< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Екологічна ефективність різних видів і форм розселення

Неоднозначний вплив урбанізації на природне середовище, як і різноманіття прямих і зворотних зв'язків природи з містами, ускладнює вибір найбільш "екологічних" формні видів розселення, тим більше, що одні і ті ж його форми в різних умовах можуть мати різну міру "екологічності". Найбільш важливо розглянути особливості розселення з погляду його сумісності з природним середовищем стосовно різних форм – міської і сільської, розмірів населених місць і розміщення їх в макрозональному плані.

Досі виникає питання про те, яка форма розселення – міська або сільська – більшою мірою екологічна. Багато хто вважає, що сільська форма розселення більш гармонійно поєднується з природою, оскільки індустріальні навантаження на природу тут менші. Однак сучасне індустріальне сільське господарство пов'язане зі значними антропогенними навантаженнями на природне середовище, а велике його поширення по території країни приводить до того, що зона активного впливу сільського виробництва вельми обширна.

Оскільки і перша, і друга форми розселення суспільно необхідні, протиставляти міське господарство сільському і навпаки безглуздо, оскільки це не допомагає розв'язанню проблеми. Міська і сільська форми розселення можуть бути досить екологічними й, навпаки, відрізнятися надто агресивним впливом на природне середовище. Вся справа в конкретних соціально-економічних, природних, кліматичних та інших умовах.

Більш важливе питання про величину населених місць, хоч тут також не можна зробити однозначний висновок.

Якщо підходити до питання з гігієнічних позицій, то частіше за все екологічними вважають малі міста і міські селища. Такий підхід також неоднозначний, оскільки конкретні умови можуть внести істотну корективу в цю думку (дрібні селища, що знаходяться при шахтах і відкритих родовищах корисних копалин тощо). Гігієнічні дослідження показують, що великі і найбільші міста за інших рівних умов поступаються за санітарними характеристиками малим і середнім містам, але перевершують їх за якістю санітарної оснащеності та рівнем благоустрою.

Своєю чергою великі міста й агломерації, забезпечуючи високий рівень житлового будівництва, культурного, побутового, медичного обслуговування, характеризуються одночасно великою концентрацією промислових потужностей і великою щільністю населення, що призводить до значного забруднення довкілля, незбалансованості місць праці, забудови природного ландшафту тощо. Збільшення розмірів міст веде до зростання транспортних засобів, що ще більше забруднює повітряний басейн і призводить до підвищення шумового фону середовища мешкання (металургійна, нафтопереробна база міста, зростання кількості автомобілів і вплив цих чинників на рівень забруднення).

Збільшення щільності житлової забудови також значно знижує комфортність мешкання населення, веде до підвищення ризику виникнення захворювань.

Якщо ж підходити до розгляду цієї проблеми не тільки з гігієнічних, а й загальноекологічних позицій, то картина виходить ще більш складною. Не завжди мале місто або сільське поселення має високий рівень екологічності. Подекуди унаслідок його розміщення, особливостей укладу життя тощо сільська форма розселення може стати справжнім паразитом навколишнього природного середовища. І навпаки, не завжди навіть велике місто чинить на навколишню природу руйнівний вплив (міста, що розвиваються в умовах посушливих зон – ОАЕ, Саудівська Аравія).

Загалом же, враховуючи зростаючі навантаження на природу з боку людини, можна вважати, що в середніх умовах проблемні ситуації в екологічній сфері починають виникати вже в містах із населенням 80-100 тис. людей.

Антропогенне навантаження на природу збільшується разом з його розмірами. Це не лінійна залежність. Рівень антропогенного преса збільшується повільнішими темпами, ніж населення міста, хоч в цьому уявному відставанні прихована можливість різних сюрпризів у вигляді локальних екологічних криз. Поступово накопичуючись, різні види руйнування можуть призвести до раптової екологічної катастрофи, в якій-небудь одній або кількох екологічних ланках.

Розміщення населених місць у макрозональному плані також є предметом відповідних дискусій (лінійна і просторова структури розселення, різні модифікації лінійних структур). Пропозиції щодо застосування швидкісних видів транспорту, прагнення наблизити міську забудову до природи і багато інших концепцій не враховують конкретних соціально-економічних і екологічних умов. Лінійні структури не можуть, бути однаково екологічними, їх пріоритетність визначається багатьма геоморфологічними і кліматичними чинниками.

Таким чином, однозначно судити про екологічність міст за якоюсь однією хоч і важливою ознакою складно. Проте існують узагальнені уявлення про деяке екологічне місто, що становить суть концепції екополісу.

Принципи створення екополісу

Під терміном екополіс зазвичай розуміють міське поселення, при плануванні, проектуванні і будівництві якого враховується комплекс екологічних потреб людей, включаючи сприятливі умови для існування багатьох видів рослин і тварин в його межах.

"Моделей" екополісу пропонувалося досить багато, що говорить про збіжність багатьох думок з цього приводу. Дещо ширше розумів цю проблему Н.Ф. Реймерс [3], який вважав, що принципи створення екополісу мають відповідати таким трьом основним вимогам:

  • – пропорційності архітектурних форм (будинків, вулиць тощо), зростанню людини;
  • – просторовій єдності водних і озеленених площ, що створюють хоча б ілюзію входження природи в місто та розчленовують його на субміста;
  • – приватизації житла, що включає елементи природного оточення безпосередньо біля будинку і квартирне озеленення.

У цілому ж екополіс – це переважно малоповерхове місто. Найбільш сильна тема в ідеї екополісу – ідея озеленення. Більше того, навіть в умовах добре озелененого міста необхідно всіляко збільшувати і посилювати автотрофний блок, що постачає у міську систему органічні речовини і кисень, для зняття залежності міста від навколишніх живильних екосистем і посилення його саморегульованості. Віддаючи належне ідеї озеленення міста, не можна забувати про те, що головною дійовою особою в міській екосистемі залишається людина її соціальна суть насамперед ставить вимоги до середовища мешкання, в якому вона живе. Зрештою, всі людські поселення мають перетворитися в екополіси, але це аж ніяк не зменшує актуальності створення невеликих поселень, в яких також можна забезпечити досить сприятливі умови для життя.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >