ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОСВІДУВАННЯ

Особливості організації підготовчого етапу освідування

Позитивний результат будь-якої слідчої (розшукової) дії, зокрема освідування, значною мірою залежить від якості підготовки до її проведення. Правильне попереднє виконання необхідних організаційних заходів, до яких належать планування всіх дій слідчим і прогнозування варіантів розвитку майбутніх подій, що можуть виникнути під час безпосереднього проведення освідування, підготовка техніко-криміналістичних засобів і засобів фіксації, запрошення учасників тощо, надають можливість на належному рівні провести цю процесуальну дію активно й наступально та повною мірою досягти поставлених перед слідчим завдань.

Тактика проведення процесуальних дій забезпечить їх максимальну ефективність лише за умови завчасного моделювання найоптимальніших і найдоцільніших дій слідчого. Для цього у криміналістиці розроблено систему етапів проведення окремих слідчих й інших процесуальних дій, до якої низка українських криміналістів цілком доречно відносить підготовчий, робочий та заключний етапи з деякими варіаціями їх назв, що жодною мірою не змінює їх сутності^[1].

Проте це не єдиний підхід щодо визначення структури процесуальних дій, що трапляється в юридичній літературі.

Наприклад, Р. С. Бєлкін запропонував таку структуру слідчої дії:

• а) підготовка до проведення слідчої дії;
• б) проведення дії;
• в) фіксація перебігу та результатів дії;
• г) оцінка отриманих результатів і визначення їх місця та значення в системі доказової інформації в конкретній справі^[2]. Певною мірою саме таку позицію поділяє чимало українських криміналістів^[3], чотиричленною вважають структуру слідчої дії також В. С. Кузьмічов і Г. І. Прокопенко^[4].

Із запропонованим підходом цілком погодитися не можна. Проведення слідчої дії, зазначають деякі автори, полягає в діяльності слідчого для досягнення поставленої мети, яка передбачає виявлення та фіксацію, вилучення й дослідження джерел доказів. Значущість стадії фіксації перебігу та результатів проведеної дії полягає в тому, що неналежне документальне оформлення процесу її провадження й отриманих результатів спричиняє неприпустимість використання цієї інформації у процесі доказування. Оцінка отриманих результатів передбачає перевірку, оцінювання доказової інформації з метою з'ясування її достовірності, належності, допустимості й достатності.

Ураховуючи викладене, уважаємо за необхідне погодитися з точкою зору цих авторів щодо того, що виокремлення оцінки отриманих результатів як самостійного елементу процесуальної дії не є виправданим, оскільки діяльність слідчого щодо оцінки доказів — це завершальний елемент складнішого процесу — доказування у всій кримінальній справі, а не у окремій процесуальній дії.

Крім цього, не цілком послідовною є позиція, відповідно до якої підготовку, проведення та фіксацію спочатку відносять або до стадій, а потім - до етапів проведення процесуальної дії6, або стадії та етапи вживають як синоніми . На наш погляд, це різні поняття, що мають у спеціальній літературі відмінні усталені значення. До стадій кримінального провадження належать, наприклад, досудове розслідування, підготовче провадження тощо. Тому для недопущення змішування цих понять уважаємо, що деякі напрями проведення кожної з передбачених КПК України процесуальних дій, зокрема й слідчих (розшукових), до яких належить освідування, доречніше вважати саме етапами.

Тактичні особливості проведення освідування в науковій і навчально-методичній літературі розглянуто фрагментарно. В одних підручниках із криміналістики про таку слідчу (розшукову| дію лише згадують, але питання тактики її проведення не аналізують , в інших - тактичні особливості проведення освідування визначають недостатньо повно^[5], що зумовлює необхідність подальшого дослідження питань підготовчого, робочого та заключного етапів проведення освідування й деталізації тактичних прийомів, які при цьому може бути рекомендовано.

Визначаючи освідування як вид слідчого огляду, В. О. Маркусь виокремлює загальні положення тактичного характеру:

• 1. Єдине керівництво оглядом. Це положення передусім стосується огляду місця події, проте важливе й під час інших видів оглядів, освідування тощо.
• 2. Огляд слід проводити своєчасно - тобто відразу ж, щойно в ньому виникла потреба.
• 3. Огляд має бути об'єктивним і повним. На повноту й об'єктивність огляду суттєво впливає час, що минув з моменту вчинення й виявлення злочину до початку слідчого огляду.
• 4. Огляд має бути активним. Починаючи огляд, слід зважити на обставини: вирішити, які докази й навіщо варто шукати, на чому саме акцентувати увагу під час огляду. Слідчий має діяти активно, уживати заходів для виявлення слідів злочинця та злочину, бути ініціативним, творчим, наполегливим, а головне - спостережливим й уважним.
• 5. Методичність і послідовність огляду. Огляд має бути методично грамотним, послідовно організованим - з чітким і зрозумілим для всіх учасників порядком дій.

Слідчий (чи інша особа, яка проводить огляд) має застосовувати найефективніші методи, способи й прийоми, зважаючи на особливості обстановки та специфіку об'єктів. Також слід чітко визначити порядок дій - розробити план, що сприяє виявленню закономірностей між зафіксованими фактами.

6. Під час огляду доцільно застосовувати науково-технічні засоби. Без них у багатьох випадках неможливо виявити, вилучити, скопіювати та зафіксувати сліди чи інші об'єкти.

Вказівки на можливість використовувати науково-технічні засоби під час виконання слідчих (розшукових) дій містяться в різних статтях кримінально-процесуального законодавства. Зокрема, у них передбачено фіксування судового процесу технічними засобами - застосування фотозйомки, відеозапису, звукозапису тощо. Однак у законі неможливо передбачити всі технічні засоби, правила та прийоми, необхідні для здійснення огляду, проведення інших слідчих дій. Тому, якщо закон не дає вказівок про допустимість застосування конкретного засобу, слідчий може самостійно прийняти рішення про його використання. Але це не має суперечити меті та принципам правосуддя, нормам етики, безпеки й економічності.

Якщо слідчий не володіє необхідними навичками застосування й використання технічних засобів, він запрошує відповідних спеціалістів з інших галузей знань.

7. Під час огляду слід дотримуватися криміналістичних правил обережного поводження з речовими доказами; запобігати їх пошкодженню чи цілковитому знищенню учасниками огляду.

Якщо під час проведення слідчого огляду буде дотримано всіх загальних положень процесуального й тактичного характеру, то цей огляд матиме позитивні результати у з'ясуванні істини у справі^[6].

З підготовки розпочинається процес провадження слідчої дії^[7], а застосовування організаційно-тактичних заходів забезпечує її успішність і результативність. До організаційно-тактичної характеристики слідчих дій належать загальні та окремі організаційні й тактичні заходи, що здійснюють у межах провадження слідчих дій і спрямовані на раціональне та ефективне досягнення завдань кримінального судочинства^[8].

Унаслідок проведеного дослідження Ю. М. Чорноус визначила такі організаційно-тактичні завдання, які можуть вирішувати під час підготовки до проведення слідчої дії:

• - визначення мети, завдань слідчої дії, шляхів їх досягнення, складання плану слідчої дії, визначення об'єкта тактичного впливу;
• - системний аналіз вихідної слідчої ситуації, поведінки учасників, а також перебігу й результатів виконаної за справою роботи; оцінка наявної доказової, оперативно-розшукової, орієнтуючої інформації;
• - застосування прийомів рефлексивного мислення, методів і правил криміналістичного прогнозування, методів комплексного вивчення особистості, багатоваріантного програмування слідчої дії;
• - обрання місця, дати, часу, найдоцільнішого, з тактичного аспекту, моменту початку провадження слідчої дії та встановлення строку, необхідного для її провадження;
• - визначення кола учасників слідчої дії та їх завдань; забезпечення їх явки й участі в провадженні слідчої дії; постійне керівництво учасниками та надання їм допомоги з практичної реалізації наданих вказівок;
• - здійснення заходів щодо забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, захисту речових доказів і слідів злочину від застосування до них протиправного впливу;
• - розроблення тактичної лінії поведінки слідчого й інших залучених до провадження слідчої дії вповноважених службових осіб;
• - забезпечення взаємодії слідчого з необхідними державними та правоохоронними органами, громадськими установами й організаціями, окремими фізичними особами, а також організація взаємодії в межах підрозділу, що здійснює розслідування злочину;
• - визначення потреби та забезпечення можливості застосування технічних засобів під час провадження слідчої дії (засоби фіксації перебігу та результатів слідчої дії, пошукові засоби тощо);
• - передбачення можливості використання різних форм допомоги громадськості тощо^[9].

Підготовка до освідування як слідчої дії, на думку Є. П. Іщенка, передбачає визначення об'єкта пошуку (на чому акцентувати увагу, що саме та де можна виявити під час обстеження тіла), обрання часу та місця його проведення, підготовка технічних засобів, запрошення учасників слідчої дії (лікаря, понятих)^[10].

У свою чергу М. Г. Щербаковський до підготовчого етапу проведення освідування відносить:

• 1) отримання та оцінку фактичних даних, необхідних для прийняття рішення про освідування;
• 2) обрання часу освідування. Якщо необхідно провести освідування певної особи з метою виявлення слідів злочину, його має бути проведено негайно задля запобігання їх знищення;
• 3) обрання місця провадження освідування. Як і решта слідчих дій, освідування необхідно проводити в кабінеті слідчого, проте судово-медичне освідування за участю судового медика або лікаря доцільно здійснювати в медичному закладі;
• 4) підготовку технічних засобів пошуку (лупи, освітлювача, хімічних реактивів тощо) і фіксації (фото-, відеоапаратури);
• 5) добір спеціалістів: криміналіста, перекладача та інших;
• 6) добір понятих, бажано тієї самої статі, що й освідувана особа^[11]. До проведення освідування слідчий, на думку К. О. Чаплинського, має вживати таких організаційно-підготовчих заходів:
  • - прийняття рішення про проведення слідчої дії;
  • - визначення кола питань, які підлягають з'ясуванню;
  • - добір учасників слідчої дії;
  • - обрання часу та місця проведення освідування;
  • - підготовка технічних засобів фіксації перебігу й результатів освідування;
  • - визначення тактики проведення слідчої дії;
  • - проведення інструктажу серед усіх учасників слідчої дії та складання плану^[12].

Уважаємо цілком слушною позицію низки авторів, згідно з якою підготовка до цієї слідчої дії передбачає:

• 1) прийняття рішення про проведення освідування;
• 2) планування здійснення освідування;
• 3) створення необхідних умов для успішного проведення освідування. На наш погляд, саме ці напрями діяльності слідчого, належно деталізовані, цілком відповідатимуть змісту підготовчого етапу та можуть забезпечити якісне проведення освідування й досягнення його мети.

Приймаючи рішення про проведення освідування, слідчий має керуватися вимогами кримінального процесуального законодавства, фактичними даними, що стали підставою для проведення цієї слідчої (розшукової) дії, і доцільністю виявлення слідів злочину чи особливих прикмет, що будуть мати значення для встановлення достовірних даних в кримінальному провадженні, саме за допомогою проведення освідування.

Приймаючи таке рішення за наявності для цього фактичних підстав, слідчий зобов'язаний дотримуватися передбачених кримінальним процесуальним законодавством вимог, найважливішою з яких є винесення прокурором відповідно до частини 2 статті 241 КПК України постанови про проведення освідування. Про те, що суб'єктом прийняття рішення про проведення освідування, на наше переконання, мав би бути все ж таки слідчий, уже зазначено в попередньому розділі.

Згідно з частиною 5 статті 110 КПК України, постанова як процесуальний документ є тим юридичним актом, на підставі якого виникають відповідні процесуальні правовідносини між слідчим (чи прокурором, якщо безпосередньо він проводить освідування) і підозрюваним, а також іншими учасниками цієї слідчої (розшукової) дії.

Відповідно до частини 6 статті 110 КПК України, постанову слідчого, прокурора (а в разі проведення освідування - виключно постанову прокурора) готують на офіційному бланку за його підписом. Ця постанова, згідно з частиною 5 зазначеної процесуальної норми, має містити три частини: вступну, мотивувальну та резолютивну.

З огляду на специфіку проведення освідування, у вступній частині постанови зазначають: місце і час її винесення; прізвище, ім'я, по батькові, посаду, класний чин прокурора.

Мотивувальна частина постанови містить зміст обставин, що зумовили призначення освідування, і його кінцеву мету, спрямовану на встановлення слідів злочину чи особливих прикмет; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

У резолютивній частині постанови зазначають такі дані: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особа, якій необхідно виконати постанову (слідчому, судово-медичному експерту чи лікарю); можливість і порядок оскарження постанови; вказівка на ознайомлення підозрюваного з постановою та його підпис.

Під час прийняття рішення про вид освідування слід урахувати як наявну інформацію, так і процесуальне становище особи, що підлягає освідуванню. Вивчення її особистості є одним зі шляхів удосконалення психологічного аспекту слідчих дій, спрямованих на глибоке пізнання особливостей психології учасників кримінального судочинства, вивчення психологічної структури діяльності з провадження слідчих дій та ефективне використання отриманих даних органами розслідування^[13].

Важливою складовою підготовчого етапу проведення освідування є його планування. Це складний розумовий процес, сутність якого полягає у з'ясуванні спрямованості й завдань розслідування, способів і засобів їх виконання в межах закону^[14]. Планування у слідчій діяльності має специфічні риси, зумовлені його головною метою - установленням об'єктивної істини. Саме належне планування, усне чи письмове, має забезпечити цілеспрямованість, повноту, об'єктивність і неупередженість проведення освідування та належну фіксацію отриманих результатів. Важливо врахувати, хто конкретно, виконуючи постанову прокурора, буде встановлювати сліди злочину чи особливі прикмети на тілі підозрюваного - безпосередньо слідчий чи лікар.

Планування освідування як слідчої дії має відповідати засадам планування розслідування загалом - індивідуальності, динамічності, реальності^[15], а також конкретності^[16].

При цьому індивідуальність планування освідування означає врахування особливостей процесуального статусу учасників цієї слідчої (розшукової) дії, виду та мети освідування. Динамічність у плануванні виявляється в гнучкості плану, можливості його корегування залежно від певних ситуацій (наприклад, у разі відмови освідуваної особи добровільно пройти освідування або виникнення необхідності залучити спеціаліста). Реальність планування - це об'єктивна можливість провести освідування в певні строки, визначеним складом учасників і передбаченими процесуальними засобами для отримання позитивного результату. Конкретність у складанні плану передбачає завчасне встановлення часу, місця проведення освідування, кола його учасників, прогнозовані дії слідчого, строки проведення цієї слідчої (розшукової) дії.

На думку Ю. Г. Торбіна, у плані слід зазначати:

• - вид і характер слідів та особливих прикмет, які може бути встановлено під час освідування;
• - засоби криміналістичної техніки і прийоми, що використовують для виявлення та фіксації слідів злочину й особливих прикмет, залежно від їх виду та характеру. Водночас вирішують питання про доцільність фіксації перебігу слідчої дії за допомогою необхідних для цього технічних засобів;
• - склад учасників освідування (поняті, лікар, за необхідності - інші спеціалісти та працівники міліції);
• - завдання кожного з учасників слідчої дії;
• - місце та час проведення освідування;
• - тактичні і психологічні прийоми, використання яких забезпечить отримання позитивного результату внаслідок проведення освідування;
• - взаємозв'язок освідування з іншими слідчими діями й оперативно-розшуковими заходами.

План проведення будь-якої процесуальної дії, крім завдання, місця та часу проведення, на думку низки авторів, має містити:

• а) інформацію про осіб, щодо яких проводять процесуальну дію, а також про об'єкти її проведення;
• б) вказівку на докази, які може бути використано під час провадження процесуальної дії або належать до обставин її проведення;
• в) визначення прийомів використання цих доказів, а також оперативної інформації, якщо нею володіє посадова особа;
• г) зазначення тактичних прийомів проведення процесуальної дії, послідовність їх застосування, з огляду на можливий розвиток ситуації, тобто прогнозування поведінки учасників дії, а також вказівка на необхідні технічні засоби^[17].

Під час підготовки до проведення слідчого освідування у плані цієї слідчої (розшукової) дії головну увагу має бути спрямовано на всебічне та повне вирішення таких питань:

• - з'ясувати характер слідів злочину чи особливих прикмет, про які стало відомо з фактичних даних, отриманих під час кримінального провадження й на встановлення яких спрямовано проведення освідування;
• - оцінити наявні у справі фактичні дані та визначити, які техніко-криміналістичні засоби й методи може бути використано для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину чи особливих прикмет;
• - установити, які спеціалісти можуть надати та яку саме допомогу слідчому під час проведення освідування (судово-медичний експерт, лікар, експерт-криміналіст, біолог, інші спеціалісти), і забезпечити їх участь;
• - визначити час і місце проведення освідування, що важливо для швидкого його проведення та фіксації наявних на тілі особи слідів злочину чи особливих прикмет;
• - сформулювати найраціональніші та найдоцільніші тактичні прийоми робочого етапу проведення освідування, використання яких надасть можливість досягти мети та виконати завдання цієї процесуальної дії.

Попереднє складання плану освідування набуває надзвичайно важливого значення тоді, коли встановлення слідів або особливих прикмет на тілі освідуваної особи доручають лікарю. У цьому разі план проведення освідування є програмою дій лікаря, оскільки лише в постанові прокурора неможливо цілком передбачити й відобразити всі питання, що вимагають свого вирішення у процесі освідування. Цей план, крім загальних питань, також має:

• - визначити приблизний перелік слідів, які прогнозують виявити під час освідування;
• - визначити порядок фіксації якісних і кількісних характеристик установлених слідів чи особливих прикмет. Якщо сліди мають бути у вигляді дрібних часток речовин, то лікар буде фіксувати переважно їх розміщення, колір, вид, призначення; якщо це плями, то, крім зазначених характеристик, важливо визначити їх форму, розмір, кількість; якщо це тілесні ушкодження, то необхідно фіксувати їх стан. Під час установлення особливих прикмет потрібно вказувати їх розміщення, кількість, характер. Якщо особлива прикмета є татуюванням, текст якої позначено нецензурними словами, дослівно текст не наводять, а лише зазначають, що зміст татуювання містить нецензурні вислови^[18].

Слідчий не має вказувати судово-медичному експерту чи лікарю на ті прийоми й засоби, якими він володіє як спеціаліст і які має використовувати, оскільки тим самим звужує професійну компетенцію лікаря. Водночас складання плану надасть можливість окреслити процесуально можливі дії судово-медичного експерта чи лікаря, за межі яких він не має виходити.

Отже, складання плану судово-медичного освідування забезпечує виконання таких завдань: по-перше, надає можливість найповніше використовувати керівну та спрямувальну роль слідчого під час освідування, коли він не присутній під час встановлення слідів злочину чи особливих прикмет; по-друге, сприяє всебічному використанню судово-медичним експертом або лікарем їх спеціальних знань з метою виявлення, фіксації та вилучення як слідів злочину, так й особливих прикмет. Тож саме в цьому випадку, на наше переконання, план проведення судово-медичного освідування слідчий складає виключно у письмовому вигляді.

На підготовчому етапі за допомогою планування також досить важливо створити сприятливі умови для безпосереднього проведення освідування, що передбачає: визначення кола учасників освідування та забезпечення їх явки; обрання місця й часу його проведення; підготовку засобів криміналістичної техніки для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину або встановлення особливих прикмет^[19].

Визначення кола учасників освідування - суттєвий процесуальний і тактичний елемент підготовки до проведення цієї слідчої (розшукової) дії, що визначає успіх і законність проведення освідування. Раніше статтею 193 та частиною другою статті 127 КПК України 1960 року було визначено певне коло учасників освідування: слідчий, освідувана особа (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий чи свідок), поняті (за необхідності), судово-медичний експерт або лікар (якщо їм доручали проведення освідування). Відповідно до частини 7 статті 223 та статті 241 КПК України 2012 року, коло осіб, уповноважених проводити освідування, розширено можливістю його проведення також прокурором. Крім цього, обов'язковою є участь понятих (за винятком випадків застосування безперервного відеозапису). Тож від визначення суб'єктного складу освідування на підготовчому етапі залежить подальша тактика його проведення й можливість досягнення поставленої мети. Зокрема, у разі проведення освідування, під час якого може виникнути необхідність використати спеціальні знання, є потреба завчасно запросити відповідного спеціаліста. За КПК України під час проведення освідування не передбачено участі, крім судово-медичного експерта чи лікаря, інших спеціалістів. Водночас під час вирішення питання щодо кола учасників цієї слідчої (розшукової) дії бажано, щоб слідчий передбачив можливість запрошення інших, крім указаних, спеціалістів для надання консультацій з питань, що безпосередньо належать до галузі їх спеціальних знань. На наше переконання, участь цих спеціалістів забезпечить проведення освідування на якіснішому рівні. Добір спеціалістів значною мірою залежить від того, яку експертизу може бути згодом призначено за результатами освідування.

Частиною 6 статті 223 КПК України також передбачено в разі проведення слідчої (розшукової) дії за клопотанням сторони захисту, потерпілого участь особи, яка її ініціювала, або, відповідно до частини 3 статті 223 цього Кодексу, участь осіб, права та законні інтереси яких можуть бути обмежені або порушені, при цьому не розкрито їх процесуальний статус. Тому на підготовчому етапі проведення освідування під час визначення кола його учасників слідчий має:

• 1) з'ясувати наявність письмової відмови особи, яка ініціювала проведення освідування, від участі в ньому;
• 2) ужити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення освідування осіб, права та законні інтереси яких можуть бути обмежені чи порушені;
• 3) визначити можливість настання випадків, за яких, з огляду на специфіку освідування (зокрема, що супроводжується оголенням освідуваної особи), неможливою є участь особи, яка ініціювала проведення цієї слідчої (розшукової) дії;
• 4) установити, чи не буде особа, яка підлягає освідуванню, відмовлятися від добровільного його проведення, у зв'язку з чим постане необхідність застосовувати заходи процесуального примусу;
• 5) з'ясувати у особи, яка підлягає освідуванню, чи не буде вона заявляти відвід учасникам проведення цієї слідчої (розшукової) дії, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можуть бути розголошені відомості щодо особистого та сімейне життя.

Обираючи місце проведення освідування, необхідно враховувати мету цієї слідчої (розшукової) дії. Якщо освідування пов'язано з дослідженням тілесних ушкоджень, завжди слід зважати на стан здоров'я особи, яку освідують, можливість виникнення необхідності надати їй медичну допомогу. Зазначені обставини свідчать, що проводити це освідування доцільно у медичному закладі. Якщо слідче освідування проводять у медичному закладі, у якому перебуває освідуваний на лікуванні, рекомендують довідатися про стан здоров'я особи, яку будуть оглядати, і можливість її участі в цій слідчій дії. Для цього доцільно залучити як спеціаліста лікаря, що лікує освідуваного^[20]. До того ж під час проведення освідування може знадобитися медична допомога з використанням медичного обладнання. У випадках, коли для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину або встановлення особливих прикмет може знадобитися допомога інших (крім лікаря) спеціалістів, а також за наявності потреби використання стаціонарних приладів і пристроїв, освідування можуть проводити у приміщенні бюро чи лабораторіях судово-медичних експертиз. Проведення освідування в цих медичних установах надає широкі можливості для використання сучасних науково-технічних засобів, обладнання з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину або встановлення особливих прикмет^[21].

Визначаючи час проведення освідування, необхідно пам'ятати про невідкладність цієї слідчої (розшукової) дії. Зволікання з її проведенням може призвести до втрати доказів та їх процесуальних джерел унаслідок навмисних або ненавмисних дій особи, яка підлягає освідуванню, спрямованих на знищення слідів кримінального правопорушення. Однак, незважаючи на ці обставини, плануючи освідування, слід також установити час доби, коли доцільно починати освідування. Найоптимальнішим є денний час, коли є реальна можливість провести освідування за умови природного чи принаймні комбінованого освітлення. З огляду на зазначене, прогнозують оптимальний час, необхідний для його проведення.

Однією з умов, що забезпечує якісне проведення освідування, є підготовка засобів криміналістичної техніки для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину або встановлення особливих прикмет. Для цього слідчому необхідно підготувати науково-технічні засоби додаткової (крім протоколу) фіксації перебігу та результатів освідування - фотоапарат, відеокамеру, а також засоби виявлення слідів (збільшувальне скло, світлофільтри, ультрафіолетовий освітлювач, електронно-оптичний перетворювач тощо) та їх вилучення (пінцети, пробірки, конверти). Звісно, цей перелік є лише частковим, оскільки він безпосередньо залежить від кожної конкретної ситуації проведення освідування. Зокрема, слідчому можуть знадобитися ватні тампони, дистильована вода та інші засоби. Також у разі отримання інформації про наявність слідів злочину на одязі чи взутті освідуваної особи слід підготувати змінний одяг, взуття на випадок вилучення того, у який вона вдягнута чи взута.

Таким чином, як і під час проведення будь-якої іншої слідчої (розшукової) дії, під час освідування підготовчий етап має винятково важливе значення. Саме на ньому не лише планують, а й прогнозують можливу обстановку, у якій будуть проводити освідування. Ураховуючи ці обставини, слідчий має реальну можливість заздалегідь уплинути на ситуацію: визначити необхідний склад учасників і засоби криміналістичної техніки, зокрема для фіксації перебігу та результатів освідування, обрати тактичні прийоми, що будуть найраціональнішими та найдоцільнішими, провести освідування вчасно, упевнено й результативно.

• [1] Когутич 1.1. Криміналістика : [курс лекцій] / Когутич І. І. - К. : Атіка, 2008. - С. 349; Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : [підруч.] / Салтевський М. В. - К. : Кондор, 2005. - С. 336-338; Сергеєва Д. Б. Зняття інформації з каналів зв'язку: кримінально-процесуальні і криміналістичні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність" / Д. Б. Сергеева. - К., 2008. - С 12.
• [2] Криминалистика : учеб. для вузов / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г., Российская Е. Р.] ; под ред. Р. С. Белкина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА, 2007. -С. 457.
• [3] Криміналістика: питання і відповіді : навч. посіб. / [А. В. Кофанов, О. Л. Кобилянський, Я. В. Кузьмічов та ін.]. - К. : Центр учбової л-ри, 2011. - С. 161.
• [4] Кузьмічов В. С. Криміналістика : навч. посіб. / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко ; за заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. - К : Юрінком Інтер, 2001. - С. 204.
• [5] Когутич І.І. Криміналістика : [курс лекцій] / Когутич І. І. - К. : Атіка, 2008. -С. 370-371; Криминалистика : учеб. для вузов / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г., Российская Е. Р.] ; под ред. Р. С. Белкина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА, 2007. - С. 547-548.
• [6] Маркусь В. О. Криміналістика : [навч. посіб.] / Маркусь В. О. - К : Кондор, 2007. -С. 289-291.
• [7] Дулов А. В. Тактика следственных действий / А. В. Дулов, П. Д. Нестеренко. - Минск : Высш. шк., 1971. - С. 20-28.
• [8] Чорноус Ю. М. Організаційно-тактична характеристика слідчих дій / Ю. М. Чорноус // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. - 2004. - № 5. - С. 219 .
• [9] Чорноус Ю. М. Слідчі дії: поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Чорноус Юлія Миколаївна. - К., 2005. - С. 120.
• [10] Криминалистика : [учеб.] / под ред. Е. П. Ищенко. - М. : Юристь, 2000. - С. 350.
• [11] Щербаковский М. Г. Криминалистика : пособие по подгот. к гос. (выпускному) комплексному экзамену / Щербаковский М. Г. - X. : Прометей-Прес, 2004. - С. 55.
• [12] Чаплинський К. О. Тактичне забезпечення проведення освідування / К. О. Чаплинський // Вісн. Акад. митної служби України. (Серія "Право"). - 2011. - № 1 (6). - С 168.
• [13] Водолазский Б. Ф. Психология и совершенствование тактики следствия / Б. Ф. Водолазский // Проблемы криминалистической тактики : тр. Омск. высш. шк. милиции. - Омск, 1973. - Вып. 16. - С. 183.
• [14] Криминалистика : учеб. для вузов / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г ., Российская Е. Р.] ; под ред. Р. С. Белкина. - 3-е изд., перераб. и доп . - М. : НОРМА, 2007. -С. 475.
• [15] Криминалистика : учеб. для вузов / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г., Российская Е. Р.] ; под ред. Р. С. Белкина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА, 2007. -С. 476.
• [16] Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : [підруч.] / Салтевський М. В. -К : Кондор, 2005. - С. 319.
• [17] Криминалистика : учеб. для вузов / [Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г.. Российская Е. Р.] ; под ред. Р. С. Белкина. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : НОРМА, 2007. -С. 469.
• [18] Торбин Ю. Г. Криминалистическое исследование тела и одежды подозреваемого в совершении преступления / Торбин Ю. Г. - М., 1971. - С. 67.
• [19] Белкин Р. С. Криминалистика. Общетеоретические проблемы / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. М, 1973. - С. 432.
• [20] Сафронов С. О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень / Сафронов С. О. - X., 2003. - С 123.
• [21] Шалаев Н. Г. Использование липких пленок для собирания и исследования вещественных доказательств / Н. Г. Шалаев, В. Н . Овсянников // Вопросы предупреждения преступности. - 1986. - № 3. - С. 56.