< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У СКОТАРСТВІ

Моделювання потоково-фазової технології вирощування ремонтного молодняку для молочного стада

Мета заняття. Вивчити основні технологічні вимоги до організації потокового вирощування ремонтного молодняку з повним циклом. Набути практичних навиків розроблення моделі і проведення робочих розрахунків технологічного процесу.

Наочні приладдя та обладнання. Індивідуальні завдання для розроблення моделі і проведення робочих розрахунків ферми з вирощування ремонтного молодняку, ВНТП-АПК-01.05; робочі зошити; мікрокалькулятори; довідники і нормативні матеріали.

Зміст теми і методика виконання завдань. Основною прикметою розвитку скотарства на сучасному етапі є науково-технічна революція, з якою пов'язане технічне переоснащення всіх галузей матеріального виробництва. Вона, насамперед, передбачає впровадження прогресивних технологій, які здатні забезпечити підвищення продуктивності праці при одночасному збільшенні виробництва, поліпшенні якості продукції та її економічних показників. Моделювання нової чи удосконалення існуючої технології ґрунтується на теорії оптимізації виробництва, його технологічного моделювання, пуску, налагодження і експлуатації. Розробляючи нову або удосконалюючи існуючу технологію, слід дотримувати двох головних принципів: приорітету тварин і виконавця робіт та принципу системності.

Загальними принципами моделювання технологічного процесу є його повносистемність, потоковість, ритмічність, механізація і автоматизація, збалансованість рівня продуктивності та величини поголів'я з ресурсозабезпеченістю виробництва і в першу чергу забезпеченість власними кормами високої якості.

Біологічні особливості великої рогатої худоби дозволяють організувати виробництво продукції на принципах потоково-фазової системи, що ми і розглянемо при розробці технологічного процесу вирощування ремонтного молодняку на конкретному прикладі виходячи з умов, що:

  • - Порода худоби — українська червоно-ряба молочна.
  • - Кількість корів у господарстві (районі), голів — 415.
  • - Вихід телят від 100 корів, % — 94.
  • - Маса новонароджених теличок, кг — 31.
  • - Відсоток вибракування корів із стада за рік — 25.
  • - Вік телиць при заплідненні, міс. — 17,5.
  • - Маса телиць при заплідненні, кг — 375.
  • - Відсоток вибракування теличок за період вирощування (інтенсивність відбору) — 23.
  • - Очікуваний надій від первісток за лактацію, кг — 3100.
  • - Маса тіла повновікових корів, кг — 560.
  • - Тип годівлі телиць — сіно-силосно-сінажний.
  • - Природно-кліматична зона — лісостеп.
  • - Система утримання при вирощуванні телиць — стійлово-пасовищна.
  • - Кратність доїння первісток при оцінці — 2-разове.
  • - Тип доїльної установки — доїльний майданчик.
  • 1. Розрахунки технологічного процесу розпочинаємо із визначення обсягів виробництва кінцевої продукції (перевірених за продуктивністю первісток або нетелей, яких необхідно вирощувати щорічно для ремонту стада) за залежністю:

де Р — щорічна потреба перевірених за продуктивністю первісток або нетелей для ремонту маточного стада, голів (річна виробнича програма); Пк — поголів'я корів у господарстві, голів; Вкр — щорічний ремонт маточного стада (відсоток вибракування корів), %; пп — запланований (при розширеному відтворенні) приріст поголів'я за рік, %.

Р = 415 х (25 + 0)/ 100 = 104 (голови).

2. Після того, як встановлено, річну виробничу програму визначаємо кількість теличок, яких необхідно поставити на ферму за рік, щоб виростити заплановану кількість перевірених за продуктивністю первісток або нетелей за виразом:

де Тр — поголів'я теличок, яких необхідно поставити на ферму за рік, голів; Р — річна виробнича програма; Вп — вибракування теличок за період від постановки на вирощування до реалізації перевірених первісток чи нетелей (інтенсивність відбору), %.

Тр = 104 х 100/100 - 23 = 135 (голів).

3. Далі визначаємо такт роботи ферми за залежністю:

де Т — такт роботи ферми, днів; сі — тривалість виробничого циклу, днів; с — циклічність виробництва, разів за рік; г — ритм процесу, в одиницях якими вимірюють річну виробничу програму (голів).

Визначаючи тривалість виробничого циклу (сі) слід пам'ятати, що він складається з віку телиць при заплідненні, тривалості тільності та оцінки за показниками продуктивності і придатності до машинного доїння, за мінусом віку, у якому телички надходять на вирощування.

Для наших розрахунків вік при заплідненні становить (17,5 міс.*30,5 дня = = 534 дні); середня тривалість тільності (9,3 міс.) — 285 днів; тривалість оцінки (3 міс.х30,5 дня = 91 день). Вік при постановці на вирощування, відповідно до обраного варіанту технологічного процесу — 20 днів.

сі = (534 + 285 + 91) - 20 = 890 (днів).

Циклічність виробництва (с) визначається відношенням кількості днів року до тривалості виробничого циклу і показує скільки разів за календарний рік може повторитися виробничий цикл.

с = 365/ а = 365/890 = 0,41 (рази).

Значення ритму процесу (г) — це кількість готової продукції заданої якості, яку одночасно реалізують з ферми (у нашому прикладі це кількість перевірених за продуктивністю первісток у технологічній групі при реалізації). Величина ритму залежить від розміру ферми, типу доїльної установки на якій будуть доїти первісток або ж розміру технологічної групи корів на молочній фермі для якої вирощують ремонтне поголів'я.

Враховуючи вище сказане ритм процесу необхідно підібрати, при цьому слід пам'ятати, що такт повинен бути цілим або максимально наближеним до нього числом і бажано не більшим 15 днів. У нашому прикладі при ритмі 4 голови такт буде максимально наближеним до цілого числом і не більшим 15 днів.

Т = 890 х 0,41 х 4/ 104 = 14,04 = 14 (днів).

4. Після цього визначаємо скільки разів за рік будуть надходити телички на ферму за залежністю:

де 3 — кількість надходжень (завезень) теличок на ферму за рік, разів; Т — такт роботи ферми, днів.

З = 365/14 = 26,07 (разів).

5. Далі потрібно визначити модуль комплектування ферми, яким є окрема технологічна група теличок, близьких за віком і масою, які одночасно надходять і до реалізації з ферми впродовж усього виробничого циклу перебувають разом в окремому станку або секції.

де Пг.о. — кількість теличок у технологічній групі, яка буде надходити на ферму за такт (модуль комплектування), голів; Тр — поголів'я теличок, яких необхідно поставити на ферму за рік, голів; 3 — кількість надходжень теличок на ферму за рік, разів.

Пг.о. = 135/26,07 = 5,18 = 5 (голів).

Якщо значення Пг.о. буде дорівнювати, наприклад, 5,5 або 5,68 чи 5,73 то його заокруглюють до більшого значення 5,5...5,73 = 6 і коригують показник Тр, шляхом множення Пг.о. на 3. У нашому прикладі 6x26,07=156 і в подальших розрахунках використовують це скориговане (Тр.ск) значення.

6. Після цього встановлюємо часові параметри виробничого циклу, тобто кількість технологічних періодів та їх тривалість у днях і тактах (табл. 113).

Слід пам'ятати, що час перебування тварин у тому чи іншому виробничому періоді може суттєво відрізнятися, але завжди при визначенні його тривалості слід враховувати функціональні потреби організму тварини в тому чи іншому віці, а також вік, у якому вони надходять у даний процес. Крім того, щоб мати можливість переводити тварин із одного виробничого періоду вирощування до іншого синхронно, тривалість перебування у кожному з них повинна бути кратна такту процесу, але, це не означає, що тривалість вирощування у кожному з них повинна бути однаковою.

Часові параметри виробничого циклу

п/п

Періоди виробничого циклу

Орієнтовні межі, місяців

Вік тварин,

діб

Тривалість періодів

у днях

у тактах (Т=14)

1

Цільномолочний

до 3-4

21-104

84

6

2

Молочний

до 5-6

105-188

84

6

3

Молодняку першого періоду вирощування

до 11-12

189-300

112

8

4

Молодняку другого періоду вирощування

до 15-16

301-440

140

10

5

Ремонтних телиць

до 17-18

441-538*

98

7

6

Нетелей першої половини тільності

до 22-23

539-664

126**

9

7

Нетелей другої половини тільності

до 26-27

665-832

168**

12

8

Перевірюваних первісток

до 29-30

833-916

84

6

Всього

-

-

896***

64

Примітки: * кінець перебування тварин у виробничому періоді "Ремонтні телиці" повинен збігатися з віком осіменіння в завданні;

** сума тривалості періодів нетелей 1-ї і 2-ї половини тільності має заходитись в межах 285 днів ±0,5 такту;

*** бажано, щоб загальна тривалість виробничого циклу, в днях, від розрахункового (сі) відрізнялась не більше ніж на 0,5 такту.

7. Для подальших розрахунків необхідно визначити кількість технологічних груп (секцій) у кожному виробничому періоді за залежністю:

де Гі — кількість технологічних груп (секцій) у виробничому періоді; Дпі — тривалість вирощування в і-тому виробничому періоді, днів; Т — такт процесу, днів.

Для розрахунків Гі у кожному виробничому періоді вирощування використовуємо дані його тривалості із табл. 111. Отже, для нашого прикладу:

Г1 = 84/14 = 6; Г2 = 84/14 = 6; Г3 = 112/14 = 8; Г4 = 140/14 = 10; Г5 = 98/14 = 7; Г6 = 126/14 = 9; Г7 = 168/14 = 12; Г8 = 84/14 = 6.

8. Відповідно до вимог Законодавства Ветеринарної медицини кожна клітка (секція) у виробничому періоді повинна працювати за принципом "все заповнено — все пусто", тому для їх санації і ремонту необхідно мати вільний час у такті технологічного процесу, або вільну клітку (секцію) для розміщення тварин, які надійшли у період.

Необхідну кількість санітарних кліток (секцій) для ферми визначають за залежністю:

де Кс — необхідна кількість санітарних кліток (секцій) для ферми, штук; Дсі — кількість днів санітарної перерви в одному виробничому періоді; Ц — кількість виробничих періодів на фермі; Т — такт роботи ферми, днів.

Найкращим вважається варіант, за якого у кожному виробничому періоді є одна вільна клітка (секція). Це буде за умови коли Дсі = Т. Для нашого прикладу це дорівнюватиме:

Кс = 14 х 8/14 = 8 (кліток, секцій).

9. Далі визначаємо загальну кількість кліток (секцій) у кожному виробничому періоді вирощування за залежністю:

де К — загальна кількість кліток (секцій) у і-тому виробничому періоді, штук; Гі — кількість технологічних груп тварин у цьому ж періоді, штук; Дсі

  • — кількість днів санітарної перерви в одному виробничому періоді, днів; Т
  • — такт роботи ферми, днів.

Отже для нашого прикладу: К1 = 6 + 14/14 = 7; К2 = 6 + 14/14 = 7; К3 = 8 + 14/14 = 9; К, = 10 + 14/14 = 11; К5 = 7 + 14/14 = 8; К6 = 9 + 14/14 = 10; К7 = 12 + 14/14 = 13; Кі = 6 + 14/14 = 7;

10. При розрахунку кількості головомісць у груповій клітці (секції) кожного виробничого періоду слід пам'ятати, що місцем необхідно забезпечити всіх тварин, які надходять у виробничий період. Під час вирощування в ньому поголів'я технологічної групи може зменшитись, за рахунок вибракування і інших видів вибуття. Тому в наступному періоді кількість головомісць у груповій клітці (секції) може бути меншою. Потребу головомісць в груповій клітці (секції) за залежністю:

де М кл.і — кількість головомісць потрібних у груповій клітці (секції) по закінченню і-того періоду вирощування і переведенні тварин у наступний; Пг.о. — кількість теличок у технологічний групі (секції) на початок першого періоду (модуль комплектування), голів; к; — коефіцієнт збереження поголів'я по закінченню і-того періоду вирощування і переведенні у наступний виробничий період (у частках одиниці).

Якщо за нашим завданням відсоток вибракування (виранжирування) за період вирощування і оцінки становить 23, то коефіцієнт збереження відповідно дорівнюватиме 0,77. Залежно від запланованої системи вирощування встановлюємо певний відсоток вибракування (виранжирування) тварин у кожному конкретному виробничому періоді і виходячи з нього визначаємо коефіцієнт збереження поголів'я на кінець кожного періоду (табл. 114).

Коефіцієнт збереження поголів'я по періодах вирощування і оцінки

Порядковий номер виробничого періоду

1

2

3

4

5

6

7

8

За період

Відсоток вибракування

3

2

1

1

3

-

-

13

123

Відсоток збереження

97

95

94

93

90

90

90

77

-

Коефіцієнт збереження*

0,97

0,95

0,94

0,93

0,90

0,90

0,90

0,77

-

Примітка: * коефіцієнт збереження розраховується від початкового поголів'я, яке ставиться на вирощування в перший виробничий період.

Використовуючи встановлені нами коефіцієнти визначаємо потребу головомісць у груповій клітці (секції) для кожного виробничого періоду. Оскільки при комплектуванні ферми новою технологічною групою місце необхідно передбачити для всіх тварин, у першому виробничому періоді потреба головомісць у груповій клітці (секції) буде дорівнювати кількості тварин у технологічній групі (Пг.о.), для наступних вирішальне значення має коефіцієнт збереженості на кінець попереднього періоду.

Для нашого прикладу ці значення будуть наступними: Мкл1 = 5x0,97 = 4,85 = 5 (головомісць); Мкл2 = 5x0,95 = 4,75 = 5 (голово-місць); Мкл3 = 5x0,94 = 4,705 = 5 (головомісць); Мкл4 = 5x0,93 = 4,65 = 5 (головомісць); Мкл5 = 5x0,90 = 4,50 = 5 (головомісць); Мкл6 = 5x0,90 = 4,50 = 5 (головомісць); Мкл7 = 5x0,90 = 4,50 = 5 (головомісць). Мкл8 = 5x0,77 = 3,85 = 4 (головомісць).

11. Загальну потребу головомісць для кожного виробничого періоду визначаємо за залежністю:

де Мці — кількість головомісць, які необхідно мати у і-тому виробничому періоді; М клі — кількість головомісць в одній груповій клітці або секції і-того виробничого періоду; Кі — кількість групових кліток або секцій в і-тому виробничому періоді.

Для нашого прикладу:

Мц1 = 5 x 7 = 35 (головомісць); Мц2 = 5 x 7 = 35 (головомісць);

Мц3 = 5 х 9 = 45 (головомісць); Мц4 = 5 х 11 = 55 (головомісць); Мц5 = 5 х 8 = 40 (головомісць); Мц6 = 5 х 10 = 50 (головомісць); Мц7 = 5 х 13 = 65 (головомісць); Мц8 = 5 х 7 = 35 (головомісць).

12. Загальна потреба головомісць для ферми (Мф) (розмір ферми в головомісцях) визначається як їх сума по окремих виробничих періодах.

Для нашого завдання ця потреба складе:

Мф = 35+35+45+55+40+50+65+35 = 360 (головомісць).

13. Далі визначаємо фронт робіт у кожному виробничому періоді ферми (табл. 115). При цьому загальна чисельність виробничої групи у кожному періоді визначається множенням кількості тварин у технологічній групі (секції) (графа 4) на кількість технологічних груп (секцій) у цьому ж виробничому періоді (графа 5).

Фронт робіт по виробничих періодах ферми

п/п

Періоди виробничого циклу

Вік тварин, діб

Кількість тварин у технологічній групі (секції), голів

Кількість технологічних груп (секцій) у періоді

Загальна чисельність виробничої групи, голів

1

2

3

4

5

6

1

Цільномолочний

21-104

5

6

30

2

Молочний

105-188

5

6

30

3

Молодняку першого періоду вирощування

189-300

5

8

40

4

Молодняку другого періоду вирощування

301-440

5

10

50

5

Ремонтних телиць

441-538

5

7

35

6

Нетелей першої половини тільності

539-664

5

9

45

7

Нетелей другої половини тільності

665-832

5

12

60

8

Перевірюваних первісток

833-916

5

6

30

Всього

-

-

64

320

14. Після визначення фронту робіт, розраховуємо середньорічне поголів'я молодняку, яке буде знаходитися у кожному виробничому періоді, виходячи із залежності:

де Пері — середньорічна кількість молодняку в і-тому виробничому періоді вирощування, голів; Пн; — поголів'я теличок, яке необхідно поставити у даний виробничий період для вирощування за рік (голів), визначається шляхом множення кількості телиць, яких необхідно поставити за рік на ферму для вирощування (Тр або Трек.) на коефіцієнт збереження в і-тому періоду (кі-1); Пві — поголів'я теличок, що виходить після вирощування із даного виробничого періоду впродовж року (голів), визначається шляхом множення кількості телиць, яких необхідно поставити за рік на ферму для вирощування (Тр або Трек.) на коефіцієнт збереження в і-тому періоді (к;); Дпі — тривалість вирощування теличок в і-тому виробничому періоді, днів.

Розрахунок середньорічного поголів'я проводиться з точністю до десятих. У нашому прикладі ці значення будуть наступними:

Пср1 = (135 + 135 х 0,97) х 84/ 2 х 365 = 30,6 голів; Пср2 = (135 х 0,97 + 135 х 0,95) х 84/ 2 х 365 = 29,8 голів; Пср3 = (135 х 0,95 + 135 х 0,94) х 112/ 2 х 365 = 39,1 голів; Пср4 = (135 х 0,94 + 135 х 0,93) х 140/ 2 х 365 = 48,4 голів; Пср5 = (135 х 0,93 + 135 х 0,90) х 98/ 2 х 365 = 33,1 голів;

Пср6 = (135 х 0,90 + 135 х 0,90) х 126/ 2 х 365 = 41,9 голів; Пср7 = (135 х 0,90 + 135 х 0,90) х 168/ 2 х 365 = 55,9 голів; Пср8 = (135 х 0,90 + 135 х 0,77) х 84/ 2 х 365 = 25,9 голів;

Результати одержаних розрахунків використовуються у подальшому при визначенні потреби в кормах, воді, підстилці та виходу гною.

15. Далі розробляємо графік переміщення поголів'я худоби на фермі по виробничих періодах і визначаємо кількість приміщень, необхідних для його утримання з урахуванням необхідної кількості головомісць (табл. 116).

Графік переміщення поголів'я худоби по виробничих періодах ферми

з/п

Періоди виробничого циклу

Потреба приміщень для періоду

Надійде тварин у період, голів

Час перебування тварин у періоді

Буде переведено тварин з періоду, голів

Буде вибракувано, голів

за такт

за рік

ДНІВ

тактів

за такт

за рік

за такт

за рік

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1

Цільномолочний

1/5x200*

5

135

84

6

5

131

0

4

2

Молочний

1/5x200

5

131

84

6

5

128

0

3

3

Молодняку першого періоду вирощування

1/5x200

5

128

112

8

5

127

0

1

4

Молодняку другого періоду вирощування

2/5x200

5

127

140

10

5

126

0

1

5

Ремонтних телиць

1/4x200

5

126

98

7

5

122

0

4

6

Нетелей першої половини тільності

1/4x200

5

122

126

9

5

122

0

0

7

Нетелей другої половини тільності

1/4x200

5

122

168

12

5

122

0

0

8

Перевірюваних первісток

1/4x200

5

122

84

6

4

104

1

18

Усього

2x200

X

X

896

64

X

X

1

31

Примітка. кількість поголів'я, на яке розраховане приміщення.

  • 16. Після цього, враховуючи вихідні дані до проектного завдання, розробляємо план вирощування ремонтного молодняку (табл. 117).
  • 17. Після розроблення плану вирощування ремонтних телиць, розробляємо циклограму роботи ферми — графік переміщення технологічних груп (секцій) у розрізі часу і простору по виробничих періодах ферми (табл. 118).

Циклограма дає можливість технологу точно визначити, у якому виробничому періоді, на якому такті виробничого циклу і з яким приростом чи надоєм повинна знаходитись та або інша технологічна група. Тобто циклограма дає можливість технологові оперативно керувати складним динамічним виробництвом.

План вирощування ремонтних телиць

Виробничі групи худоби

Місяці виробничого циклу

Такти виробничого циклу

Вік тварин, діб

Орієнтовна

маса на початок періоду, кг

Запланований середньодобовий приріст, г

Абсолютний приріст за період, кг

Орієнтовна маса на кінець періоду, кг

1

2

3

4

5

6

7

8

Телята, що випоюються незбираним молоком

1

1

21-34

47*

700

9,8

56,8

2

2-3

35-62

56,8

700

19,6

76,4

3

4-5

63-90

76,4

700

19,6

96,0

4

6

91-104

96,0

700

9,8

105,8

Телята-молочники

4

7

105-118

105,8

700

9,8

115,6

5

8-9

119-146

115,6

700

19,6

135,2

6

10-11

147-174

135,2

700

19,6

154,8

7

12

175-188

154,8

700

9,8

164,6

Молодняк першого періоду вирощування

7

13-14

189-216

164,6

650

18,2

182,8

8

15-16

217-244

182,8

650

18,2

201,0

9

17-18

245-272

201,0

650

18,2

219,2

10

19-20

273-300

219,2

650

18,2

237,4

Молодняк другого періоду вирощування

11

21-22

301-328

237,4

600

16,8

254,2

12

23-24

329-356

254,2

600

16,8

271,0

13

25-27

357-398

271,0

600

25,2

296,2

14

28-29

399-426

296,2

600

16,8

313,0

15

30

427-440

313,0

600

8,4

321,4

Ремонтні телиці

15

31

441-454

321,4

550

7,7

329,1

16

32-33

455-482

329,1

550

15,4

344,5

17

34-35

483-510

344,5

550

15,4

359,9

18

36-37

511-538

359,9

550

15,4

375,3

Нетелі першої половини тільності

19

38-40

539-580

375,3

400

16,8

392,1

20

41-42

581-608

392,1

400

11,2

403,3

21

43-44

609-636

403,3

400

11,2

414,5

22

45-46

637-664

414,5

400

11,2

425,7

Нетелі другої

половини

тільності

23

47-48

665-692

425,7

500

14,0

439,7

24

49-51

693-734

439,7

600

25,2

464,9

25

52-53

735-762

464,9

750

21,0

485,9

26

54-55

763-790

485,9

800

22,4

508,3

27

56-57

791-818

508,3

850

23,8

532,1

28

58

819-832

532,1

850

11,9

544,0

Перевіювані первістки

28

59-60

833-860

489,0**

-

-

489,0

29

61-62

861-888

489,0

50

1,4

490,4

30

63-64

889-916

490,4

150

4,2

494,6

Примітки: * Маса тіла теличок при постановці на вирощування становитиме 47 кг, із яких 31 кг — це середня маса новонароджених телят і 16 кг — це приріст за перші 20 днів життя телят (профілакторний період) (0,8 кг x 20 днів);

** Після отелення маса тіла тварин знижується орієнтовно на подвоєну масу тіла новонародженого теляти, за рахунок виходу плоду, навколоплідних вод і посліду.

Циклограма потокового вирощування ремонтного молодняку

Циклограма потокового вирощування ремонтного молодняку

Циклограма потокового вирощування ремонтного молодняку

Циклограма потокового вирощування ремонтного молодняку

Циклограма потокового вирощування ремонтного молодняку

Циклограма складається з титульної частини, в якій закладається відповідна структура виробництва, тривалість виробничих періодів, кількість технологічних груп і поголів'я у виробничих періодах; координатного графіка переміщення поголів'я технологічних груп (секцій) у розрізі часу і простору (по виробничих періодах) за тактами виробництва; розрахункової частини

— подаються розрахунки продукції (приросту і молока) по тактах виробничого циклу.

Розміри координатного графіка встановлюються так, щоб кількість поділок на ординаті дорівнювала кількості технологічних груп (секцій), а величина лінії абсцис та її кількість поділок — кількості тактів виробничого циклу. Щоб визначити за циклограмою, де повинна знаходитись та чи інша технологічна група (секція) на певному етапі виробничого циклу, необхідно знайти її номер на перетині лінії цього такту з лініє зазначеної групи.

При розробленні координатного графіка у чисельнику зазначаємо порядковий (по мірі формування) номер технологічної групи (секції) від початку виробничого циклу до його закінчення (наприклад 1), а в знаменнику

— кількість теличок у ній (див. значення графи 4 табл. 114, надійде за такт). Звичайно, при переведенні з одного виробничого періоду у наступний кількість поголів'я може зменшуватися на кількість вибракуваних тварин.

Далі більш детально розглянемо суть розрахункової частини виробництва продукції (приросту і молока) по тактах процесу. Значення запланованого середньодобового приросту тварин у виробничому періоді за добу беремо з плану вирощування телиць (табл. 117). Валовий приріст тварин періоду за добу визначаємо шляхом множення середньодобового приросту на кількість тварин у конкретному виробничому періоді. Абсолютний приріст однієї тварини за такт визначається множенням середньодобового приросту на тривалість такту.

Валовий приріст маси всієї худоби періоду за такт визначаємо шляхом множення валового приросту всієї худоби періоду за добу на величину такту.

Значення запланованого середньодобового надою молока від первісток за період оцінки визначаємо, враховуючи очікуваний надій від первісток за лактацію — 3100 кг (див. умови завдання), та використовуючи матеріали табл. 35 або іншого подібного довідника, який надає розподіл середньодобових надоїв по місяцях лактації.

Надій молока від первісток виробничого періоду за добу визначаємо шляхом множення середньодобового надою молока від однієї первістки на їх кількість у виробничій групі.

Надій від первістки за такт визначаємо шляхом множення добового надою від 1 корови на тривалість такту. Валовий надій від усіх первісток за такт у виробничому періоді визначаємо шляхом множення надою молока від первісток цього періоду за добу на кількість днів такту.

18. Використовуючи матеріали, подані у табл. 116 розробляємо рух поголів'я худоби на фермі і визначаємо структуру стада (табл. 119).

Рух поголів'я худоби на фермі з вирощування ремонтного молодняку

поголів'я худоби на фермі з вирощування ремонтного молодняку

При розрахунках руху поголів'я виходимо з умови, що ми розглядаємо не пусковий, а робочий період ферми, тобто вона вже укомплектована повністю і має всі виробничі групи худоби. Поголів'я на початок року (періоду) беремо з графи 6 табл. 115, а показники маси худоби визначаємо користуючись 5 і 8 графою плану вирощування ремонтних телиць (табл. 117).

Масу однієї тварини на початок року (періоду) будемо визначати, як середнє значення між її показниками на початок і кінець кожного виробничого періоду. Загальна маса тварин на початок року визначається множенням цього середнього значення на кількість тварин, які перебувають у виробничій групі.

При переведеннях із одного виробничого періоду в інший загальна маса тварин буде визначатись множенням маси тіла однієї голови в кінці відповідного періоду на кількість тварин, яких переводять. При надходженні у виробничий період враховують початкову масу однієї голови.

Відповідно до відсотка вибракування (табл. 116) у витратах поголів'я (табл.121), враховується, крім худоби, що переводиться до старших груп, ще й кількість вибракуваних тварин (для забою на м'ясо тощо), поголів'я для реалізації іншим господарствам (виранжирувані тварини з перших семи виробничих періодів і перевірені первістки після оцінки за продуктивністю в останньому) та загибель (інші вибуття).

Необхідно зауважити, що маса тіла вибракуваних та тварин, що загинули, зазвичай, більша ніж при надходженні у виробничий період, але менша, ніж запланована при переведенні в наступний. Це пов'язано з відставанням цих тварин у рості і вибуттям їх частини до закінчення відповідного періоду.

Для розрахунку валового приросту худоби кожної виробничої групи необхідно визначити, які були абсолютні прирости тих тварин, що переведені до старшої групи, які були вибракувані, які реалізовані, які загинули і перемножити ці показники на поголів'я тварин, що вибуло за відповідними статтями вибуття. Потім отримані дані необхідно просумувати.

Щоб визначити поголів'я тварин на кінець року (періоду) необхідно до поголів'я тварин у виробничій групі, яка була на початок року (періоду) додати поголів'я, що надійшло за рік у дану виробничу групу (графа 9, табл. 119) і відняти поголів'я, що вибуло з даної виробничої групи за рік (графа 20, табл. 119).

Для перевірки правильності складання руху поголів'я за масою, необхідно до маси тварин на початку року (періоду) додати масу всіх тварин, які надійшли у дану виробничу групу, додати їх валовий приріст і відняти масу всіх тварин, що вибули з даної групи. Це й буде маса тварин на кінець року (періоду). Аналогічно перевіряється правильність переведень поголів'я тварин між виробничими групами.

Розробляючи технологічний процес вирощування ремонтного молодняку необхідно брати до уваги, що для вирощування можна використовувати теличок, які одержані від первісток вирощених на даній фермі, що дозволяє дещо зменшити кількість їх завезень за рік. Поголів'я теличок, яких необхідно завезти буде становити різницю між їх загальною потребою за рік і кількістю, яка одержана від перевірюваних первісток. При цьому слід враховувати вихід технологічних телят та співвідношення теличок і бугайців у приплоді корів-первісток. У нашому прикладі при орієнтовному співвідношенні статей у приплоду 50 і 50 % від 122 перевірюваних первісток буде одержано 61 теличка. При одержані технологічних теличок, наприклад. 79 % для ремонту використаємо 48 теличок. Звідси, завозити на ферму необхідно буде 87 (135 — 48 = 87) голів теличок, але після того, як процес функціонуватиме в повному обсязі.

19. Після цього, враховуючи вік, масу тіла та продуктивність тварин, визначаємо їх потребу в енергії і інших елементах живлення (норми годівлі) (табл.120). Відповідно до вимог директиви ЄС 98/58 тваринам слід забезпечувати повноцінну годівлю відповідно до їх віку та продуктивності, а корми не мають містити речовин , які можуть призвести до захворювань або загибелі.

Показники віку, маси тіла та продуктивності беремо з плану вирощування телиць, а добовий надій — із циклограми (табл. 118), де вони заплановані.

При визначенні норм годівлі можна користуватися матеріалами (додатків З, У) або довідників з нормування годівлі великої рогатої худоби.

  • 20. Розробляємо таблицю встановленої поживності кормів (табл. 121), які будуть використовуватися у розрахунках, оскільки для того щоб розробити раціони, що забезпечать заплановану продуктивність тварин необхідно знати фактичну, а не довідникову поживну цінність кормів. У господарствах для цього відбирають середні проби кормів, які відправляють у спеціальні лабораторії, де проводять аналізи і визначають їх фактичну поживну цінність. Результати таких аналізів і використовують у подальшому при розробці раціонів. За умов виконання завдань за матеріалами, наданими викладачем або курсового проекту поживну цінність кормів можна брати з матеріалів довідників "Теорія і практика нормованої годівлі великої рогатої худоби" (2012), "Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных" (Калашников А.П. та ін., 1985), або іншого подібного.
  • 21. Враховуючи, відповідно до завдання на проектування, зону розміщення господарства (лісостеп), можливу структуру кормових культур, її зміни і тип годівлі (сіно-силосно-сінажний, влітку пасовище), розробляємо помісячні орієнтовні раціони за 24-ма показниками для всіх виробничих груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди. У прикладі подано по одному раціоні на період за 10-ма показниками (табл. 122...137).

Розробляючи раціони необхідно якомога точніше наближати показники вмісту енергії та поживних речовин у них до значень відповідних норм годівлі.

Для більш повної оцінки забезпеченості вирощуваного молодняку елементами живлення після кожного раціону необхідно робити його аналіз і на основі цього робити висновки про його відповідність біологічній потребі тварин. Аналіз раціонів слід робити за такими показниками:

Потреба тварин в енергії та елементах живлення

Потреба тварин в енергії та елементах живлення

  • - енергетична цінність 1 кг сухої речовини, МДж обмінної енергії;
  • - кількість перетравного протеїну на 1 МДж обмінної енергії, г;
  • - вміст сирої клітковини в сухій речовині, %;
  • - цукрово-протеїнове відношення;
  • - відношення Ca до P в раціоні.
  • 22. Розробивши раціони визначаємо їх структуру (табл. 138 ).

Поживність кормів, що використовуються в розрахунках

Поживність кормів, що використовуються в розрахунках

  • 23. Встановлюємо добову потребу кормів для поголів'я по виробничих групах в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди (табл. 139, 140).
  • 24. Визначаємо загальну потребу (на рік або виробничий цикл) кормів для всього поголів'я ферми на осінньо-зимовий і весняно-літній період (табл. 141, 142).

Одержані дані необхідні для визначення потреби сховищ для грубих, соковитих і концентрованих кормів, а також для розрахунків річного балансу кормів.

25. Розраховуємо площу пасовищ для виробничих груп худоби.

Площу пасовищ для кожної виробничої групи визначаємо за залежністю:

де 8; — площа пасовища для виробничої групи худоби, га; т — кількість тварин у виробничій групі, голів; цяоб — добова потреба пасовищної трави на одну голову, кг; К — тривалість пасовищного періоду, днів; ас — коефіцієнт, що враховує коливання урожайності по роках (1,1...1,3); ап — коефіцієнт, що враховує необхідність перезалуження певної частини площі пасовища (1,25...1,30); У — урожайність пасовища за весь період випасання, т/га. Для нашого прикладу це буде дорівнювати:

Орієнтовний раціон для телят, які випоюються незбираним молоком на осінньо-зимовий період: вік 21-104 доби, маса тіла — 47,0-105,8 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Орієнтовний раціон для телят, які випоюються незбираним молоком на осінньо-зимовий період: вік 21-104 доби, маса тіла — 47,0-105,8 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 11,96 МДж. На 1 МДж припадає 13,1 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 17,6 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,91:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,8:1.

Орієнтовний раціон для телят, які випоюються незбираним молоком на весняно-літній період: вік 21-104 доби, маса тіла — 47,0-105,8 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Орієнтовний раціон для телят, які випоюються незбираним молоком на весняно-літній період: вік 21-104 доби, маса тіла — 47,0-105,8 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 8,59 МДж. На 1 МДж припадає 17,2 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 17,7 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,1:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,8:1.

Орієнтовний раціон для телят-молочників на осінньо-зимовий період: вік 105-188 діб, маса тіла — 105,8-164,6 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Орієнтовний раціон для телят-молочників на осінньо-зимовий період: вік 105-188 діб, маса тіла — 105,8-164,6 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 10,3 МДж. На 1 МДж припадає 9,02 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 23,8 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,85:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,8:1.

Орієнтовний раціон для телят молочників на весняно-літній період: вік 105-188 діб, маса тіла — 105,8-164,6 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Орієнтовний раціон для телят молочників на весняно-літній період: вік 105-188 діб, маса тіла — 105,8-164,6 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 7,73 МДж. На 1 МДж припадає 12,8 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 17,7 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,1:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,8:1.

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для молодняку І періоду вирощування: вік 189-300 діб, маса тіла — 164,6-1237,4 кг, середньодобовий приріст — 650 г

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для молодняку І періоду вирощування: вік 189-300 діб, маса тіла — 164,6-1237,4 кг, середньодобовий приріст — 650 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,77 МДж. На 1 МДж припадає 8,63 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 25,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,65:1. Відношення Са до Р в раціоні — 2,4:1.

Орієнтовний раціон на весняно-літній період для молодняку І періоду вирощування: вік 189-300 діб, маса тіла — 164,6-1237,4 кг, середньодобовий приріст — 650 г

Орієнтовний раціон на весняно-літній період для молодняку І періоду вирощування: вік 189-300 діб, маса тіла — 164,6-1237,4 кг, середньодобовий приріст — 650 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 7,64 МДж. На 1 МДж припадає 12,2 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 22,7 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,85:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,9:1.

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для молодняку II періоду вирощування: вік 301-440 діб, маса тіла — 237,4-321,4 кг, середньодобовий приріст — 600 г

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для молодняку II періоду вирощування: вік 301-440 діб, маса тіла — 237,4-321,4 кг, середньодобовий приріст — 600 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,84 МДж. На 1 МДж припадає 8,01 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 26,3 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,7:1. Відношення Са до Р в раціоні — 2,2:1.

Орієнтовний раціон на весняно-літній період для молодняку II періоду вирощування: вік 301-440 діб, маса тіла — 237,4-321,4 кг, середньодобовий приріст — 600 г

Орієнтовний раціон на весняно-літній період для молодняку II періоду вирощування: вік 301-440 діб, маса тіла — 237,4-321,4 кг, середньодобовий приріст — 600 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 6,27 МДж. На 1 МДж припадає 12,76 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 24,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,16:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,7:1.

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для ремонтних телиць: вік 441-538 діб, маса тіла — 21,4-375,3 кг, середньодобовий приріст — 550 г

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для ремонтних телиць: вік 441-538 діб, маса тіла — 21,4-375,3 кг, середньодобовий приріст — 550 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,19 МДж. На 1 МДж припадає 7,7 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 28,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,77:1. Відношення Са до Р в раціоні — 2,0:1.

Орієнтовний раціон на весняно-літній для ремонтних телиць: вік 441-538 діб, маса тіла — 21,4-375,3 кг, середньодобовий приріст — 550 г

Орієнтовний раціон на весняно-літній для ремонтних телиць: вік 441-538 діб, маса тіла — 21,4-375,3 кг, середньодобовий приріст — 550 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 8,45 МДж. На 1 МДж припадає 9,05 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 25,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,34:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,75:1.

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для нетелей першої половини тільності: вік 539-664 доби, маса тіла — 375,3-425,7 кг, середньодобовий приріст — 400 г

. Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для нетелей першої половини тільності: вік 539-664 доби, маса тіла — 375,3-425,7 кг, середньодобовий приріст — 400 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,06 МДж. На 1 МДж припадає 8,2 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 26,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,2:1. Відношення Са до Р в раціоні — 2:1.

Орієнтовний раціон на весняно-літній для нетелей першої половини тільності: вік 539-664 доби, маса тіла — 375,3-425,7 кг, середньодобовий приріст — 400 г

Орієнтовний раціон на весняно-літній для нетелей першої половини тільності: вік 539-664 доби, маса тіла — 375,3-425,7 кг, середньодобовий приріст — 400 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 8,58 МДж. На 1 МДж припадає 8,8 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 25,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,34:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,75:1.

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для нетелей другої половини тільності: вік 665-832 доби, маса тіла — 425,7-544,0 кг, середньодобовий приріст — 700 г

. Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для нетелей другої половини тільності: вік 665-832 доби, маса тіла — 425,7-544,0 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,0 МДж. На 1 МДж припадає 9,3 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 34 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,88:1. Відношення Са до Р в раціоні — 3:1.

Орієнтовний раціон на весняно-літній для нетелей другої половини тільності: вік 665-832 доби, маса тіла — 425,7-544,0 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Орієнтовний раціон на весняно-літній для нетелей другої половини тільності: вік 665-832 доби, маса тіла — 425,7-544,0 кг, середньодобовий приріст — 700 г

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 8,04 МДж. На 1 МДж припадає 11,2 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 26,0 %. Цукрово-протеїнове відношення — 1,02:1. Відношення Са до Р в раціоні — 2,4:1.

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для перевірюваних первісток: вік 833-916 діб, маса тіла — 489,0-494,6 кг, запланований добовий надій -14 кг

. Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для перевірюваних первісток: вік 833-916 діб, маса тіла — 489,0-494,6 кг, запланований добовий надій -14 кг

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,91 МДж. На 1 МДж припадає 8,9 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 24 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,7:1. Відношення Са до Р в раціоні -1,8:1.

Орієнтовний раціон на весняно-літній для перевірюваних первісток: вік 833-916 діб, маса тіла — 489,0-494,6 кг, запланований добовий надій — 14 кг

Орієнтовний раціон на весняно-літній для перевірюваних первісток: вік 833-916 діб, маса тіла — 489,0-494,6 кг, запланований добовий надій — 14 кг

Аналіз раціону. Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 8,11 МДж. На 1 МДж припадає 10,69 г перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 30,5 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,95:1. Відношення Са до Р в раціоні — 1,8:1.

Структура раціонів при вирощуванні ремонтного молодняку, %

Структура раціонів при вирощуванні ремонтного молодняку, %

Добова потреба кормів для поголів'я ферми з вирощування ремонтного молодняку на осінньо-зимовий період

Добова потреба кормів для поголів'я ферми з вирощування ремонтного молодняку на осінньо-зимовий період

Добова потреба кормів для поголів'я ферми з вирощування ремонтного молодняку на весняно-літній період

Добова потреба кормів для поголів'я ферми з вирощування ремонтного молодняку на весняно-літній період

Загальна потреба кормів на осінньо-зимовий період для поголів'я ферми

Загальна потреба кормів на осінньо-зимовий період для поголів'я ферми

Загальна потреба кормів на весняно-літній період для поголів'я ферми

Загальна потреба кормів на весняно-літній період для поголів'я ферми

Sl = (30 х 2,45 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 1,5 (га); 82 = = (30 х 5 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 3,0 (га); 83 = = (40 х 5 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 4,0 (га); 84 = (50 х 8,3 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 8,4 (га); 85 = (35 х 9,1 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 6,4 (га); 86 = (45 х 10,3 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 9,3 (га); 87 = =(60 х 12,0 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 14,5 (га); $8 = = (30 х 43 х 155/1000 х 12) х 1,2 х 1,3 = 30,0 (га);

26. Загальна площа пасовищ (8заг) розраховується, як сума площ пасовищ, необхідних для випасу окремих виробничих груп худоби:

Для нашого прикладу:

Ззаг = 1,5+3,0+4,0+8,4+6,4+9,3+14,5+30,0 = 77,1 (га).

27. Площі загінок, для випасання худоби виробничих груп визначаємо за залежністю:

де 8зі — площа загінки для і-тої виробничої групи худоби, га; т — кількість тварин у виробничій групі, голів; с]д0б — добова потреба пасовищної трави на одну голову, кг; к — тривалість стравлювання в загінці (оптимальна 1-2, максимальна — 5 днів); У — урожайність пасовища за конкретне випасання, т/га.

Оскільки після кожного стравлювання урожайність отави знижується, тому площі загінок кожен раз коригують. Наприклад, при урожайності пасовища 120 ц/га (12 т/га) тваринами може бути спожито: за першим стравлювання — 6 т/га, за другим — 4, за третім — 2 т/га.

Для нашого прикладу площі загінок при першому стравлювання трави дорівнюватимуть:

= 30 х 2,45 х 5/1000 х 6 = 0,06 (га); 832 = 30 х 5 х 5/1000 х 6 = 0,13 (га);

$33 = 40 х 5 х 5/1000 х 6 = 0,17 (га); $34 = 50 х 8,3 х 5/1000 х 6 = 0,34 (га);

$35 = 35 х 9,1 х 5/1000 х 6 = 0,27 (га); $36 = 45 х 10,3 х 5/1000 х 6 = 0,39 (га);

$37 = 60 х 12 х 5/1000 х 6 = 0,60 (га); $38 = 30 х 43 х 5/1000 х 6 = 1,08 (га);

28. Далі складаємо річний баланс кормів (табл. 143), розрахунки якого потрібні агрономічній службі для постановки завдань з виробництва кормів. Він є основою для формування структури посівних площ як у цілому по господарству, так і, особливо, розрахунку стану кормового клину.

Річна потреба становить суму потреби кормів для тварин на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди.

При складанні балансу крім фактичної річної потреби худоби в кормах необхідно враховувати ще й страховий фонд та втрати кормів при зберіганні. Страховий фонд — це кількість кормів, що можуть бути використані в період несприятливих кліматичних умов або період неврожаю. Слід зазначити, що для страхового фонду можуть бути використані лише ті корми, які зберігаються рік і більше. Його формують у розмірі 10 % від річної потреби для грубих та концентрованих і 15-20% — для соковитих кормів.

Річний баланс кормів для ферми з вирощування ремонтного молодняку

. Річний баланс кормів для ферми з вирощування ремонтного молодняку

Примітки: 1 — страховий фонд для соковитих кормів — 20 %; 2 — страховий фонд для грубих і концентрованих кормів — 10 %; 3 — втрати при зберіганні грубих і соковитих кормів (окрім коренеплодів) передбачаються в межах 5 %; 4 — втрати при зберіганні коренеплодів передбачаються в межах 25 %; 5 — втрати при зберіганні концентрованих кормів передбачаються в межах 1,5 %; 6 — потреба в земельних угіддях для пасовищних трав визначалася при розрахунку площі пасовищ (8заг).

Для кормів, що будуть вироблені в господарстві необхідно планувати певні втрати їх при зберіганні. Вони завжди диференційовані у кожному господарстві і по роках та залежать від умов зберігання.

Щоб розрахувати потребу земельних угідь, необхідно кількість запланованих для виробництва кормів поділити на врожайність відповідних кормових культур. При визначенні потреби земельних площ для заготівлі силосу і сінажу, слід зробити перерахунок необхідної кількості даних кормів на зелену масу шляхом перемноження на коефіцієнти 1,2-1,25 (для силосу) та 1,35 (для сінажу).

29. Після цього розраховуємо потребу підстилки для всього поголів'я ферми на добу і на осінньо-зимовий та весняно-літній періоди (табл. 144).

Потреба підстилки для поголів'я ферми

з/п

Виробничі групи

Поголів'я у виробничій групі, гол.

Добова норма на одну тварину, кг

Добова потреба на все поголів'я, кг

Середньорічне поголів'я, гол.

Потреба на період, ц

осінньо зимовий (210)

весняно-літній

(155)

1

Телята, що випоюються незбираним молоком

30

1,5

45

30,6

96,4

35,6

2

Телята-молочники

30

1,5

45

29,8

93,9

34,7

3

Молодняк І періоду вирощування

40

3

120

39,1

246,3

91,0

4

Молодняк II періоду вирощування

50

3

150

48,4

304,9

127,6

5

Ремонтні телиці

35

3

105

33,1

208,5

77,0

6

Нетелі І половини тільності

45

3

135

41,9

264,0

97,4

7

Нетелі II половини тільності

60

3

180

55,9

352,2

130,0

8

Перевірювані первістки

30

5

150

25,9

272,0

100,4

Всього

320

-

930

304,7

1838,2

693,7

Оскільки у нашому прикладі зона розташування господарства — лісостеп, то в якості підстилки використаємо солому.

Добову потребу підстилки беремо з ВНТП-АПК-01.05 або з інших нормативних документів чи рекомендацій. Спосіб утримання худоби всіх виробничих груп при проектуванні був вибраний безприв'язний на глибокій підстилці, а літом на пасовищі, тому для нашого прикладу норма внесення підстилки складе: — корови — 5 кг, молодняк — 3 кг, телята — 1,5 кг. Необхідно пам'ятати, що у весняно-літній період добова норма підстилки повинна вноситись через день.

Утримувати тварин в приміщеннях передбачається тільки в осінньо-зимовий період то для нашого прикладу, крім щоденного внесення добової норми підстилки на голову, для тварин кожної виробничої групи планується вносити початковий шар підстилки (1 раз на рік) з розрахунку 20 кг на голову. На кормо-вигульних майданчиках на початку осінньо-зимового періоду також планується внесення початкового шару підстилки з розрахунку 10 кг на голову.

Для відпочинку худоби на пасовищах необхідно сформувати лігво, для цього слід внести початковий шар підстилки з розрахунку 20 кг на голову.

Маючи вихідні дані ми можемо розрахувати потребу в підстилці на добу, а також на осінньо-зимовий та весняно-літній періоди. Добову потребу для поголів'я групи визначаємо множенням норми на кількість тварин у виробничій групі. Щоб визначити потребу підстилки на той чи інший період, необхідно її добову норму помножити на середньорічне поголів'я тварин у тій чи іншій групі та на тривалість періоду. Сума потреби підстилки для всіх груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди та потреби для початкового внесення в приміщення на вигульні майданчики та для створення лігва на пасовищі дасть річну її потребу.

Сумарна річна потреба підстилки становитиме 2691,9 ц, з яких 1838,2 ц — потреба для щоденного внесення на осінньо-зимовий період, 693,7 ц — потреба для щоденного внесення у весняно-літній період, 64 ц (320 голів *20 кг) — початкове внесення у приміщення; 64 ц (320 голів *20 кг) — для формування лігва на пасовищі; 32 ц (320 голів*10 кг) — початкове внесення на вигульні майданчики.

Періодичність видалення гною в приміщеннях становить 1 раз на рік, а на кормо-вигульних майданчиках — по мірі їх забруднення. У загонах на пасовищі 1 раз по закінчені весняно-літнього періоду. Гній спочатку транспортують до гноєсховища для біотермічного знезараження впродовж 100-120 діб, а потім вивозять на поля, як органічне добриво.

30. Для нормального перебігу технологічного процесу важливо знати також потребу ферми у воді (табл. 145). її визначаємо, виходячи з добової норми потреби холодної і гарячої води для кожної тварини певної вікової групи. Норми потреби беремо з ВНТП-АПК-01.05 або з інших нормативних документів чи рекомендацій. Витрати води (л/добу) для корів складають 100 (85 холодної, 15 гарячої) для нетелей — 60 (55 холодної і 5 гарячої), для молодняку — 30 (28 холодної і 2 гарячої) та телят — 20 (18 холодної і 2 гарячої).

Визначаючи добову потребу у воді для виробничої групи, необхідно кількість тварин у групі помножити на добову норму води для однієї тварини. При розрахунках річної потреби води, середньорічну кількість тварин у виробничій групі множимо на добову норму та на кількість днів року.

Знаючи добову потребу гарячої води, можна визначити скільки і які водонагрівальні прилади необхідно мати, щоб забезпечити технологічно правильне виконання операцій у процесі.

Оскільки перерви у надходженні води для напування і виконання інших технологічних операцій небажані, необхідно знати її максимальну добову, годинну та секундну потребу. Це визначаємо із виразів:

Qflo6. max Qflo6 ср. X Ki, (75)

де Qдo6. max — максимальна добова потреба води, л; QS06 ф — середньодобові витрати води на фермі, л; К1 — коефіцієнт добової нерівномірності потреби води (Ki=1,1...1,3).

Q"o6. max = 14250 х 1,2 = 17100 (л).

Годинна максимальна потреба води для ферми складе:

Qros. max = (Qso6. max /24) X K2, (76)

де Qr(w max — максимальна годинна потреба води, л; К2 — коефіцієнт погодинної нерівномірності потреб води (К2 = 2,0...2,5, для пасовища — 5,0). Таким чином на осінньо-зимовий період потреба складе:

Qro". max = (17100/24) х 2 = 1425 (л), а на пасовищний (весняно-літній період)

QroS. max = (17100/24) х 5 = 3562,5 (л). Максимальна секундна потреба води складе:

QceK. max Qrofl. max/3600, (77)

Де Qceic max — максимальна секундна потреба води, л.

Таким чином на осінньо-зимовий період максимальна секундна потреба води складе:

QceK. max = 1425/3600 = 0,4 (л), а на пасовищний (весняно-літній період) відповідно:

QceK. max = 3562,5/3600 = 1,0 (Л).

31. Поряд із основною продукцією ферми важливе значення має визначення обсягів виробництва побічної продукції, якою є гній. Вихід гною розраховуємо за фракціями, користуючись нормативними матеріалами ВНТП-АПК-01.05 або з інших нормативних документів чи рекомендацій.

Орієнтовний вихід твердої фракції (калу, кг) і рідкої фракції (сечі, л) за добу становить: для корів — 35 і 20 відповідно, нетелей 20 і 7, молодняку — 12 і 6, та телят — 5 і 2. Ці дані записуємо в графи 4 і 5 табл. 146.

Крім калу і сечі до складу гною входять домішки. Домішки — це підстилка плюс 3.. .10 % добової даванки об'ємистих кормів (сіно, солома, силос, сінаж, трава).

Розрахунок кількості гною, яку одержимо за рік, виробничий цикл чи інший період (осінньо-зимовий, весняно-літній) проводимо за залежністю

Нр. = Ндо6. х Дп , (78)

де ^ — вихід гною за рік, виробничий цикл чи інший період, т; Нд(^ — вихід гною від тварин ферми за добу, т; Дп — тривалість періоду, днів.

Нр. = 8,06 х 365=2941,9 (т).

Важливе значення, особливо в сучасних умовах, мають способи утилізації гною, які застосовують на фермі. Вони повинні забезпечувати економічно доцільне і безпечне у ветеринарно-санітарному відношенні використання всього гною, що надходить із ферми, а також надійну охорону навколишнього середовища.

Потреба води для поголів'я ферми

Потреба води для поголів'я ферми

Добовий вихід гною від худоби виробничих груп

Добовий вихід гною від худоби виробничих груп

Виробнича програма роботи ферми з вирощування ремонтного молодняку

Виробнича програма роботи ферми з вирощування ремонтного молодняку

Технологічна карта процесу ферми з вирощування ремонтного молодняку великої рогатої худоби

Технологічна карта процесу ферми з вирощування ремонтного молодняку великої рогатої худоби

Технологічна карта процесу ферми з вирощування ремонтного молодняку великої рогатої худоби

Як відомо, найкраще зазначені вимоги виконуються при зберіганні гною у спеціальних спорудах — гноєсховищах. Тому площу необхідного для зберігання одержуваного гною гноєсховища визначаємо за залежністю

Б = Ндо6. х Д/ її х р, (79)

де Б — площа гноєсховища, м2; НдЛ — вихід гною від тварин ферми за добу, т; Д — тривалість зберігання гною у гноєсховищі, днів (як мінімум 100 -120); її — висота бурта (штабеля) при складанні гною, або глибина гноєсховища, (як правило — 1,5...2,5 м); р — густина гною (приймають в межах 0,7...0,9 т/м3. Для нашого прикладу:

Б = 8,06 х 120/ 2,5 х 0,8 483,6 (м2).

  • 32. Закінчуємо робочі розрахунки технологічного процесу формуванням виробничої програми роботи ферми (табл. 147).
  • 33. Важливим моментом моделювання технологічного процесу є останній його етап, тобто поопераційне моделювання, яке полягає у детальній розробці окремих операцій процесу, визначення найбільш оптимальної їх послідовності, зоотехнічних і ветеринарних вимог та режимів їх виконання. Це дає змогу розробити технологічну документацію, яка є основою для оптимального функціонування ферми.

Найважливішим документом для технолога є технологічна карта процесу (табл. 148), яка дає змогу аналізувати процес з позицій його оптимізації в засобах виробництва і затратах праці. Вона об'єднує всі основні операції після їх оптимізації і показує обсяг виробництва. У технологічній карті подається детальна картина спроектованого технологічного процесу, його часових, трудових і енергетичних характеристик. Для цього проводиться розрахунок потреби в машинах, обладнанні, затрат часу і праці відповідно до запланованого обсягу виробництва з метою визначення кількості і завантаженості машин, обладнання і трудових ресурсів впродовж доби та року.

Марки, показники потужності і продуктивності енергетичних засобів, механізмів та спеціальних машин і обладнання, які необхідні при розробленні технологічної карти процесу вирощування ремонтного молодняку, можна вибрати після аналізу матеріалів навчальних посібників та довідників з механізації (Карташов Л.П., Аверкієв О.О., Чугунок А.І. та ін., 1987; Кукта Г.М., Колесник А.Л., Кукта С.Г., 1990; Ревенко Манько В.М., Зарайська С.С. та ін., 1994). Орієнтовний перелік технологічних операцій процесу може бути таким: мічення телят; транспортування силосу до приміщень; роздавання силосу; навантаження сінажу у кормороздавач; транспортування сінажу до приміщень; роздавання сінажу; навантаження сіна у кормороздавач; транспортування сіна до приміщень; роздавання сіна; навантаження трави у кормороздавач; транспортування трави до приміщень; роздавання трави; навантаження коренеплодів; миття коренеплодів; подрібнення коренеплодів; роздавання коренеплодів; подрібнення концентрованих кормів; навантаження концентрованих кормів; транспортування концентрованих кормів до приміщень; навантаження мінеральних добавок; транспортування мінеральних добавок; доїння тварин; напування тварин; навантаження підстилки; транспортування підстилки; внесення підстилки; прибирання гною; видалення гною; транспортування гною; випасання тварин; визначення маси тварин; визначення якісних показників молока; осіменіння тварин; бонітування тварин; виконання профілактичних і лікувальних заходів; обслуговування механізмів та обладнання.

Як приклад розглянемо розрахунок операції "навантаження силосу на транспортні засоби". Так, кратність виконання операції за добу — 2 рази. При включенні силосу до раціонів тільки впродовж осінньо-зимового періоду (210 днів) кратність виконання операції за рік становитиме 420 разів. Маса силосу вимірюється в центнерах. Обсяг виробництва за добу — 46,89 ц, беремо з добової потреби в силосі для тварин усіх виробничих груп (табл. 137). Обсяг виробництва за період дорівнює потребі в силосі для всього поголів'я ферми за осінньо-зимовий період (табл. 139) і становить 9451,3 ц. Для виконання цієї операції необхідно підібрати енергетичні і спеціальні засоби механізації. Зі спеціальних засобів механізації зупинимось на грейферному навантажувачі ПГ-0,2А, який можна застосовувати не тільки для навантаження силосу, а й інших кормів та гною. Грейферний навантажувач ПГ-0,2А навішується на трактор Т-25А, який використовується як енергетичний засіб механізації. Враховуючи обсяг виконуваних робіт нам необхідний лише 1 енергетичний і 1 спеціальний засіб механізації. Тривалість виконання операції за добу визначаємо шляхом ділення обсягу виробництва за добу на загальну продуктивність всього спеціального обладнання (46,89 ц : (1 засіб х 40 т/год.) = 0,12 год. Оскільки 1 година = 60 хвилинам, то тривалість виконання операції складатиме 0,12x60 = 7 хв.). Тривалість виконання операції за період визначаємо шляхом ділення обсягу виробництва за період на загальну продуктивність всього спеціального обладнання (9451,3 ц : (1 засіб х 40 т/год.) = 23,63 год. або 23 години 38 хвилин). Для виконання операції необхідний 1 тракторист-машиніст 1-У розряду.

Витрати праці за добу і період визначаються, як добуток тривалості виконання операції на кількість персоналу, який її виконує. За добу цей показник становить 0 год. 7 хв., а за період 23 год. 38 хв.

Як видно з графи 23 табл. 146, сума затрат праці на все поголів'я худоби по всіх виробничих періодах за календарний рік орієнтовно складає 7824 люд.-год. Ця цифра необхідна для визначення одного з основних економічних показників, які свідчать про ефективність розробленого технологічного процесу — затрат праці на 1 ц приросту тварин.

Заключним етапом моделювання технологічного процесу є економічне обгрунтування розробленого варіанту процесу.

У завданні на проектування ставилася мета визначити витрати кормів (МДж обмінної енергії) та праці (люд.-год.) на одиницю продукції, тому, що саме за цими показниками економічної ефективності можна провести оцінку (визначити переваги та недоліки) розробленого технологічного процесу.

Для того, щоб визначити витрати кормів на одиницю продукції, потрібно витрати кормів на все поголів'я по виробничих періодах (фазах) за рік поділити на валовий приріст маси всієї худоби (валовий надій первісток). Витрати кормів на приріст маси тіла дорівнюють сумі витрат кормів на приріст по всіх виробничих групах. Відповідно до табл. 145 загальні витрати кормів складають 509,9 + 678,7 + 1434,6 + 2149,6 + 751,7 + 1061,0 + 1956,4 + 147,7 = 8689,6 тис. МДж. Валовий приріст маси відповідно до розрахунків у табл. 145 складає 631,4 ц. Таким чином витрати кормів на 1 ц приросту дорівнюють:

8689,6 тис. МДж : 631,4 ц приросту = 13762,4 МДж обмінної енергії.

Валове виробництво молока на фермі становить 1400,1 ц, а витрати кормів на надій первісток — 1148,1 тис. МДж обмінної енергії (дані з табл. 145). Таким чином, витрати кормів на 1 ц молока складуть:

1148,1 тис. МДж : 1400,1 ц молока = 820 МДж обмінної енергії.

Щоб визначити затрати праці на одиницю продукції, потрібно затрати праці на все поголів'я худоби за рік поділити на валовий приріст маси всієї худоби: 7819 люд.-год. : 631,4 ц приросту = 12,38 люд.-год.

Для більш детальної оцінки економічної ефективності змодельованого технологічного процесу розраховуємо загальний обсяг виробництва продукції по фермі (табл. 149).

Розрахунок річного виробництва валової продукції на фермі з вирощування ремонтного молодняку

Розрахунок річного виробництва валової продукції на фермі з вирощування ремонтного молодняку

Примітки: 1 — рух поголів'я (всього надійшло); 2 — рух поголів'я (всього вибракувало); 3 — рух поголів'я (надійшло первісток мінус 3 % телят, які могли загинути); 4 — рух поголів'я (надійшло первісток).

Вартість одиниці кожного виду продукції (графа 6) була взята за цінами III-IV кварталів 2012 року.

Для порівняння результатів проведеного розрахунку технологічного процесу наводимо аналіз практичної діяльності нательних спецгоспів у Росії за період 1980-1984 pp. (Клейменов М.І., Клейменов В.М., Клейменов A.M.. 1989), який показав, що в 105 господарствах, які продали 121,9 тис. нетелей і первісток та при цьому одержали 516,5 тис. ц приросту маси середні витрати на 1 ц приросту складають: кормів — 11,70 ц корм. од., праці — 22,6 люд.-год.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >