< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Видобування сировини, виробничої і транспортної продукції

Дані збираються для цієї підсистеми за всіма видами діяльності, які необхідні для видобування сировини, включаючи транспорт матеріалів до виробництва (рис. 13.3).

Сировина необхідна для вироблення як первинної продукції, так і всього первинного і повторного пакування. Менеджери мають переглянути дані, щоб переконатися, що використовуються рівноцінні порівняння. Наприклад, упаковці, яка містить матеріали повторного циклу, може знадобитися більша товщина, щоб компенсувати зменшення міцності матеріалів повторного циклу. У цьому випадку менеджери мають зробити вибір із альтернативних варіантів між вагою матеріалів, які коли-небудь стануть частиною потоку відходів. Інвентаризація має також включати всі входи енергії, матеріалів і обладнання, необхідного для видобування кожного виду сировини. Через те, що це суттєво ускладнює аналіз, мають бути визначені критерії, щоб ліквідувати несуттєві та малосуттєві внески. Це може бути зроблено за допомогою використання порогової величини для включення в аналіз. Наприклад, будь-який компонент, який становить менше ніж п'ять відсотків загальної величини входу, міг би бути ігнорований в аналізі.

Використання сировини підсистемами

Рис. 13.3. Використання сировини підсистемами

Дані, які збираються для цієї підсистеми, містять усі входи енергії, матеріалів (або, приміром, окремо води), які необхідні для перетворення кожного необробленого матеріалу на вході на проміжні матеріали, готові для оброблення. Зокрема збираються дані про екологічні емісії та відходи, які відбуваються протягом процесів виробництва. Цей процес може бути повторним як для кількох потоків ресурсів, так і кількох проміжних циклів перед кінцевим виробництвом продукції (рис. 13.4).

Виробництво конструкційних, експлуатаційних та будівельних матеріалів; виробництво деталей вузлів та кінцевих продуктів

Рис. 13.4. Виробництво конструкційних, експлуатаційних та будівельних матеріалів; виробництво деталей вузлів та кінцевих продуктів

Інвентаризація видів діяльності з транспортування продукції до складів і кінцевих користувачів може бути спрощена за допомогою стандартів, які використовують усереднені значення відстаней і типові методи транспортування (рис. 13.5). Інвентаризація процесу розповсюдження включає складування, управління запасами і повторне пакування. Екологічні елементи управління, наприклад охолоджування, є компонентами як транспортування, так і розповсюдження.

Транспортування та розповсюдження продуктів

Рис. 13.5. Транспортування та розповсюдження продуктів

Використання та утилізація відходів

Дані, які збираються для цієї підсистеми, містять такі види діяльності споживача, як використання (споживання, зберігання та експлуатація продукції), утримання (ремонт) і багатократне (повторне) використання (рис. 13.6). Розглядаються такі параметри, що визначають межі підсистеми:

  • – час використання (ресурс) продукції перед тим, як вона утилізується (викидається);
  • – входи, які використовуються в процесі супроводу;
  • – типова частота ремонту;
  • – потенційні варіанти багатократного використання продукції або її окремих компонентів.

Використання та утилізація продукції

Рис. 13.6. Використання та утилізація продукції

Менеджери мають залучити до аналізу будь-яку інформацію про типові зразки використання споживачами, які можуть зробити результати вивчення більш реальними та дієвими. Наприклад, споживачі можуть використовувати дві тонкі паперові чашки, щоб отримати необхідну міцність, яка дорівнює міцності єдиної полістиролової чашки. Джерела даних, які можуть допомогти в цьому процесі, включають огляди споживачів, опубліковані матеріали і навіть припущення. Звіти інвентаризації мають включати документацію припущень, включаючи час отримання даних, їх потенційну упередженість й інші обмеження.

Сподіватимемося, що технологія переробки вторинної сировини буде в майбутньому вдосконалюватися. Таким чином, рівні вмісту речовин і коефіцієнти переробки вторинної сировини мають завжди супроводжуватися повідомленням у поточній документації дат вивчення. Удосконалення в технології збільшить як кількість коефіцієнтів, так і кількість продуктів, які будуть перероблятися, змінюючи варіанти переробки вторинної сировини як у незамкнений, так і замкнений цикл (рис. 13.7).

Підсистема повторного використання продукту або окремих його компонентів

Рис. 13.7. Підсистема повторного використання продукту або окремих його компонентів

Наступний етап LCA – оцінка впливу на навколишнє середовище – використовує результати аналізу інвентаризації, а саме:

  • • Застосування даних інвентаризації для визначення різних категорій впливу (наприклад, впливів на здоров'я, пошкодження екосистем, збереження природних ресурсів).
  • • Визначення кількісних показників впливів (якомога більше) і потім їх суми всередині конкретної категорії впливу (тобто, характеристика всередині категорії впливу на здоров'я або пошкодження екосистем, або збереження природних ресурсів).
  • • Спроба об'єднати впливи різних категорій в одне число, яке становитиме загалом "екологічну вартість" продукту; це може бути зроблено тільки в деяких випадках і коли доступні значимі коефіцієнти навантаження (для кожної категорії, приміром здоров'я людини і якість екосистеми).

Тож оцінка впливу – це процес системного аналізу та кількісної оцінки екологічних ефектів, які ототожнюються з компонентами інвентаризації. Оцінка впливу має адресуватись як до загального екологічного впливу, так і здоров'я людини (як до окремої соціальної категорії), так само як і до соціальних, культурних, економічних наслідків впливу.

Аналіз удосконалення – третій етап аналізу життєвого циклу – аналіз можливостей зменшення або послаблення впливу на довкілля протягом усього життєвого циклу продукції, процесу або окремого виду діяльності. Цей аналіз може включати як кількісні, так і якісні заходи удосконалення, наприклад зміни в проекті продукції, використання нової сировини чи нового матеріалу, зміни в індустріальних процесах, споживчому використанні й управлінні відходами.

Оцінка впливу і аналіз варіантів удосконалення передбачає порівняння оцінок впливів запропонованих альтернативних продуктів, процесів або видів діяльності [23]. Так само, як і кінцевих результатів оцінки впливу – екологічних показників системи. Оцінка впливу – один із найскладніших аспектів LCA, оскільки поточні методи для оцінювання впливів на навколишнє середовище у кращому разі ще незавершені. Навіть коли моделі все-таки існують, вони можуть ґрунтуватися на багатьох припущеннях або потребувати значних даних, що знаходяться за межами (тобто не доступні) інвентаризації. Оцінювання значень даних, які збираються протягом інвентаризації, передбачає оцінювання їх надійності й інтерпретації. Так, оцінка впливу успадковує всі проблеми етапу аналізу інвентаризації, доки будуть винайдені нові методологічні і вимірювальні засоби, так само як і засоби їх подання.

Для того щоб знайти загальний сумарний екологічний показник системи або окремого продукту, необхідно визначити так звані вагові коефіцієнти або коефіцієнти зваження окремих впливів, що спостерігаються і визначені для цієї системи або продукту.

Коефіцієнти зваження є числа, якими коригується внесок впливу кожної категорії у загальний сумарний екологічний показник продукту. Наприклад,

екологічний показник = а • A + b • В + ...,

де а, b – коефіцієнти зваження і А, В – значення впливів у категоріях А і В. Оскільки стандарт ISO має справу з міжнародною комерцією, це вже відомий факт, що коли доходить до призначення факторів зваження, різні нації і географічні райони можуть мати різні поняття відносної важливості кожної з категорій. Наприклад, загроза хвороби або смерті зумовила знищення у Великій Британії і Франції великої кількості корів, які були заражені хворобою "коров'ячого сказу" (ящуром). Однак керівник однієї з африканських держав, де сотні тисяч людей умирають через голод, публічно висловився, що його країна виважено ставиться до таких тварин як до існування меншого з двох зол. Інший приклад – емісія фотохімічних оксидантів матиме більш згубний ефект у сільській місцевості, ніж у містах, тому що сільська місцевість сприймається чистішою і порушення чистоти її довкілля матиме більш згубний ефект.

Таким чином, ISO 14042 ("Вимоги до аналізу впливу життєвого циклу LCA") передбачає, щоб "зваження" ґрунтувалося на експертних альтернативних значеннях, а не тільки на доказах природничої науки. Відповідно виробників просять не використовувати результати "зваження" громадських тверджень щодо відносної переваги одних компаній щодо інших. Деяким країнам, навіть надзвичайно розвинутим, подібно Японії, потрібна методологія зваження для властивого тільки їм внутрішнього використання і деякі такі методи були запропоновані. Національний проект LCA в Японії дослідив деякі запропоновані методології на основі прикладів вивчення специфічних індустріальних продуктів. Чотири методології, які ще сьогодні досліджуються, такі (Itsubo та інші 2000):

a) Matsuno, 1998. Питома вага місцерозташування застосовується тільки до емісій, які мають місцевий вплив (наприклад, вплив у берегових або міських зонах; але емісії вуглекислоти – парниковий ефект – не включалися в питому вагу місцерозташування);

b) Yasui. 1998. Залежність впливів від часу (наприклад, який час і яка кількість людей перебувають під упливом);

c) Nagata, 1996. Експертна думка: фактори зваження присвоюються в результаті відповідей великої групи експертів;

d) Itsubo (1998). Впливи можуть біти пов'язані і з входами і з видобутками. Можливі "функції" збитку встановлюються для кожної з цих категорій, а потім агрегуються, щоб забезпечити єдиний індекс впливу на навколишнє середовище.

Процес зваження починається з ідентифікування об'єктів розгляду. Вони визначаються як елементи природного довкілля, які суспільство вважає достойними захисту. До них належать:

  • • здоров'я людей;
  • • екологічна якість;
  • • природні і напівприродні (штучні) житла;
  • • біорізноманіття;
  • • вичерпування природних ресурсів;
  • • продуктивність економіки, окремо в сільському господарстві;
  • • естетичні цінності в природі.

Останні дві категорії розгляду були запропоновані в Екологічній пріоритетній стратегії (EPS), яка розвивається компанією Volvo в Швеції (Steen, Ryding 1992). EPS використовує одиниці екологічного навантаження, тобто кількісні визначення викидів у довкілля. Витрати, спричинені вичерпуванням природних ресурсів, вимірюються за допомогою оцінки витрат на виконання гірничих робіт. Витрати зниженої продуктивності визначаються через оцінку збитку (у прибутку) сільському господарству. Оцінки збитку інших тем розгляду виконуються на основі аналізу готовності людей сплатити певні кошти, щоб їх (об'єкти розгляду) захистити. Інакше кажучи, всі фактори, які можуть погіршити навколишнє середовище, вимірюються в доларах США або іншим грошовим еквівалентом.

Goedkoop (1995) в його першій редакції екоіндикаторів намагався отримати відповідь на складне питання щодо того, як порівняти впливи на людину із впливами на біоту. Він запропонував таку еквівалентність: дана додаткова смерть на мільйон мешканців за рік дорівнює скаргам на здоров'я, які викликаються періодами утворення смогу, і дорівнює зменшенню популяції екосистеми на 5%.

Кількість речовин, які розглядаються в аналізі інвентаризації, може бути дуже великою, залежно від продукції або процесу, який розглядається. Наприклад, відомо, що більше ніж дев'яносто речовин, таких як CFC 11, галогени, HCFC тощо, дуже впливають на озоновий шар і відповідно на здоров'я людини.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >