< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

Дефініції податкової політики та її соціально-економічний характер

Термін "податкова політика" в останні десятиріччя досить активно застосовується представниками керівництва країни та органів виконавчої влади, політиками, світовою спільнотою тощо, що пояснюється особливою важливістю відносин, які складаються в процесі взаємодії держави та суспільства з приводу оподаткування. Податкова політика -дуже складне і багатогранне явище, а її результатами можуть стати як стримування та уповільнення економічного розвитку, так і стимулювання підприємницької активності й підвищення рівня суспільного добробуту.

У загальному можна сказати, що податкова політика - це діяльність уповноважених органів державної влади, яка реалізується через комплекс заходів у сфері оподаткування. Тому податкова політика як один з найважливіших інструментів державного регулювання має спрямовуватись на оптимальне поєднання приватних та державних інтересів за рахунок забезпечення адекватного управління процесом оподаткування.

Будучи складовою фіскальної політики, а в загальному й економічної, податкова політика включає в себе:

  • - концепцію державної діяльності в області оподаткування;
  • - податковий механізм;
  • - управління податковою системою країни.

В цілому визначення сутності податкової політики базується на загальному понятті "політика" (від грецьк. - державні або громадські справи), яка передбачає:

  • 1. наукове обґрунтування концепції та формулювання стратегічної мети, визначення перспективних цілей та завдань з урахуванням потреб і інтересів людини;
  • 2. обґрунтування засобів і методів досягнення мети;
  • 3. ретельний підбір, підготовку і розстановку кадрів, які здатні реалізувати заплановану мету.

При формуванні податкової політики, уповноважені на це державні органи здатні за допомогою зміни форми оподаткування, податкових ставок, податкових пільг створювати сприятливі умови для розвитку стратегічних галузей економіки, стимулювати чи стримувати зовнішньоекономічну активність господарських суб'єктів, впливати на рівень грошових надходжень до бюджету. Тому виважена податкова політика має надзвичайне значення для економічного розвитку країни.

На думку вітчизняного науковця А. І. Крисоватого (1965-), сама по собі податкова політика не може бути поганою чи доброю. Вона повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів господарювання, одночасно забезпечуючи фінансовими ресурсами державу для виконання покладених на неї функцій, та максимально враховуючи інтереси платників податків.

Підходів до розкриття сутності податкової політики сьогодні існує чимало. Вичерпне групування трактувань поняття "податкова політика" було зроблено сучасним українським вченим Ю.Б. Івановим (1955 -) та російським науковцем І. А. Майбуровим (1961 -). (рис. 15.1).

Виходячи з вищезазначеного, можна дати таке узагальнене визначення податкової політики.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері запровадження, правового забезпечення та організації справляння податків та зборів, за допомогою чого здійснюється формування грошових ресурсів держави для ефективного виконання покладених на неї функцій.

Серед вітчизняних науковців, які займалися дослідженням теоретичних та прикладних аспектів реалізації податкової політики, доцільно виділити наступних: В. Л. Андрущенко, З. С Варналій, Ю. Б. Іванов, О. М. Десятнюк, А. І. Крисоватий, П В. Мельник, В. М. Мельник, С В. Онишко, А. М, Соколовська, Л. Л. Тарантул та інші.

Класифікація підходів до трактування поняття

Рис. 15.1. Класифікація підходів до трактування поняття "податкова політика"

Предметом податкової політики є проблеми та суперечності функціонування податкової системи, впливаючи на які за допомогою управління податковими відносинами можна досягти збалансованої та стабільної реалізації потенціалу держави.

Питання щодо визначення принципів, які притаманні податковій політиці, також належать до дискусійних. Як справедливо зазначає російський науковець І. А. Майбуров, у наукових колах остаточно не визнано: принципи оподаткування, податкової системи та податкової політики - це одне й те саме, але тільки назване різними словами, чи все ж таки ні?

Віддаючи належне іншим науковим розробкам, найбільш вдалим вважаємо виокремлення вченим принципів саме податкової політики.

Отже, принципами податкової політики можна назвати наступні:

Принцип наукової обґрунтованості. Податкова політика повинна виходити з достовірних, підтверджених логічно і емпірично відомостей, що дозволяють адекватно описувати суспільні процеси і прогнозувати їх розвиток. Невід'ємним елементом наукової обґрунтованості має бути її ретельна наукова експертиза.

Принцип визначеності. Податкова політика в силу своєї значимості не може бути простою сукупністю програмних установок керівників країни. Вона повинна бути визначена програмним документом стратегічного (концептуального) характеру та регулярними змістовними документами тактичного характеру, що мають нормативно-правовий характер та обов'язкову силу для органів виконавчої влади.

Принцип врахування та узгодження різних інтересів. Податкова політика повинна враховувати інтереси бюджетів всіх рівнів і різних категорій платників податків.

Принцип єдності стратегії і тактики. Формування податкової політики має передбачати вироблення концепції і розробку стратегії її реалізації. В свою чергу реалізація податкової політики має передбачати розробку тактики. Причому тактика не повинна суперечити стратегії, а разом вони не повинні суперечити концепції податкової політики. У цьому реалізується їх єдність і ієрархічність.

Принцип гнучкості. Податкова політика повинна оперативно реагувати на зміну соціально-економічної ситуації не тільки в регіоні та країні, а й в світі.

Принцип гласності (прозорості). Податкова політика повинна бути відкритою для широкого використання та обговорення. Держава зобов'язана інформувати платників податків про зміни, що готуються, щоб останні могли адаптувати свою діяльність до нових податкових умов.

Принцип політичної відповідальності. Держава повинна постійно звертатися до громадян за принциповою оцінкою того, чи в тому напряму реалізується податкова політика. Податкова політика повинна адекватно реагувати на переваги суспільного вибору, не дозволяючи використовувати інструменти оподаткування для перекрученої реалізації групових інтересів.

Результативність податкової політики тим вища, чим більше інструменти її реалізації узгоджені з потребами суспільного розвитку, конкретними історичними умовами країни та менталітетом населення. Невідповідність точки зору платників податків та уявлень держави щодо справедливої частки доходів, які повинні перерозподілятись шляхом оподаткування, є причиною існування конфліктної ситуації між платниками податків, основна мета яких - мінімізувати податкові зобов'язання, та податковими органами, які націлені на забезпечення своєчасної сплати податків у повному обсязі. Наслідками таких прорахунків можуть стати спроби платників податків зменшити належні до сплати суми податків всіма можливими способами.

В той же час і необґрунтоване збільшення державних витрат на фінансування соціальних програм також може негативно вплинути на ефективність податкової політики. При повному бюджетному фінансуванні суспільних благ деякі люди не виявляють готовності платити, приховують свою справжню платоспроможність, тобто попросту ухиляються від сплати податків і намагаються скористатися благами, оплаченими іншими. Постає проблема неплатника або так званого "безбілетного пасажира". Принципова можливість неплатежу відрізняє економіку державного сектора від ринкового. Отже, коли фінансовані державою за рахунок податків блага стають загальнодоступними, припиняють діяти звичайні економічні стимули. Ніхто не візьметься їх оплачувати у повному обсязі шляхом добровільної сплати податків. Така несплата суттєво гальмує розвиток національної економіки та робить неможливою реалізацію фіскального потенціалу держави.

Таким чином, ефективність податкової політики залежить не лише від економічних факторів, а й від психологічного сприйняття населенням дій держави у сфері оподаткування. У вітчизняних реаліях потенціал для вдосконалення податкової політики залишається ще значним.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >