< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

Очищення димових газів від зали в електрофільтрах

Електрофільтри на електростанціях застосовуються для досягнення найбільш глибокого очищення димових газів здебільшого на великих енергоблоках потужністю 300 МВт та більше. Мокрі золоуловлювачі з трубами Вентурі, які працюють за маленьких питомих витрат води та невеликих перепадах тиску, встановлюються за котлоагрегатами середньої паропродуктивності, якщо цьому не перешкоджають процеси утворення відкладень на поверхнях апаратів, зумовлені особливим складом золи спалюваного палива. Батарейні циклони, як правило, встановлюються за котлоагрегатами малої паропродуктивності, що спалюють переважно малозольні сорти твердого палива. У деяких випадках, наприклад за високої зольності палива або необхідності забезпечити високу надійність золоуловлювання, установки складаються з двох або більше послідовно розташованих апаратів. При цьому як останній по ходу газів ступінь звичайно використовують електрофільтр [28].

Електрофільтри є універсальними уловлювачами. Ступінь очищення – до 95%. Принцип роботи: сучасні установки для електричного очищення димових газів від золи складаються з загального корпусу, в якому знаходяться осаджувальні системи, з коронувальних електродів, механізмів їх струшування, приладів для забезпечення рівномірного розподілу швидкостей рухів газів по перерізу активної зони, електрофільтра, агрегатів живлення випрямленим струмом високої напруги, автоматичних приладів для підтримки оптимальної за умовами очищення газів напруги на коронувальних електродах та приладів для видалення уловленої золи. У корпусі електрофільтра, чергуючись між собою, на суворо визначеній відстані один від одного розташовані коронувальні та осаджувальні електроди. Перші з них підвішені на ізоляторах, до них підведено струм високої напруги від'ємного знака від агрегатів живлення, а другі – заземлені. У проміжках між коронувальними та осаджувальними електродами під час подачі високої напруги створюється нерівномірне електричне поле, яке має найвищу напругу на ділянках найбільшої кривизни у поверхні коронувальних електродів. Поблизу цих поверхонь за достатньо високої напруги відбувається місцевий пробій газів і виникає коронний розряд, який є джерелом інтенсивної емісії електронів. Електрони та газові іони, що утворилися внаслідок руху електронів, під час свого переміщення в електричному полі до заземленого осаджувального електрода сорбуються частинками золи та передають останнім від'ємний заряд. Заряджені частинки золи під дією електричного поля рухаються впоперек газового потоку та осаджуються на заземлених електродах, віддаючи їм свої заради. Осіла зола періодично витрушується з електродів та потрапляє до бункера, а з нього – в систему пневмо- або гідрозоловидалення. Недоліки цього способу – споживання великої кількості електроенергії.

Очищення газів у мокрих золоуловлювачах

У мокрих золоуловлювачах уловлювання часток золи на плівці води, яка стікає по його стінках, здійснюється за рахунок відцентрової сили, яка діє на частки. Ефективність апарата не перевищує 90%. Принцип роботи мокрого золоуловлювача з коагулятором Вентурі: у конфузор коагулятора через форсунки зрошувача подається вода, котра додатково диспергується швидкісним газовим потоком на дрібні краплинки. Летка зола при проходженні з димовими газами крізь коагулятор Вентурі частково осаджується на цих краплях та на його зрошуваних стінках. Далі краплинки та неуловлювані частки золи потрапляють у корпус апарата – відцентровий скрубер, де димові гази звільняються від крапель та додатково очищуються від золи, після чого димососом викидаються в атмосферу. Гідрозолова пульпа скидається через гідрозатвор до каналу гідрозоловидалення.

Перспективи застосування систем мокрого золоуловлювання на ТЕС пов'язані також з можливим використанням аналогічних апаратів для уловлювання таких шкідливих компонентів продуктів згоряння, як окисни сірки, сполуки фтору та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >