< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

Сполучники і сполучні слова як засоби зв'язку між частинами складнопідрядного речення

В організації внутрішньо-синтаксичиої структури складнопідрядного речення як комунікативної одиниці важливу роль відіграють такі мовні засоби, як сполучники підрядності та сполучні слова, вказівні слова, співвідношення видо-часоних і спо-собових форм діселів-присудків, порядок частин, лексичні елементи, інтонація.

Сполучники підрядності і сполучні слова - це найважливіші засоби зв'язку підрядного речення з головним у складнопідрядному реченні. Саме вони граматично підпорядковують одну частину складною речення іншій і значною мірою зумовлюють специфіку ссмантико-ірамагичної залежності підрядного речення від головного. Сполучники підрядності і сполучні слова - найбільш виразні формальні показники підрядною зв'язку частин складного речення, тоді як сполучники сурядності - показники сурядного зв'язку частин складносурядного речення. Саме цю характерну ознаку виділяють уже при першому ознайомленні з основними двома типами складних сполучникових речень. Наприклад: Я застав її вдома, і вона зраділа невимовно (В. Підмогильний); Коли надвечір квочка вела всіх додому, курчата почували себе найщасливішичи істотами (О. Ольжич).

Сполучники підрядності і сполучні слова на синтаксичному рівні об'єднує одна спільна функція - бути засобом зв'язку підрядного речення з головним; інші ж ознаки, зокрема лексико-морфологічна природа і семамтико-синтаксичні функції, у сполучників і сполучних слів різні. Принципова ж різниця між сполучниками підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучники підрядності лише зв'язують підрядне речення з головним, не беруть участі в організації внутрішньосинтаксичиих зв'язків підрядного речення і не є членами речення, а сполучні слова не лише приєднують підрядне речення до головного, а й беруть участь у внутрішній організації підрядного речення, тобто вступають у семантико-синтаксичні зв'язки з іншими словами і як повнозначні слова виконують функції певних членів підрядного речення.

Лексико-морфологічні розряди найбільш уживаних сполучників підрядності і сполучних слів, які використовуються для зв'язку підрядного речення з головним подано в таблиці.

Сполучники

Сполучні слова

займенники

прислівники

що

так що

що

коли

як

хто

як

коли

як тільки

який

де

поки

після того як

чий

куди

щойно

з того часу як

котрий

звідки

щоб

для того щоб

скільки

скільки

аби

з тим щоб

наскільки

ніби

тому що

мов

через те що

наче

завдяки тому що

бо

у зв'язку з тим

якщо

що

раз

дарма що

якби

незважаючи на

хоч

те що

хай

У розрізненні сполучників підрядності і сполучних слів особливі труднощі викликають виділені в таблиці багатофункціональні омонімічні слова що, як, коли. В одних випадках вони виступають у функції сполучників підрядності, а в інших - у функції сполучних слів.

Аналізуючи названі омонімні слова в реченнях, необхідно нам'иіаги про специфічні ознаки сполучних слів і сполучників.

Слово що, виступаючи сполучним словом% мас значення предметності, вказує на предмет, тому що в такому разі це співвідносний з іменником займенник. Ни місці слова що в цьому разі можна поставити іменник або інше субстантивоиинс слово з головного речення, до якого відноситься підрядне означальне, а в підрядному з'ясувальному на місці сполучного слова що можна поставити будь-який (відповідний за змістом) іменник. У підрядному означальному реченні сполучне слово що можна замінити словами який. яка. яке, які; отже, в таких випадках слово що є синонімічним за значенням повнозначним словам-займенникам, які в підрядному реченні завжди -сполучні слова. Будучи повнозначним словом, що вступає в граматичний зв'язок з іншими словами підрядного речення (від нього чи до нього від інших слів підрядного речення можна поставити питання), має певну відмінкову форму і виконує синтаксичну функцію відповідного члена підрядного речення. Сполучне слово що не можна пропустити. В підрядних реченнях з'ясувальних воно, як правило, логічно наголошу-сться, інтонаційно виділяється.

Сполучник що не має всіх цих ознак: як службове слово він не має предметного значення і категорії відмінка; на місці сполучника не можуть бути пост авлені синонімічні за значенням сполучні слова; сполучник граматично не зв'язаний з іншими словами і не є членом речення, в ряді випадків може бути пропущений, логічно не виділяється і не наголошується.

Зразок розбору складнопідрядного речення зі сполучним елементом що

1. Народ, що вільним став, нікому не зламати (В. Сосюра). 2. Вона дивувалася, що думки двох незнайомих людей можуть так збігатися (В. Підмогильний).

У першому реченні слово що має предметне значення, замість нього можна поставити пояснюваний іменник з головного речення ("народ, вільним став"), його можна замінити синонімічним за значенням сполучним словом який. Слово що граматично зв'язане з присудком, має форму називного відмінка (що = [народ] вільним став) і, отже, виконує синтаксичну функцію підмета в підрядному реченні. Пропустити слово що в цьому разі не можна. Все це свідчить про те, що в першому реченні що - сполучне слово, яке зв'язує підрядне речення з головним і як повнозначне слово бере участь у внутрішній організації підрядного речення.

У другому реченні слово що не має предметного значення, його не можна замінити іменником. Тут слово що логічно не виділяється, не вступає в граматичний зв'язок з іншими словами підрядного речення, не є членом речення і його можна пропустити. (Вона дивувалася: думки двох незнайомих людей можуть так збігатися).

Отже, в другому реченні слово що - сполучник, який виконує власне граматичну функцію - лише зв'язує підрядне речення з головним і не бере участі у внутрішній організації підрядного речення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >