< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Контекстуальні неповні речення

Контекстуальні неповні речення - це такі структури, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення. Найчастіше це речення з неназваним підметом: Був козак Самійло. Ховала губи від поцілунку, хоч знала, що поцілує, втікала від Самійла через кладку, хоч знала, що не втече, боролася з козаком у п'янкому полину, хоч знала, що не оборониться, і народила йому двох соколят - синів... (Р. Іваничук); Крючковський взагалі відзначався відважністю, тому й був уже тринадцять разів поранений (Петро Панч); Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (М. Коцюбинський).

Часто в неповних двоскладних реченнях пропущений присудок, наприклад: Придибав він і тепер. За ним - другі, треті (Панас Мирний); Мріють бори за борами, очерети за очеретами, в густий туман сповивані, дрімотами пов'язані, білими снігами глибоко завіяні (С. Васильченко).

У неповних двоскладних і односкладних реченнях за наявності головних членів можуть бути відсутні другорядні члени, наприклад: Подавай заяву. Садовенко вже подав (І. Рябокляч); В одній кишені смеркає, а в другій світає (Нар. творчість).

Нерідко одночасно пропущені головні і другорядні члени в двоскладних та односкладних реченнях, наприклад: На другий день я мав, гуляючи, купити струни для гітари. На третій - мазь для черевиків (Петро Панч); Тиша й темрява навкруги зненацька розкололися й спалахнули. Тоді ще раз (Ю. Смолич).

Ситуативні неповні речення

У структурах ситуативних неповних речень пропущений член (головний чи другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий. Наприклад, у процесі спілкування двох чи більше осіб часто не називаються зрозумілі для мовців речі, наприклад: Потримай (портфель); Покажи (книгу); Візьми (яблуко); Принеси (стільця). Часто ці речення використовуються в конструкціях із прямою мовою, наприклад: За тиждень усе село знало вже нового вчителя. Сільська молодь марила ним, а поважні чоловіки казали:

- Молодий іще трохи, та нічого (С. Васильченко).

Найширшою сферою використання ситуативних неповних речень є діалогічне мовлення, в якому (особливо в репліках-відповідях) пропущені головні і другорядні члени, нерідко одночасно. В такому разі неповне речення являє собою рему, наприклад:

  • - Як тебе звуть? - зумисне спитав Дашкович.
  • -Лук'ян Павличок, - сміливо сказав молодий (І. Нечуй-Левицький).
  • - Хто цей? - підступаючи до Ольги, він кивнув у куток на Кочубея.
  • - Брат, — відповіла вона рівним голосом (О. Гончар).

Еліптичні речення

Еліптичні речення - це структури, в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення. Найчастіше пропущеним є присудок двоскладного чи головний член односкладного речення, який установлюється лише приблизно.

Хоча еліптичні речення розглядають як різновид неповних, вони є структурами, відмінними від власне неповних речень (контекстуальних і ситуативних), які і структурно, і семантично неповні, їх специфіка полягає в тому, що вони семантично повні, а структурно - неповні. Тому дехто з учених трактує їх як самостійні речення окремого типу, особливістю структури яких є відсутність дієслівного присудка, що не встановлюється з контексту. Проте цей присудок бере участь у формуванні будови речень цього тилу, оскільки в них наявні члени групи присудка. Саме внутрішня будова еліптичного речення зумовлює появу цих структур, тимчасом як контексті ситуація не відіграють ніякої ролі в їх утворенні. Так, у двоскладному реченні Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя (О. Гончар) не вжитий присудок, що засвідчується наявністю обставини тут, який може бути заміщений дієсловами міститься, перебуває, є. Водночас за інформативною семантикою це речення повне.

Еліптичні речення є типовими конструкціями в розмовних стилях мови, на чому наголошують дослідники П. Дудик, А. Загнітко, М. Каранська та ін. Ці речення вирізняються з-поміж інших своєю синтаксичною будовою, можливістю синонімічного заміщення неназваних членів. Важливу роль у них відіграють другорядні члени (обставини і додатки), завдяки яким можливий еліпсис члена речення чи його частини.

Учені виокремлюють кілька різновидів неповних еліптичних речень:

  • 1) з еліпсисом присудка (головного члена односкладного речення) зі значенням дієслова руху, переміщення в просторі. За структурою такі речення переважно поєднують препозитивну чи постпозитивну обставину з підметом, постпозитивний додаток з підметом, наприклад: А москалі їй назустріч, як один, верхами (Т. Шевченко); Так мати мерщій до хазяїна мене, в село одно (А. Тесленко); А біля школи тим часом ще танці (О. Гончар). Деколи у простому і складному реченнях не називається кілька присудків зі значенням руху, наприклад: Він поза ставом, я - поза ним, він -уліщинку і зник (С. Васильченко);
  • 2) з еліпсисом присудка (головного члена односкладного речення), Що виражає просьбу, наказ, побажання, привітання, подяку, запитання тощо. Такі структури лаконічні, часто використовуються в розмовному мовленні, здебільшого емоційно забарвлені, наприклад: - У чорну їх! - рішив старшина (Панас Мирний); - 3 празником тебе, — тремтить сумовито несміле слово (А. Тесленко); - Вогонь на мене!.. - кричав Орлюк (О. Довженко);
  • 3) з еліпсисом присудка (головного члена односкладного речення) зі значенням буттєвого дієслова. Це нульові форми дієслова бути та синонімічних з ним дієслів, наприклад: Позаду - вороги (М. Коцюбинський); Перед очима книжка (С. Васильченко); В росі Тарасова могила, навколо - мармур і чавун (В. Сосюра); / от знову, під ногами тверді бакаїрідного призаводдя (О. Гончар);
  • 4) з нульовою (еліпсованою) заперечною формою дієслова бути чи семантично близького до нього заперечного дієслова, наприклад: Ні землі, ні неба (Т. Шевченко); Ні діда, ні білильниці (О. Гончар);
  • 5) речення з еліпсисом присудка, що має значення дієслова мовлення. Вживаються в словах автора при прямій мові, а також і в самій прямій мові, наприклад: - Треба ж комусь і на баяні грати, - регоче витівник, а Тоня йому знов на це: "В мене он п 'ятикласник Петько Шамрай сам на баяні вміє не гірше за вас" (О. Гончар); ДО замріяно: "Еге ж! Гійдамаки! То були люди!" (С. Васил ьченко);
  • 6) конструкції питального характеру з еліпсисом дієслова-присудка (предикативного члена односкладного речення). Переважно такі конструкції складаються з обставини де і підмета або ж з одного чи кількох займенникових додатків, наприклад: - Куди ти, Корнелій? (Ю. Смолич); - Ну, а вчителька ж де? — знову спитав о. Лука, озираючи очима хату й не знаходячи Галі (С. Васильченко); - Чого тобі? (Петро Панч); А батько де? (О. Гончар); — Звідки ви? - трясла Мальва самшитовою решіткою і знемагала (Р. Іваничук);
  • 7) з еліпсисом підмета в двоскладному реченні чи додатка в двоскладному і односкладному, наприклад: Серед неба горить білолиций (Т. Шевченко); Дівчата, співали весільної (О. Стороженко);
  • 8) односкладні речення з еліпсисом предикативного слова можна, треба, необхідно та ін. здебільшого при наявному інфінітиві, наприклад: Пройшло щось місяців коло двох в тісноті, що ні лягти, ні присісти (А. Тесленко);
  • 9) односкладні речення з еліпсисом інфінітива за наявності предикативних слів пора, час, наприклад: Людині треба з горем на люди (Панас Мирний); У Спасівку раз мені в волость треба було (А. Тесленко).

Отже, неповні контекстуальні, ситуативні, еліптичні речення регулярно функціонують у сучасній українській мові.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >