< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Еволюція економічної думки в Україні

Основні напрямки економічної думки в Україні (період до XVIII ст.)

Економічна думка Русі.

Витоками економічної науки, що дійшли до нас в пам'ятках економічної думки є: "Руська правда" Ярослава Мудрого (XI ст.), "Повчання Володимира Мономаха" (XI ст.), "Слові о полку Ігоревім" (XII ст.), літописи ХІ-ХІУ ст..

Зокрема у літописах, а саме у "Повісті врем'яних літ" висвітлено початки розвитку Київської держави (похід влітку 907 р. князя Київського Олега на греків, на Царгород). З літопису можна визначити, що у той період активно велась торгівля із Візантією, Грецією, при цьому товари русинів не обкладалися митом; визначалися взаємні зобов'язання сторін, спадкове право, обмін полоненими, взаємодопомога у договірних відносинах.

У X ст. міжнародна торгівля обіймала першу позицію в економічній політиці князів Руських. Щодо внутрішньо економічною політики, то домінувало оподаткування, зокрема, обкладання даниною земель різних племен та поселень Русі.

Історично достеменний факт походу за даниною князя Ігоря на древлянську землю (до Іскоростеня) у 944-945 роках; саме надмірний розмір данини призводив до обурень і заворушень (результатом стало убивство київського князя Ігоря древлянами, за якого потім помстилася його дружина - Ольга).

Від часів Святослава (сина княгині Ольги) і до часів Ярослава Мудрого основними формами наповнення державної казни стали "погости", "дань", "ловища" та "оброки".

"Руська правда" Ярослава Мудрого є першим кодексом законів Древньоруської держави, зміст якого відображав існуючі економічні, у т.ч. місцеві господарські, правові, політичні, суспільні та моральні відносини, сприяв їх формуванню та зміцненню панівного становища князів.

Вона містить дані щодо організації господарства князів у формі вотчини, охорони приватної, земельної, власності, власності на підданих, худобу, знаряддя, відповідальності за порушення польових меж; дає точне уявлення про грошову систему та позики, передбачені жорстокі заходи щодо приборкання експлуатованих, придушення їхнього протесту. Відображає стан розвитку:

  • - сільського господарства (хліборобства, скотарства), індивідуально-сімейного домогосподарства та існування спадкового права;
  • - системи повинностей, економічних відносин;
  • - верховенства (князі і бояри) і підданства (громада, боржники);
  • - прото-соціальних інститутів, системи та міри покарань за індивідуальні та колективні злочини, прото-системи судочинства (свідки, князівський суд);
  • - захищалась станова структура суспільства й економіки;
  • - висвітлювались проблеми лихварства (ціни, "ріст" (відсотки)), відносин найму (господар, наймит, холоп (наймит, що заборгував господарю)).

На думку С. Злупка: "Кари і штрафи за вбивства людей, за нанесення їм тілесної шкоди і т.п., можна би витлумачити як спробу зберегти в доброму стані робочу силу, челядь, воїнів, які були такі потрібні для обробітку маєтків, ведення війни, продажу в рабство". Крім того: "Якщо окремі статті "Правди Руської" згрупувати за змістом, то виявиться, що майже половина (20 із 43) з них у короткій редакції присвячена відповідальності за порушення права власності та іншим економічним питанням; із 121 статті Розширеної Правди 87 присвячено економіці. Це доволі промовисті факти, які підтверджують місце "Правди Руської" в історії української економічної думки. ...в "Правді Руській" вперше використовується низка економічних термінів, які, звичайно, збагачують економічну думку України. Однак вже однією своєю наявністю вони формували економічне мислення принаймні в частини освічених людей, розширювали і збагачували господарсько-ділову мову".

Була представленою у різні періоди розвитку економічних відносин і економічної думки XI - XIII століть та відображає національні особливості їх розвитку.

По Ярославу у середині XI - початку XII ст. зміцнив внутрішнє економічне становище Володимир Мономах. Векторами його державної політики були зовнішній (продовження війн за посилення впливу Київської Русі на землі інших країн, відносини їхнього підданства) і внутрішній (розвиток системи збору данини "збирачами доходів", соціальна, духовна сфери, справедливе судочинство), що активізація якого щоразу посилювалась.

На думку С. Злупка, Володимир Мономах "виявився добрим законодавцем, поборював лихварство, яке в його часи набуло значних масштабів. Він намагався впорядкувати економічні стосунки між боярами і підданими, пильнуючи інтереси кожної категорії селян".

Його спадщина представлена "Повчанням", що сповідує не стільки державотворчість, скільки соціальні, моральні засади, зокрема боготерпіння, покірність, милостивість, взаємодопомога, благодійність: "Лучче нагість праведних, аніж великі багатства грішних"; "Навчися, праведний чоловіче, поступати благочестиво, навчися... очима управлять, язик стримувать, ум упокоювать, тіло поневолювать, гнів погублять, помисли чисті мати, спонукаючись на добрі діла... позбавлений

  • - не мати, зненавиджений - люби, гнаний - терпи, підданий хулі
  • - моли, умертви гріх".

Історико-економічний здобуток часів Київської Русі доповнюють "Слово про закон і благодать" Митрополита Іларіона (сер. XI ст.), "Слово" або "Моління" Данила Заточеника; проповіді Кирила Туровського 60-80-х років XII ст., діяння Феодосія Печерського та ін. їх автори закликали шанувати селянську працю, виявляти доброчинність, справедливість, соціальний захист немічних.

У Галицько-Волинському літописи (13 ст.) йдеться про економіку політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, що сприяло розвитку економіки цих земель.

З 14 ст. на українських землях починає діяти магдебурзьке право (виникло в 13 ст. в Магдебурзі), за яким міста звільнялися від управління та суду, великих князів чи королів, одержували привілеї на самоврядування. Це право встановлювало порядок і функції органів міського самоврядування, суду, цехів, купецьких об'єднань; регулювало питання торгівлі, опіки та успадкування; визначало покарання за різні види злочинів. Київ його отримав 1494р.

Феодальна роздробленість послабила могутність слов'янської держави та стала причиною монголо-татарських пограбувань. Усе це посилювало тенденції до політичної централізації, основою якої стало Московське князівство за часів правління Івана Калити (13251340). Економічна думка цього періоду сприяла об'єднанню Росії, що позначилося на економічній політиці московського князя Івана Ш, а пізніше Івана IV (Грозного). Економічна політика Івана Грозного (1530-1584) базувалася на принципах завершення феодалізації села, досягнення єдності Російської держави й закріплення самодержавної влади царя. У системі економічних заходів, що здійснював Іван Грозний, слід виокремити реформу великого землеволодіння, яка послабила позиції боярства і піднесла соціальну значущість служилого дворянства, що залежало від царя. У період царювання Івана Грозного кріпосництво було оформлене юридично.

Таким чином, у працях тих часів домінували питання державності, державної єдності і зміцнення влади великого князя, розвивалась законотворчість, посилювалась роль християнства, засуджувались лихварство, надмірна експлуатація з одночасним захистом феодальної (перш за все, майнової) власності, відстоюванням наявних методів наповнення руської скарбниці (данина з населення, надходження від торговельної діяльності).

Отже, економічна думка в Київській Русі розвивалася під впливом тогочасних соціально-економічних і політичних обставин у контексті християнських впливів і утвердження їх соціальних доктрин. Це відображалося в літописах, правових актах, торговельних договорах, проповідях церковних достойників, повчаннях монастирської братії. Варто наголосити і на тому, що економічні погляди та ідеї завжди були тісно пов'язані з неперехідними цінностями християнського віровчення, що утверджувалося тоді на руїнах язичницьких світоглядних явлень. Це надавало певної своєрідності економічній думці княжої доби, традиції якої відгукувалися в українській соціально-економічній і загально-культурній ментальності протягом наступних століть.

Незважаючи на те, що в період Київської Русі економічна думка ще остаточно не сформувалася, а була складовою частиною системи соціального світогляду, розуміння її цінностей і суспільних орієнтацій є необхідною передумовою для розкриття генетичного коду економічного мислення, без якого не можна відтворити закономірностей розвитку української економічної думки взагалі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >