< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організаційний механізм менеджменту організації

Там де немає структури - немає організації, не може бути і управління. Найкраща структура - це та, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і цілеспрямовано розподіляти і направляти зусилля своїх працівників задля задоволення вимог споживачів та ефективного досягнення цілей організації.

"Жорсткий" та "м'який" системний підхід до управління організаційними процесами

Систему управління організацією можна розглядати як з позиції статики, тобто як механізм управління, так і з позиції динаміки, як управлінську діяльність.

Системний підхід в управлінні полягає у тому, що будь-який більш чи менш складний об'єкт розглядається як відносно самостійна система зі своїми особливостями функціонування, що характеризується певним елементним складом, структурою як формою взаємозв'язку елементів, функціями елементів та системи в цілому.

Застосування теорії систем до управління дозволяє керівництву побачити організацію в єдності її складових частин, які нерозривно переплітаються із зовнішнім середовищем.

В історії розвитку системних ідей у менеджменті виділяють два етапи, які лягли в основу відповідних підходів до управління:

  • 1-й етап. Становлення і розвиток "жорсткого" системного підходу (середина 1950-х - середина 1970-х років);
  • 2-й етап. Становлення і розвиток "м'якого" системного підходу (середина 1970-х років - теперішній час).

"Жорсткий" системний підхід до управління характеризується застосуванням, насамперед, технічних методів і нововведень у прогнозуванні та управлінні ресурсами і структурою організації. Організація розглядається як механічна система.

"Жорсткі" елементи управління - це ті складові системи управління в організації, які відображають її формальну сторону. До них відносяться:

  • - стратегії,
  • - організаційні структури,
  • - системи і процедури.

За цим підходом управління в організації досить формалізовано і регламентовано, прийняті і встановлені початкові установки, чітко розподілена ступінь і межа відповідальності кожного працівника. Люди розглядаються як компоненти загального великого механізму, організму організації. їхні думки, почуття, світогляд не приймаються до уваги - кожен відповідає тільки за свою певну справу, ділянку роботи.

Завдання "жорсткого" системного мислення полягає в оптимізації системи, формуванні цілісного погляду для вирішення певного завдання. Для цього слід змоделювати всі зв'язки між елементами всередині системи та зовнішнім середовищем.

Розрізняють три основні інструменти "жорсткого" системного підходу: системний інжиніринг, системний аналіз і дослідження операцій.

Системний інжиніринг - це спосіб проектування складних систем, за якого досягається ефективна координація всіх компонентів системи.

Системний аналіз здійснює процедуру декомпозиції проблеми, що дозволяє вибудувати ієрархію планів - від місії до завдань окремому виконавцю. За такого аналізу вихід будь-якого підпроцесу є входом наступного підпроцесу. Ця можливість аналізу повного набору входів і виходів робить системний аналіз засобом об'єднання частин системи. Системний аналітик може продовжити розбиття кожного процесу, поки не отримає набір елементарних дій. Мета настільки детального аналізу - розробити набір операцій або вказівок, які при заданих очікуваних входах приведуть до кращого або поліпшеного виходу.

Дослідження операцій - це набір наукових системних моделей визначення ймовірностей, ризику, за допомогою яких, стає можливим запобігти і зіставити результати альтернативних рішень або стратегій.

Окрім наведених основних інструментів, методами реалізації "жорстких" стратегій є: бюджетування, планування фінансових та ресурсних потоків, впровадження систем контролю, обліку трудовитрат і їх грошової компенсації, реінжинірингу (перебудови) бізнес-процесів, реструктуризації тощо.

Не дивлячись на те, що жорсткий системний підхід ефективний при плануванні, координації і контролі організаційної діяльності, він є обмеженим у сфері соціальних взаємовідносин, оскільки поведінку людей неможливо описувати технічними способами. Інша проблема "жорсткого" системного підходу - необхідність визначення однозначної і єдиної мети. У соціальних організаціях цілі можуть бути різними і навіть суперечливими. Крім того, часто саме процес визначення цілей і складає основну проблему організації.

Отже, критика жорсткого системного підходу щодо завдань управління спиралася, головним чином, на аргументи, що, по-перше, в управлінні, як правило, важко чітко і однозначно визначити цілі, досягти їх повної декомпозиції; по-друге, важко (а іноді і неможливо) досягти згоди між провідними стейкхолдерами організації щодо цілей: кожна група стейкхолдерів пов'язує з ними свої власні інтереси, по-третє, при створенні системної моделі компанії неможливо елімінувати ідеологію (саме вона визначає, які параметри системи є "істотними", а які - "несуттєвими"); нарешті, цей підхід не виключає зловживань, коли рішення приймаються всупереч організаційним інтересам [12].

"М'який" підхід до управління фокусується на людині, її світогляді, цінностях, інтересах. За такого підходу розглядаються різні точки зору на проблему задля визначення найбільш ефективного шляху організаційного розвитку.

"М'який" системний підхід, спрямований на вивчення у першу чергу живих соціальних систем. "М'яке" системне мислення виходить з того, що неможливо визначити прості, чіткі, постійні і однаково зрозумілі всіма членами організації цілі для соціальної системи. Головна увага концентрується на інтеграції різних, і часом суперечливих, поглядів на проблеми та їхнє вирішення в організації, які необхідні для підготовки та реалізації змін. Процес управління організацією будується таким чином, щоб система навчалася і самоорганізовувалась. "М'які" концептуальні ідеї є основою для дискусій щодо впровадження змін у діяльності організацій.

"М'яке" системне мислення особливо підкреслює роль цінностей, переконань і загального погляду на зовнішнє середовище. Його головною метою є вивчення і опис культури і політики організації для того, щоб процес змін підтримувався всіма членами організації.

"М'які" елементи управління стосуються перш за все корпоративних комунікацій. Вони отримали свою назву з тієї причини, що багато компаній воліють організовувати власне управління, не рахуючись з наявністю, або відсутністю цих складових. Найчастіше на них не звертають уваги, вважаючи, що дані елементи управління навіть елементами управління як такими не є. До них належать:

  • - стиль управління;
  • - якісний склад персоналу;
  • - навички та цінності.

При формуванні системи управління підприємством на основі "м'якого" підходу головним елементом системи є люди з їх інтересами, здібностями, цінностями, що працюють в організації та привносять у неї динамізм і своєрідність. За такого підходу вирішується завдання щодо об'єднання людей на загальний результат у довгостроковій перспективі.

"М'який" підхід розглядає як систему процес пізнання організації та її контексту, тобто є системним процесом пізнання, заснованим на використанні системних моделей, які будуються як "система людської діяльності".

Таким чином, "жорсткий" системний підхід орієнтований на розвиток продуктивних сил, "м'який" - на стратегічні дії та розвиток управлінського і людського потенціалу.

Порівняльна характеристика "жорсткого" та "м'якого" системного підходів до управління організаційними процесами наведена у таблиці 3.1.

В ефективному поєднанні "жорстких" і "м'яких" елементів управління полягає сутність успішного менеджменту організації, адже це запорука побудови збалансованої стратегії компанії.

Дані методи управління слід застосовувати у різних сферах і у різних бізнес-процесах. Наприклад, для управління ресурсами і процесами варто використовувати тільки "жорсткі" елементи управління. А для не менш важливого управління корпоративними знаннями варто застосовувати "м'які" елементи. У кожного з цих підходів є своя область розповсюдження, впливу та ефективності, тому вони можуть взаємно доповнювати один одного.

Результати застосування обох підходів до управління в комплексі носять тривалий характер, проявляються не одразу, але в будь-якому випадку позитивні зміни спостерігаються завжди.

Таблиця 3.1 - Порівняльна характеристика "жорсткого" та "м'якого" системного підходів

Параметр

"Жорсткий" підхід

"М'який підхід"

Мета

оптимізація системи, розвиток продуктивних сил

стратегічні дії, розвиток управлінського потенціалу

Цілі та завдання

  • - складання календарних планів;
  • - виконання проектних завдань;
  • - бюджетування проектів реалізації стратегії;
  • - реструктуризація: створення, об'єднання, ліквідація підрозділів;
  • - ціноутворення;
  • - реорганізація систем оплати праці і преміювання;
  • - модернізація виробництва, впровадження нових технологій;
  • - розвиток виробничої інфраструктури;
  • - управління матеріальними, людськими, фінансовими ресурсами
  • - формулювання місії організації;
  • - вибір стратегічного напрямку розвитку;
  • - розвиток ключових компетенцій;
  • - розвиток відносин зі стратегічними споживачами;
  • - розвиток самоконтролю і особистої мотивації;
  • - формування корпоративної культури;
  • - реструктурування інформаційних потоків;
  • - впровадження управлінських інновацій;
  • - зміна стилю лідерства;
  • - зміна організаційного клімату

Основні елементи

  • - стратегії;
  • - організаційні структури;
  • - системи і процедури
  • - стиль управління;
  • - склад персоналу;
  • - навички та цінності

Орієнтація

розгляд організаційної діяльності як жорсткої формалізованої системи

системний процес пізнання, заснований на використанні системних моделей "людської діяльності"

Недоліки

важкість ясно і однозначно визначити цілі систем та досягти їх декомпозиції; важкість досягнення згоди між окремими елементами системи (стейкхолдерами)

обмежена (людський фактор) область застосування

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >