< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні типи складних речень

Компоненти складного речення за своєю синтаксичною будовою можуть бути двосісладними, односкладними, непоширеними, поширеними, повними, неповними.

За способом поєднання частин в одне граматичне ціле розрізняються сполучникові, безсполучникові і сполучниково-безсполучникові складні речення.

Будова складного речення і синтаксичні відношення між його частинами неоднакові.

Складносурядні речення

Складносурядним називається таке складне сполучникове речення, частини якого пов'язані між собою сполучниками сурядності та інтонацією як синтаксично рівноправні і граматично незалежні одна від одної, але зі смислового боку становлять одне ціле. Наприклад: Давно відшуміли дні далекої юності, та ніколи мені не забути першої зустрічі з Києвом (І. Цюпа).

Рівнозначність предикативних частин є однією з найхарактерніших ознак складносурядних речень. Щоправда, .лише перша предикативна частина будується більш-менш вільно, а друга й наступні у своєму лексичному складі і побудові зумовлені включенням їх в єдине ціле з першою.

Зміст приєднуваної частини складносурядного речення доповнює ту думку, яка висловлена в першій частині, або становить висновок чи оцінку сказаного.

Розділові знаки в складносурядних реченнях

Розділові знаки в складносурядних реченнях

Розділові складносурядні речення

Розділові складносурядні речення - це конструкції з розділовими синтаксичними відношеннями, що виражаються сполучниками або, чи, хоч, то ... то, не то... не то, хоч ... хоч, або ... або. Наприклад: Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться і червоний кетяг ягод горить, як жар, то колюча чайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Марко Вовчок).

У розділових складносурядних реченнях між їх частинами головними виражаються два види смислових зв'язків: перелік фактів і дій, що взаємно виключають одне одного, та перелік фактів і дій, що чергуються. Наприклад: Або розумне казать, або зовсім мовчать (Нар. творчість); То дзвінко падуть гарячі плюскати сонця, то сиплються в мозок блискучі стружки зірниць (В. Свідзинський).

У складносурядних реченнях можуть передаватися особливі відношення градації, тобто підсилення, чи, навпаки, послаблення значення другого компонента речення порівняно з першим. Такі відношення виражаються складеними сполучниками не тільки ... а й, не лите... а й, не лише ... але й. Наприклад: 3 самого ранку не лише старі взялися за лопати, а й малеча відкидала по дворах сніг, всі прокладали в заметах не стежки, а глибокі проходи (За І. Цюпою).

Приєднувальні складносурядні речення

Приєднувальні складносурядні речення - це конструкції з приєднувальми синтаксичними відношеннями, що виражаються сполучниками та й, ще й, також, при чану, при тому, при цьому. Наприклад: Хочеться мені хоч одним оком поглянути на Італію, а також хочеться побути на селі (М. Коцюбинський). У таких реченнях друга частина доповнює, уточнює повідомлення чи думку, висловлені в першій частині.

Проблеми дослідження складносурядних речень

До питання про виокремлення і класифікацію складносурядних речень у сучасному мовознавстві підходять по-різному. Це пов'язано передусім з експліцит-ністю/імпліцитністю сурядних сполучників на межі частин складного речення.

При з'ясуванні природи складносурядних речень важливе значення мають автономний статус предикативних частин цих структур і наявність формально вираженого синтаксичного зв'язку між ними. Так, ще О. Синявський, Л. Була-ховський вважали, що складносурядне речення утворюють прості речення, які поєднуються як незалежні, рівноправні одиниці. Складносурядні речення трактували як рівнорядні, рівнорядносполучникові, оскільки до них відносили і складносурядні безсполучникові речення.

Із часом став переважати погляд, згідно з яким складносурядні речення було відмежовано від безсполучникових. Майя Ляпон (1933) у російській академічній граматиці (1980) складносурядними називає такі складні речення, "частини яких поєднані сурядними сполучниками і граматично не залежать одна від одної, тобто перебувають у відношеннях рівноправності, рівнозначності. Сурядні сполучники вказують на відносну автономність поєднуваних речень; позиція самого сполучника при сурядному зв'язку теж характеризується більшою автономністю порівняно з позицією сполучника підрядного". Вона класифікує й описує складносурядні речення за сполучниками недиференційованого і диференційованого значення.

Такий погляд на складносурядні речення переважає і в сучасному українському мовознавстві. Так, О. Мельничук зазначає, що сучасні складносурядні речення виникли з первісних складних безсполучникових речень саме завдяки сурядним сполучникам. Щодо специфіки сучасних складносурядних конструкцій він зауважує: До категорії складносурядних речень належать речення, утворені з двох чи кількох частин, формально тотожних простим реченням, і пов'язаних сурядними сполучниками. Вживання сурядного сполучника є основним формальним показником синтаксичної єдності складносурядного речення..." Аналогічні погляди на складносурядні речення висловлює й Арнольд Грищенко (1936).

Українські лінгвісти складносурядні речення поділяють на елементарні і неелементарні. Елементарні структури є вихідними, базовими. Поняття формальної і семантичної елементарності не завжди збігаються. Формально елементарними є речення, в яких наявні дві предикативні частини, поєднані сурядним зв'язком, наприклад: Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять (А. Малишко); Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ... (М. Стельмах). Такі структури часто являють собою складні семантичне неелементарні речення через наявність вторинних предикатиих і субстанціальних синтаксем. Тим часом семантично елементарними є лише такі складносурядні речення, що формуються двома семантично елементарними простими реченнями та одним ссмантико-синтаксичним відношенням, наприклад: Зеленіють жита, і любов одцвіта (В. Сосюра); Лише борись, а щастя не втече (Л. Костенко).

Неелементарні (у формальному аспекті) складносурядні речення завжди є і семантично неелементарними, оскільки складаються не менше ніж із трьох предикативних частин. Проте кількість семантично елементарних конструкцій у них часто перевищує число формально елементарних простих речень, наприклад: П'янить ромашкою трава, і він неначе у жнива приліг спочить, сказати слово, а тільки рана випадково йому дихання забива (А. Малишко).

Складносурядні конструкції поділяють на речення відкритої і закритої структури. До речень відкритої структури відносять утворення з темпоральними відношеннями між частинами та розділові складносурядні речення, кількість предикативних одиниць яких можна розширити, наприклад: Дніпро неспокійно шумить і реве, і хвиля берег миє, і мла стоїть від землі до неба, глухого, беззоряного (О. Довженко); Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить (Олена Пчілка).

Складносурядні речення закритої структури поєднують лише дві предикативні частини і виражають зіставні, протиставні та градаційні відношення, наприклад: Десятник сердився, лаявся, а Ґонтаря охопила неймовірна досада (Яків Бат); Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно (Я. Стецюк); Не тільки в маїярській роботі О. Довженка міцно позначилися пильні й уперті студії його в німецьких митців, але й в кіно він приніс із собою сталу художню культуру (М. Бажан).

Згідно із загальною типологією складного речення до складносурядних слід відносити лише сполучникові структури, предикативні частини яких поєднані сполучниками сурядності. Деякі з цих сполучників не лише поєднують частини складносурядного речення, а й указують на тип ссмантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами складносурядного речення. Такі сполучники називають семантичними. Це, зокрема, протиставні сполучники але, зате, проте, однак.

Інша група сполучників служить передусім для поєднання частин складносурядного речення. Змістові ж відношення виражаються лексичним наповненням та структурою предикативних частин. Такі сполучники називають асемантичними (функціональними). Цс, зокрема, єднальні сполучники і (й), та (в значенні і).

Елементарність/неелементарність складносурядних речень співвідносна з їхньою закритістю/відкритістю: елементарні речення відкритої структури потенційно можуть бути розгорнуті в неслементарні, елементарні речення закритої структури, як правило, не поширюються.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >