< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Голосні і приголосні звуки

Поняття про звуки мови. Структура звуків

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму.

Сукупність голосних звуків окремої мови називається їх вокалізмом. В українській мові шість голосних [а, о, у, е, и, і].

Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом. Приголосні звуки Супроводжують голосні, тобто перебувають при них. Така роль приголосних відображена в їх назві - при-голосний: звук, що вживається при голосних. Приголосні входять до складу разом з голосними - це одна з їх основних особливостей: поєднуватися із складотворчими голосними звуками. Хоч в українській мові дуже багатий консонантизм — 32 приголосні звуки, — проте приголосні без голосних вимовляються важко. Якщо голосні складаються з чистого голосу ("звуки голосу"), то приголосні складаються з голосу і шуму або лише шуму.

Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу (тону), називаються голосними. Звуки, що творяться з участю голосу і шуму або тільки шуму, називаються приголосними.

Членороздільні звуки людської мови відрізняються від нечленороздільних звуків особливостями творення і функціонування. Джерелом мовних звуків є коливання голосових зв'язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів. Творення мовних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю.

Звуки у своїй структурі мають тони і шуми. Тони виникають унаслідок періодичних коливань повітряного середовища, а шуми - внаслідок неперіодичних коливань. У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі - тон чи шум - і відповідно поділяються на голосні і приголосні. До того ж голосні і приголосні розрізняються ще і за артикуляційними характеристиками.

При творенні голосних звуків у мовленнєвому апараті немає перешкод, тому струмінь видихуваного повітря проходить вільно. При творенні приголосних звуків видихуваному повітрю доводиться долати перешкоди. Різну участь у творенні голосних і приголосних звуків беруть і м'язи для відкривання і закривання рота. При творенні голосних нижня щелепа більшою або меншою мірою опускається вниз, м'язи менш напружуються. При творенні приголосних напруження зосереджене в ділянках їх творення.

Основні особливості та ознаки голосних і приголосних звуків

Основні особливості

та ознаки розрізнення звуків

Голосні звуки

Приголосні звуки

1. Акустичні особливості

В основі голосних лежить голосове джерело

В основі приголосних звуків наявне одночасно голосове і шумове джерело або тільки шумове

Характеристика джерела звука

2.Артикуляційні особливості

При артикуляції голосовий канал відкритий, у ньому немає значних контактів, здатних бути джерелом шуму

Артикулюються за умов повного або часткового звуження ротової порожнини, через яку проходить видихуваний струмінь повітря і утворює характерні для приголосних шуми

Характеристика артикуляції

3. Функціональні ознаки

Визначаються як складотворчі

Визначаються як нескладотворчі, оскільки входять до складу разом з голосними

Характеристика функцій

Класифікація голосних за участю губ

Губи легко змінюють форму і розмір вихідного отвору в ротовій порожнині, а також подовжують або скорочують резонуючу ротову порожнину. Залежно від їх участі в артикуляції голосні поділяють на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані (від лат. labium-губа). До лабіалізованих належать [о], [у], до нелабіалізованих - [а], [е], [и], [і].

Класифікація голосних за ступенем підняття язика

Ступінь підняття язика залежить від того, як спинка язика піднімається до піднебіння. Вона може бути максимально піднята до піднебіння, залишаючи невеликий прохід для видихуваного струменя повітря, може бути піднята менше і, нарешті, може підніматися незначною мірою або й не підніматися зовсім. Залежно від цього в українській мові розрізняють голосні високого ([і], [у]), високо-середнього ([и]), середнього ([е], [о]) і низького ([а]) підняття.

Класифікація голосних за місцем артикуляції

Місце артикуляції голосних визначається позицією спинки язика в горизонтальному напрямку щодо піднебіння. Якщо при вимові звука язик більше чи менше піднімається до твердого піднебіння, лишаючи порівняно невеликий прохід для видихуваного повітря, а в задній частині ротової порожнини виникає великий простір, що служить резонатором, - утворюються голосні переднього ряду ([і], [и], [е]).

Якщо ж при вимові звука основна маса язика зосереджена в його задній частині й піднімається до заднього піднебіння, утворюються голосні заднього ряду ([а], [о], [у]). При цьому в задній частині ротової порожнини залишається тільки невеликий прохід, а великий резонатор утворюється в передній частині.

Середнє положення між голосними переднього і заднього ряду займають голосні середнього ряду. В українській мові голосних середнього ряду немає.

Класифікація голосних за ступенем відкритості ротової порожнини

За ступенем відкритості ротової порожнини голосні поділяються на широкі й вузькі, або відкриті й закриті. До широких (відкритих) належать голосні низького й середнього підняття, до вузьких (закритих) - голосні високо-середнього та високого підняття.

У межах чотирьох ступенів підняття кожен голосний також може утворюватися при більш або менш відкритій ротовій порожнині. Тому розрізняють, наприклад, [о] закритий і відкритий, [е] закритий і відкритий, так само й інші голосні.

Розрізняють також голосні напружені й ненапружені. Так, в українській мові більш напружені всі наголошені голосні і менш напружені - ненаголошені. Закриті голосні ([і], [у], [и]) - більш напружені, відкриті ([а], [о], [є]) - менш напружені.

Класифікаційна таблиця голосних звуків сучасної української літературної мови

Класифікаційна таблиця голосних звуків сучасної української літературної мови

Примітка. Фігурними дужками < > позначено огублену вимову голосних [о], [у].

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >