< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції та гуманістично-моральної еволюції (друга половина XX - початок XXI ст.)

Глобалізація економічних процесів і формування нової економіки

Світова торгівля і світогосподарські зв'язку стали набувати нову якість після великих географічних відкриттів в XV - XVI ст. Натомість великі географічні відкриття з'явилися результатом розвитку науки, техніки, економіки. Це - результат тривалого історичного поступу людства, створених продуктивних ста, що вели до більшої диференціації громадського виробництва та поділу праці як внутрі (князівств, герцогств), та й з-поміж них.

Глобалізація включає в себе такі етапи:

  • 1. Етап світової торгівлі - географічні відкриття 15-16 століть, шляхом формування господарських зв'язків між країнами. Для нього характерні:
    • - домінування зовнішньої торгівлі в міжнародних економічних зв'язках;
    • - нерівноправність відносин й нееквівалентність обміну;
    • - відсутність стійких зв'язків та правової основи регулювання міжнародних економічних відносин;
    • - використання насилля у міжнародних відносинах. Формується міжнародний поділ праці, спеціалізація.
  • 2. Етап іноземних інвестицій починається з другої половини 19 століття. Для нього характерні:
    • - розвиток іноземного інвестування;
    • - удосконалення форм світової торгівлі;
    • - запровадження інтелектуальної власності (патенти, ліцензії), ноу-хау;
    • - виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв'язків (міжнародна міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво).
  • 3. Етап економічної інтеграції (взаємне об'єднання виробничих процесів різних країн, застосування вертикальної і горизонтальної інтеграції; створення міжнародних економічних організацій тощо).
  • 4. Етап глобалізації (з другої половини 80-х років 20 століття). Якщо економічна інтеграція має переважно регіональний характер, то глобалізація стає планетарним явищем.

Глобальна економіка включає в себе такі головні елементи:

  • - міжнародну науково-технічну сферу;
  • - систему міжнародного виробництва;
  • - світовий ринок і міжнародну торгівлю;
  • - міжнародну валютно-фінансову систему.

Глобальна економіка може бути визначена як економіка ключові елемент якої мають інституційну, організаційну і технологічну можливість працювати як єдине ціле у реальному часі, До джерел економічної глобалізації відносять:

  • - науково-технічний прогрес;
  • - поширення форм економічної лібералізації
  • - феномен транснаціоналізації, Елементи глобальної економіки:
  • - Міжнародна науково-технічна сфера;
  • - Сфера (система) міжнародного виробництва;
  • - Світовий ринок;
  • - Міжнародна торгівля;
  • - Міжнародна валютно-фінансова система. Міжнародні науково-технічні відносини найбільш концентровано реалізуються у формуванні світового ринку технологій, "ноу-хау", патентів і ліцензій, інжинірингових та інформаційних послуг. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку в сучасних умовах різко посилюється значення науково-технічних компонентів господарського зростання як факторів динамізації та якісного вдосконалення виробництва.

Наприкінці 50-х - на початку 60-х рр. 20 ст. американський економіст Ф. Махлуп та японський дослідник Т. Умесао, проаналізувавши еволюцію людства з позиції прогресу знання, висунули тезу про становлення "інформаційного суспільства". Ознаки інформаційного суспільства з позиції довгострокових тенденцій економічного розвитку, та технологічного прогресу: 1) перетворення інформації на найважливіший економічний ресурс, що має глобальний характер і забезпечує підвищення ефективності, зростання конкурентоспроможності та інноваційний розвиток суб'єктів господарювання; 2) зростаючий вплив інформації на всі сфери людської життєдіяльності, перетворення її на предмет масового споживання населення; 3) інтенсивне формування інформаційного сектора економіки, який займає домінантні позиції в новому суспільстві;

4) перетворення інформаційної сфери на фундамент, основу всіх видів економічної діяльності.

У 80 рр. 20 ст. акцентується увага на пріоритетності інтелектуальної діяльності та знань, тобто інформації, яка засвоєна людиною, у концепціях "економіки, заснованої на знаннях" І.Д. Куа, Р. Кроуфорд, Г. Сакайя, Дж. Ходжсон та ін./. Основними ознаками нового суспільного устрою є:

  • 1) заміщення праці знаннями, пріоритетність інтелектуальних, а не технічних навичок, перетворення економіки в систему, що функціонує на основі обміну та оцінки знань;
  • 2) заміна трудової діяльності новим типом активності, заснованої на творчості;
  • 3) перетворення суспільного виробництва в інноваційне, яке базується на використанні нових знань (або новому використанні знань), втілених у нових комбінаціях виробничих факторів, що уможливлює отримання інтелектуальної ренти та нових конкурентних переваг;
  • 4) перехід від технократичного до антропоцентричного принципу організації виробництва на основі відмови від авторитарного управління, жорсткого контролю над "частковим" виробником як придатком машини з метою активізації, розширення функцій учасників виробничого процесу як "універсальних" працівників, здатних здійснити верифікацію, оцінку та творчий синтез інформації;
  • 5) деструкція основ приватнокапіталістичного привласнення на основі формування власності на інформацію та знання, яка "кидає виклик межам виключної та індивідуальної власності", унеможливлюючи відокремлення капіталу від праці та породжуючи плюралістичні соціально-економічні відносини нової якості;
  • 6) прихід на зміну "людині економічній" багатовимірної "людини творчої", формування нових пріоритетів розвитку особистості на основі відмови від максимізації матеріального добробуту на користь розвитку духовних потреб, самоствердження через засвоєння і використання нової інформації та знань;
  • 7) утвердження прозюмеризму, за якого стираються відмінності між вільним та робочим часом, оскільки виробнича діяльність на основі творчої праці стає формою безпосереднього задоволення духовних потреб особистості, спрямованих на саморозвиток, самовдосконалення та самовираження;
  • 8) формування нового типу економічної влади, за якого відношення до засобів виробництва перестає бути вирішальним фактором впливу у суспільстві та суспільним привілеєм, оскільки істинна влада знаходиться у процесі осмислення інформації, а не в певній посаді, управлінській функції; 9) утвердження знання та інформації як стратегічних ресурсів, які на відміну від традиційних не мають ознак вичерпності та рідкісності. Основною умовою, яка лімітує використання цих ресурсів, стають специфічні якості людини, пов'язані з наявністю або відсутністю здатності до інтелектуальної активності як форми накопичення, переробки і генерації нових знань.

Нині інформаційні технології перетворилися на найдинамічнішу галузь світової економіки з 8-відсотковим щорічним зростанням. їх частка у ВВП провідних країн світу перевищує 10 %. Обсяг світового ринку інформаційних технологій становить близько 1 трлн. дол.61.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >