< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські засоби для лікування амебіазу

Класифікація протиамебних засобів:

  • 1. Препарати, ефективні при будь-якій локалізації амебіазу: метронідазол, тинідазол, орнідазол, німоразол, секнідазол.
  • 2. Препарати прямої дії, ефективні при локалізації амеб у порожнині кишечнику: інтетрикс.
  • 3. Препарати непрямої дії, ефективні при локалізації амеб у порожнині кишечнику і в його стінках: тетрацикліни, доксициклін, метацикліну гідрохлорид.
  • 4. Препарати, які діють на амеб у стінках кишечнику і в печінці: еметину гідрохлорид.
  • 5. Препарати, ефективні переважно при локалізації амеб у печінці: хінгамін.

Універсальним препаратом, ефективним при будь-якій локалізації амеб, є метронідазол (трихопол, флагіл).

Препарат запроваджений у медичну практику у 1951 році як протитрихомонад- ний засіб.

Фармакокінетика. Із шлунково-кишкового тракту препарат всмоктується добре, в організмі значною мірою зазнає метаболізму. Незмінений метронідазол та його метаболіти виводяться із сечею. Невелика кількість метронідазолу виділяється слинними залозами, кишечником і молочними залозами.

Фармакодинаміка. Метронідазол згубно впливає не лише на трихомонад, а й на лямблій, амеб, балантидій, Helicobacterрііогі та анаеробні бактерії. На цистні форми паразитів метронідазол не діє.

Механізм дії: При дії на мікроорганізми та найпростіших під впливом нітроредуктаз (піруват-фероксин-оксиредуктаза) відновлюється нітрогрупа. Метаболіти метронідазолу мають токсичний вплив на реплікацію, синтез ДНК, білка, відновлення нікотинамідаденіндинуклеотиду, інгібують клітинне дихання. Препарат виявляє потужну паразитоцидну дію. Метронідазол малоефективний при локалізації амеб у порожнині кишечнику. У таких випадках його комбінують і йодохінолом. У зв'язку з тим, що метронідазол порушує метаболізм алкоголю (пригнічує ацетальдегідде- гідрогеназу, підвищує рівень ацетальдегіду і сенсибілізує організм до алкогольних напоїв), має антабусний вплив.

Показання: гострий і хронічний трихомоніаз, лямбліоз, амебіаз, лейшманіоз шкіри, пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, інфекції, що викликаються анаеробними мікроорганізмами. Його призначають для лікування хворих на алкоголізм.

Призначають метронідазол всередину у таблетках по 0,25-0,5 г після їди 3 рази на день. Промисловість випускає метронідазол також у розчині для внутрішньовенних ін'єкцій, а також у вигляді супозиторіїв для введення у піхву.

Побічні ефекти. Із побічних ефектів спостерігаються диспепсичні розлади (нудота, діарея, металевий присмак у роті, зниження апетиту, дискомфорт в епіга- стрії), тремор, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення координації, кропив'янка, лейкопенія. Іноді мають місце ураження шкіри та слизових оболонок (кандидоз порожнини рота і кишечнику). Рідко виникають депресії, порушення координації, периферичні нейропатії.

Протипоказаний при вагітності, грудному вигодовуванні, порушенні кровотворення, захворюваннях ЦНС.

Іктетрикс ефективний відносно амеб, грибів роду Candida, грампозитивних, грамне- гативних бактерій. Препарат призначають при гострій діареї інфекційного походження, кишковому амебіазі. Інтетрикс – малотоксичний препарат. Побічної дії не чинить.

Тетрацикліни (частіше доксициклін, метацикліну гідрохлорид) – антибіотики, які практично не чинять прямої дії на амеби. Але препарат згубно впливає на бактеріальну флору кишечнику, яка поглинає кисень. За таких умов зникає анаеробне середовище, необхідне для існування амеб. Через це тетрацикліни називають протиамебними засобами непрямої дії. За протиамебною ефективністю тетрацикліни поступаються препаратам прямої дії.

Для лікування гострого амебіазу кишечнику рідко застосовують також мономіцин.

Еметину гідрохлорид – це препарат, виділений із кореня іпекакуани. Є ефективним протиамебним засобом.

Фармакодинаміка. У терапевтичних дозах еметину гідрохлорид пригнічує вегетативні форми паразитів, але практично не впливає на цисти. Препарат швидко усуває симптоми амебної дизентерії, але не попереджує її рецидивів.

Фармакокінетика. Вводять еметину гідрохлорид внутрішньом'язово. Під час приймання всередину препарат виявляє виражений подразнюючий вплив на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Виводиться еметин нирками протягом тривалого періоду часу (більше одного місяця), через це здатний до кумуляції в організмі. Накопичується еметин в основному у печінці, менше – у легенях і стінці кишечнику. Препарат майже не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Емети- ну гідрохлорид ефективний при амебіазі печінки, легенів, кишечнику. На амеб, які локалізуються у порожнині кишечнику або в головному мозку, препарат не діє.

Побічні реакції: порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, діарея, блювання), серцево-судинної системи (тахікардія, болі в ділянці серця, гіпотонія), поліневрити, порушення функції печінки і нирок.

Хінгамін діє на амеб, які локалізовані у печінці, завдяки своїй здатності накопичуватися в цьому органі у високих концентраціях. Характеристика препарату наведена у підрозділі “Протималярійні засоби”.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >