< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дієприкметник

Дієприкметник - це відмінювана дієслівна форма, що передає дію або стан як динамічну ознаку предмета, виявлену в категоріях виду і стану. Як і інші форми дієслова, дієприкметник має значення виду, часу (теперішнього і минулого), стану (активного і пасивного), може керувати формою залежного іменника й означатися словами, що виражають ступінь вияву ознаки та різні обставини, наприклад: написаний чорнилом, посинілий від холоду, давно забутий, злегка затягнений.

Дієприкметник, подібно до прикметників, узгоджується з пояснюваним іменником у роді, числі і відмінку, наприклад: довго не стихаючий вітер: пісня, виконана хором; заросле споришем подвір я; затужавілі стежки.

Дієприкметникові форми зберігають значення того виду, який має дієслово в початковій формі, наприклад: зітхаючий - недоконаний вид (початкова форма -зітхати), завезений — доконаний вид (початкова форма - завезти).

Дієприкметники поділяються на активні і пасивні. Активні дієприкметники творяться від неперехідних дієслів і рідше - від перехідних, пасивні - тільки від перехідних дієслів.

Творення активних дієприкметників

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів або перехідних, вжитих у неперехідному значенні, за допомогою суфіксів 'УЧ' (-юч-) або -вч- (-яч-).

Наприклад: терпнути - терпн(уть) + уч-ий - терпнучий; кипіти - кипл(ять) [кипл'-ат'] + -яч- (-ач-)-ий — киплячий.

Форми активних дієприкметників можуть утворюватися тільки від тих семантичних груп дієслів, що виражають дію поза об'єктними відношеннями, наприклад: квітучий сад, благаючі очі, в'януча краса, жевріюче вугілля, палаючий огонь, мертвіючі звуки, несуча курка, пануючий погляд, ріжучий інструмент.

Активні дієприкметники в сучасній українській мові обмежені вживанням. Так, дієприкметник, пов'язаний із назвою особи, замінюється зворотом "той, що + дієслово в 3-й особі однини теперішнього часу". Наприклад: замість працюючі на заводі робітники краще сказати робітники заводу, замість робітників, перевиконуючих план, премійовано: робітників, які перевиконують план, премійовано.

Зовсім не утворюються в українській мові дієприкметники від дієслів з постфіксом -ся. Порівняйте рос: учащийся, светящийся - укр.: той, що навчається; той, що світиться.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -Л-. Наприклад: змарніти -змарні(ти) + -л-ий - змарнілий.

При творенні активних дієприкметників минулого часу в основі дієслів VII класу суфікс -ну- випадає. Так само випадає в основі приголосний [с] перед суфіксом -л-: відпасти - відпалий, осісти — осілий.

У сучасній українській мові не творяться активні дієприкметники минулого часу за допомогою суфіксів -ш-, -вш-. Цей суфікс зберігся лише в кількох давніх дієприкметниках, як-от: перемігший, здолавший, бувший, минувший (діал.).

Проведіть спостереження:

1. Активні дієприкметники (називають ознаку особи чи предмета, зумовлену його ж дією: квітучий, темніючий) творяться від неперехідних дієслів (ознака дії є не цілеспрямованою, а стихійною: квітучий сад, жевріюче вугілля) недоконаного виду (квітувати, жевріти - що робити?).

За допомогою суфікса -створяться форми пасивних дієприкметників від двох структурних класів дієслів - VII і VIII. Зокрема, суфікс -їм- приєднується до дієслівних односкладових основ, що закінчуються голосними [и], [і], [а (я)], [у] або на -ер. бити - битий, подіти - подітий, вижати - вижатий, дерти - дертий. Від більшості дієслів VII і VIII структурних класів пасивні дієприкметники утворюються як суфіксом -їй-, так і суфіксом -н- (-єн-), наприклад: посунути - посунутий і посунений, колоти - колотий і колений, пороти - поротий і порений, вернути - вернутий і вернений

Увага! 1. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -н- (якщо основа закінчується на -а-): написати - написаний, засіяти - засіяний

  • 2. В інших випадках (основа на приголосний та -и-, -і-(-ї-)) утворюються пасивні дієприкметники за допомогою суфіксів -ен-(-єн-): бачити - бачений, напоїти - напоєний, принести - принесений.
  • 3. Від односкладових дієслівних основ пасивні дієприкметники утворюються здебільшого з суфіксом -лі-: дерти - дертий.

Проведіть спостереження:

  • 1. Пасивні дієприкметники творяться від перехідних дієслів (вказують на ознаку предмета, яка виражає цілеспрямовану дію: носити - ношений, зрубати - зрубаний). Вони бувають доконаного і недоконаного виду (що робити? що зробити?).
  • 2. Від дієслів з основою на -а- пасивні дієприкметники творяться додаванням до основи інфінітива суфікса -н(ий). Наприклад: вимріяти - основа вимрія - додаємо суфікс -н(ий) - вимрія-н-ий.
  • 3. Від інших дієслів пасивні дієприкметники творяться додаванням до основи інфінітива суфікса -ен(ий), після голосних - -єн(ий). Наприклад: виїздити - основа виїзди - додаємо суфікс -ен(ий) - виїжджений. Слід пам'ятати, що при творенні пасивних дієприкметників суфікс основи дієслів -и-, -і- змінюється на -е-, що приєднується до -н- і дає -єн. Кінцеві приголосні неозначеної форми змінюються так, як і в дієсловах: засидіти - засиджений, в'їздити - в'їжджений, зросити - зрошений тощо. Після губних перед суфіксом -ен(ий) з'являється л: купити - куплений.

Увага! Якщо в основі дієслова немає -а-, дієслово закінчується на будь-який голосний чи приголосний, тоді можна творити пасивні дієприкметники від основи дієслова 1-ї особи однини додаванням суфікса -ен(ий). Порівняйте:

  • 4. У суфіксах дієприкметників буква -н- не подвоюється.
  • 5. Суфікс -т- приєднується до дієслівної односкладової основи (дерти, крити, бити; дертий, критий, битий), а також до дієслів, в основі яких наявне звукосполучення -оро-, -оло-: пороти - поротий — порений; колоти - колотий — колений.
  • 6. Ряд дієслів утворюють паралельні форми - із суфіксом -т- та суфіксом -н-(-ен-), наприклад: посунути - посунутий — посунений, одягнути - одягнутий - одягнений.
  • 7. Дієприкметники, утворені від дієслів недоконаного виду із суфіксом основи -ува-, -овува-, можуть мати значення як минулого, так і теперішнього часу (застосовуваний, використовуваний здавна і застосовуваний, використовуваний нині).
  • 8. Розгляньте таблицю і зробіть висновки щодо творення пасивних дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот

  • 1. Дієприкметник разом із залежними словами називається дієприкметниковим зворотом.
  • 2. Якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного слова, то він виділяється з обох боків комами.
  • 3. Якщо дієприкметник є присудком, тоді дієприкметниковий зворот не виділяється комами (між групою підмета і групою присудка кома не ставиться).

Проведіть спостереження:

Вже було видко гори, вкриті лісом, а між горами глибокі долини та яри. Городи скрізь пообсаджувані понад Россю високими вербами... (Ізтв. І. Нечуя-Левицького).

Розрізнення дієприкметників і прикметників

  • 1. Дієприкметники називають ознаку, зумовлену дією, їх можна замінити дієсловом, при них бувають залежні слова. Прикметники не можна замінити дієсловом.
  • 2. Дієприкметники недоконаного виду мають суфікси -уч- (-юч) (І дієвідміна) або -ач-(-яч-) (II дієвідміна).
  • 3. Дієприкметники на -л(ий) бувають лише доконаного виду. Інші слова на -л(ий) -прикметники.
  • 4. Прикметники мають наголошені суфікси -енн(ий), -анн(ий) і вказують на неможливість якоїсь дії. У подібних до них дієприкметниках наявні ненаголошені суфікси -ен-(-сн-). Дієприкметники лише заперечують якусь ознаку, зумовлену дією.

Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

Дієприкметникові форми можуть втрачати ознаки дієслів і переходити в розряд прикметників, виражаючи статичні ознаки предмета, наприклад: сидяча робота, колючий дріт, спілий кавун, сіяне борошно, битий шлях.

Прикметники дієприкметникового походження не керують формами непрямих відмінків іменника, не можуть означатися словами з обставинним значенням. Порівняйте, наприклад: розіпрілий у печі борщ і пріле просо; сіяна квадратно-гніздовим способом кукурудза і сіяне борошно; палена сонцем рослинність і палена цегла.

У прикметниках дієприкметникового походження може змінюватися наголос, наприклад: варений, печений (дієпр.) і варений, печений (прикм.).

Прикметники дієприкметникового походження слід відрізняти від прикметників, що творяться від основ дієслів або віддієслівних іменників прикметниковими суфіксами, наприклад: блискучий, біжучий, плакучий, поживний, невпинний, посівний, підписний, навісний, коханий, перекладний, докладний.

Дієприкметникові форми можуть також переходити в розряд іменників, наприклад: заручений, наречений, суджений, полонений, учений, придане і под.

Позначаючи осіб або предмети, такі слова набули граматичних ознак, властивих іменникам: мають постійний рід, у реченні виступають підметом або додатком, наприклад: Пряди, пряди - ниток багато білих зарученій потрібно на весілля, на шлюбні шати й на дари для гостей (Леся Українка).

Предикативні форми на -но, -то

У сучасній українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметниками незмінні форми на-но, -то, наприклад: подано, виконано, розбито, перекрито.

Ці форми творяться від основи інфінітива перехідних дієслів. Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення, наприклад: Кожній людині відкрито в нас дорогу - твори, дерзай (О. Бойченко).

Незмінні предикативні форми на -но, -то мають значення виду (писано - написано, робчено - зроблено, бито - збито) і мають здатність керувати відмінковою формою залежного іменника: знахідного (або родового) прямого об'єкта, орудного знаряддя або засобу дії та давального суб'єкта, наприклад: запрошено його, підписано протокол, зшито поли, не викопано ями, не всипано цукру, написано пером, налякано словом, схоплено рукою, тобі наказано (щось, кимось), синові велено (щось, кимось).

Предикативні форми на -но, -то можуть означатися словами з обставинним значенням (іменниками, прислівниками), наприклад: посіяно в полі, зроблено вдало, помічено недавно.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >