< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Частини мови

Іменник

Загальне значення іменника і його граматичні ознаки

Іменник - це частина мови, що об'єднує слова з предметним значенням, вираженим у граматичних категоріях відмінка і числа та у формах певного граматичного роду.

В іменнику об'єднуються спільним значенням предметності семантично різні слова: назви конкретних предметів (човен, ліс, золото), істот (дівчина, ведмідь, синиця), явищ природи (блискавка, дощ), узагальнених властивостей і ознак (доброта, сміливість, блакить), станів (відпочинок, дрімота) і т. д. На відміну від прикметників, прислівників, дієслів, іменники називають ознаки і дії або стани самостійно, незалежно від тих предметів і явищ, яким ці ознаки або процеси властиві, хто є їх носіями.

Загальнокатегоріальне значення предметності в іменнику дістає вияв у граматичних категоріях і в словотворчих засобах. Основні граматичні ознаки іменника - це наявність категорій роду, відмінка і числа. Кожний іменник належить до одного з трьох граматичних родів - чоловічого, жіночого або середнього. Не мають граматичного роду лише іменники множинної форми (ворота, висівки, дріжджі та ін.).

Іменники змінюються за відмінками (крім деяких слів іншомовного походження, деяких абревіатур і прізвищ) і характеризуються граматичним значенням числа (одні мають співвідносні форми числа, інші виступають лише в однині або у множині).

Категорії роду, числа і відмінка іменників відрізняються від прикметникових, займенникових і частково числівникових: в іменнику вони є визначальними, а в інших іменних частинах мови повторюють граматичні значення пояснюваного іменника, отже, є синтаксично зумовленими значеннями, наприклад: солона вода, солоної води, солоній воді, солоною водою; мій друг, мого друга, моєму другові, моїм другом.

В іменнику значення числа досить часто виражається допоміжним засобом (наголосом), а значення роду сприймається в процесі зіставлення флексій усього парадигматичного ряду (порівняйте: ткач і піч, день і сіль) та врахування семантичної віднесеності до статі в назвах істот (порівняйте: батько і яблуко, Микола і Марина) і ще ряду ознак.

У прикметниках, в частині займенників і числівників усі три граматичні значення (роду, числа і відмінка) виражаються флексією.

Іменник як назва предмета виступає в типовій для нього синтаксичній функції підмета (в початковій формі - називного відмінка) або додатка (в непрямих відмінках). Наприклад: Небо сьогодні синіло по-весняному (О. Гончар); Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукав (Л. Костенко).

Іменник може також виконувати вторинні функції: означення (узгодженого - прикладки та неузгодженого), обставини, іменної частини складеного присудка, наприклад: Синок Омелько—невеличке хлоп 'я - стояв біля матері й дивився, що вона робила (Олена Пчілка); Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим духом далеких степів (О. Гончар); У чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тільки на чужому полі (Т. Шевченко); Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).

Частина мови

Іменник

Що означає

Предмет

Морфологічні ознаки

Відмінювані слова. Змінюються за відмінками і числами. Мають рід. Початкова форма: називний відмінок однини, а для тих, що вживаються тільки в множині, - називний множини. За лексичними і морфологічними ознаками поділяються на власні і загальні, конкретні і абстрактні, назви істот і неістот, збірні та одиничні

Синтаксичні ознаки

Основна: підмет (називний відмінок або родовий, коли поєднується з кількісним числівником або іншим словом із кількісним значенням -у складеному підметі), додаток (у непрямих відмінках). Неосновна: обставина (частіше іменник з прийменником, особливо в місцевому відмінку), неузгоджене означення, прикладка, іменна частина складеного присудка

Під предметністю об'єднуються різні лексичні значення, але всі Вони сприймаються як назви предмета. Це можуть бути назви:

  • — конкретних предметів (ліжко, мітла, окуляри, сани);
  • — істот (людина, вчитель, лікар, бджола, лелека, гуска, кішка);
  • — рослин (жито, акація, ялина, калина);
  • — явищ природи (хурделиця, хуртовина, блискавка, дощ, сніг); —дії або стану (малювання, листування, варіння, допис);
  • — абстрактних понять (доброта, успіх, гідність, кохання, щедрість).
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >