< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Речення з відокремленими другорядними членами

Загальна характеристика речень з відокремленими другорядними членами

Відокремлення - це смислове виділення одиничного (непоширеного) або поширеного члена речення за допомогою інтонації й пауз (в усному мовленні) або розділових знаків (у писемному мовленні). Відокремлюються переважно другорядні члени речення - означення, в тому числі й прикладка, обставини та звороти у функції додатка.

Другорядний член, приєднуючись до пояснюваного слова, тільки уточнює його значення, не співвідносячись з окремим реченням. Таку функцію виконують: 1) відокремлена прикладка; 2) відокремлені обставини, виражені прислівниками або прийменниково-відмінковими формами іменників та 3) синтаксичні звороти у ролі додатка. Наприклад: Григорій Безверхий, архітектор (О. Довженко); А там, за річкою, стелилися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський); За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

Відокремлення чи невідокремлення другорядного члена речення залежить, крім , основної умови, від морфологічного вираження головного й залежного слів, одиничного чи поширеного залежного члена речення, його місця щодо головного слова та від характеру синтаксичного зв'язку з ним: пояснює тільки головне слово чи виявляє також зв'язок і з іншим. Наприклад, у реченні Додому вертався він із молоденькою сусідкою - дівчиною Ганною (У. Самчук) поширена прикладка стоїть після пояснюваного слова, пов'язується тільки з додатком (з сусідкою), уточнює його зміст, тому відокремлюється. У реченні Розганяючи туман, сонечко вставало (Б. Грінчснко) поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, незалежно від місця, де стоїть (тут - на початку речення, але можна її переставити і на кінець), відокремлюється, бо виражає додаткову процесуальну ознаку, пов'язуючись граматично з присудком і за смислом - з підметом: Сонечко вставало і (воно) розганяло хмари.

З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні) знаки - коми і тире. За силою вілокремл ювал ьпої функції коми - знак слабший, тирс -сильніший. Наприклад: Замислився Нарцис, дивлячись на своє відображенім у воді (Г. Бурчанський); Ті ж людські очі — сині, карі — чекають, просять: говори (А. Малишко).

Погляди мовознавців на речення з відокремленими другорядними членами

Відокремлені другорядні члени речення вивчали ще М. Греч, О. Востонов, Ф. Буслаєв. Вони трактували відокремлені звороти як скорочені підрядні речення. О. Потебня обгрунтовано критикував такий підхід. Він зазначав, що термін "скорочене підрядне речення* "зобов'язаний своїм походженням помилковій теорії, що якщо логічному судженню відповідає не речення, а член речення, то це відбулося лише внаслідок деякого затьмарення закону (судження = речення), який колись панував на повну силу". О. Пєшковський запровадив термін "відокремлені другорядні члени речення": "Відокремленим другорядним членом називається другорядний член, який уподібнився (один чи разом з іншими, залежними від нього членами) щодо мелодії і ритму і - паралельно - щодо зв'язків своїх з оточуючими членами окремому підрядному реченню".

У сучасному мовознавстві наявні різні підходи до проблеми речень з відокремленими другорядними членами. І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська вважають, "шо вчення про відокремлені члени речення недостатнє, бо в ньому звертається головна увага на Інтонаційно-смислові сторони цього явища, тобто обґрунтовується, по суті, пунктуація". Вони зауважують, що дієприслівники і дієприслівникові звороти можуть набувати різних обставинних відтінків у значенні, "не перетворюючись на обставини, як про це раніше думали, а зберігаючи певну автономність щодо присудка". Ці вчені окремо розглядають речення з пояснювально-уточ-нювальними зворотами, які теж не визначають як члени речення, оскільки вони не входять до складу моделі, а тільки поширюють її на рівні комунікативного вживання.

А.Загнітко розглядає ці конструкції як речення з опосередкованими компонентами, виділяючи серед них такі, що характеризуються або повторним значенням, або уточненням.

Не заперечуючи доцільності та необхідності нових підходів до проблем відокремлених другорядних членів, вважаємо, що має рацію І. Вихованець, який, описуючи формально-синтаксичну І семантико-синтаксичну структуру простого ускладненого речення, трактує ускладнювальні компоненти як відокремлені та опосередковані другорядні члени.

Традиційно відокремлення розглядають як ускладнення синтаксичної структури простого речення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >