< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Забезпечення збалансованої системи регулювання шуму і зонування території навколо аеропортів

Комплексна система регулювання шуму НПС, або окремо АШ, являє собою взаємоузгоджений комплекс заходів визначення (оцінки, аналізу та прогнозування) та регулювання рівнів несприятливого впливу шуму, забезпечений нормативно-правовою та методичною базами. Формування ієрархії нормативно-правової та методичної баз регулювання АШ виконується за такою схемою:

  • – міжнародні стандарти та рекомендації організацій ІСАО, ВОЗ, ISO, ІЕС, UNE;
  • – федеративне законодавство, директиви та нормативна база: СНД, ЄС;
  • – державне законодавство та нормативна база;
  • – регіональні декрети, постанови, керівництва;
  • – місцеві (локальні) декрети, постанови, керівництва (наприклад, відносно зон шуму та планування забудови в межах цих зон).

Формально в Україні основні правові питання регулювання шуму НПС, у тому числі і АШ, розв'язуються законами України, хоча більшість розвинутих країн має цільові закони відносно регулювання шуму, та навіть відносно суто АШ. Наявність закону дає змогу більш конкретно визначити вимоги до основних джерел акустичного забруднення довкілля, до заходів зниження дії шуму, компенсацію збитків населенню від впливу шуму, покарання за завдані збитки, компетенцію різних гілок влади у розв'язанні окремих питань тощо. Наявність такого закону в правовій базі України дуже доречна для того, щоб забезпечити функціонування загальної системи регулювання АШ.

Основу нормативно-методичної бази регулювання АШ в Україні мають створювати стандарти, правила, керівництва та інструкції з таких напрямів діяльності:

  • – інформаційного та інструментального моніторингу авіаційного шуму;
  • – нормування шуму повітряних кораблів цивільної авіації та їх сертифікації на відповідність нормативним вимогам;
  • – нормування показників впливу шуму навколишнього середовища, особливо в зонах житлової та громадської забудови;
  • – екологічної та санітарно-гігієнічної експертизи;
  • – впровадження заходів та засобів зниження впливу шуму – організаційних, експлуатаційних, будівельно-планувальних та будівельно-архітектурних;
  • – зонування території на околицях аеропортів з умов шуму та планування використання земельних ділянок у межах визначених зон;
  • – визначення плати за акустичне забруднення довкілля;
  • – визначення компенсації збитків від акустичного забруднення навколишнього середовища.

Планування використання земельних ділянок навколо аеропортів цивільної авіації з умов авіаційного шуму є одним із основних і найбільш значимих елементів збалансованого підходу до проблеми регулювання шуму, розробленого в ІСАО і рекомендованого для впровадження на практиці. По-перше, цей захід носить превентивний характер, тому найбільш "дешевий" серед перелічених заходів комплексного збалансованого підходу. По-друге, цей захід довгостроковий, тому має стратегічний внесок у загальне розв'язання проблеми АШ навколо окремого аеропорту. Крім того, зони акустичного навантаження мають бути основою для визначення збитків та плати за забруднення, необхідних норм та обсягів компенсації збитків.

Ще у 1965 р. Управління науки і технологій Держдепартаменту США (US Office of Science and Technology) дійшло висновку, що несприятливий вплив шуму може бути теоретично обмежений сумісним використанням земельних ділянок на околицях аеропорту. 8-ма конференція ІСАО з повітряної навігації у 1974 р. прийняла до дії таку рекомендацію: "Держави в практичних масштабах мають вживати заходи з опрацювання програм адміністрування використання земельних ділянок навколо аеродромів задля запобігання несумісному їх розвиткові в критичних зашумлених зонах, застосовуючи як до нових аеродромів, так і до всіх ще незабудованих зон на околицях наявних аеродромів".

Уперше процедура зонування і сумісного використання земельних ділянок на околицях аеропорту в повному обсязі була застосована під час будівництва аеропорту Шарль де Голль поблизу Парижа.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >