< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вигук

Загальне поняття про вигук

Вигук - частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини.

Вигуки посідають проміжне місце між самостійними і службовими словами. Це незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного слова вигук набуває конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке замінює. Наприклад: Протягли своє "ку-ку-рі-ку" горлаті півні (Панас Мирний) - в ролі додатка; А качка ках-ках - у ролі присудка. Вигуки можуть заступати ціле речення: [Наташа:] - Охі Ох!.. Боже мій! (І. Карпенко-Карий).

Що виражає

Почуття і волю (безпосередньо виявлені)

Морфологічні ознаки

Незмінювані слова. Непохідні і похідні від дієслів, іменників, сполучень слів

Синтаксична

Служать засобом вираження оклику, спонукання і т. ін.

роль

Відділяються від членів речення комою або знаком оклику. Можуть

замінювати речення із значенням здивування, захоплення, заклику і

т. ін. Вживаючись замість самостійного слова, можуть бути

будь-яким членом речення

Групи вигуків за значенням

Розрізняють три групи вигуків.

  • 1. Вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив і т. д.: о, ой, ах, ай, ех, тьху, овва та ін. Наприклад: Ох, і щука ж була! Ех, і щука... (М. Стельмах); Ух ти! Як зуби вишкірив (М. Стельмах); Ой, рятуйте, задавить супоня (І. Карпенко-Карий); Русалка: Овва! А батько мій їх всіх потопить (Леся Українка).
  • 2. Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, гов, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе. Наприклад: Та цитьте, чортові сороки! -Юпітер грізно закричав (І. Котляревський); Агов! Чи чуєш? Щось тріщить у лісі! (І. Франко); - Марш мені зараз малину рвати! (М. Коцюбинський). — Ану, стоп! -Віталій нахилився до водія, торкнув його за плече (О. Гончар).
  • 3. Вигуки, що виражають етикет — вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день (добридень), доброго ранку, на добраніч, прощайте, дай боже, боже поможи, на здоров'я, спасибі, хай йому грець" Наприклад: Добрий вечір, люди добрі (М. Коцюбинський); [Старшина] - А нехай їй біс, тій Парасці (І. Карпенко-Карий).
  • 4. Звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, тьох-тьох, кап-кап. Наприклад: - кахи! Кожум яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь, трісь! (Нар. творчість); Що рибка смик - то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (С. Гулак-Артемовський); А з степу, з далини, як відгук: — Му-уі (А. Головко).

У реченні після вигуків першої групи ставиться кома, а при підвищеній інтонації-знак оклику; всередині речення такий вигук виділяється комами з обох боків: Ту смертну дорогу багрову йому не забути, о, ні! (В. Сосюра).

Вигукового значення можуть набувати самостійні слова:

Лиха година! Такого піджака загубити (О. Довженко).

Прощай, світе, прощай, земле, неприязний краю! (Т. Шевченко).

Ознаки вигуків

Зважаючи на те, що вигуки по своїй суті належать до емоційної мови, багато лінгвістів виносили їх за межі морфології, не вважали частиною мови. Так, К. Аксаков навіть не визнавав вигуки за слова, вважаючи їх викриками, які показують неви-значений стан болю, жаху, радості і т. д. Ф. Буслаєв включає вигуки до числа частин мови, але цілком слушно вважає, що вони становлять окремий розряд слів. Такого погляду дотримуються й сучасні українські лінгводидакти.

Вигуки звичайно членами речення не бувають. Вони не змінюються.

Проведіть спостереження:

Простежте, як вигуки і звуконаслідувальні слова виділяються у вимові й на письмі.

Протягли своє "ку-ку-рі-ку" горласті півні (Панас Мирний). Тью-і, ті-і-і... Ні, зовсім не так. Трйю-тіх-тіх... (М. Коцюбинський). Як увійдем у волячо-коро-в'ячо-овечу половину, так саме тобі: Му-у-у! Бе-е-е! Ме-е-е! (Остап Вишня). Гов, Лукашу, гов, го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка). Які зустрічі, які прощання за Дніпром та Бугом!- Здрастуйте!- Прощавайте! (О. Довженко).

За походженням вигуки поділяються на первинні (а! о! ой! ей! ех! ох! іх! ух!) і похідні (матінко! леле! Господи! Боже! страх! гвалт! гляди! диви! цур! спасибі! алло! браво! стоп) стій! помагайбі!)

За значенням вигуки поділяються на чотири групи:

Значення

Приклади .

Емоційні - виражають почуття, настрій, переживання людини

о, ах, ох, а, ага, фу, фі, у, ай, ой, ура, овва, слава Богу, бігме

Спонукальні - виражають наказ, спонукання або служать засобом привернення чиєїсь уваги

алло, стій, тс-с-с, годі, цить, гей, гиля, соб, цабе, вйо, киць-киць, но-о-о, киш

Вигуки етикету (мовний етикет) - виражають вітання, подяку, побажання тощо

добридень, день добрий, привіт, здрастуй, будьте здорові, прошу, на добраніч, перепрошую, їй-богу, спасибі

Звуконаслідувальні слова - відтворюють різні звуки природи, тварин, машин тощо

бом, бух, трах-тарарах, хлюп, ме-е, няв-няв, гав-гав, ку-ку

Увага! 1. Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться через дефіс.

2. Інші вигуки пишуться одним словом або двома і більше словами.

Одним словом

Двома і більше словами

Через дефіс

ой, алло, добридень, тягніть, стоп, стій, здрастуйте

слава Богу, до побачення, добрий вечір, та цур йому, будь ласка

їй-богу, їй-право, ай-ай-ай, ня-а-в, му-у-р, ур-ра

Увага! 1. Вигуки у вимові виділяються паузами, а на письмі комами або знаком оклику.

  • 2. Коли о, ой вигуки, то після них робиться пауза й ставиться кома, коли це частки, то паузи немає й кома не ставиться.
  • 3. Вигуки в реченні можуть виступати в ролі підмета, присудка, додатка. У такому разі комами вони не виділяються.

Проведіть спостереження:

Поясніть правила вживання розділових знаків при вигуках за^ поданими реченнями.

Ой, заграй, заграй, синеньке море (Т. Шевченко). Цить! Хай говорить серце (Леся Українка). Ой Музо! Ся пісня двусічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає (Леся Українка). О земле рідна! Знаєш ти свій шляху бурі, у негоді (М. Рильський). Ой ти, дівчино, з горіха зерня... (І. Франко). Тисячне "ура!" грозою сколихнуло податливі набряклі луги (М. Стельмах). Баба зирк у двері (М. Черемшина). / я вже не чую ні "ха-вав", ні "пать-падьом" (Остап Вишня). Пливе човен, води повен. Та все хлюп-хлюп-хлюп-хлюп!.. Іде козак до дівчини, Та все тюп-тюп-тюп-тюп! Пливе човен, води повен, Тай накрився лубом... Ой не хвастай, козаченьку, Кучерявим чубом (Нар. творчість).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >