< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Речення і його основні ознаки

Речення будь-якої структури існує в мові, але функціонує тільки в мовленні - в усному та писемному. В мові представлені всі без винятку структурні моделі речення, тобто схеми побудов на основі найрізноманітніших поєднань слів чи, в порівняно небагатьох випадках, з одного слова, що формують семантико-синтаксичні відношення між компонентами - членами речення.

На сьогодні досліджено визначальні синтаксичні ознаки речення: предикативність, модальність, структурно-синтаксична організація компонентного складу, інтонаційна оформленість і комунікативність.

Предикативність речення і його модальність

Під предикативністю речення розуміють віднесеність висловленого в реченні змісту до дійсності. Порівняймо слово літо і речення Літо. (Літо!). Словом літо ми тільки називаємо певну пору року, певне явище природи (на відміну від слів весна, осінь, зима) і нічого більше. Реченням Літо повідомляємо про прихід літа, конкретну ситуацію цієї пори або про якесь літо в минулому, або ж про літо, яке ще тільки настане в майбутньому; реченням Літо сконденсовано, якнайтісніше, однослівно виражаємо думку-судження, яку розчленовано можна було б синонімічно висловити, зокрема, такою синтаксично поширеною структурою речення. Те, що ми зараз спостерігаємо (відчуваємо), - літо.

Без предикативності немає речення як одиниці спілкування. Щоб речення було співвіднесеним (пов'язаним) з дійсністю, зміст передано в певному часі й реальному чи ірреальному плані, а в багатьох випадках також і стосовно певної особи (осіб). Предикативність нерозривно пов'язана з модальністю, адже віднесеність до дійсності може виражатися як ствердження або заперечення, припущення, умова, спонукання, побажання тощо.

Основним носієм предикативності в двоскладних реченнях виступає присудок, а в односкладних—Його головний член; другорядні члени речення в будь-якому простому реченні завжди доповнюють те, що виражається предикативною основою речення; другорядні члени речення привносять певні додаткові елементи до семантики речення; або, коли в реченні лише один другорядний член, можуть виявитись семантично домінуючими в реченні залежно від конкретного, актуального членування в реченні його синтаксичних складників - членів речення. Елементарною одиницею синтаксису виступає змінюване чи незмінюване повнозначне слово, його словоформа. Тільки двослівне словосполучення або ж окреме повнозначне слово може бути оформлене як окреме речення. Зовнішньо речення може збігатися з будь-яким словом, бо кожне слово, навіть службове, оформлене інтонаційно, може набувати відносно самостійної комунікативної функції, тобто може вживатись як речення або як його комунікативний замінник (слово-речення).

Ознаки речення

Предикативність

Віднесеність змісту речення до дійсності. Предикативність речення завжди усвідомлюється в площині певного способу, часу, а в більшості випадків також і особи. Предикативність завжди доповнюється певним типом модальності

Мовним втіленням предикативності є присудок або головний член односкладного речення. Модальність формує предикативність мовлення, втіленого в реченні

Модальність

Якщо повідомлення повністю відповідає дійсності - це реальна модальність. Якщо повідомля ється про щось можливе, бажане, очікуване, -це ірреальна (нереальна) модальність. Думка, яка виражається реченням, сприймається в граматичних значеннях дійсного, умовного чи наказового способу

Модальність, що виражає характер віднесеності висловленого в реченні до дійсності, також знаходить втілення у вставних словах і словосполученнях, модальних частках

Відносна закінченість змісту речення

Думка, що її виражає речення, ніколи не сприймається як абсолютно закінчена, завершена, бо це означало б остаточний вияв думки

Речення завжди виражає відносно закінчену думку

Логічна сутність речення

Ця ознака речення передбачає виявлення й характеристику зв'язків, співвідношень між реченнями як мовними одиницями і судженнями, питаннями, спонуканнями, які виступають одиницями мовлення

Для опису речень у цих вимірах використовуються такі основні терміни: судження, предикат, суб'єкти судження, зв'язка; питання, спонукання, об'єкт, атрибут. Предикат і суб'єкт становлять предикативну основу двоскладного речення

Граматична організація речення

Кожне речення являє собою синтаксично організовану мовну й мовленнєву одиницю. Будь-яке речення сформувалось за певною граматичною схемою, елементами якої виступають або члени речення (щонайменше один член речення), або словосполучення (не менше одного). Немає речення хоча б без одного члена речення. Тільки в реченні формується структура членів речення

Синтаксичну будова речень становить властива їм зовнішня та внутрішня структура

Інтонаційна завершеність речення

Інтонацією розрізняють такі основні комунікативні різновиди речень, як речення розповідні, питальні й спонукальні; кожен з названих виявів інтонації може посилюватися окличною інтонацією. Інтонація виступає засобом оформлення речення

Інтонація, як обов'язкова ознака речення, формується єдністю таких усномовних взаємозалежних якостей: мелодикою, інтенсивністю, наголосом, темпом і тембром мовлення, паузами, логічним наголосом

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >