< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Побутові (комунальні) відходи

Залежно від різних оцінок та відповідно до наведених величин утворення побутових відходів досягає 1,5–3% від загальної кількості утворених відходів. Дані щодо кількості утворюваних відходів коливаються в значних межах. Однією з проблем є доступність даних, іншою, як показала перевірка в Києві та Дніпропетровську, те, що дуже часто оператори сектора та контролюючі органи непослідовно використовують дані щодо обсягу та ваги, що призводить до суперечливих та навіть неправдоподібних результатів. Ґрунтуючись на досвіді інших країн, можна припустити, що в середньому 0,5 кг муніципальних відходів утворюється на душу населення щоденно. В містах ця цифра може бути більшою, в сільських місцевостях – меншою. В Києві утворюється 330 кг муніципальних твердих відходів на душу населення щорічно, або 0,9 кг на душу населення щоденно, що коливається між 1/3 та 1/2 кількості у столицях західних держав.

Практика складування міського сміття на звалищах породжує інтенсивне зростання забруднення підземних вод фільтратом, в якому виявлено високі концентрації 33 солей важких металів, та атмосфери газовими продуктами розкладу, в тому числі метаном, сірководнем, фтористими сполуками тощо. Достатньо сказати, що одна тонна сміття, що гниє, виділяє в атмосферу до 300 м3 метану.

Зволікання з розв'язанням проблеми знешкодження побутового сміття може призвести до кризової санітарно-епідеміологічної ситуації. Концепція розвитку санітарного очищення населених пунктів України, розроблена Держжитлокомунгоспом, передбачає поряд із термічним знешкодженням сміття організацію селективного відбору цінних компонентів у місцях його утворення, що дасть змогу використати повторно значну кількість цінної сировини.

Стан поводження з радіоактивними відходами

На терені України розташована велика кількість установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів (РАВ). Основними виробниками РАВ і місцями їх концентрації на сьогодні є:

  • 1) АЕС (накопичено близько 70 тис. м3 РАВ);
  • 2) урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн т РАВ);
  • 3) медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Виконання робіт зі збирання, транспортування, перероблення й захоронения РАВ та джерел іонізуючого випромінювання від усіх цих підприємств, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське державне об'єднання (УкрДО "Радон") (накопичено близько 5000 м3 РАВ);
  • 4) зона відчуження Чорнобильскої АЕС (більше ніж 1,1 млрд м3 РАВ).
  • 85–90% РАВ України є низько- і середньоактивними. Високоактивні РАВ здебільшого накопичуються на промислових майданчиках атомних електростанцій у спеціальних сховищах.

На усіх станціях, окрім Хмельницької та Запорізької АЕС, існує тенденція до збільшення рідких радіоактивних відходів (РРВ), що потребує створення резервних сховищ на АЕС.

З іншого боку, введення в експлуатацію на ХАЕС установки глибокого упарювання УГУ-500 у 1990 р. викликало проблему зберігання сольового плаву – продукту упарювання рідких РАВ. Складування бочок з сольовим плавом для тимчасового зберігання в переобладнаних приміщеннях спецкорпусу призвело до погіршення радіаційної обстановки в спецкорпусі і збільшення дозового навантаження на персонал. У зв'язку з цим було прийнято рішення щодо будівництва на станції модульного сховища РАВ із використанням контейнерів "ББ-куб" виробництва болгарської фірми "Балбок", з одночасною організацією площадки тимчасового зберігання контейнерів "ББ-куб" з бочками сольового плаву на проммайданчику станції.

На усіх станціях, окрім Запорізької, не здійснюється перероблення твердих радіоактивних відходів (ТРВ) (спалювання, пресування тощо), що призводить до значного збільшення об'ємів ТРВ, що зберігаються. Згідно з теперішніми темпами заповнення сховищ ТРВ найближчим часом (через 5–7 років) виникне проблема введення додаткових сховищ ТРВ для Південно-Української АЕС. Фактичне надходження РРВ у сховища Рівненської та Хмельницької АЕС перевищує проектні норми. На РАЕС є єдина діюча на атомних станціях України установка бітумування (УБ), яка експлуатується з 1993 р. Керуючись вимогами чинного законодавства, АЯР відмовила РАЕС у наданні дозволу на тимчасову дослідно-промислову експлуатацію УБ на 1996 р., запропонувавши одержати ліцензію на експлуатацію. Незважаючи на те, що станції була надана вичерпна інформація щодо ліцензування, заявка на одержання ліцензії до АЯР не надійшла, внаслідок чого інспекція Мінекобезпеки з січня 1996 р. заборонила експлуатацію установки бітумування.

Нині в Україні відсутній замкнутий ядерно-паливний цикл. У зв'язку з цим на об'єктах ядерної енергетики існують проблеми з вивезення відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), що призводить до накопичення відпрацьованих ТВЗ та переповнення басейнів витримки (БВ).

Для тимчасового розв'язання цієї проблеми на блоці № 3 Рівненської АЕС, блоці № 1 Хмельницької АЕС, блоках №1-3 Південно-Української АЕС було встановлено стелажі ущільненого зберігання відпрацьованих тепловидільних збірок (ТВЗ) у БВ. На блоках №1,2 Запорізької АЕС стелажі ущільненого зберігання встановлено в малому відсіку БВ, на блоці № 6 – у великому відсіку БВ. На Чорнобильській АЕС ведуться роботи з переходу на ущільнене зберігання ВЯП у четвертому відсіку басейну витримки сховища ВЯП.

Для можливості довгострокового та безпечного зберігання відпрацьованих ТВЗ на території Запорізької АЕС розпочато будівництво сховища ВЯП сухого типу (зберігання відпрацьованих ТВЗ у контейнерах).

Видобування уранової руди в Україні проводиться на трьох виробничих майданчиках: Жовтоводському, Кіровоградському та Смолінському рудниках. У 1996 р. передано ВО "СхідГЗК" для промислового використання Новокостянтинівське родовище.

Переробка уранових руд задля отримання закису-окису урану виконується на гідрометалургійному заводі (ГМЗ) ВО "СхідГЗК", що знаходиться у промзоні м. Жовті Води Дніпропетровської області. Характерним для урановидобування та уранопереробки є те, що майже всі їх відходи – відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі, газоподібні) – являють собою джерела радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Як основні радіонукліди в них містяться природний уран, торій-232, продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людей головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та утримувана в них активність.

Сумарна кількість РАВ у галузі становить близько 65,5 млн т сумарною активністю 119 тис. БК, вони розташовані на площі 542 га.

Основні проблеми, які є в цій галузі:

  • 1. Відсутність дозволів (ліцензій) на всі види діяльності, що проводяться в умовах дії радіаційних факторів.
  • 2. Ніяких позитивних зрушень немає щодо здійснення заходів до зниження дозозатрат персоналу і забруднення радіоактивними речовинами навколишнього середовища, а саме: скид шахтних вод, забруднених радіонуклідами, здійснюється або без усякого очищення, або через малоефективні очисні установки, що призводить до забруднення води і донних випадів, а також пойми р. Інгул, де вже зафіксовано значне перевищення концентрації радія-226 у ґрунті.
  • 3. Неефективно працюють пилогазоочисні системи та несвоєчасно проводяться заходи для зменшення обсушення хвостосховищ.
  • 4. Не виконуються в необхідних обсягах роботи з дезактивації та рекультивації на територіях, де це вже передбачалося (наприклад, поблизу житлової забудови біля південно-східної межі м. Кіровограда) і не складаються такі плани на перспективу.

Незалежно від відомчої приналежності, всі організації та підприємства (крім АЕС) передають РАВ на спеціалізовані підприємства Державного об'єднання "Радон", яке має у своєму складі шість спецкомбінатів: Київський, Донецький, Одеський, Харківський, Дніпропетровський, Львівський.

Харківський, Львівський, Одеський і Дніпропетровський спец- комбінати приймають і захоронюють низько- та середньоактивні РАВ. Київський МСК може приймати РАВ тільки для тимчасового зберігання лише низької і середньої активності; з 15.07.96 дія ліцензії Київського МСК відносно цієї діяльності призупинена через невиконання ним особливих умов ліцензії. Донецький спецкомбінат не має вільних сховищ для зберігання та захоронения РАВ.

Унаслідок недосконалості конструкцій старих сховищ для РАВ на Київському і Харківському комбінатах виникло забруднення підземних вод радіонуклідами тритію поза межами сховищ. Концентрація тритію в підґрунтових водах у зоні Київського комбінату на грудень 1996 р. становила 702 Бк/л, що суттєво більше фонової (для району с. Пирогове це 5,4 Бк/л), однак менше ніж 148 000 Бк/л (згідно з чинним в Україні нормативним документом "Нормы радиационной безопасности НРБ-76/87" це норма для питної води).

У січні 1997 р. під час планового аналізу підземних вод на вміст тритію в свердловині № 3 біля сховища твердих РАВ № 20, яке законсервовано, виявлено, що об'ємна активність тритію значно перевищує ДКБ (концентрація тритію була 3.3Е-04 Кі/л при ДКБ = 4,0Е – 06 Кі/л). Згідно з інструкцією з розслідування та ліквідації радіаційних аварій № 2206-80 наявність такого рівня концентрації тритію можна кваліфікувати як радіаційну аварію 3-ї групи.

Захоронения джерел іонізуючого (гама- та нейтронного) випромінення (ДІВ) має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах безконтейнерним розвантаженням джерел (СПОРО-85), проте в Україні ДІВ захоронюються здебільшого як ТРВ у захисних контейнерах.

Через недосконалість конструкції наявних сховищ для ДІВ надходження ТРВ у 1996 р. зросло майже вдвічі за масою відносно 1995 р. за рахунок захоронения ДІВ у контейнерах. У той же час, сховища для твердих РАВ заповнені майже повністю або на 80-90% на більшості спецпідприємств, окрім Харківського та Львівського комбінатів.

Джерелами РАВ зони відчуження ЧАЕС є забруднені внаслідок, аварії на 4 блоці ЧАЕС у 1986 р. ґрунт, будівлі, споруди, машини, механізми тощо, які розташовані на поверхні зони відчуження або в тимчасових пунктах локалізації РАВ (ПТЛРВ).

Практично всі РАВ зони відчуження, з якими має справу ДП "Комплекс", належать за питомою активністю, поверхневим забрудненням і потужністю дози випромінювання до 1 або 2 групи РАВ згідно з СП АС-88 та СПОРО-85.

На території зони відчуження знаходяться малопроточні та замкнені водоймища, які містять радіонукліди стронцій-90 та цезій-137 у таких середніх концентраціях (на 1996 р. (пКі/л)): оз. Глибоке – 3644,4; 381,1; Прип'ятський затон – 1238,6; 184,9; Семиходський затон та відгороджена частина Красненського старика – 728,6; 53,6; оз. Зимовище – 608; 75,2 і вони фактично містять рідкі радіоактивні відходи.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >