< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економічний розвиток України кінця XX -початку XXI ст.

З розпадом СРСР і отриманням незалежності на шлях самостійного як політичного, так і економічного розвитку вийшла одна з найбільших колишніх радянських республік — Україна. За виробничим потенціалом і чисельністю населення Україна — друга після Росії держава СНД. На початку 90-х років її населення становило 52 млн осіб, що дорівнювало близько 18% загальної чисельності населення колишнього СРСР. У 1989 р. в Україні було вироблено понад 16% загальносоюзного національного доходу.

У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:

  • - загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;
  • - деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;
  • - викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;
  • - гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки[1].

Отже, Україна була досить сильно пов'язана із республіками СРСР і в першу чергу базувалася на галузях промисловості. Економіка України створювалась і функціонувала як невід'ємна складова частина народногосподарського комплексу колишнього СРСР, в інтересах усіх його союзних республік на основі єдиного плану. Частина підприємств працювала, використовуючи привізні паливно-енергетичні ресурси, сировину, матеріали, комплектуючі, деталі., Так, Тернопільський бавовняний комбінат переробляв бавовну, яка надходила з Киргизії та Узбекистану. За оцінками економістів, 70—80 % загальної кількості промислових виробництв не мали на території України замкнених технологічних циклів[2].

В країна за часів існування командно-адміністративної системи було практично повністю вичерпано весь продуктивний потенціал Донбасу, особливо коли стало питання про поновлення технологічного процесу видобування із застосуванням новітніх технологій, оновленням основних засобів, соціальні проблеми виявилося, що це проблема суто українська. У 1966—1990 рр. тільки 25 % інвестицій направлялося на оновлення виробничих фондів. Інші кошти йшли на підтримку рівня наявного виробництва, тобто тільки на його капітальний ремонт. Необхідність відтворення основних фондів економіки задовольнялася лише на 50 %. На початку 90х років термінової заміни промислового устаткування потребували 25 % обсягу основних фондів, у тому числі 40 % машин і устаткування. У багатьох галузях промисловості функціонувало 65 % спрацьованих основних фондів. Таких жалюгідних показників не мала жодна розвинена індустріальна країна .

Для того щоб виправити катастрофічну ситуацію необхідно будо створити нову економічну модель розвитку економіки країни яка б мала на меті забезпечити економічне зростання та покращення соціального добробуту населення.

Резюме

Наслідки Другої світової війни для вітчизняної економіки. Велика увага приділяється підприємствам харчової, легкової місцевої промисловості. Проведення аграрних реформ, суцільна колективізація сільського господарства. Встановлення контролю над потенційно ворожим населенням - репресії. Переорієнтація господарства України з червня 1941 р. на потреби оборони. Повоєнна відбудова народного господарства. Структурні зрушення в економіці в 50-60-х роках (хрущовська "відлига"). Хрущовський проекти "агроміста".. Швидкій ріст промисловості. 1948-1949 колективізація сільського господарства. 1964 р. Л. Брежнєв. Нова економічна реформа -"Косигінська реформа". "Золоті роки стабільності" втрата економікою динамізму, розвиваючись суто екстенсивним методом. Криза - результат "соціалістичних методів управління" страйки 189 р. Вибух 1986 р. на Чорнобильській АЕС - поштовх для отримання Українською республікою 16 липня 1990р. "Державний суверенітет України".

  • [1] Економічна історія: Лекції / Н. О. Тимочко, О. А. Пучко, Л. М. Рудомьоткіна та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 508 с.
  • [2] Лановик Б. Д., Матисякевич З. М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України і, світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. — К.: Вікар, 1999. — 737 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >