ПЛЕМІННА РОБОТА У СКОТАРСТВІ

Окомірна і лінійна оцінка екстер'єру і конституції великої рогатої худоби

Мета заняття. Набути практичних навичок правильно описувати статі тіла худоби різного напряму продуктивності, віку і статі, виявляти ті з них, які розвинені особливо добре, а також відмічати найбільш суттєві вади екстер'єру; за розвитком статей тіла виконувати окомірну і лінійну оцінку екстер'єру та визначати тип конституції, відбирати тварин, типових для породи, здатних проявляти високу продуктивність за умов інтенсивного використання.

Наочні приладдя та обладнання. Тварини навчальної ферми; інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і м'ясних порід; інструкції з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід; рисунки стандартних і додаткових ознак лінійної оцінки тварин; рисунки і таблиці найбільш поширених недоліків і вад екстер'єру; абриси бугая і корови молочної і м'ясної порід; рисунки, фотографії і муляжі худоби різних напрямів продуктивності, віку і статі, скелет корови (бугая); робочі зошити.

Зміст теми і методика виконання завдань. Вчення про зовнішній вигляд, форми тварини в цілому і особливості окремих її частин (статей) тіла, в зоотехнії має назву екстер'єру. Воно базується на наявності зв'язку між зовнішніми формами тварини та їх господарською і племінною цінністю, Найбільш чітко виражену взаємну зумовленість екстер'єру і продуктивності можна спостерігати у вузькоспеціалізованої молочної чи м'ясної худоби (рис. 12, 13). Спеціаліст повинен вміти за зовнішнім виглядом (екстер'єром) тварин швидко оцінювати їх якість, мати чітку уяву про всі процеси, що відбуваються в організмі, бачити, як ці процеси впливають на зовнішній вигляд тварин.

Оцінюючи екстер'єр тварин, ми робимо висновок про міцність будови її тіла і відповідність такої будови умовам, в яких вона існує та тій продуктивності, заради якої її розводять.

Оцінка і відбір молочної і м'ясної худоби за екстер'єром і конституцією є тим заходом, що тісно пов'язаний із загальним напрямом селекційно-племінної роботи по удосконаленню стада в конкретних умовах господарств. Ось чому в умовах виробництва правильній оцінці тварин за цими показниками слід приділяти значну увагу. Особливо детальну оцінку екстер'єру і конституції проводять при бонітуванні (комплексній оцінці) тварин.

Перш ніж оцінювати екстер'єр, необхідно встановити ідентифікаційний номер тварини, її кличку, вік, стать, породу; для корів і нетелей дату останнього осіменіння, а для корів і дату останнього, перед оцінкою, отелення. Крім того, враховують вгодованість тварини, оскільки при добрій вгодованості значна частина недоліків екстер'єру згладжується, а при поганій — вони виділяються чіткіше і можуть навіть підсилюватися.

Основними способами вивчення екстер'єру є окомірна оцінка з описуванням статей тварини та лінійна оцінка. Для окомірної оцінки екстер'єру необхідно добре знати назву й топографію статей (рис. 14 і 15), а також взаємозв'язок екстер'єру з конституцією і напрямом продуктивності великої рогатої худоби.

Окомірна оцінка (при необхідності окремі статі тварини промацують) дає можливість відносно швидко і всебічно проаналізувати особливості її зовнішнього вигляду.

Форму і розвиток статей оцінюють за гармонійністю будови тіла і загальною міцністю всього організму, враховуючи при цьому розвиток кістяка і м'язів, а також пропорційність розвитку окремих його частин.

Вивчення і описування статей починають з голови і закінчують кінцівками, особливу увагу звертаючи при цьому на вади і недоліки екстер'єру. Оглядаючи голову, спочатку визначають її розмір, загальну будову і профіль. Потім описують очі, вуха, зуби, носо-губне дзеркало, нижню щелепу. Шию оглядають з метою визначення її довжини, ширини і товщини. Описуючи тулуб, оглядають послідовно верхню, середню й нижню його лінії. По верхній лінії послідовно описують холку, слину та поперек; по середній — плечі, ребра, здухвину і крижі; по нижній — черево, вим'я, статеві органи.

Рис. 13. Корова молочного напряму продуктивності

Рис. 14. Корова м'ясного напряму продуктивності

Рис. 15. Статі м'ясної худоби:

1 — морда; 2 — рот; 3 — ніздрі; 4 — лице; 5 — очі; 6 — лоб; 7 — вухо; 8 — потиличний гребінь; 9 — горло; 10 — грудинка; 11 — підгруддя; 12 — шия; 13 — загривок; 14 — пе-редплічний жолоб; 15 — плече лопатковий суглоб; 16 — холка; 17 — плече; 18 — заплічний жолоб; 19 — лікоть; 20 — підпліччя; 21 — зап'ястя; 22 — гомілка (п'ясток); 23 — ратиця; 24 — передня пахвина; 25 — над плечова частина; 26 — спина; 27 — ребра; 28 — черево; 29 — поперек; 30 — маклак; 31 — крижі (оковалок, товстий філей); 32 — корінь хвоста (огузок); 33 — стегно (окорок); 34 — скакальний суглоб; 35 — хвіст; 36 — кисть хвоста; 37 — окорок зсередини; 38 — мошонка; 39 — щуп; 40 — ратичка

Кінцівки оглядають спочатку передні, а потім — задні. При цьому особливу увагу звертають на міцність кістяка, розвиток мускулатури, сухожилля, виразність суглобів, міцність і якість ратичного рогу.

Рис. 16. Статі тіла молочної корови:

1 — голова; 2 — лоб; 3 — око; 4 — лице; 5 — морда; 6 — вухо; 7 — ріг; 5 — ганаші; 9 — горло; 10 — шия; 11 — ділянка лопатки; 12 — ділянка першого спинного хребця; 13 — спина; 14 — поперек; 15 — спина і поперек; 16 — здухвина; 17 — крижі; 18 — кульшовий суглоб; 19 — корінь хвоста; 20 — сідничний горб; 21 — хвіст; 22 — ділянка коліна; 23 — колінний суглоб; 24 — ділянка скакального суглоба; 25 — китиця хвоста; 26 — підпліччя; 27 — ділянка грудей; 28 — ділянка грудних хребців; 29 — ділянка спинних хребців; 30 — лінія черева; 31 — пахвина; 32 — молочна вена; 33 — вим'я; 34 — дійки; 35 — молочний колодязь; 36 — підпруга; 37 — потилиця; 38 — носове дзеркало: 39 — ділянка під несправжнім коліном; 40 — гомілка; 41 — путовий суглоб; 42 — вінчик; 43 — ратиця; 44 — підгруддя; 45 — п'ята (скакальний суглоб); 46 — голодна ямка.

Оцінюючи екстер'єр слід пам'ятати, що він є породною ознакою і тому для кожної породи характерні свої, специфічні екстер'єрні особливості. Крім того, екстер'єр значною мірою залежить від статі й віку тварин. Статеві відмінності в екстер'єрі зумовлені статевим диморфізмом, або розвитком другорядних статевих ознак, їх хороший розвиток має важливе значення, оскільки від цього залежить статева діяльність, а отже й продуктивність тварини.

У великої рогатої худоби досить чітко виражені вікові зміни екстер'єру. Це пояснюється насамперед тим, що в ембріональний і постембріональний період вони ростуть з різною швидкістю. Крім того, різні органи і тканини у зазначені періоди мають різну енергію росту, внаслідок чого з віком різко змінюється їх будова тіла. Особливо значною мірою на будову тіла впливають ріст і розвиток скелету.

Оглядають і оцінюють тварин на горизонтальному, добре утрамбованому майданчику розміром 30—50 м2, або на спеціально зробленій дерев'яній платформі. Тварина повинна стояти вільно й спокійно, опиратись на всі кінцівки і мати прямо поставлену голову. Тварину слід оглядати з усіх боків, бажано при боковому освітленні. Під час огляду тварини спереду і ззаду передні кінцівки повинні закривати задні й навпаки, при огляді з боку кінцівки одного боку тулуба повинні закривати собою кінцівки другого.

Проводячи екстер'єрну оцінку великої рогатої худоби, слід звертати увагу і на масть, особливо в тих випадках, коли оцінюють тварин порід, з якими довгий час вели селекційно-племінну роботу і відбір за мастями. В таких випадках, оцінюючи екстер'єр, треба стежити, щоб кожна тварина, яка належить до тієї чи іншої породи, мала масть, притаманну даній породі. Оскільки масть у ряді випадків є типовою і стійкою породною ознакою, вона має суттєве значення для загальної характеристики тварин. За характером забарвлення волосся масті великої рогатої худоби ділять на прості й складні. До перших належать руда, червона, чорна, біла і бура; до складних — ряба, строката, сіра та чала.

Тварини рудої масті виглядають однорідно золотисто-жовтими або з більш світлим (половим) чи коричневим (темно-рудим) відтінком.

Червона масть відрізняється від рудої інтенсивно-червоним кольором волосся на всьому тілі.

Для чорної масті характерне однорідне забарвлення в чорний колір волосся на всьому тілі.

Білій масті притаманне однорідне біле волосся по всьому тілі. Така масть характерна для білих шортгорнів, але зустрічається і серед інших порід. Повний альбінізм (біле волосся, світла шкіра, біла рогівка очей) серед великої рогатої худоби буває дуже рідко.

Чала масть характеризується змішаним забарвленням тулуба, яке вкрите світлим і пігментованим волоссям. При цьому голова, шия і кінцівки найчастіше бувають забарвлені однорідним червоним або чорним волоссям.

У тварин бурої масті (кофейного кольору) часто буває світла смуга по спині, така ж кайма навколо носо-губного дзеркала і світле забарвлення волосся у вухах. На волосі часто спостерігається нерівномірний розподіл пігменту — його корінь буває темним, а верхня частина світла. Залежно від інтенсивності забарвлення верхівок волосся можуть бути різні відтінки бурої масті (темно-бура, світло-бура, сріблясто-бура).

Строкатою масть називають у тих випадках, коли на тулубі з переважаючим одним кольором (половий, рудий, червоний, чорний) розміщені смуги шкіри з білим волоссям, які займають досить великі суцільні ділянки. Виділяють такі різновиди строкатої масті: полово-строкату, рудо-строкату, червоно-строкату, біло-хребетну і біло-полово-строкату.

Ряба масть (чорно-ряба, червоно-ряба, рудо-ряба) характеризується наявністю невеликих плям жовтого, червоного і темного кольорів на білому тулубі або білих плям на тулубі іншого (чорного, червоного тощо) кольору. Слід зазначити, що в літературі й у практиці строкату і рябу масті часто змішують, тому спеціалістові слід чітко орієнтуватися в цьому питанні.

Сіра масть являє собою поєднання світлого і темного волосся, однорідно розміщеного на всьому тілі з чорною шкірою. Така масть притаманна для деяких примітивних порід або тих, що відносяться до групи сірої степової худоби.

Забарвлення носо-губного дзеркала і слизових оболонок ротової порожнини досить часто є породною ознакою, а тому слід пам'ятати, що у чистопородної худоби вони будуть однорідного тілесного або стального кольорів. У помісей їх забарвлення неоднорідне.

Поряд з мастями при розпізнаванні тварин досить часто користуються відмітинами. Вони найчастіше бувають на лобі у вигляді: лисини (голландська худоба), зірки, окулярів навколо очей, білих кінцівок (панчохи) і хвоста, а також плям на тулубі.

Конституція великої рогатої худоби, як і екстер'єр, тісно пов'язана з напрямом продуктивності тварини і значною мірою залежить від умов вирощування молодняку, системи відбору й добору в стаді.

У виробничих умовах визначення типів конституції тварин проводять за класифікацією Кулєшова — Іванова, виділяючи грубу, ніжну, щільну, рихлу й міцну, а також їх поєднання: груба — щільна, груба — рихла, ніжна — рихла та ін.

Для тварин молочного типу найчастіше характерна щільна (суха) конституція, при якій спостерігається підвищений обмін речовин. Для тварин м'ясних порід бажана ніжна-рихла конституція. Молочно-м'ясна і м'ясо-молочна худоба в більшості випадків має міцну конституцію.

Груба і ніжна — перерозвинена конституція, небажана для великої рогатої худоби всіх напрямів продуктивності, за винятком робочої худоби, для якої характерний грубий тип конституції.

Типи конституції визначають окомірно, одночасно з оцінкою екстер'єру за розвитком кістяка і м'язів, а також за будовою шкіри і розвитком підшкірної жирової тканини.

Тварини грубої конституції мають грубу (важку) голову і грубий масивний кістяк, щільні м'язи з мало розвиненою жировою тканиною; товсту, не досить еластичну шкіру, покриту цупким волоссям, яке досить часто нерівномірно розподілене на різних частинах тіла. Тварини грубої конституції, як правило, малопродуктивні і відзначаються низькою оплатою корму. Вони досить флегматичні.

Тварини ніжної конституції мають легкий, але міцний кістяк, невелику легку голову з невеликими і тонкими рогами. Груди порівняно вузькі й плоскі. М'язи щільні й в деяких випадках недостатньо розвинені. Шкіра тонка і щільна з великою кількістю складок на шиї і вим'ї. Вона вкрита рідким волоссям і легко відтягується на всіх частинах тіла тварини. Для тварин ніжної конституції характерний живий темперамент і підвищений обмін речовин. Ніжний тип конституції найчастіше зустрічається у вузькоспеціалізованих молочних порід худоби.

Слід пам'ятати, що досить небажаною є ніжна перерозвинена конституція, яка, як правило, формується в результаті вирощування молодняку при щедрій годівлі і відсутньому доброму моціоні та інших умов, які не сприяють поліпшенню здоров'я тварин. Такі тварини досить вимогливі до умов утримання і поряд з тим схильні до різних захворювань, внаслідок чого швидко втрачають продуктивність і рано вибраковуються.

Тварини з щільною (сухою) конституцією мають добре розвинені пружні м'язи, міцний помірно розвинений кістяк, мало розвинену підшкірну жирову тканину і невеликі відкладання сала на внутрішніх органах. Шкіра у них товста, еластична і вкрита густим волоссям. Вони мають досить добре розвинені легені, кровоносну і травну системи, що зумовлює їх порівняно високу продуктивність і тривале використання.

У тварин з рихлою (сирою) конституцією добре розвинена підшкірна сполучна тканина з прошарками сала між м'язовими волокнами. Для них характерні легкий, але міцний кістяк, м'яка, але товста і еластична шкіра, вкрита ніжним і досить рідким волоссям, округлий, добре розвинений тулуб. Тварини, що мають рихлу конституцію, здатні на високу енергію росту, добре і швидко відгодовуються і від них одержують так зване мармурове м'ясо.

Для тварин з міцною конституцією характерні добрий розвиток і гармонійна будова тіла. Вона зумовлює прекрасне здоров'я, міцність і витривалість високопродуктивної великої рогатої худоби. На відміну від тварин щільної, худоба з міцною конституцією має масивніший кістяк і більш розвинені, але досить, щільні м'язи, прекрасно функціонуючу дихальну, кровоносну і травну системи. Загальна міцність організму і інтенсивний обмін речовин забезпечують довговічність і високу продуктивність тварин з міцною конституцією.

Оглянувши тварину, коли вона стоїть, слід також оглянути її і під час руху, оскільки деякі вади екстер'єру (особливо кінцівок) найбільш повно проявляються під час руху. Для цього її кілька разів проводять по майданчику у різних напрямах.

Для правильної оцінки типу будови тіла необхідно одночасно оглянути кожну стать у кількох тварин — ровесниць і порівнювати їх між собою.

При бонітуванні окомірну оцінку типу будови тіла великої рогатої худоби проводять за спеціальними 100- і 10-бальній шкалами, які розроблені для молочної, молочно-м'ясної і м'ясної худоби. Відповідно до вимог "Інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід" (2004) оцінку екстер'єру і конституції бугаїв і корів проводять за 100-бальною, а молодняку — за 10-бальною шкалою (табл. 61, 62), що, на наш погляд, дає можливість студенту, який ще не має відповідних навичок у проведенні такої роботи, досить точно оцінювати екстер'єр і конституцію худоби.

Далі наведена виписка "Інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід".

• 1.6. Бонітування поголів'я великої рогатої худоби проводить комісія, до складу якої входять:
  • - фахівці із спеціальною підготовкою наукових та навчальних установ, селекційних центрів, галузевих підприємств, об'єднань, асоціацій тощо, експерт-бонітери, зоотехніки-селекціонери з практичним досвідом роботи, що пройшли атестацію.
• 1.8. Поголів'я великої рогатої худоби бонітують:
  • - бугаїв — у віці 18 міс. та у 2-5 років на дату народження;
  • - корів — після закінчення чергової лактації;
  • - корів-первісток із незакінченою лактацією — за прогнозом молочної продуктивності;
  • - молодняк — з 6-міс. віку.
• 1.9. Під час бонітування проводять:
  • - перевірку ідентифікаційних номерів і за необхідності їх відновлення;
  • - визначення маси тіла тварин та узяття промірів відповідних статей екстер'єру;
  • - огляд тварин.
• 4.2. Оцінку типу будови тіла бугаїв і корів проводять відповідно до вимог (табл. 61, 62). При огляді тварин кількість балів за окремі статі екстер'єру зменшують залежно від їх розвитку, відповідності їх особливостям породи, наявності вад і дефектів екстер'єру (табл. 63). При цьому оцінку знижують відповідно до ступеня вираження недоліків.
• 4.2.1. За сумою одержаних балів бугаям і коровам виставляють оцінку: 90 балів і вище — "відмінно" (В); 85-89 балів — "дуже добре" (ДД); 80-84 бали — "добре з плюсом" (ДП); 75-79 балів — "добре" (Д); 65-74 — "задовільно" (3); менше 65 балів — "незадовільно" (Н).
• 4.2.2. Результати оцінки типу будови тіла записують у форми племінного обліку (Ф. 1-мол. і 2-мол.) скорочено за такою формою:
  • - на першому місці — сума балів за тип будови тіла;
  • - поряд у дужках — вік бугая у роках, корови — у отеленнях.

Нині, відповідно до вимог міжнародних стандартів під час оцінки екстер'єру худоби використовують дві системи — 100-бальну оцінку і лінійну оцінку (лінійне описування екстер'єру) тварин (рис. 17).

Лінійна оцінка — це система об'єктивного описування окремих ознак селекційних ознак, які характеризують екстер'єр за єдиною кількісною шкалою. Встановлено цифрову шкалу від 1 до 9 балів, при середньому балі 5.

Оцінки від 1 до 9 характеризують екстремальна біологічні відхилення ознак, а 5 — середнє значення цієї ознаки в породі. Переваги лінійної оцінки: точне описування типу будови тіла та ознак вимені; гарантія відповідності методам, які використовуються в інших країнах світу.

Шкала оцінки типу будови тіла бугаїв

Шкала оцінки типу будови тіла корів

СТАНДАРТНІ ОЗНАКИ

Вади і недоліки екстер'єру

Відповідно до міжнародних вимог прийнята угода про використання 14 стандартних і 5 додаткових ознак, які описуються у різних країнах однаково.

Ці ознаки відповідають певним вимогам: вимірюються; мають економічну (функціональну, селекційну) цінність; успадковуються; мають достатню мінливість. Описувати вказані ознаки має лише один класифікатор, який належить до експерт-бонітерської служби. При цьому корів необхідно описувати у термін від 30-го до 150-го дня першої або поточної лактації за фактичним станом ознак на момент оцінки.

Рис. 17. Ознаки екстер'єру, за якими проводять лінійну оцінку тварин

Виконуючи лінійну оцінку вимірюють або оцінюють: висоту — вимірюють мірною палицею посередині крижових кісток, см; глибину тулуба — оцінюють у середній частині тулуба в ділянці останнього ребра; положення заду — оцінюють оглядаючи його збоку, визначаючи нахил умовно проведеної лінії між маклаками та сідничними горбами; ширина заду — це відстань між сідничними горбами, впливає на ширину задньої частини вим'я і родового проходу; кут задніх кінцівок — визначають оглядаючи збоку в області скакального суглоба, оптимальне його значення вказує на витривалість задніх кінцівок; ратиці — вимірюють висоту задньої окружності ратиці, середній показник дорівнює 3 см; прикріплення передніх часток вим'я — вимірюють кут у місці з'єднання черева з передніми частками вим'я, прямий кут — слабке прикріплення, чим міцніше прикріплення, тим вища оцінка; висота задніх часток вим'я — вимірюють відстань між нижнім краєм статевого органу і початком молочного дзеркала; центральна підтримуюча зв'язка — її розвиток оцінюють оглядаючи ззаду ступінь розділення вим'я на ліву і праву половини, враховуючи вираженість його часток; глибина вим'я оцінюють дану ознаку вимірюючи відстань між умовно проведеною лінією на рівні скакального суглоба і дном вим'я; розміщення дійок — оцінюють оглядаючи корову ззаду, п'ять балів дають у випадку розміщення дійок посередині часток вим'я; довжина дійок — перевага надається середній довжині, на рівні 5 см; міцність конституції — оцінюють за шириною грудної клітки (вид спереду); молочний тип — не є чистою лінійною ознакою, але визначають: гостроту холки, ніжність і товщину шкіри, кістяк, будову голови та шиї, відстань між двома останніми ребрами.

Додаткові ознаки: скакальний суглоб — оцінюють його вираженість; бабки — їх міцність оцінюють в ділянці путового суглоба; ширина задньої частини вим'я — оцінюють оглядаючи його ззаду у місці прикріплення; постановка задніх кінцівок — оцінюють оглядаючи ззаду ширину постановки, впливає на міцність кінцівок; міжратицева щілина — вимірюється відстань між пальцями ратиці.

Поряд із вказаними ознаками класифікатор у процесі оцінки реєструє вади і недоліки екстер'єру, відмічаючи їх у картці лінійної оцінки. Вони враховуються при визначення загальної бальної оцінки типу.

4.6. Тип будови тіла молодняку оцінюють за 10-бальною шкалою. Максимальна кількість балів, які одержує тварина така, за:

загальний вигляд і розвиток — 3 бали;

формат тулуба — 4 бали;

кінцівки і ратиці — 3 бали.

• 4.6.1. Максимальну оцінку за вказані ознаки тварина одержує за умови, що:
  • - загальний вигляд і розвиток має такі показники — достатня вираженість ознак породи, нормальний ріст, не перерозвинена, не груба, має міцний кістяк;
  • - формат тулуба — відмінний об'єм грудей (глибина, ширина, відсутність перехвату за лопатками), пряма лінія верху (холка, спина, поперек, крижі), широкий і довгий таз;
  • - кінцівки і ратиці — правильна постава без іксоподібності (зближеності у скакальних суглобах), розмету, відставленості ліктів, шаблистості, слоновості, слабкості бабок, дефектів ратиць, ознак артриту суглобів, кульгавості.

Кількість балів за окремі ознаки знижують залежно від їх розвитку, вираженості, наявності вад і дефектів екстер'єру.

4.6.2. За сумою одержаних балів молодняку виставляють оцінку: 10 балів — "відмінно" (В); 9 балів — "добре" (Д); 7-8 балів — "задовільно" (3); менше 7 балів — "незадовільно" (Н).

У м'ясному скотарстві відповідно до вимог "Інструкції з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід" оцінку конституції та екстер'єру бугаїв і корів проводять за 100-бальною, а молодняку — за 5-бальною шкалою.

Далі наведена виписка "Інструкції з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід".

• 1.6. Бонітування м'ясних порід проводиться впродовж року при досягненні тваринами певного віку.
• 3.2.2. Бугаїв за конституцією та екстер'єром оцінюють щорічно до 5-річного віку відповідно до шкали (табл. 64).
• 3.2.3. Корів за конституцією та екстер'єром оцінюють у віці трьох і п'яти років відповідно до шкали (табл. 65).
• 3.2.4. При оцінці враховують: типовість та гармонійність будови тіла; наявність недоліків конституції та екстер'єру, за які знижують бальну оцінку (табл. 66).

Шкала оцінки конституції та екстер'єру бугаїв

3.2.6. При оцінці молодняку враховують загальний вигляд та розвиток. Оцінку "відмінно" одержують тварини, типові для породи і статі, що мають добрий розвиток і ріст, відмінно розвинені груди (широкі, глибокі), пряму лінію спини, поперека, крижів, добре розвинений таз, правильну поставу кінцівок і міцний (не перерозвинений і негрубий) кістяк.