< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Екологічні аспекти урбанізації

Зазвичай під урбанізацією розуміють зростання міст і міського населення. Інше визначення цього процесу – багатогранний глобальний соціально-економічний процес із поширенням міського способу життя на всю мережу населених місць.

Урбаністичні структури вищого територіального рівня – міські агломерації, урбанізовані райони посилили і поглибили характер взаємодії розселення з природним середовищем. Поява групових форм розселення зумовила новий етап у взаємовідносинах міста і природи. Локальні форми взаємодії урбанізованого і природного середовища, характерні для автономних міст, вели до осередкового порушення середовища, порівняно неширокого кільця природних комплексів навколо міст. Групові форми розселення взаємодіють з природою інакше: локальні форми взаємодії поступаються місцем регіональним формам, що характеризуються великою глибиною змін у природному середовищі, поширенням і концентрацією антропогенних навантажень на обширних територіях.

Різноманітна діяльність людини, пов'язана з перетворенням природи, далеко виходить за межі території безпосередньої забудови і впливає на всі компоненти живої природи. Так, наприклад, фізико-геологічні зміни структури ґрунтів, підземних вод відчуваються залежно від умов на відстані 25-30 км. Міські агломерації впливають на навколишнє середовище на відстань, у 50 раз більшу за їх власний радіус.

Найобширніші критерії сили антропогенного тиску на природне середовище в межах урбанізованих територій – це розміри міста або агломерації, щільність населення або забудови, господарський профіль урбанізованого утворення (галузі промисловості, міра розвитку санітарно-курортних функцій тощо). Екологічні характеристики урбанізованого району за високої міри зближеності агломерацій між собою значно гірші ніж в окремої агломерації через ефект накладення антропогенних навантажень на одну територію.

Унаслідок величезної концентрації техногенних навантажень у великих містах і міських агломераціях, безповоротного порушення в них водно-земельного режиму, примітивності і низької продуктивності урбоценозів навіть у добре впорядкованих озеленених поселеннях сила та швидкості антропогенних впливів завжди будуть перевищувати темпи адаптації до цих впливів природного середовища.

Щоб цього не відбувалося, на Обширних територіях необхідно забезпечити природному середовищу загалом і окремим його компонентам рівноважний стан, тобто регенерацію чистої води, повітря, ґрунтового покриву, окремого ландшафту, екосистем, біоценозів. Біологічна неспроможність урбоценозів має постійно компенсуватися більш продуктивними біогеоценозами.

Урбанізоване середовище і природа – поняття, що протистоять, але не виключають одне одного, оскільки у них є одна важлива спільна властивість, що випливає з соціальної суті людини – велике місто і природа необхідні людині в однаковій мірі.

Урбанізація – об'єктивний процес і намагатися повернути його назад безглуздо. Однак установити розумні межі розвитку урбоценозів і дослідити їх зв'язки з біогеоценозами, безумовно, необхідно.

Урбанізація – наслідок науково-технічної революції, одна з найважливіших передумов її подальшого розвитку. Розширення процесу урбанізації, що не контролюється, на всю територію окремих країн і великих регіонів неминуче спричинить порушення нормальної діяльної біогеоценотичного покриву планети. Тому, нарівні з урбанізованими територіями, необхідно забезпечити збереження і кількість природних багатств, здатних відтворювати не тільки біомасу як харчову сировину, а й чисте повітря, воду, фауну, задовольняти потреби людини у відпочинку. Разом із тим, у регульованій урбанізації, що контролюється, закладені величезні можливості планомірного перетворення природного середовища, реальна можливість конструювати біогеоценози з наперед заданими властивостями, необхідними для стійкого розвитку в умовах урбанізованого середовища.

З одного боку, процес концентрації населення у великих поселеннях збільшує силу антропогенного впливу на природу й імовірність її можливого руйнування в осередках урбанізації.

З іншого боку, в самій концентрації виробництва і населення закладені могутні економічні важелі, що дають змогу здійснити комплекс інженерних, технологічних і гігієнічних заходів щодо охорони повітря, води, ґрунту в найбільш уражених урбанізованих зонах.

Процес урбанізації також сприяє збереженню обширного природного ландшафту за межами урбанізованих зон. При цьому міста породжують проблеми відпочинку в природі, а цей відпочинок, зумовлений необхідністю людини в комфорті, робить своєю чергою необхідною урбанізацію зон відпочинку.

Які ж перспективи процесу урбанізації? За деякими прогнозами, в перспективі все населення планети буде проживати в містах. Водночас у багатьох країнах спостерігається тенденція влаштовувати своє житло далеко за межами міста, на екологічно сприятливих територіях, використовуючи місто як місце праці і витрачаючи на щоденні поїздки туди і назад по декілька годин.

На рис. 2.1 показані територіальні можливості урбанізації, якщо представити площі поверхні земної кулі у формі відповідних квадратів: А – площа поверхні всієї земної кулі; Б – площа суші; В – площа суші, придатна для життя за кліматичними умовами; Г – площа суші, придатна під міську забудову; Д – площа суші, на якій розташовані всі міста планети з населенням, що становить приблизно половину всього населення планети. При цьому середня щільність населення Землі становить 50 людей/км2, а в містах – в середньому 500 людей/км2.

Територіальні можливості розвитку урбанізації

Рис. 2.1. Територіальні можливості розвитку урбанізації

Як свідчать дані рис. 2.1, існує принаймні семикратний запас площі, придатної для урбанізації, яка здійснюється за рахунок освоєння приміських зон.

Динаміку основних показників процесу урбанізації на період 1985– 2010 рр. показано на рис. 2.2. Як видно з рисунка, площа міст зростає значно швидше, ніж чисельність міського населення, а щільність населення, відображаючи ці тенденції, зменшується з роками.

Однак міські жителі потребують не тільки території, а й таких важливих ресурсів, як повітря, вода, їжа, енергія тощо. Забезпечення населення цими ресурсами ускладнює екологічні проблеми урбанізації (якщо, наприклад, людина без їжі може прожити декілька десятків днів, без води – кілька днів, то без повітря–лише кілька хвилин).

Динаміка чисельності населення (крива 7), площі міст (крива 2), щільності міського населення (крива 5)

Рис. 2.2. Динаміка чисельності населення (крива 7), площі міст (крива 2), щільності міського населення (крива 5)

Таким чином, вплив урбанізації на природу далеко не однозначний. Тому зберегти природу можна лише за умови подолання негативних наслідків і використання переваг процесу урбанізації.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >