< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Характеристика впливу на довкілля

Будь-які форми ведення сільського господарства вносять небажані зміни до навколишнього середовища. Але в період інтенсифікації відходність сільського господарства та його виснажувальна дія на природне середовище багаторазово зросла. Інтенсифікація сільського господарства (табл. 22.1) викликала цілу низку небажаних наслідків. Головні з них такі: деградація ґрунтів, забруднення природного середовища залишковою кількістю мінеральних добрив та пестицидів, несприятливі зміни гідрологічного режиму та пов'язані з ними процеси запустелювання та заболочення.

Таблиця 22.1

Виробництва найважливіших видів продукції сільського господарства у ретроспектив•, тис. т

Види продукту сільського господарства

2000

2005

2010

Прогноз

Факт

Прогноз

Факт

Прогноз

Зерно, всього

26539

22 788

37000

24 000

40 000

Цукровий буряк

15 600

14832

35 500

14 700

45 000

Соняшник

2135

2031

2100

2000

2300

Льон-волокно

10

9

10

9

11

Картопля

18 900

18018

19000

18000

19500

Овочі

5875

5022

5800

5000

6400

Плоди і ягоди

1560

1480

1600

1500

1700

Виноград

360

306

370

350

390

М'ясо ВРХ

1790

1702

1950

1800

2300

Свинина

759

649

1100

850

1500

Птиця

170

88

320

300

700

Молоко

12455

10 645

16 000

13 600

21 000

Деградація ґрунту проявляється у "виорюванні" на ріллі, де сівозміни різко посилили ерозійні процеси та знизили родючість ґрунту, постійно збільшуючи його потребу в добривах; перевипасі на пасовищах, наслідком чого стала їх сильна деградація; ущільнення ґрунту під дією важких сільськогосподарських машин.

Ці процеси охопили всю агросферу планети. За оцінками ФАО ООН, деградаційними процесами було охоплено 500 млн га, тобто 1/5 всієї ріллі світу, а 4,5 практично виведені з використання.

Інтенсифікація різко посилила відходність сільського господарства. Природне середовище забруднюють три основні види відходів: залишкова кількість добрив; залишкова кількість пестицидів; гній та рідкі стоки тваринництва.

Із врожаєм з ланів щорічно виносяться біогенні елементи. Постійно зменшується кількість гумусу в ґрунтах, падає родючість землі. У сучасному землеробстві цей дефіцит покривають переважно за рахунок синтетичних мінеральних добрив. Але вони не можуть повністю засвоюватися рослинами. Частина їх залишається в ґрунті та проникає до ґрунтових вод чи зі стоками надходить до водойм, або при вітровій ерозії розноситься по великих територіях. Також втрати міндобрив відбуваються на етапі "завод–поле", досягаючи 25-35%. При зберіганні поза приміщенням 11,1% добрив втрачається внаслідок витоку з рваних мішків і перемішування з землею.

Великі дози добрив призводять до забруднення питної води. Потрапляння елементів добрив з ґрунту в ґрунтові води і з поверхневим стоком може призвести до посиленого розвитку водоростей і утворення планктону, тобто до евтрофікації природних вод. Особливо гостро стоїть проблема залишкової кількості азотних добрив, які забруднюють воду нітратами. Річ у тім, що орна земля набагато гірше утримує іони, ніж натуральна. Тому винесення нітратів з неораних земель становить 2 кг/га на рік, а з ріллі – 76 кг/га на рік. Населення України отримує на добу 167 мг нітратів, тоді як норма має не перевищувати 50 мг. До нітратів чутливий організм як дорослих, так і, особливо, дітей. У дітей у віці до 3 місяців при потраплянні до організму нітратів разом з їжею та водою розвивається захворювання метгемоглобінемія (гемоглобін перетворюється у метгемоглобін, що не може переносити кисень).

Але, мабуть, найбільшу екологічну небезпеку становить забруднення природного середовища залишковою кількістю пестицидів. Пестициди небезпечні не лише самі по собі, в ґрунті вони піддаються розкладанню та трансформації, і продукти таких перетворень виявляються ще шкідливішими.

В Україні в цілому пестициди використовують в межах 4 кг/ га, а в Криму – до 14–16 кг/га. Використання пестицидів веде до того, що у світі щорічно реєструється від 400 тис. до 2 млн випадків отруєння ними. В останні десятиріччя різко зросла кількість алергічних захворювань, що є одним з наслідків впливу пестицидів. У пестицидів виявлена також канцерогенна та мутагенна дія. Лише тепер з'ясувалося, що децис, який широко застосовується у боротьбі з колорадським жуком, негативно впливає на здоров'я дітей.

Вибірковість дії навіть найдосконаліших пестицидів така низька, що вони знищують і корисні форми живих організмів. Захисники пестицидів стверджують, що сучасні види їх безпечні, оскільки вносяться в невеликих кількостях. Ці розрахунки неправильні, оскільки нові покоління пестицидів мають підвищену ефективність унаслідок підвищеної токсичності. Потрібна нова система оцінки пестицидів – в одиницях біологічної дії.

Серйозним забруднювачем довкілля є сільськогосподарські тварини. При їх утриманні утворюється велика кількість відходів (табл. 22.2).

Таблиця 22.2

Кількість відходів, що утворюються на тваринницьких комплексах у 1000 голів

Назва виробництва

Вихід екскрементів, тис. м3 / рік

Вихід гною при самосплаві, тис. м3 / рік

Виробництво свинини

2,2

3,8

Виробництво яловичини

9,5

1,1

Виробництво молока

2,4

2,7

Гній та стічні води забруднюють ґрунт та водойми, а аміак та сірководень надходять до атмосфери. Кожна голова ВРХ дає на рік до 60 м3 екскрементів та рідких стоків. Об'єм рідких стоків залежить від способу змиву підлог тваринницьких приміщень. Тваринницькі комплекси призводять до забруднення атмосфери пилом, що утворюється, переважно, при підготовці та транспортуванні кормів, аміаком, сірководнем та іншими газами. Це робить тваринництво одним із найбільш екологічно небезпечних виробництв.

Якісний склад тваринницьких відходів залежить від виду та віку тварин. Вони містять воду, органічні та мінеральні речовини, бактерії, віруси та яйця гельмінтів. У гної нерідко розвивається патогенна мікрофлора: кишкова паличка, сальмонели. У цілому в добових водах тваринницьких комплексів знаходиться до 100 видів збудників інфекційних хвороб. Безпідстилкова технологія, що є основою на великих тваринницьких комплексах, веде до отримання гною, який містить токсичні речовини. Окрім цього, такі стоки досить важко застосовувати як добрива.

Потужний деградаційний фактор – це викликане сільськогосподарською діяльністю обезліснення територій, яке є наслідком не лише вирубування лісу під орні землі. До знищення лісів ведуть ерозія, меліорація, хімізація, випас, забруднення та рекреація.

Забруднення відбувається також за рахунок втрат паливно-мастильних матеріалів від несправної техніки, а також від викиду в атмосферу різних газів при роботі дизельних та бензинових двигунів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >