< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Аспекти глобальної логістики

Характерною особливістю сучасного суспільного розвитку є глобалізація.

Глобалізація (англ. globalization) — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн [180]. В ході глобалізації світ перетворюється у єдину глобальну систему. За останні десятиріччя темпи глобалізації стали більш високими.

Економічна глобалізація пов'язана з формуванням єдиного економічного простору, де вільно переміщуються інформація, товари та послуги, капітал, а економіки різних країн тісно взаємопов'язані. Інакше кажучи, увесь світ розглядається як єдиний інтегрований ринок. Глобальні компанії, розташовують підприємства там, де забезпечується ефективність та продуктивність, а свою продукцію відправляють по усьому світі.

Глобалізація господарської діяльності має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, через розповсюдження нових технологій, збільшення та прискорення товаропотоків, зростання інвестицій, раціональне вирішення глобальних проблем вона сприяє розвитку національних економік, а з іншого — посилює його нерівномірність, взаємозалежність та невизначеність.

Економічна глобалізація вимагає глобалізації логістичних процесів. Макрологістична глобалізація передбачає створення і розвиток глобальних міждержавних транспортних, телекомунікаційних та інших макрологістичних систем.

Сергєєв В.І. глобальну логістику розуміє як стратегію і тактику створення сталих макрологістичних систем, що пов'язують бізнес-структури різних регіонів та країн світу на основі міжнародного поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні.

Щоб забезпечити розвиток компетенції підприємства в логістиці до глобального рівня, логістичні менеджери мають мислити в глобальних категоріях, знати тенденції світового ринку, підходи до організації міжнародних поставок, вміти формувати та підтримувати господарські зв'язки у багаторівневих логістичних ланцюгах.

До головних рушійних сил глобалізації логістики можна віднести [24]:

  • 1) економічне зростання. Для забезпечення економічного зростання та збільшення прибутку підприємствам необхідно виходити на світові ринки;
  • 2) опора на логістичний ланцюг. Бізнес все більше орієнтується на логістичний ланцюг в цілому, передає міжнародним логістичним посередникам значну частину логістичних функцій (експедирування, транспортування вантажів, ведення документації та ін.);
  • 3) технологічний прогрес. Розвиток засобів зв'язку та інформаційних технологій, робота в режимі реального часу стимулює попит на продукти світового рівня, прискорює обробку міжнародної комерційної документації (замовлення, транспортні і митні документи та ін.), скорочує цикл виконання замовлення. Все це сприяє розширенню господарської діяльності у світовому масштабі;
  • 4) дерегулювання. Процедури дерегулювання, що проводяться багатьма державами, знімають торговельні, митні, транспортні та фінансові бар'єри на шляху потоків капіталу, товарів і інформації через національні кордони;
  • 5) регіоналізація (макрорегіоналізація). Для стимулювання регіональної торгівлі і захисту торговельних партнерів від зовнішньої конкуренції, країни з сусідніх регіонів оформлюють свої економічні зв'язки офіційними міждержавними угодами, наприклад, Європейський Союз, Північноамериканська угода про зону вільної торгівлі (НАФТА), об'єднання країн Південної Америки (МЕРКОСУР), Економічна спільнота держав Західної Африки (ЕКОВАС), Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (APEC), договори про вільну торгівлю на території Європи, Близького Сходу й Африки (регіон EMEA) та ін.

Регіональній інтеграції сприяють подібність політичних систем, національних традицій, користування єдиними сировинними ресурсами, поєднання комунікацій. Всередині регіонів застосовують зниження торговельного мита, зменшення митних обмежень, упровадження єдиних стандартів транспортної документації і спільних систем транспортування і вантажопереробки, що полегшує рух вантажопотоків. Фактори глобалізації та взаємозв'язки між ними наведено на рис.12.3.

Фактори глобалізації та взаємозв'язки між ними

Рис. 12.3. Фактори глобалізації та взаємозв'язки між ними [24]

Розрізняють чотири етапи регіональної економічної інтеграції: угода про зону вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок та економічний союз, який є вищим етапом інтеграції.

Таким чином, регіоналізацію можна розглядати як процес, що передбачає формування спільного ринкового простору географічно, історично та культурно споріднених країн, який супроводжується: уніфікацією умов економічної діяльності, зниженням взаємних обмежень з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва. Регіоналізація є формою глобалізації та одночасно суперечить їй, оскільки створює нові обмеження на рух товарів, грошових ресурсів та робочої сили.

Поряд зі сприяючими факторами зберігаються серйозні бар'єри на шляху глобальної логістики, що обумовлені політичними системами, різним економічним і соціальним рівнем розвитку країн, пов'язані із податковою, митною, торговою політикою держав тощо. Найбільш істотними вважають такі бар'єри глобальної логістики [24]:

  • - особливості ринків і конкуренції;
  • - фінансові бар'єри;
  • - бар'єри каналів розподілу.

До ринкових і конкурентних бар'єрів належать обмеження вступу на ринок, важкодоступність інформації, особливості ціноутворення, митні тарифи, правила конкуренції.

Фінансові бар'єри пов'язані зі складністю прогнозування фінансових результатів й відмінностями у формах роботи банків, страхових компаній тощо.

Бар'єри в каналах розподілу, створюють торгові обмеження й міждержавні відмінності стандартів інфраструктури, зокрема національні особливості засобів транспортування й вантажопереробки, складських і портових потужностей, систем зв'язку. Так, транспортні засоби в різних країнах дуже розрізняються по розмірах, вантажопідйомності. Наприклад, в Україні ширина залізничної колії більша, ніж в інших європейських країнах.

Ці бар'єри ускладнюють рух логістичних потоків, призводять до збільшення витрат. Логістичні менеджери при плануванні міжнародних логістичних операцій мають оцінювати витрати на подолання вказаних бар'єрів та додаткові вигоди від виходу на міжнародні ринки. В цілому у світі спостерігається явна тенденція, яка свідчить, що усе більше компаній стають глобальними структурами бізнесу. Найбільші глобальні компанії: "Дженерал моторз" та "Форд" (СІЛА, автомобілі), "Ексон" (США, нафтопродукти), "Бритіш петролеум" (Великобританія, нафтопродукти), "Сіменс" ( Німеччина, побутова техніка), "Філіпс" (Нідерланди, електроніка), "Нестле" (Швейцарія, харчові продукти), "Самсунг" ( Південна Корея, електроніка), "Майкрософт" (США, програмне забезпечення) та ін.

Доцільність діяльності підприємства в міжнародних масштабах залежить й від галузевих обмежень, обумовлених характеристиками окремих видів товарів. Здійсненню операцій в межах місцевого, а не міжнародного ринку сприяють такі галузеві чинники [143] :

  • — відносно низька вартість або питома вартість. Питома вартість вантажу — це відношення вартості продукту до його ваги або розміру. Так, у ціні безалкогольних та слабоалкогольних напоїв дешевих марок, що мають низьку питому вартість, витрати на перевезення становлять значну частку і тому їх недоцільно перевозити на велику відстань. Навпаки, у ціні електронних приладів з високою питомою вартістю (ноутбуки, програвачі та ін.) логістичні витрати становлять незначну частку, і це стимулює їх поставки по всьому світі;
  • — короткий термін придатності;
  • — залежність від культурних особливостей регіону споживання;
  • - незначні відмінності продукції в різних конкурентів або байдужність споживачів до торговельної марки;
  • - необхідність у хорошому контакті зі споживачами або в особистому обслуговуванні;
  • - обмежена економія від масштабів виробництва;
  • - соціальні або політичні чинники, що стимулюють місцеве виробництво.

У процесі глобалізації господарської діяльності підприємств виділяють п'ять рівнів [24]:

  • - збереження дистанції,
  • - самостійний експорт,
  • - самостійні закордонні операції,
  • - укорінення бізнесу у зарубіжних країнах,
  • - денаціоналізація діяльності.

На першому рівні глобалізації підприємство з невеликим досвідом в міжнародних угодах, передає продукцію посереднику з міжнародних операцій (дистриб'ютору), що приймає на себе відповідальність за їх виконання. Ризик для компанії скорочується, але зменшується прибуток та контроль за логістичною діяльністю. На другому рівні глобалізації підприємство має досвід у міжнародних операціях, але користується на закордонному ринку послугами місцевого агента (дистриб'ютора), який здійснює маркетингові заходи, управління запасами, розрахунки й післяпродажне обслуговування. Третій рівень глобалізації характеризується присутністю на місцевому ринку, тобто розвитком його закордонних операцій з маркетингу, виробництва й розподілу при збереженні місцевими підприємствами методів роботи материнської компанії, оскільки на закордонні ринки направляються її менеджери. На четвертому рівні відбувається використання місцевих менеджерів, маркетингових і торговельних організацій і навіть часом місцевих бізнес-систем. В управління бізнесом проникає управлінська філософія країни перебування, але провідну роль все ж відіграє філософія країни походження. На рівні денаціоналізації бізнесу компанія відмовляється від диктату для місцевих підприємств єдиної господарської політики, прийнятої в країні походження, створює регіональні штаб-квартири для координації всіх операцій. Вище керівництво такої компанії звичайно має змішаний національний склад. Більшість компаній, що діють на світовому ринку, знаходиться на другому, третьому або четвертому рівнях глобалізації.

Завданнями глобальної логістики є [24; 131] :

  • - оптимізація функціонального циклу глобальної логістики (скорочення тривалості за рахунок прискорення міжнародних перевезень, зменшення кількості посередницьких структур);
  • - розвиток міжнародної логістичної інфраструктури;
  • - розвиток інформаційного забезпечення глобальних логістичних процесів;
  • - створення глобальних логістичних союзів.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >