< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правопис суфіксів

Суфікси розподілені і закріплені за частинами мови: іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові. Написання суфіксів кожної частини мови підлягає відповідним орфографічним правилам.

Правопис іменникових суфіксів

Правопис суфіксів

Правопис суфіксів

Правопис суфіксів

Правопис прикметникових суфіксів

Правопис прикметникових суфіксів

Правопис прикметникових суфіксів

Правопис дієслівних суфіксів

Правопис прикметникових суфіксів

Правопис прислівникових суфіксів

Правопис прислівникових суфіксів

Правопис коренів

Корінь є центральною морфемою слова, у якій міститься основний елемент значення слова. Якщо буквений і звуковий склад у слові збігаються, то труднощів у визначенні самого кореня, як правило, не виникає. Однак часто трапляється так, що загальне значення, виражене у корені, представлене не однаковим звуковим комплексом. Наприклад, у словах міст і мостити корінь один і той самий, але він представлений у двох варіантах: міст- і мост-, так само в словах рушати і рух корінь виступає у двох варіантах: руш- і рух-.

Знання орфографічних правил допоможе кожному правильно написати, наприклад, слова ручний і рушник, вибрати орфограму у слові вертоліт (а не вертольот).

Насамперед треба знати причини появи варіантних коренів. Так, в іменникових коренях та в коренях слів, що походять від іменників, з'явилися варіанти звучання о, е чи і залежно від того, в якому складі опинявся голосний звук (у відкритому чи закритому). Якщо у відкритому, то будуть звуки [о, є] (і такими ж буквами вони передаються), а якщо у закритому, то на їх місці звучить [і] і пишеться буква К ночі -ніч — нічний — ночувати; печі - піч — пекти - випікати.

Чергування голосних звуків сприяє розвиткові варіантів коренів, що є наслідком втрати колишніх коротких голосних о та е у позиціях, які називалися слабкими: без наголосу, перед складом з голосним повного творення або перед складом з коротким, але сильним голосним. Наприклад: день - дня (ден-, дн-), сон—сну (сон, сн-).

Причиною виникнення варіантів коренів є також колишня зміна твердих приголосних [г], [к], [х] на шиплячі [ж], [ч], [ш], які колись були м'якими, і на [з], [ц], [с]: - друг — друже - друзі; рука - ручний — на руці; кожух — кожушанка - у кожусі

Написання коренів із сумнівними голосними [е], [и], [о]

У словах української мови при їх вимові невиразно звучать голосні [е], [и], які опиняються в ненаголошеному складі. Найефективнішим способом визначення, яку букву треба писати, є перевірка слів наголосом: блищати - блиск, видихати - видихувати, перекидати - перекинути, свистіти - свист, пересипати — пересипати, вишняк - вишня, життя - жити, шепотіти - шепіт, шипіти - шип, мирити - мир.

Частина слів української мови не може бути перевірена наголосом. Написання таких слів треба запам'ятати, а в сумнівних випадках перевіряти за орфографічним словником: керувати, левада, легенда, леміш, чекати, кишеня, криниця, минулий, пиріг, цибуля та ін.

Хоч і не зовсім виразно звучить [е] у словах берег, обережність, бережок, береза, берест, белебень, велемудрий, велет, вередливий та інших, але слід пам'ятати, ЩО у так званому повноголоссі завжди треба писати е, а не и.

Примітка. Повноголосся - це поєднання звуків -ере-, -еле-, -оро-, -оло-.

Написання коренів з [а] в ненаголошеному складі

В українській мові деякі слова мають варіантні корені з голосним о або а, наприклад: лом- і лам- (ломити —ламати), кот- і кач- (котити—качати), клон- і клан-(клонитися - кланятися), які виникли в результаті давнього чергування коротких і довгих [о] з [а]: гонити - ганяти, схопити —хапати, скочити — скакати.

Примітка. Ряд таких слів в українській і російській мовах пишуться по-різному:

українською мовою російською мовою

багатий (має багатство) • богатый

багатир (має багатство) богатый '

богатир (має велику силу) богатырь

комиш камыш

козак казак

кропива крапива

крохмаль крахмал

хазяїн хозяин

качан кочан

В українській мові о пишеться у словах солдат, лопата, корявий, поганий, ропа.

Написання [і] після кореневих [ж], [ч], [ш] і [г], [к], [х]

Приголосні звуки [ж], [ч], [ш] і [г], [к], [х] в українській мові вимовляються твердо. У коренях після них пишемо и: жито, широкий, шипшина, щипати, чистити, гинути, кипіти, хилити.

Вимовляти звуки [ж], [ч], [ш], [г], [к], [х] перед [и], [а], [о], [у], [е] треба твердо: при вимові наближати спинку передньої частини язика до передньої частини піднебіння.

Буква І пишеться після ж, ч, ш та г, к, х тоді, коли це відповідає звукові і, який чергується з о або е при зміні слів або утворенні однокореневих: шість — шести, чоло - чільний, жінка - жонатий, гір - гора, кіт - кота, хіть - хотіти.

Увага! Перед [і] приголосні [ж], [ч], [ш] і [г], [к], [х] вимовляються з незначним пом'якшенням.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >