< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТРАНСПОРТ

Загальний стан проблеми

Транспорт споживає 8–9% енергоресурсів України. Автотранспорт є одним з найбільших забруднювачів атмосферного повітря в Україні. Так, у 1998 р. транспортом було викинуто в атмосферне повітря 1884,5 тис. т забруднювальних речовин, що становило ЗІ% від загального обсягу викидів по країні. Понад 63% свинцю, 54% – оксиду вуглецю, 36% – вуглеводнів та 25% – оксидів азоту від загальної кількості цих речовин по країні надходить від автотранспорту.

Оцінку стану забруднення атмосферного повітря у містах України здійснено за даними спостережень, які проводились у 54 містах на 167 стаціонарних постах. В атмосферному повітрі визначався вміст 39 забруднювальних речовин, включаючи важкі метали.

У багатьох областях країни викиди автотранспорту в 1998 р. перевищували 60% від загального обсягу викидів по області, зокрема у Закарпатській області – 82%, Житомирській – 81, Одеській, Волинській – по 78, Автономній Республіці Крим – 76, Чернівецькій – 75, Чернігівській – 74, Тернопільській – 70, у Сумській та Миколаївській – по 63 та у Хмельницькій – 62% [2].

У 1996 р. викинуто в атмосферне повітря 1578,5 тис. т забруднювальних речовин, що становить 25% від загального обсягу викидів по країні. Більш як 85% свинцю, 49% –- оксиду вуглецю та вуглеводнів, 20% – оксидів азоту від загальної кількості цих речовин по країні надійшли від засобів автотранспорту.

У 1994 р. автотранспортом було викинуто в атмосферне повітря 2146,0 тис. т забруднювальних речовин, що становить 26% від загального обсягу викидів по країні. Більш як 51% окиснів вуглецю, 46% вуглеводнів та 22% окиснів азоту від загальної кількості цих речовин по країні надійшли від засобів автотранспорту.

З 1991 по 1997 роки загальні викиди з усіх джерел п'яти традиційних забруднювальних речовин – тверді речовини (ТР), діоксид сірки (SO2), оксиди азоту (NOx), оксид вуглецю та неметанові леткі органічні речовини, включаючи вуглеводні (НМЛОС) – зменшилися на 60%, з 14 125 тис. т до 5 500 тис. т.

Викиди від пересувних джерел, які обліковуються, складаються винятково з викидів дорожніх транспортних засобів, що працюють на бензині. Засоби, що працюють на дизельному паливі, включаючи залізничний транспорт, навігаційні судна та позадорожні засоби, такі як будівельні машини, сільськогосподарські та лісові трактори, виключені з офіційного обліку.

Загальні обсяги викидів двоокису вуглецю оцінюються в 320 млн т і становлять до 75% парникових газів. Інші викиди парникових газів – це метан (24%) та оксид азоту (1%). Викиди важких металів оцінюються в сотні тисяч тонн, включаючи вищезгаданий свинцевий пил від дорожнього транспорту.

До того ж, більшість джерел забруднення розташовані близько або навіть у межах густонаселених територій, населення яких страждає від забруднення, і де кількість дорожніх транспортних засобів постійно зростає починаючи з середини 1990-х років (табл. 18.1). Парк старих автомобілів залишається переважно неконтрольованим, а низькоякісний бензин до сих пір продається (до 17% за офіційними даними), часто змішаний з неетильованим бензином на заправних станціях.

Таблиця 18.1

Тенденції в парку дорожніх транспортних засобів, 2003-2007 рр.

Транспорт, тис. шт.

2003

2004

2005

2006

2007

Пасажирські автомобілі та легкі вантажівки

4061,6

4387,2

4576,6

4777,5

4939,6

бензинові

3840,1

4088,8

4224,6

4387,6

дизельні

221,5

298,4

352,0

389,9

Важкі вантажівки та автобуси

995,8

992,2

975,1

979,5

1024,9

бензинові

748,5

732,7

702,2

695,4

717,4

дизельні

205,2

212,1

223,8

235,1

256,2

на природному газі

42,1

47,4

49,1

49,0

51,3

Старому парку автомобілів в Україні важко виконати вимоги стандартів, особливо щодо вмісту СО, які більш суворі, ніж в ЄС. Крім того, відсутність, як правило, вимірювальних приладів та нерегулярність огляду автотранспорту робить їх теоретичними. Більше того, великі транспортні компанії, що використовують великі автопарки, не включені в перелік небезпечної діяльності, таким чином не підлягають процедурі ОВД або будь-якому тиску для удосконалення їхнього автопарку.

Ситуація погіршується використанням низькоякісного моторного палива, що відповідає старим радянським стандартам, включаючи етильований бензин з октановим числом 76. Більшість палива імпортується з Російської Федерації без перевірки його якості на кордоні. До того ж, етильований та неетильований бензин, що змішується на заправних станціях, перешкоджає широкому впровадженню автомобілів, оснащених каталітичними перетворювачами. Як перший крок для подолання цієї ситуації Мінекобезпеки разом з іншими зацікавленими міністерствами розробило у 1997 р. проект програми з переведення дорожнього автотранспорту на неетильований бензин. На цій основі був також запропонований план дій, спрямований на поліпшення контролю за якістю палива, введення податку на паливо (включаючи акцизний збір) для сприяння використанню екологічно чистого палива та переведення наявного парку на використання неетильованого бензину [3].

Кабінет Міністрів з 1 січня 1997 р. заборонив імпорт дорожніх автомобілів, що не мають каталітичних перетворювачів, а також використання таких автомобілів з 1 січня 2003 р. Україна на Орхуській міністерській конференції у 1998 р. погодилася до 2003 р. припинити використання етильованого бензину. Також упроваджені стандарти на палива, які обмежують вміст свинцю до 0,005 г/л (до 2013 р.) у неетильованому та до 0,15 г/л (до 2015 р.) в етильованому бензині.

Транспорт майже повністю залежить від викопного палива (99%) і суттєво сприяє емісії парникових газів, кислотних забруднень, руйнування озону й інших забруднень повітря. Транспорт – один із головних секторів споживання енергії в ЄЕС (понад 30% загального споживання енергії в 2003 р.). Споживання енергоресурсів транспортним сектором досягло 329 Мт у 2003 р., або приблизно 34% від їх загального використання. Використання зростає приблизно на 3% за рік. Дорожній транспорт відповідальний за 73% спожитої транспортом енергії.

Але в окремих країнах ЄЕС внесок транспортних секторів суттєво змінюється. Наприклад, в Голландії та Греції автопарк цих країн не перевищує половини обсягів витраченого палива. Хоча якість повітря вдосконалилася за останні десятиріччя (особливо у великих містах), майже все населення міст страждає від порушення стандартів якості повітря.

Транспортний шум залишається головною екологічною проблемою, оскільки транспортний попит продовжує зростати. Близько 120 млн населення в ЄЕС (приблизно 32% від загальної кількості населення) зазнають рівня шуму дорожнього руху понад 55 дБА. Більше ніж 50 млн населення зазнають рівня шуму понад 65 дБА. Відомо, що залежно від виду транспорту змінюється навантаження шуму на людину:

  • – приблизно 37 млн населення ЄЕС (10%) зазнають шуму залізничного транспорту понад LAeq 55 дБА, відповідно до оцінки, яка основується на даних Франції, Німеччини і Голландії;
  • – авіаційний шум є менш шкідливий, але оцінка кількості людей, які зазнають впливу шуму з рівнем більше ніж LDN = 55 дБА навколо аеропортів, вказує на існування проблеми.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >