< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Взаємозв'язок та взаємодія податкової політики з елементами та інструментами державного регулювання економіки

Державне регулювання економіки здійснюється через низку заходів, які прийнято називати економічною політикою. Ця політика базується на стратегічних цілях держави, що відображають інтереси всіх громадян і спрямовані на розвиток суспільства й добробуту його членів шляхом. (рис. 15.2).

Цілі державного регулювання економіки

Рис. 15.2. Цілі державного регулювання економіки

Необхідність державного регулювання ринкової економіки теоретично обґрунтував англійський економіст Дж. М. Кейнс (1883-1946) в книзі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Дана теорія набула застосування на практиці в економіці США (в 50-ті роки) і принесла певні позитивні результати у господарській діяльності. В подальшому теорія державного регулювання Кейнса лягла в основу економічної політики майже всіх розвинутих капіталістичних країн, але з'явилися й критики, і, як наслідок, інші концепції державного регулювання економіки, наприклад неоліберальна і неоконсервативна.

Разом з тим слід зазначити, що державне регулювання економіки не є "чарівною паличкою", яка автоматично вирішує складні завдання та в безумовному порядку усуває недоліки ринкового механізму (т.зв. провали). Ефективне державне регулювання в першу чергу залежить від ступеня, форм і методів втручання держави в економіку, їх відповідності умовам конкретної країни. Також повинні бути враховані як політичні, так і соціально-економічні процеси в країні, питома вага державної власності, рівень підприємницької активності ринкових суб'єктів, розвиток ринкової інфраструктури тощо.

Це в повній мірі справедливо й для податкової політики. Тому одні й ті самі заходи в рамках податкової політики під керівництвом одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а під керівництвом інших - засобом нестабільності і руйнування мотивацій платників щодо добровільної сплати податкових платежів.

Будучи складовою інструментарію державного регулювання економіки, податкова політика тим не менш володіє власним набором методів, які використовуються для практичного вирішення поставленої мети. (рис. 15.3).

Ефективність податкової політики в цілому по країні залежить від ефективності її проведення на регіональному рівні. Загальновідомо, що справжній розвиток держави визначається в першу чергу розвитком її територіальних одиниць - регіонів. Але навіть не занурюючись у об'єктивно існуючу проблематику організаційно-управлінських аспектів адміністративно-територіального устрою країни, такі чинники, як специфіка кожного регіону, його природна, соціальна та історико-культурна унікальність тощо, свідчать про необхідність особливого підходу до регіонального розвитку як предмету державного регулювання.

Це в повній мірі стосується і податкової політики, оскільки саме податкові надходження складають до 85% доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів). В цих умовах проведення обґрунтованої та виваженої регіональної податкової політики виступає запорукою успішного розвитку країни в цілому.

Основні методи податкової політики

Рис. 15.3. Основні методи податкової політики

Так, на думку відомої української дослідниці Л. Л. Тарантул (1955 -), регіональна податкова політика - це система заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. Регіональна податкова політика об'єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально-диференційованого оподаткування регіонів, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання.

Таким чином, проаналізувати результативність державної податкової політики можна шляхом відповіді на питання, в якій мірі вона забезпечує розв'язання соціально-економічних проблем країни.

На думку представника тернопільської наукової школи А. І. Крисоватого ефективність податкової політики можна оцінити за ступенем виконання нею належних функцій. З огляду на це ефективність такої політики вчений пропонує розглядати, по-перше, з точки зору виконання державного бюджету (фіскальна або кількісна ефективність), а по-друге - з точки зору впливу на соціально-економічну динаміку в країні (якісна ефективність).

Кількісними критеріями ефективності податкової політики за цим напрямом можуть бути наступні. (рис. 15.4).

Фіскальна ефективність податкової політики

Рис. 15.4. Фіскальна ефективність податкової політики

Одночасно напрямами для підвищення якісної ефективності податкової політики виступають:

1. Можливість податкової політики збільшити джерела доходів.

Цього можна досягнути: або за рахунок розширення податкової бази, або за рахунок змін в податковій системі, таких як перегляд податкових ставок, введення нових податків тощо.

Податкова система, що забезпечує податкові поступлення при обмеженій кількості податків і ставок, може значно знизити адміністративні витрати і витрати на забезпечення дотримання законодавства. Обмеження числа податків може полегшити оцінку впливу змін в податковій політиці і позбавитись враження про надлишкове оподаткування.

2. Здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу.

Широка податкова база дає можливість забезпечити податкові надходження при відносно низьких податкових ставках. При значному звуженні податкової бази необхідні більш високі податкові ставки для того, щоб забезпечити відповідні податкові надходження. В результаті зростає ймовірність ухилення від сплати податків.

3. Направленість податкової політики на мінімізацію затримок у сплаті податків.

При сильній інфляції реальна цінність податкових поступлень може значно знизитись у випадку значних затримок у спалі податків. Для того, щоб не мали місця затримки, пов'язані з заборгованістю по платежам, необхідно застосовувати систему штрафів.

4. Нейтральність податкової політики відносно стимулів.

Надання податкових пільг повинно виходити з обґрунтованої необхідності стимулювання розвитку окремих галузей виробництва або великих платників податків, продукція яких є стратегічною для розвитку держави.

Сьогодні тенденції у реалізації податкової політики у західних країнах, на думку провідного вітчизняного вченого В. Л. Андрущенко (1940-), визначаються задачами нейтралізації негативних наслідків соціальних реформ (підвищення пенсійного віку, зменшення обсягу державних видатків) та заохочення споживання. Під впливом тієї істини, що доходи бюджетів всіх рівнів - це видатки домогосподарств, намітилася тенденція: доцільніше менше брати з населення податками, ніж, взявши більше, більше і повертати у формі різного роду соціальних допомог і виплат.

Досить цікаві тенденції розвитку податкових систем у 183 державах протягом 2006-2012 рр. розкрито у дослідженні, спільно виконаному Світовим банком і фахівцями компанії, а саме:

  • - 60 країн істотно спростили й підвищили зручність адміністрування податків, 40 країн провели значні податкові реформи;
  • - затрати на справляння податків у середньому знизилися на 5%, затрати на адміністрування скоротилися на 7 днів, податкових платежів за рік стало на 4 менше;
  • - електронні системи декларування і сплати податків запроваджено у 60 країнах, 50 країн мають по одному податку на одну податкову базу, 74% країн здійснюють самооцінку об'єктів податків у формі декларування;
  • - найбільш зручно і дешево платити податки у країнах з високими доходами і низьким адміністративним тиском, простіше діє система взаємодії бізнесу з владою через електронні канали;
  • - в середньому типова компанія сплачує в формі податків половину комерційного прибутку, затрачає 7 тижнів на ведення податкових справ, робить податкові платежі кожні 12 днів (30 разів на рік);
  • - серед податків на споживання податок на додану вартість домінує в 148 країнах із 183, затрати часу на оформлення і сплату ПДВ на 64% перевищують аналогічні затрати на податок на прибуток корпорацій.

У цих же матеріалах наведені дані, за якими Україна поки що поступається іншим державам по всіх якісних показниках адміністрування податків. І хоча деякі вчені ставлять під сумнів показовість даних рейтингу через низку як об'єктивних, так і суб'єктивних причин, низькі позиції нашої країни не можуть не свідчити про необхідність подальшого вдосконалення методів та інструментарію податкової політики.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >