення процесу концентрації виробництва та централізації капіталу. Швидке зростання банківського капіталу.

Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації. Великобританія - фермерські господарства. Франція - парцелярне землеволодіння. Німеччина два типи розвитку: 1) східні райони - юнкерський шлях 2) північні та південно-західні районах - селянські й фермерські господарства. США - фермерські господарства. Японія - аграрно-індустріальна. Розвиток сільського господарства: революційний шлях ( з переходом на індустріальну основу) еволюційний шлях (поступове переростання господарств з феодальних у фермерські). Особливості розвитку господарства України в XIX-XX cm.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >