< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Сутність та історія становлення податку на прибуток підприємств в Україні

Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) вагоме місце в податкових системах різних держав займають прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподатковування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподатковування особистих прибутків громадян.

Чинником поділу прибуткового оподатковування на два види (прибуткове оподатковування юридичних і фізичних осіб) є різні умови стягнення податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однакову економічну природу - додану вартість, відрізняються за характером використання та виконують різноманітні функції. Так, доходи підприємств мають продуктивний характер. Вони спрямовуються, в основному, на розвиток виробництва, тоді як основна частина доходів громадян використовується, насамперед, на особисте споживання. Використовувати єдиний режим оподатковування для усіх прибутків, як тих, що йдуть на виробниче споживання, так і тих, що призначені для особистого використання, було б недоцільним і економічно невиправданим.

У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку.

Надходження від корпоративного прибуткового податку складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвинених країн, проте, цей вид податків відіграє важливу регулюючу роль. Тобто основне призначення даного податку - забезпечення ефективності інвестиційних процесів, а також юридично обґрунтоване нарощування капіталу господарюючих суб'єктів.

Корпоративний прибутковий податок можна трактувати як плату з боку виробництва за сприятливі умови господарювання. Держава, вилучаючи частину доходу юридичних осіб, гарантує їх більш ефективніше використання.

На Заході податок із прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високий рівень розвитку. З розвитком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьому в даний час враховується його подальший розподіл на дивіденди і прибуток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відповідно об'єктом оподатковування виступає прибуток власника або заробітна плата робітників і службовців).

Представником прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні є податок на прибуток підприємств, що значною мірою схожий із податком на прибуток корпорацій зарубіжних країн. В Україні відношення власності ще не прийняло такого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподатковування, виходячи із застосовуваного підходу в країнах із розвиненою ринковою економікою. Тому існують значні відмінності у механізмах справляння даного податку в Україні від Європейських країн.

Податок на прибуток за формою оподаткування є прямим податком, це означає, що він прямо залежить від розміру прибутку платника та істотно впливає на діяльність господарюючих суб'єктів.

Слід зауважити, що фіскальна функція податку на прибуток у розвинутих країнах світу другорядна, що не є характерним для України.

Податок на прибуток займає провідне місце серед дохідних джерел бюджету України після непрямих податків. Як для України так і для багатьох постсоціалістичних країн Східної Європи й країн СНД характерна ситуація переважання частки податку з прибутку підприємств у дохідній частині бюджету над часткою прибуткового податку з громадян. Це є наслідком планово-адміністративної економіки, основні фінансові ресурси за якої були зосереджені на підприємствах, а громадяни мали обмежені доходи.

У сучасних економічних умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств. Саме прибутковий податок відіграє важливу роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується через диференціацію ставок оподаткування за різними видами діяльності платників і пільгове оподаткування виробництва пріоритетних товарів. Держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямків формування і використання фондів, в яких зацікавлене суспільство. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу (АТ, 000 і т.п.);

напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);

вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);

розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;

розподіл і перерозподіл ВВП;

темпи економічного зростання на макрорівні.

В Україні система оподатковування прибутку підприємств характеризується частою зміною об'єкта оподатковування. Протягом 90-х років минулого століття прибуткове оподаткування підприємств в Україні завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його. За період 1991-1998 рр. обчислення податку на прибуток підприємств регулювалось нормами чотирьох законів.

У 1991 році діяв Закон СРСР "Про податок з прибутку підприємств та організацій", відповідно до якого об'єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції, інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій.

Максимальна ставка податку в межах встановленого рівня рентабельності складала 35 %. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані та залежали від сфери діяльності.

З 1 січня 1992 року був введений в дію Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій". Об'єктом оподаткування став валовий дохід підприємств, зменшений на суму матеріальних витрат і обов'язкових платежів. В об'єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18 % доходу. Для спільних підприємств з часткою іноземних інвестицій ставка податку була визначена на рівні 15 %, для посередницької діяльності - 65 %, для грального бізнесу - 70 %.

В першому кварталі 1993 року діяв Декрет КМУ "Про податок на прибуток підприємств", відповідно до якого об'єктом оподаткування знову був прибуток. З другого кварталу 1993 року та протягом 1994 року знову була зміна об'єкта оподаткування та повернення до оподаткування доходу підприємства. Таку зміну в 1993 році було зумовлено спробою сформувати державний бюджет, не збільшуючи його дефіциту. Одним з важелів цієї політики було обрано повернення до більш напруженого податкового тиску.

З 1 січня 1995 року закон про оподаткування доходу був замінений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, розрахований як сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30 %, для підприємств АПК - 15 %, для посередницьких операцій - 45 %, грального бізнесу - 60 %.

Варто підкреслити, що балансовий прибуток як об'єкт оподаткування визначався за правилами бухгалтерського обліку.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції 1997 р. було запропоновано принципово новий підхід до визначення об'єкта оподаткування. Об'єктом оподаткування виступав розрахунковий прибуток, основою для визначення якого були валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку носить назву сальдового. В таких умовах платникам надавалася можливість знизити податковий прес на балансовий прибуток. Прибуток визначався шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

П=СВД - ВВ - А П - прибуток до оподаткування;

СВД - скоригований дохід;

ВВ - валові витрати виробництва;

А - амортизаційні відрахування.

Даний метод обчислення бази оподаткування призвів до виникнення різних показників прибутку за бухгалтерським та податковим обліком. У бухгалтерському обліку це показник прибутку, виведений за правилами такого обліку, а для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню, стало необхідним вести так званий податковий облік, який дає можливість визначити реальну базу для обчислення податку на прибуток підприємств.

Протягом 1998-2004 років до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було внесено чимало змін та доповнень. Раніше прийняті законодавчі акти з питань оподаткування прибутку підприємств виявились недостатньо розробленими і недостатньо перевіреними практикою. Крім того, основна увага була приділена фіскальній функції податку, поповненні дохідної частини державного та місцевого бюджетів. Найбільш суттєві зміни до закону були внесені у 2003-2004 роках, одним з яких є зменшення базової ставки оподаткування прибутку - з 30 до 25 відсотків.

На сьогодні механізм оподаткування прибутку підприємств регулюється нормами Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Введення в дію даного законодавчого акту призвело до істотних змін в системі оподаткування прибутку підприємств. Новації ПКУ щодо податку на прибуток підприємств в першу чергу були спрямовані на наближення податкового та бухгалтерського обліків, проте не змогли повноцінно його забезпечити.

З 1 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)".

Податок на прибуток знову зазнав кардинальних змін, адже розділ III Податкового кодексу повністю викладено у новій редакції. Передумовою цих змін є прагнення відійти від податкового обліку, що дозволило б Україні поступово поглибити рівень інтеграції національної системи бухгалтерського обліку в європейську та світові системи, а також дало можливість здійснювати розрахунок оподатковуваного прибутку з застосуванням податкових різниць, що є основою в багатьох країнах світу та Європи.

Наразі основою для визначення податку на прибуток є фінансова звітність суб'єкта господарювання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >