< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Форми та цілі податкової політики

При розкритті даного підрозділу слід відразу наголосити, що одностайності між вітчизняними вченими у трактуванні форм, цілей, моделей, типів податкової політики поки що не досягнуто. У зв'язку з чим у різних навчальних виданнях можна зустріти зовсім протилежні висновки, класифікації та визначення.

Але враховуючи, що податкова політика є мистецтвом координації та компромісу, оскільки вимагає відрізняти стратегічні питання від повсякденних та поєднувати необхідне з можливим, в залежності від мети, яка поставлена на певному етапі розвитку економіки країни, форми реалізації податкової політики можуть зазнавати змін.

Погоджуючись з думкою українського вченого А. І. Крисоватого, виділимо наступні форми податкової політики. (рис. 15.5).

Форми податкової політики

Рис. 15.5. Форми податкової політики

1. Політика максимальних податків. При проведенні такої політики державою встановлюються достатньо високі податкові ставки, скорочуються податкові пільги і запроваджуються нові податки з метою максимального наповнення бюджету.

Наслідками такої політики є:

  • - скорочення економічного росту;
  • - зменшення фінансових ресурсів у податкоплатників;
  • - значне ухилення від оподаткування;
  • - розвиток тіньової економіки;
  • - падіння економічної активності.
  • 2. Політика економічного розвитку. За такої політики державою враховуються не лише власні фіскальні інтереси, а й економічні інтереси податкоплатників. Це стимулює збільшення фінансових можливостей у податкоплатників і відповідно сприяє розвиткові економіки країни.

Недоліками такої політики є:

  • - часткове недофінансування соціальних галузей (освіта, наука тощо) внаслідок скорочення податкових надходжень до бюджету;
  • - скорочення кількості фінансованих державою суспільних послуг (путівки в дитячі санаторії, різноманітні дитячі кружки, державні програми тощо);
  • - обмеження соціальних дій держави (підтримка малозабезпечених, вплив на інфляцію та зайнятість).

Ця політика виправдовує себе лише тоді, коли зупиняється розвиток економіки. В таких умовах заходи уряду можуть сприяти пожвавленню економічної активності.

3. Політика виважених податків. її суть полягає у максимальному врахуванні фіскальних інтересів держави та економічних інтересів платників податків. Це оптимальний варіант податкової політики, оскільки передбачає збалансування побажань всіх сторін.

Форми податкової політики змінюються відповідно до її мети, яка, в свою чергу, залежить від низки факторів соціально-економічного характеру та стратегії розвитку країни. Однак в будь-якому разі в основі формулювання мети податкової політики знаходиться вираження функцій податків, тобто враховується їх розподільчо-регулюючий характер, а також здатність забезпечувати державу фінансовими ресурсами.

Прийнято розрізняти такі цілі податкової політики:

  • 1. Фінансова ціль. Передбачає забезпечення потреб державного апарату управління у фінансових ресурсах для виконання покладених на нього функцій. Дана мета є практичною реалізацією фіскальної функції податків, оскільки передбачає визначення таких питань, як частка податків у загальній сумі доходів бюджету, заходи податкового контролю, відповідальність за податкові правопорушення.
  • 2. Економічна ціль. Передбачає досягнення економічного розвитку країни, регіонів, податкоплатників завдяки використанню певних податкових режимів, встановленню співвідношення прямих та непрямих податків, визначенню максимальних меж оподаткування для окремих галузей.
  • 3. Соціальна ціль. Передбачає зменшення нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин.

Підкреслимо, що зазначені цілі податкової політики мають динамічний характер. Вони формуються під дією цілого ряду чинників, головними з яких є економічна і соціальна ситуація в країні і регіонах. Цілі податкової політики конкретні в певний період часу і формуються з урахуванням досягнутого рівня економічних відносин і соціально-економічної політики.

Визначивши свою податкову політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику поставленої мети. Ось чому податкова політика при відповідній тактиці має чітке спрямування на вирішення конкретних завдань і проблем, а в стратегічному плані - на вирішення довгострокових проблем через їх прогнозування. Однією з головних передумов вироблення стратегії податкової політики є податкове прогнозування, що є складовою макроекономічного розвитку соціально-економічних процесів у країні взагалі. Основою розробки тактики податкової політики є податкове планування - важлива складова фінансового планування, підпорядкована вимогам фінансової політики держави.

Стратегія і тактика податкової політики взаємопов'язані. Стратегія податкової політики створює сприятливі умови для вирішення тактичних завдань. Тактика податкової політики виявляє центральні проблеми розвитку економіки та соціальної сфери. Шляхом своєчасної зміни способів і форм оподаткування, тактика дозволяє в обмежений термін з найменшими затратами вирішувати завдання, які поставлені стратегією податкової політики.

Отже, при відносній стабільності податкової стратегії податкова тактика повинна бути гнучкою, що викликане мобільністю економічних умов життя.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >