< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

Фібринолітичні (тромболітичні) засоби

Фібринолітична система крові забезпечує розчинення внутрішньосудинних тромбів та відкладень фібрину у тканинах і порожнинах організму.

Підвищення фібринолітичної активності крові спостерігається у хворих на променеву хворобу, з септичними станами, тяжкими ушкодженнями внутрішніх органів. Вважають, що в таких випадках з мікробних тіл та ушкоджених клітин органів виділяються ферменти, які активізують фібриноліз. Підвищенню фібринолітичної активності крові сприяють також підвищене фізичне навантаження, психічне збудження.

Речовини, які підвищують фібринолітичну активність крові, можуть діяти безпосередньо на фібриновий згусток. До них відносять фібринолізин, трипсин, які безпосередньо лізують тромб, і препарати – стрептоліазу, стрептодеказу, які містять стрептокіназу та інші речовини, що сприяють перетворенню неактивного профібри- нолізину (плазміногену) на активний фібринолізин (плазмін).

Одним із найбільш уживаних фібринолітичних засобів є стрептокіназа (стрепто- ліаза), яку отримують із β-гемолітичного стрептокока групи С.

Фармакокінетика. Після введення у вену через 20–30 хв у крові міститься понад 50 % введеної дози. Ймовірно, частина стрептокінази інактивується антитілами. Виявляється в лімфі та інтерстиціальній рідині. Виводиться нирками: за перші 4 год із сечею виводиться понад 10 % дози, протягом доби – 40 %, решта метаболізується і може виводитись у вигляді пептидів та амінокислот.

Діє на проактиватор фібринолізину, переводячи його в активний стан, а він сприяє перетворенню профібринолізину на фібринолізин. Лізує свіжий тромб (до 3 діб) ззовні і проникає всередину, прискорюючи лізис.

Розчиняють в ізотонічному розчині натрію хлориду чи глюкози з розрахунку 250000 ОД в 50 мл розчинника. Вводять внутрішньовенно крапельно (30 крап/хв). Добова доза становить 500 000-1000 000 ОД.

Стрептодеказа для ін'єкцій – препарат стрептокінази подовженої дії. Стрептокіназа, іммобілізована на водорозчинній матриці поліцукристої природи, довгий час циркулює в крові, що забезпечує підвищення фібринолітичної здатності крові протягом 48-72 год. Дія стрептодекази подібна до дії стрептокінази.

Перед застосуванням стрептодеказу, яка міститься у флаконі по 1000 000 ФО (фібринолітичних одиниць), розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Вводять внутрішньовенно струминно, спершу пробну дозу (300000 ФО), а потім, через годину, якщо немає небажаних реакцій, продовжують введення, доводячи загальну дозу до 3 000 000 ФО.

Урокіназа – ферментний препарат з культури клітин нирок людини. На відміну від стрептокінази, виявляє пряму активуючу дію на плазміноген, перетворюючи його в плазмін. Вводиться внутрішньовенно та внутрішньокоронарно (500000-2000000 ОД).

Альтеплаза (актилізе) – препарат людського тканинного активатора плазміногену. Є глікопротеїдом, який безпосередньо активує плазміноген, перетворюючи його на плазмін. При внутрішньовенному введенні препарат неактивний. Активується лише при взаємодії з фібрином, що зумовлює розчинення фібринового згустку. Оскільки вплив препарату на згортання крові є незначним, його застосування, на відміну від інших фібринолітиків, не підвищує ризик розвитку кровотеч.

Показання до застосування стимуляторів фібринолізу: тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда (у перші 12 год), тромбоз судин мозку, тромбофлебіт, операції на кровоносних судинах та при інших станах із загрозою тромбоутворення.

При застосуванні стимуляторів фібринолізу потрібно визначити час згортання крові, протромбіновий індекс, концентрацію фібриногену, тромбіновий час та ін.

Побічна дія: алергічні реакції, озноб, гарячка, головний біль, біль за грудниною, біль у животі. При передозуванні можлива кровотеча. У таких випадках внутрішньовенно крапельно вводять до 100 мл 5 % розчину кислоти амінокапронової.

Разом із відновленням кровопостачання в ішемізованих ділянках міокарда часто розвиваються різні порушення ритму серця, навіть фібриляція шлуночків. Це найбільш небезпечне ускладнення фібринолітичної терапії при інфаркті міокарда. Для запобігання і усунення його вводять кардіотропні засоби з урахуванням загального стану хворого.

Протипоказання: кровотечі, відкриті рани, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, фібриногенопенія, порушення функції печінки, нирок, активний туберкульоз, сепсис, артеріальна гіпертензія, алергія.

Альтеплаза вводиться внутрішньовенно за схемою.

Фібринолітичні препарати розчиняють тромби, в тому числі у вінцевих судинах.

Лікарські засоби, що пригнічують фібриноліз

Підвищений фібриноліз, гіпофібриногенемія можуть стати причиною небезпечних кровотеч. Причини: передозування фібринолітичних засобів, септичний стан, тяжкі травми внутрішніх органів. Кровотеча внаслідок підвищеного фібринолізу погано піддається корекції стимуляторами коагуляції. Патогенетично її зупиняють інгібіторами фібринолізу. Це речовини, які за хімічною структурою близькі до амінокислоти лізину – контрикал, кислота амінокапронова, кислота параамінометил- бензойна та ін.

Механізм їх дії пов'язують з конкурентним антагонізмом щодо лізину, оскільки між ними є структурна схожість: у лізину – карбоксил та аміногрупа розташовані на відстані один від одного 0,7 нм. Ця відстань відповідає приблизно п'яти метиленовим групам, що розташовані між аміногрупою і карбоксилом у кислоти амінокапронової і кислоти параамінометилбензойної.

Вважають, що фермент – активатор профібринолізину взаємодіє з ним у місці розташування лізину. Оскільки інгібітори фібринолізину мають схожість з лізином, вони починають хімічну реакцію з ферментом – активатором профібринолізину і перешкоджають його взаємодії з профібринолізином.

Кислота амінокапронова – її антифібринолітична дія поєднується з антикініно- вою та протиалергічною.

Фармакокінетика. Добре абсорбується після приймання всередину. Максимальна концентрація у крові – через 2-3 год. Майже 60 % введеної дози виводиться за добу, а при введенні у вену майже 80 % виводиться за 12 год із сечею у незміненому вигляді.

Фармакодинаміка. Пригнічує активацію профібринолізину і деякою мірою дію фібринолізину, що утворився, знижує дію трипсину та урокінази, підвищує адгезивні властивості тромбоцитів, зменшує проникність стінки капілярів.

Показання: кровотеча, пов'язана з підвищеним фібринолізом, хвороба Верльгофа, гепатит, цироз печінки, панкреатит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, сепсис.

Вводять внутрішньовенно крапельно до 100 мл 5 % розчину в ізотонічному розчині натрію хлориду. Повторно можна вводити через 4 год. Всередину призначають по 3-5 г на прийом, до 15 г на добу.

При застосуванні препарату необхідно контролювати фібринолітичну активність крові та вміст фібриногену.

Побічні дії: запаморочення, диспепсичні явища, катаральне запалення дихальних шляхів. У разі швидкого введення у вену може виникнути артеріальна гіпотензія, брадикардія, екстрасистолія.

Протипоказання: тромбоз, порушення видільної функції нирок, вагітність.

Контрикал – безпосередньо інгібує фібринолізин та інші протеолітичні ферменти (трипсин, калікреїн).

Показання: гіперфібринолітичні стани, ускладнення тромболітичної терапії, гострий панкреатит.

Зайцегуба п'янкого трава – містить кислоту аскорбінову, каротин, ефірну олію, спирт лагохілін. Сприяє тромбоутворенню, має антифібринолітичну дію, знижує проникність стінки судин.

Призначають усередину в таблетках або краплями у вигляді настойки у випадках кровотечі з внутрішніх органів, гемофілії А.

Калини звичайної кора містить глікозид вібурнін, ефіроподібні, смолисті, дубильні речовини, органічні кислоти тощо. Пригнічує фібриноліз шляхом блокади активаторів плазміногену і частково інактивує плазмін; ущільнює клітинні мембрани.

Призначають усередину рідкий екстракт при кровотечах з внутрішніх органів.

Лікарські засоби, що впливають на агрегацію тромбоцитів

В організмі агрегація тромбоцитів регулюється переважно системою "тромбок- сан – простациклін”. Ці речовини утворюються із арахідонової кислоти з участю циклооксигенази (ЦОГ). Посилювати агрегацію тромбоцитів можуть деякі біологічно активні речовини, які утворюються в організмі під час ушкоджень, несприятливих впливів: тромбоксан, колаген, серотонін, адреналін, норадреналін, комплекс "антиген – антитіло" та ін.

Важливе значення мають лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів і запобігають тромбоутворенню. Вони використовуються переважно для профілактики артеріальних тромбозів при атеросклерозі, після перенесених інфаркту міокарда та ішемічного інсульту, при стентуванні коронарних артерій та ін.

Кислота ацетилсаліцилова (аспірин) як інгібітор циклооксигенази тромбоцитів зменшує синтез тромбоксану А2, який є активним агрегантом і вазоконстриктором. Зазначена дія препарату ліпше проявляється в малих дозах (75-100 мг).

Синтез тромбоксану А, гальмується також іншими нестероїдними протизапальними засобами.

Тиклопідин (тиклід) та клопідогрель (плавікс) блокують на тромбоцитах рецептори, з якими зв'язується АДФ, і таким чином пригнічують агрегацію тромбоцитів.

Протипоказання: захворювання печінки, вагітність, лактація.

Дипіридамол (курантил) – пригнічує фосфодіестеразу, сприяє накопиченню в тромбоцитах цАМФ, що призводить до зменшення виходу з них активаторів агрегації тромбоксану А2, серотоніну, АДФ. Пригнічує також аденозиндезаміназу, сприяє накопиченню аденозину в еритроцитах і тромбоцитах, що супроводжується розширенням судин і пригніченням агрегації тромбоцитів.

Пентоксифілін (трентал) – пригнічує фосфодіестеразу, зменшує агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, має дезагрегаційні властивості, підвищує фібриноліз, знижує в'язкість крові, поліпшує мікроциркуляцію, підвищує стійкість тканин до гіпоксії.

Антиагрегантні властивості мають також інші похідні ксантину – теофілін, теобромін, еуфілін, які також пригнічують фосфодіестеразу.

Широке застосування мають етамзилат (дицинон) та кальцію добезилат, які нормалізують агрегацію тромбоцитів, утворення тромбопластину, III фактора згортання крові, зменшують проникність капілярів і викликають тим самим гемостатичний ефект. Використовуються при порушеннях мікроциркуляторних процесів (діабетична та інші ретинопатії) та в якості гемостатичних засобів в офтальмології, ЛОР-практиці, стоматології.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >