< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Моделювання технологічного процесу ферми з виробництва молока і його економічна оцінка

Мета заняття. Вивчити основні технологічні вимоги до організації потоково-фазового виробництва молока. Набути практичні навички розроблення моделі і проведення робочих розрахунків технологічного процесу молочної ферми та його економічної оцінки.

Наочні приладдя та обладнання. Індивідуальні завдання для розроблення моделі і проведення робочих розрахунків молочної ферми, ВНТП-

АПК-01,05; робочі зошити, мікрокалькулятори, довідники і нормативні матеріали, каталоги.

Зміст теми і методика виконання завдань. За класичної потоково-фазової системи молочне стадо розділяють на чотири групи, які формують у відповідні виробничі групи: підготовки тварин до отелення (сухостою); отелення і вирощування телят до 15—20-денного віку; роздоювання та запліднення; виробництва молока. Тварин переводять із групи у групу на період, зумовлений часовими параметрами виробничого циклу. Виробництво грунтується на чіткому зоотехнічному обліку і нумерації тварин, диспетчеризації управління процесом, високій організованості і суворій технологічній дисципліні працівників.

Попередніми вихідними умовами розрахунку технологічного процесу виробництва молока є кількість середньорічних корів, надій на середньорічну і дійну корову за лактацію і рік, середньодобові надої за місяцями лактації, вихід телят від корів і нетелей, маса телят при народженні та їх плановий приріст, відсоток вибракування корів і первісток, тривалість виробничого циклу тощо. Звичайно, зазначені вихідні дані не вичерпують усіх необхідних умов моделювання процесу, про що можна бачити із подальших його робочих розрахунків.

Робочі розрахунки технологічного процесу можуть розпочинатись у двох варіантах: перший, коли нам відомо поголів'я корів на фермі, а другий — коли задається щорічний обсяг виробництва молока.

Розглянемо робочі розрахунки технологічного процесу виробництва молока за умови, що:

  • - Порода худоби — українська чорно-ряба молочна;
  • - Кількість корів у господарстві — 380 голів;
  • - Питома вага корів у стаді — 40 %;
  • - Вибракування корів за рік — 21 %;
  • - Введення нетелей у стадо — 22 %,
  • - Запланований надій за 305 днів лактації — 5600 кг;
  • - Середня маса корів — 605 кг;
  • - Кратність доїння — триразове;
  • - Тип доїльної установки — молокопровід;
  • - Система утримання — стійлово-пасовищна;
  • - Тип годівлі — силосно-сінажно-коренеплідний;
  • - Природно-кліматична зона — Лісостеп;
  • - Товарність молока — 92 %;
  • - Вихід телят від 100 корів — 88 %.
  • 1. Оскільки поголів'я корів нам відоме, а головною умовою від якої залежить виробництво молока є кількість отелень, які буде одержано на фермі, то розрахунки розпочинаємо із визначення обсягів отелень на фермі за рік.

Кількість отелень на фермі за рік визначаємо із виразу:

Ор = Ок + Он (Оп), (80)

де Ор — кількість отелень на фермі за рік, голів; Ок — кількість отелень одержаних на фермі за рік від корів, голів; Он — кількість отелень одержаних на фермі за рік від введених у стадо нетелей; Оп — кількість отелень одержаних на фермі за рік від первісток (за умов комплектування стада перевіреними за продуктивністю первістками).

Кількість отелень на фермі за рік від корів визначаємо із вираз

Ок = КфхУ, (81)

де Ок — кількість корів, які можуть отелитися в стаді за рік, голів; Кф — кількість фуражних корів у стаді на початок року (періоду), голів; V — коефіцієнт, який показує скільки корів із врахуванням тих, що вибраковують, не слід включати в поголів'я, яке може отелитися у стаді за рік (табл. 150).

Коефіцієнти для визначення кількості корів, які отеляться у стаді за рік залежно від рівня їх вибракування і періоду виведення із основного стада

Місяць лактації при виведенні із основного стада

Рівень вибракування корів за рік, %

10

15

20

25

30

35

7-й

0,950

0,925

0,900

0,875

0,850

0,825

8-й

0,941

0,913

0,883

0,854

0,825

0,796

9-й

0,934

0,900

0,867

0,834

0,800

0,767

10-й

0,925

0,888

0,850

0,813

0,775

0,738

Замість цього коефіцієнта можна використати вихід телят від 100 корів, подавши його у частках одиниці.

Для цього спочатку визначаємо скільки корів, із тих які є в стаді, зможуть отелитися в плановому році, оскільки певна їх частина впродовж року буде ви-бракувана. Стосовно термінів вибракування корів існують різні думки. Одні вважають, що корову необхідно вибраковувати з основного стада якщо рівень її надою знизився менше середнього по стаду; інші — вважають оптимальним 8-й місяць лактації, а багато хто 305-й день лактації (10-й місяць лактації). На наш погляд час вибракування тієї чи іншої корови буде зумовлюватися рівнем її продуктивності та вартістю молока одержуваного щодня.

Ок = 380x0,88=334 (отелення).

За умов комплектування ферми нетелями, кількість їх отелень дорівнюватиме поголів'ю нетелей, які будуть введені у стадо за рік. Кількість їх отелень визначаємо із виразу:

Он = Кф х кн / 100 (82)

де Он — кількість отелень нетелей за рік; Кф — кількість корів у стаді на початок року (періоду), голів; кн — кількість нетелей що вводяться у стадо, %.

380 х 22 / 100 (отелення).

Кількість отелень одержаних на фермі за рік від первісток (за умов комплектування стада перевіреними за продуктивністю первістками) визначаємо із виразу:

Оп = П х £ (83)

де П — кількість первісток, які будуть введені у стадо за рік, голів; ґ — коефіцієнт, що показує, скільки первісток із тих, яких вводять у стадо, отеляться у плановому році (табл. 151).

Коефіцієнти для визначення кількості корів-первісток, які отеляться за рік у стаді

Місяць осіменіння первісток після отелення

Місяць лактації при надходженні на ферму

3-й

4-й

5-й

6-й

7-й

На 2-у місяці

0,333

0,417

0,500

0,583

0,667

На 3-у місяці

0,250

0,333

0,417

0,500

0,583

Загальна кількість отелень по фермі у плановому році буде визначатися сумою отелень корів і нетелей або корів і перевірюваних первісток.

Ор= 334+84 = 418 (отелень).

Кількість корів, яких слід вибракувати впродовж року визначаємо за залежністю:

КБ = К ф х кв (84)

де КБ — поголів'я корів, що буде вибракуване впродовж року; Кф — кількість корів у стаді на початок року (періоду), голів; кв — вибракування корів за рік, %.

КБ = 380 х 21/ 100 = 80 (голів).

2. Після цього розробляємо план осіменінь, отелень і вибракувань (табл. 152). Для його складання встановлюємо прийнятні для конкретних умов господарства терміни осіменіння і вибракування корів. Зазвичай корів планують осіменяти через 2-3 місяці, а вибракування через 7-10 місяців, після початку лактації. Слід зазначити, що при розробленні плану осіменінь необхідно враховувати середню або заплановану тривалість сервіс-періоду, яка за умови щорічного одержання від корови теляти складатиме біля 80 діб. Тому у розрахунках осіменіння плануємо через два місяці на третій, рахуючи першим місяць отелення У нашому прикладі вибракування ми плануємо через 7 місяців на восьмий, рахуючи першим місяць отелення.

Отелення корів плануємо через 9 місяців на десятий, рахуючи першим місяць осіменіння. Пам'ятайте, показники, які закладені в план осіменінь і отелень будуть у подальшому враховані при складанні плану виробництва молока.

Розробляючи план осіменінь і отелень на діючій фермі слід враховувати їх розподіл у попередньому році. При виконанні завдання, виданого викладачем, студент самостійно визначає розподіл отелень впродовж минулого року, враховуючи те, що для забезпечення рівномірного надходження молока на переробне підприємство розподіл отелень впродовж року має бути відносно рівномірним.

План осіменіння, отелень і вибракування худоби

План осіменіння, отелень і вибракування худоби

За умов застосування в господарстві розширеного відтворення чисельність корів на початок минулого року, ймовірно буде меншою, ніж у плановому, а відповідно і кількість отелень відрізнятиметься. Для визначення кількості отелень, отриманих у минулому році слід розрахувати наявну, на початок минулого року, чисельність фуражних корів. її визначаємо за виразом:

де Кф(мр) — кількість фуражних корів на початок минулого року, голів; Кф — кількість корів у стаді на початок планового року, голів; кв — вибракування корів, %; кн — кількість нетелей, що вводиться в стадо за рік, %.

Кф(мр) = 380 х (100 + 21 - 22)/ 100 = 376 (голів).

Виходячи з кількості фуражних корів на початок минулого року, користуючись вище наведеними формулами визначаємо поголів'я корів і нетелей, які отелилися в минулому році. За минулий рік ці величини склали Ок(мр ) = 331; Он(мр) =83 голови, Ор(мр) =331+83=414 гол.

Принципи складання плану осіменінь, отелень і вибракувань:

  • - розписуємо отелення корів і нетелей по місяцях минулого року відповідно до визначеної Вами рівномірності;
  • - із сумарної кількості корів і нетелей, які отелилися у кожному місяці, частину, що орієнтовно дорівнює поголів'ю введених в стадо нетелей, заносимо у графу "не планувалося осіменяти" — це ті тварини, які в подальшому будуть вибракувані. Решту тварин із суми корів і нетелей, які отелилися, осіменяємо через два місяці на третій, рахуючи першим місяць отелення. Замість корів, яких не включили в план осіменінь, осіменяємо орієнтовно таку ж кількість (за умов простого відтворення) ремонтних телиць;
  • - запліднених корів і телиць включаємо в план отелень через дев'ять місяців на десятий, рахуючи першим місяць осіменіння;
  • - корів, які не заплановані до осіменіння, включаємо в план вибракування (для нашого прикладу через сім місяців на восьмий), рахуючи першим місяць їх отелення.

Пам'ятайте! Окремі показники плану осіменінь, отелень і вибракувань пов'язані між собою і зміна одного із них відбивається на інших; сумарна кількість отелень і вибракувань, занесених до плану, має відповідати розрахунковим показникам. Коригувати кількість тварин, що розтеляться, або будуть вибракувані, можна або шляхом зміни поголів'я корів, яких не включать в план осіменінь, або телиць, запланованих для осіменіння.

3. Наступним етапом моделювання технологічного процесу є розробляння руху поголів'я на фермі за рік чи виробничий цикл. Особливості руху поголів'я визначаються структурою стада.

Складання руху поголів'я доцільно розпочинати з розрахунку чисельності статевих і вікових груп на початок року та надходження і вибуття худоби за рік. Для цих розрахунків використовуємо дані індивідуального завдання, показники плану осіменінь отелень і вибракувань худоби, а також параметри вирощування молодняку і відгодівлі дорослої худоби. Частка тварин окремих статевих і вікових груп в структурі стада зумовлюється кількістю тварин, які надходять до них впродовж року і тривалістю їх утримання до вибуття або переведення в іншу групу.

Так, у нашому прикладі, за запланованих параметрів відтворення поголів'я (див. вихідні умови) та збереженості телят до одного року 90%, середньому віці вибуття телиць старше 1-го року 18 місяців, реалізації на м'ясо бичків у 16 місяців і відгодівлі дорослої худоби впродовж 2-х місяців, буде на початок року 987 голів (табл. 153), а кількість корів у структурі стада становитиме 38,5%.

На фермах, де частка корів у структурі стада більша, скорочується середня тривалість утримання телят і молодняку. Внаслідок цього зменшується поголів'я у цих групах, а на високоспеціалізованих фермах, окремих груп тварин може взагалі не бути. Наприклад, якщо корови в структурі стада становлять 70% і більше, то у ньому будуть корови, частина нетелей, якась кількість бичків і теличок до року та доросла худоба на відгодівлі. Якщо корів у структурі стада 40-50 % і менше, то у ньому будуть усі статеві і вікові групи.

Відповідно до умов завдання, частка корів в стаді 40%, тому загальне поголів'я худоби повинне становити 950 голів. Цього можна досягти зменшенням поголів'я інших статевих і вікових груп, завдяки більш ранньому вибуттю окремих тварин. Слід зауважити, що зменшення чисельності бичків і теличок до 1-го року, за рахунок реалізації частини тварин у більш ранньому віці, пов'язане зі зменшенням коефіцієнта їх збереженості. Це впливає на кількість тварин переведених за обліковий період до груп старше 1-го року і середньорічне поголів'я в них

Виходячи з даних отриманих в табл. 153 і запланованої структури стада розробляємо річний рух поголів'я (табл.154). Необхідної структури стада досягаємо шляхом збільшення частки вибуття бичків до 1-го року (у даному випадку до 30%, що дорівнює коефіцієнту збереженості 0,7), пов'язаного з цим зменшення кількості бичків старше року і зменшенням кількості телиць старше 1-го року за рахунок більш ранньої реалізації надремонтних тварин.

При складанні руху поголів'я, показники маси тіла тварин беремо ізпланів вирощування, для встановлення маси молодняку у різному віці можна скористатись стандартами порід, наведеними в інструкції з бонітування).

Для перевірки правильності складання руху поголів'я за масою, необхідно до маси тварин на початку року (періоду) додати масу всіх тварин, які надійшли у дану виробничу групу та їх валовий приріст і відняти масу всіх тварин, що вибули з даної групи. Це й буде маса тварин на кінець року (періоду). Аналогічно перевіряється правильність надходження і вибуття поголів'я в облікові групи.

4. Визначаємо ритм роботи ферми. В якості ритму молочної ферми може бути кількість молока, що виробляється за певний визначений час (добу, тиждень, декаду), кількість спарованих (запліднених) корів і телиць за відповідний час або кількість отелень за добу. Оскільки рівень отелень на фермі зумовлює обсяги виробництва молока, найчастіше саме останній показник і приймають за одиницю ритму. Його визначають за залежністю:

г = Ор / 365 (62)

де г — ритм роботи ферми, отелень за добу; Ор — загальна кількість отелень на фермі за рік.

г = 418/ 365 = 1,15 (отелення)

5. Основною часовою характеристикою ритму є такт роботи ферми.

Його визначаємо за залежністю:

Т = Кт/ г (86)

де Т — такт роботи ферми (такт процесу), днів; Кт — розмір технологічної групи корів, голів; г — ритм роботи ферми (кількість отелень за добу).

Визначення орієнтовної чисельності окремих статевих і вікових груп худоби

Визначення орієнтовної чисельності окремих статевих і вікових груп худоби

Примітки до табл. 153: Кф — кількість фуражних корів; Он — кількість отелень нетелей за рік; Кб — поголів'я вибракуваних корів за рік; Нф — середньорічне поголів'я нетелей, наявних у стаді; ПТстІр — середньорічне поголів'я телиць старше 1-го року, наявних у стаді; Ор(мр) — сумарна кількість отелень, отриманих за минулий рік; кз — коефіцієнт збереження поголів'я (у групах бичків і теличок може бути різним); Ту — середня тривалість утримання тварин у групі (має свою тривалість у різних статевих і вікових групах); ТдоІрйоСтгр — поголів'я телиць, які вибудуть за рік із групи до 1 -го року і надійдуть у групу старше 1 -го року; Тапір.(реал) — поголів'я надремонтних телиць, які за рік можуть бути реалізовані з групи старше 1-го року; ПТдоїр — середньорічне поголів'я телиць у групі до 1-го року; Ор — запланована кількість отелень корів і нетелей у плановому році; Тдоір(надх) — поголів'я телиць, які за рік надійдуть у групу до 1 -го року; Тдо1рш_ш6_ — поголів'я телиць до одного року, які вибудуть за рік за іншими статтями вибуття, окрім "переведено до старшої групи"; ПБстІр — середньорічне поголів'я бичків старше 1 -го року, наявних у стаді; Бдо1рдоСггр — поголів'я бичків, які вибудуть за рік із групи до 1-го року і надійдуть у групу старше 1-го року; ПБдоїр — середньорічне поголів'я бичків у групі до 1 -го року; Бдоір(надх) — поголів'я бичків, які за рік надійдуть у групу до 1 -го року; БдоІрйоСтгр — поголів'я бичків, які вибудуть за рік із групи до 1 -го року і надійдуть у групу старше 1-го року; Бдо1рш_ш6_ — поголів'я бичків до одного року, які вибудуть за рік за іншими статтями вибуття, окрім "переведено до старшої групи"; ДХе — середньорічне поголів'я корів у групі доросла худоба на відгодівлі.

Рух поголів'я худоби на молочній фермі

Рух поголів

Встановлюючи величину такту слід пам'ятати, що він має бути цілим або максимально наближеним до нього числом і бажано не більшим 15 днів, адже в групі мають знаходитися корови максимально близькі за фізіологічним станом. Це дозволяє створити найоптимальніші умови їх годівлі і утримання, а отже, і прояву максимальних показників продуктивності.

Існує пряма залежність тривалості такту і однорідності групи від її величини та ритму комплектування. Зв'язок цих показників з ритмом виробництва продукції потребує деякого уточнення розміру технологічних груп від величини ферми. При відносно рівномірних отеленнях у першому і другому півріччі на фермі до 100 корів розмір оптимально однорідної групи орієнтовно буде складати 6-8 голів, до 200 — 12 голів, 300-400 — до 25 голів, 600800 і більше — до 50 голів.

Після аналізу тривалості такту за різного розміру технологічної групи, з врахуванням рекомендованої чисельності поголів'я, оптимальною величиною технологічної групи (Кт) , в нашому прикладі, буде 15 корів. Враховуючи це такт становитиме:

Т = 15/1,15 = 13,04= 13 (днів).

6. Встановлюємо часові параметри виробничого циклу по виробничих періодах (табл. 155). Основна вимога технологічного процесу, щоб переміщення тварин із одного виробничого періоду (фази) до іншого відбувалося синхронно, а тому тривалість кожного виробничого періоду (фази) має бути кратна такту процесу. На молочній фермі тривалість виробничого циклу дорівнює тривалості між отельного періоду кожної корови, який у свою чергу залежить від тривалості сервіс-періоду. Так, при сервіс-періоді 70-80 днів (запліднення в третю охоту) його тривалість орієнтовно складе один рік (тільність 285 днів + 80 днів сервіс-періоду = 365 днів). Якщо ж сервіс-період буде коротший, то і тривалість виробничого циклу (Дп) буде меншою, а більший сервіс-період — то довший виробничий цикл.

Часові параметри виробничого циклу

Періоди виробничого циклу (фази)

Місяці виробничої експлуатації

Можливі межі

тривалості періоду, днів

Тривалість періодів

у днях

у тактах

Сухостійний

1-2

50-60

52

4

Отелення

3

20-30

26

2

Роздоювання та запліднення

4-6

90-120

91

7

Виробництва молока

7-12

170-200

195

15

Усього

-

364

28

Примітка: Розрахункова тривалість виробничого циклу (сума тривалості виробничих періодів у днях) повинна співпадати із запланованою, або відрізнятись на більше ніж на 0,5 такта.

7. Визначаємо кількість технологічних груп по періодах (фазах) виробничого циклу за залежністю:

де Гц; — кількість технологічних груп у і-тому виробничому періоді; Дп; — тривалість перебування корів у і-тому виробничому періоді, днів; Т — такт процесу, днів.

Для нашого прикладу це відповідно дорівнює:

ГЦ1 = 52/13 = 4 (групи); Гц2 = 26/13 = 2 (групи); Гщ = 91/13 = 7 (груп); ГЦ4 = 195/13 = 15 (груп).

8. Для подальших розрахунків необхідно знати, скільки корів буде утримуватися в тому чи іншому виробничому періоді (чисельність виробничої групи), тобто фронт робіт ферми (табл. 156). Чисельність тієї чи іншої виробничої групи розраховуємо шляхом множення кількості корів у технологічній групі на кількість технологічних груп.

Фронт робіт по виробничих періодах ферми

Періоди виробничого циклу (фази)

Кількість корів у технологічній групі,

голів (Кт;

Кількість технологічних груп у періоді, (Гщ)

Загальна чисельність виробничої групи, голів

1

2

3

4

Сухостійний

15

4

60

Отелення

15

2

30

Роздоювання та запліднення

15

7

105

Виробництва молока*

15/12

7/8

201

Усього

-

28

396

Примітка: — у чисельнику чисельність тварин у технологічній групі і кількість технологічних груп до Вибракування корів, у знаменнику — після.

Вказані зміни кількості корів у виробничому періоді "Виробництво молока" викликані тим, що при складанні плану осіменінь, отелень і вибракувань корів (див. табл.150), ми планували вибраковувати корів через сім місяців на восьмий, рахуючи першим місяць отелення. Враховуючи тривалість перебування корів у відповідному виробничому періоді, згідно з часовими параметрами виробничого циклу, ця операція має виконуватися у виробничому періоді "Виробництво молока", а саме, по закінченню сьомого такту перебування корів у ньому. У зв'язку з цим, чисельність технологічної групи корів впродовж перших 7-ми тактів четвертого виробничого періоду буде такою ж, як і при формуванні групи (Кт), а з 8-го і до закінчення виробничого циклу — зменшена на % вибракування корів. Таким чином, для нашого при

кладу в виробничій групі "Виробництво молока" буде постійно знаходитися 7 технологічних груп корів з чисельністю 15 голів і 8 груп по 12 голів (на 21% менше).

9. Середньорічне поголів'я корів у кожному виробничому періоді розраховуємо за залежністю:

де Пері — середньорічне поголів'я корів у і-тому виробничому періоді, голів, визначаємо з точністю до десятих; Ор — річна кількість отелень на фермі, голів; Дпі — тривалість і — того виробничого періоду, днів.

Для нашого прикладу це складатиме: Пср1 = 418 х 52/365 = 59,6 (голів); Пср2 = 418 х 26/365 = 29,8 (голів); Пср3 = 418 х 91/365 = 104,2 (голів); Пср4 = 418 х 195/365 = 223,3 (голів);

10. Потребу в приміщеннях для розміщення поголів'я ферми розраховуємо через визначення кількості головомісць у кожному виробничому періоді за залежністю:

де Мці — потреба головомісць для і-того виробничого періоду ферми; КВі — кількість тварин у виробничій групі і-того періоду, голів (остання графа табл. 4); кп — коефіцієнт нерівномірності отелень по місяцях року, (розраховується відношенням максимальної кількості отелень за якийсь із місяців року до мінімальної або середньомісячної їх кількості):

де max — максимальна кількість отелень за місяць; min — мінімальна кількість отелень за місяць; Оср — середньомісячна кількість отелень.

Відповідно до плану отелень (табл. 152) у плановому році, максимальна їх кількість буде у грудні (43 отелення), а мінімальна — у липні (27 отелень). Отже коефіцієнт нерівномірності буде: kn = 43/27 = 1,59. Якщо ж врахувати середньомісячну кількість отелень, то він складе: kn = 43/35 = 1,23. Доцільніше скористатися значенням другого коефіцієнта, оскільки за першим на фермі буде не зайнята значна кількість головомісць в результаті таких нерівномірних отелень.

Для нашого прикладу потреба головомісць по виробничих періодах ферми буде дорівнювати:

Мц1 = 60 х 1,23 = 74 (головомісця); Мц2 = 30 х 1,23 = 37 (головомісць); Мц3 = 105 х 1,23 = 129 (головомісць); Мц4 = 201 х 1,23 = 247 (головомісць).

11. Загальну потребу головомісць для ферми визначаємо за залежністю:

12. Наукою і практикою доведена ефективність вирощування телят в профілакторний період у багатосекційних профілакторіях. Оптимальними вважають чотири або шестисекційні профілакторії. Роботу такого профілакторію організовують у відповідності з циклограмою (табл. 157).

Циклограма роботи шестисекційного профілакторію з вирощування телят

Цикли

Технологічна операція

Номер секції

1

2

3

4

5

6

Дати виконання операції

Заповнення секції

1.015.01

6.0110.01

11.0115.01

16.0120.01

21.0125.01

26.0130.01

1

Звільнення, очистка, дезінфекція

26.01

31.01

5.02

10.02

15.02

20.02

Секція вільна

27.01-

1.02-

6.02-

11.02-

16.02-

21.02-

30.01

4.02

9.02

14.02

19.02

24.02

Заповнення секції

31.014.02

5.029.02

10.0214.02

15.0219.02

20.0224.02

25.021.03

2

Звільнення, очистка, дезінфекція

Секція вільна

і т.д.

13. Наступним етапом робочих розрахунків є розробка циклограми переміщення поголів'я корів на фермі та визначення показників продуктивності корів в окремі виробничі періоди (табл. 158).

Циклограма складається з трьох частин:

  • - титульної — вказується перелік виробничих періодів; кількість корів у кожному виробничому періоді, кількість технологічних груп та тривалість періодів у днях і тактах, порядковий номер формування технологічної групи та такти процесу по виробничих періодах. Ці матеріали беремо з попередніх розрахунків (див. табл. 155 і 156).
  • - координатного графіка, де показано переміщення кожної технологічної групи корів у часі ( впродовж року або виробничого циклу) і в просторі — по виробничих періодах ферми. Для нашого прикладу, за такт (13 днів) ми формуємо технологічну групу (Кт) чисельністю 15 корів у сухостійному виробничому періоді і присвоюємо їй порядковий номер формування — №1. На координатному графіку записуємо 1/15. За наступний такт (13 днів) ми формуємо другу технологічну групу, присвоюємо їй № 2 і на графіку записуємо 2/15. Перша ж група за цей період зміститься на один такт вниз. Впродовж наступного такту ми формуємо третю технологічну групу, присвоюємо їй № 3 і на графіку записуємо 3/15. За цей час перша і друга групи змістяться на один такт вниз і т.д. Якщо впродовж виробничого періоду заплановано вибракування корів, це показують шляхом зменшення кількості тварин у технологічній групі на відповідному такті процесу. Роботу із заповнення координатного графіка проводять до закінчення року (періоду) або поки всі технологічні групи корів ферми не закінчать виробничий цикл.

Циклограма переміщення корів на фермі

Циклограма переміщення корів на фермі

Циклограма переміщення корів на фермі

Циклограма переміщення корів на фермі

в) розрахункової частини — де визначають показники продуктивності корів та виробництво молока по тактах. Для цього, у відповідності запланованим для корів середнім надоєм за 305 днів лактації, записуємо щомісячні середньодобові надої по тактах виробничого циклу, із врахуванням їх величини впродовж лактації використовуючи матеріали таблиці "Розподіл надоїв по місяцях лактації" (табл. 35). Для нашого прикладу при запланованій продуктивності за 305 днів лактації 5600 кг, середньодобовий надій за перший і другий її місяці становитиме 24,5 кг. Вказаний надій записуємо, починаючи з виробничого періоду (фази) "Отелення", впродовж перших 4-х тактів. За третій місяць лактації середньодобовий надій складатиме 22,8 кг. Вказаний надій записуємо у наступні три такти процесу і так записуємо до закінчення лактації.

Надій від корів виробничої групи за добу визначається множенням середньодобового надою за відповідний такт на кількість корів, які знаходяться в цьому періоді виробничого циклу.

Надій від одної корови за такт розраховуємо множенням середньодобового надою від корови в цьому такті на його тривалість. Валовий надій від усіх корів виробничої групи за такт визначаємо множенням надою від корів виробничої групи за добу на кількість днів у такті.

14. Після цього використовуючи матеріали "Плану осіменінь і отелення" та показник запланованої продуктивності корів за лактацію, визначаємо помісячне та річне виробництво молока на фермі (табл. 159). При цьому враховуємо, що міжотельний період становить 12 місяців, із них 10 місяців лактація, а 2 — сухостійний період. Розробляючи план виробництва молока, у кожному рядку, за місяцями отелення корів минулого і планового років у чисельнику записуємо кількість корів, які будуть доїтися або перебувати в сухостої. У знаменнику вказуємо кількість їх лактаційних місяців (визначаємо множенням кількості корів на значення місяця лактації на якому вони перебувають). Для нашого прикладу за "Планом осіменінь і отелення" у січні планового року в нас має отелитися 32 корови і 10 нетелей, всього 42 голови. Вони будуть на першому місяці лактації і в них буде (42 х 1 = 42) лактаційних місяці. У лютому ці 42 голови будуть на другому місяці лактації і кількість лактаційних місяців у них буде 42 х 2 = 84, в березні 42 х 3 = 126 і так далі. Але через 7 місяців лактації частина корів, яких не планували осіменя-ти, буде вибракувана і тому закінчувати повну лактацію будуть лише 33 корови, які в подальшому будуть переведені в сухостій. На січень планового року, корови, які розтелились у лютому минулого року (39 голів) закінчать лактацію і будуть на другому місяці сухостійного періоду. Загальна їх кількість після вибракування становить 32 голови. У лютому планового року розтеляться 30 корів і 8 нетелей (38 голів).

Всі вони у цьому місяці будуть на першому місяці лактації і матимуть 38 лактаційних місяців (38 х 1). У березні вони будуть на другому місяці лактації і кількість лактаційних місяців складе 76 (38 х 2) і так далі. Подальші розрахунки кількості корів і їх лактаційних місяців буде подібним до отелень січня. Розрахунки решти місяців отелення минулого і планового років виконуємо аналогічним чином.

Розрахунок виробництва молока на фермі (запланована продуктивність на корову 5600 кг)

Місяці отелення минулого і планового років

Місяці планового року

Разом

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Січень

42

42

42

42

42

42

42

33

33

33

33

33

-

42

84

126

168

210

258

294

264

297

330

С

С

Лютий

32

38

38

38

38

38

38

38

30

30

30

30

-

С

38

76

114

152

190

228

266

240

270

310

с

Березень

30

30

35

35

35

35

35

35

35

29

29

29

-

с

С

35

70

107

140

175

210

245

232

261

290

Квітень

28

28

28

35

35

35

35

35

35

35

29

29

-

280

С

С

35

70

105

140

175

210

245

232

261

Травень

28

28

28

28

35

35

35

35

35

35

35

29

-

252

280

С

С

35

70

105

140

175

210

245

232

Червень

28

28

28

28

28

30

30

30

30

30

30

30

-

224

252

280

С

С

30

60

90

120

150

180

210

Липень

28

23

23

23

23

23

27

27

27

27

27

27

-

196

184

207

230

С

С

27

54

81

108

135

162

Серпень

28

28

23

23

23

23

23

28

28

28

28

28

-

168

196

184

207

230

С

С

28

56

84

112

140

Вересень

30

30

30

24

24

24

24

24

31

31

31

31

-

150

180

21

192

216

240

С

С

31

62

93

124

Жовтень

31

31

31

31

25

25

25

25

25

33

33

33

-

124

155

186

217

200

225

250

С

С

33

66

99

Листопад

35

35

35

35

35

27

27

27

27

27

41

41

-

105

140

175

210

245

216

243

270

С

С

41

82

Грудень

42

42

42

42

42

42

33

33

33

33

33

43

-

84

126

168

210

252

294

264

297

330

с

с

43

Разом корів

382

383

383

384

385

379

374

370

369

371

379

383

378,5

в т ч. дійних

320

325

327

328

334

333

327

321

317

311

313

320

325,3

Сума лактаційних місяців у них

1625

1635

1647

1653

1715

1762

1768

1794

1785

1724

1675

1643

-

Середній місяць лактації

5,1

5,0

5,0

5,0

5,1

5,3

5,4

5,6

5,6

5,5

5,4

5,1

-

Середньо добовий надій на 1 дійну корову, кг

19,4

19,5

19,5

19,5

19,4

19,1

18,9

18,7

18,7

18,8

18,9

19,4

-

Надій за місяць на 1 дійну корову, кг

601,4

546

604,5

585

601,4

573

585,9

579,7

561

582,8

567

601,4

6989

Валовий надій за місяць, ц

1925

1775

1977

1919

2009

1908

1916

1919

1778

1813

1775

1924

22635,6

Надій за місяць на 1 фуражну корову, кг

504

463

516

500

522

503

512

519

482

489

468

502

5980

У подальших розрахунках визначаємо кількість корів за кожен місяць року та визначаємо їх продуктивність. "Разом корів" визначаємо додаванням чисельників (дійні корови) і кількості сухостійних корів. Кількість "дійних корів" визначаємо додаванням лише чисельників. "Суму лактаційних місяців" визначаємо додаванням знаменників. "Середній місяць лактації" розраховуємо діленням суми лактаційних місяців на кількість дійних корів. "Середньодобовий надій на корову" визначаємо виходячи із запланованої продуктивності на корову за 305 днів лактації використовуючи матеріали таблиці "Розподіл надоїв по місяцях лактації" (табл. 35) з урахуванням середнього місяця лактації. При визначенні середнього місяця лактації може бути, що ми одержимо не цілу величину, а, наприклад, 5,4. Для визначення надою при такому середньому місяці лактації розрахуємо величину зменшення надою за кожні 0,1 місяця між двома суміжними місяцями і внесемо поправку. Так, для нашого прикладу при надої в 5600 кг і середньому місяці лактації у січні 5,1, середньодобовий надій за п'ятий місяць буде 19,5 кг, а за шостий — 18,1 кг молока. За місяць надій зменшується на 1,4 кг, а за кожні 0,1 місяця — на 0,14 кг (1,4:10 = 0,14). За 0,1 місяця надій зменшиться на 0,14 кг (0,14 X 1 = 0,14) і таким чином надій при середньому місяці лактації 5,1 буде становити 19,36 = 19,4 кг (19,5 — 0,14) молока.

Перемноживши запланований середньодобовий надій на дійну корову, на кількість днів у місяці отримаємо "Надій за місяць на одну дійну корову" (19,4 х 31 = 601,4 кг). Помноживши надій за місяць на дійну корову, на кількість дійних корів отримаємо "Валовий надій" за даний місяць.

Для того, щоб визначити "Надій за місяць на фуражну корову" необхідно надій по стаду за місяць поділити на кількість корів усього. Показники надою на дійну і фуражну корову за рік та валове виробництво молока по стаду за рік визначаємо, як суму вказаних показників за 12 місяців, а кількість корів і в т.ч. дійних — як середньомісячну величину.

15. Для правильного перебігу технологічного процесу на молочні фермі необхідно провести розрахунки по машинному доїнню корів і первинній обробці молока. Кількість доїльних апаратів необхідних для видоювання технологічної групи корів, визначаємо за залежністю:

де па — необхідна кількість доїльних апаратів; КХ — кількість дійних корів у технологічній групі, голів; X — середня тривалість видоювання однієї корови, хв (орієнтовно 9-10 хв при доїнні у доїльні відра і 6-8 хв при доїнні у молокопровід); Тн — тривалість разового доїння технологічної групи, хв (за зоотехнічними вимогами Тн тах < 90-120 хв).

Для нашого прикладу це складе: па = 15 х 8/120 = 1 апарат.

Кількість доїльних апаратів або станків доїльного майданчика, які може обслужити оператор без простоїв і перетримки їх на вим'ї, розраховуємо за залежністю:

де п — кількість доїльних апаратів або станків, які може обслужити оператор; Хд — середня тривалість доїння апаратом без участі оператора (автоматичне доїння), хв, яка не має бути більшою 4-6 хв; Хшг — час для виконання машинно-ручних допоміжних операцій (підключення і надівання доїльних стаканів, заключний масаж і машинне додоювання, знімання доїльних стаканів і перехід від однієї корови до іншої — орієнтовно 35-105 секунд); Хг — час на виконання ручних допоміжних операцій (підмивання, витирання, масаж вим'я, здоювання перших цівок молока, перенесення доїльного апарата. Ці витрати часу досягають при доїнні у доїльні відра 3-4 хв, у молокопровід — 2-3 хв, на доїльному майданчику — 0,8-1 хв), хв.

16. Кількість операторів машинного доїння для обслуговування дійного стада ферми розраховуємо за залежністю:

де Бґ — розрахункова кількість операторів машинного доїння для ферми, осіб; К — середньорічна кількість продуктивного поголів'я корів на ферми, голів; Хг — час на виконання ручних допоміжних операцій, хв; Хшг — час для виконання машинно-ручних допоміжних операцій, хв.

Середньорічна кількість продуктивного поголів'я корів на фермі складає, залежно від розподілу отелень по місяцях року, 82...87% або в частках одиниці 0,82...0,87. Кількість продуктивного поголів'я можна брати з табл. 156, графа 4, віднявши від суми кількість сухостійних корів. Для нашого прикладу потреба операторів складе:

Бг = 336 х (3 + 1,75)/ 120 = 13,3 = 13 операторів.

При використанні доїльного майданчика потребу операторів визначають через продуктивність конкретної доїльної установки і тривалість її роботи впродовж доби.

17. Наступним етапом визначаємо продуктивність технологічної лінії первинної обробки молока на фермі. При цьому слід виходити із концепції, що молоко повинно оброблятися в потоці за схемою: одержання —> очищення —> охолодження -> зберігання. Принцип потоковості слід враховувати при розрахунках погодинної продуктивності молочного обладнання, яке необхідне для прифермської молочарні. Продуктивність лінії визначають за залежністю:

де Пл — продуктивність технологічної лінії первинної обробки молока на фермі, кг/год; к1 — коефіцієнт нерівномірності надходження молока впродовж року, визначається відношенням максимального місячного до величини середньомісячного надою за рік по фермі; к2 — коефіцієнт нерівномірності добового надою (при триразовому доїнні в межах — 0,45...0,50, при дворазовому — 0,55...0,60); Мт — товарність молока (у частках одиниці), або у відсотках; Кл — середньорічна кількість дійних корів по фермі, голів; N — надій на дійну корову за рік, кг (обидва показники беремо із табл. 154 "Розрахунок виробництва молока на фермі"; Тл — тривалість одного доїння, годин (не більше 2 годин).

Для нашого прикладу продуктивність технологічної лінії складе:

Пл = 1,06 х 325,3 х 6989 х 0,45 х 0,92/365 х 2 = 1367 (кг/год.)

Визначивши продуктивність технологічної лінії, підбирають відповідне обладнання для її забезпечення. Для своєчасного і якісного охолодження одержаного молока визначають потребу холоду за залежністю:

де 0_г — годинна потреба холоду для ферми, кДж/год.; С — теплоємність молока, кДж/кг °С (становить 3,92); іп — температура молока перед охолодженням, °С; Ік — температура молока після охолодження, 0С; д — втрати холоду в навколишнє середовище (кДж/год.). Знаходиться в межах 5...10 % від Пл х С (іп - ік).

Для нашого прикладу вона дорівнюватиме:

С = 1367 х 3,92 х (36 — 4)+17148 = 188624 (кДж/год.).

Враховуючи годинну потребу холоду і продуктивність холодильних машин, визначають їх потребу для ферми.

  • 18. Після цього встановлюємо, відповідно до продуктивності, маси тіла та фізіологічного стану норми годівлі, тобто потребу корів в енергії і інших елементах живлення. Визначити потребу корів в елементах живлення можна двома шляхами. Перший шлях — це встановлення відповідно до маси тіла і продуктивності корів максимального споживання сухої речовини, та розрахунок потреби в елементах живлення згідно з нормативами їх концентрації у сухій речовині раціону. Другий шлях — встановлення потреби в елементах живлення згідно з розробленими нормами годівлі для корів відповідної маси тіла і продуктивності (додатки А...Ж, К...Т). Для визначення корів в енергії і елементах живлення (табл.160) показники маси тіла корів беремо із завдання, а молочної продуктивності із розподілу надоїв по місяцях лактації. Для сухостійних корів рівень годівлі повинен бути таким, як у корів з середньодобовим надоєм 8...10 кг молока.
  • 19. Для того щоб розробити раціони, які забезпечать заплановану продуктивність тварин, необхідно знати фактичну поживну цінність кормів. Розробляємо таблицю встановленої поживності кормів (табл. 161), які будуть використовуватися у розрахунках. У виробничих умовах для цього відбирають середні проби кормів, відправляють у лабораторії, де і визначають їх фактичну поживну цінність. Результати цих аналізів використовують при розробці раціонів. За умов виконання завдань за матеріалами, наданими викладачем, поживну цінність кормів можна брати з матеріалів монографії "Теорія і практика нормованої годівлі великої рогатої худоби " (за ред. В.М. Кандиби, І.І. Ібатуліна, В.І. Костенка, 2012), або іншого подібного.
  • 20. Враховуючи, відповідно до завдання на проектування, зону розміщення господарства (лісостеп), можливу структуру кормових культур, її зміни і тип годівлі (силосно-сінажно-коренеплідний, влітку використання пасовища), розробляємо помісячні орієнтовні раціони за 24-30 показниками для всіх виробничих груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди. Для нашого прикладу ми розробляємо по одному раціону на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди (табл. 162...169).

Розробляючи раціони необхідно якомога точніше наближати показники вмісту енергії та інших елементів живлення у них до значень відповідних норм годівлі. Для корів на роздоюванні слід збільшувати норми годівлі на 2030 МДж обмінної енергії з додаванням пропорційної кількості інших елементів живлення.

Для оцінки відповідності раціонів біологічній потребі тварин необхідно проводити їх аналіз. Аналізують раціони за такими показниками: енергетична цінність 1 кг сухої речовини, МДж обмінної енергії; вміст перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини; вміст сирої клітковини в сухій речовині раціону; цукрово-протеїнове відношення та відношення Са до Р.

  • 21. Розробивши раціони визначаємо їх структуру (табл. 170), встановлюємо добову потребу кормів для поголів'я виробничих груп в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди (табл. 171, 172) і визначаємо загальну потребу кормів для всього поголів'я ферми на осінньо-зимовий і весняно-літній період (табл. 173, 174). Одержані дані необхідні для визначення потреби сховищ для грубих, соковитих і концентрованих кормів, а також для розрахунків річного балансу кормів.
  • 22. За умов пасовищного утримання корів у весняно-літній період розраховуємо площу пасовищ для виробничих груп.

Добова потреба корів в енергії та елементах живлення

Добова потреба корів в енергії та елементах живлення

Поживність кормів, що використовуються в розрахунках

Поживність кормів, що використовуються в розрахунках

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для сухостійних корів, масою 605 кг, запланований надій 5600 кг

Орієнтовний раціон на осінньо-зимовий період для сухостійних корів, масою 605 кг, запланований надій 5600 кг

Орієнтований раціон для сухостійних корів на весняно-літній період, середня маса корови 605 кг, запланований надій 5600 кг

Орієнтований раціон для сухостійних корів на весняно-літній період, середня маса корови 605 кг, запланований надій 5600 кг

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,03 МДж. Вміст перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини 10,5%. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 23,9 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,72:1. Відношення Са до Р — 1,91:1.

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду отелення на осінньо-зимовий період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5 кг

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду отелення на осінньо-зимовий період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5 кг

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 10,8 МДж. Вміст перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини 10,5%. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 20,3%. Цукрово-протеїнове відношення — 0,95:1. Відношення Са до Р в раціоні — 2,1:1.

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду отелення на весняно-літній період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду отелення на весняно-літній період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 10,6 МДж. Вміст перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини 10,3%. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 18,7%. Цукрово-протеїнове відношення — 0,75:1. Відношення Са до Р — 1,7:1.

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду роздоювання та запліднення на осінньо-зимовий період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5-21,2 кг

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду роздоювання та запліднення на осінньо-зимовий період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5-21,2 кг

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 10,6 МДж. Вміст перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини 10,3%. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 20,9 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,88:1. Відношення Са до Р — 2,1:1.

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду роздоювання та запліднення на весняно-літній період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5-21,2 кг

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду роздоювання та запліднення на весняно-літній період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 24,5-21,2 кг

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 10,6 МДж. На 1 кг сухої речовини припадає 10,3% перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 18,8%. Цукрово-протеїнове відношення — 0,76:1. Відношення Са до Р — 1,6:1.

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду виробництва молока на осінньо-зимовий період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 19,5-11,2 кг

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду виробництва молока на осінньо-зимовий період, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 19,5-11,2 кг

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,82 МДж. На 1 кг сухої речовини припадає 10,4% перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 3,9 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,94:1. Відношення Са до Р — 2,2:1.

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду виробництво молока на весняно-літній, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 19,5-11,2 кг

Орієнтовний раціон для корів виробничого періоду виробництво молока на весняно-літній, середня маса корови 605 кг, середньодобовий надій 19,5-11,2 кг

Аналіз раціону: Енергетична цінність 1 кг сухої речовини раціону 9,82 МДж. На 1 кг сухої речовини припадає 10,4% перетравного протеїну. Вміст сирої клітковини у сухій речовині становить 20,9 %. Цукрово-протеїнове відношення — 0,93:1. Відношення Са до Р — 1,8:1.

Структура раціонів, %

Структура раціонів, %

Добова потреба кормів для поголів'я ферми з виробництва молока в осінньо-зимовий період

Добова потреба кормів для поголів

Примітка: у чисельнику записуємо кількість корму в натуральному виразі, а в знаменнику — його енергетичну цінність в МДж.

Добова потреба кормів для поголів'я ферми на весняно-літній період

Добова потреба кормів для поголів

Примітка: у чисельнику записуємо кількість корму в натуральному виразі, а в знаменнику — його енергетичну цінність в МДж.

Загальна потреба кормів на осінньо-зимовий період (210 днів) для поголів'я ферми

Загальна потреба кормів на осінньо-зимовий період (210 днів) для поголів

Загальна потреба кормів на весняно-літній період (155 днів) для поголів'я ферми

Загальна потреба кормів на весняно-літній період (155 днів) для поголів

Площу пасовища для кожної виробничої групи визначаємо за залежністю:

де 8; — площа пасовища для виробничої групи худоби, га; ш — кількість тварин у виробничій групі, голів; цяоб — добова потреба пасовищної трави на одну голову, кг; К — тривалість пасовищного періоду, днів; ас — коефіцієнт, що враховує коливання урожайності по роках (1,1...1,3); ап — коефіцієнт, що враховує необхідність перезалуження певної частини площі пасовища (1,25...1,30); У — урожайність пасовища за весь період випасання, т/га. Для нашого прикладу ця потреба буде такою:

  • 81 = (60 х 42 х 155/1000 х 8) х 1,2 х 1,3 = 76,2 (га);
  • 82 = (30 х 40 х 155/1000 х 8) х 1,2 х 1,3 = 36,3 (га);
  • 83 = (105 х 47 х 155/1000 х 8) х 1,2 х 1,3 = 149,2 (га);
  • 84 = (201 х 42 х 155/1000 х 8) х 1,2 х 1,3 = 255,2 (га).

Загальна площа пасовищ (8заг) розраховується, як сума площ, необхідних для окремих виробничих груп худоби:

Для нашого прикладу це складе:

  • 8заі, = 76,2 + 36,3 + 149,2 + 255,2 = 516,9 (га).
  • 23. Оскільки пасовище має використовуватися за загінною системою то площі загінок, для випасання худоби виробничих груп визначаємо з виразу:

де 8з; — площа загінки для і-тої виробничої групи худоби, га; т — кількість тварин у виробничій групі, голів; цдоб — добова потреба пасовищної трави на одну голову, кг; к — тривалість стравлювання в загінці (оптимальна 1-2, максимальна — 5 днів); У — урожайність пасовища за конкретне випасання, т/га.

Після кожного стравлювання урожайність трави знижується, тому площі загінок на кожне нове випасання коригують. При урожайності пасовища 80 ц/га (8 т/га) тваринами може бути спожито: за першим стравлюванням — 4 т/га, за другим — 2,5, за третім — 1,5 т/га.

Для нашого прикладу розрахуємо площі загінок при першому стравлювання пасовища:

Бзі = 60 х 42 х 3/1000 х 4 = 1,9 (га); 8з2 = 30 х 40 х 3/1000 х 4 = 0,9 (га); Ззз = 105 х 47 х 3/1000 х 4 = 3,7 (га); 834 = 201 х 42 х 3/1000 х 4 = 6,3 (га);

24. Далі складаємо річний баланс кормів (табл. 175), розрахунки якого потрібні для визначення завдань агрономічній службі із виробництва та фінансовій — із закупівлі кормів. Він є основою для формування структури посівних площ по господарству, у тому числі, розрахунку структури кормового клину.

Основою для розрахунку балансу кормів є річна потреба в кормах. Річна потреба в кормах становить суму потреби кормів на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди. При складанні балансу кормів, окрім фактичної річної потреби худоби в кормах необхідно враховувати ще й страховий фонд та втрати кормів при зберіганні.

Річний баланс кормів для ферми з виробництва молока

Річний баланс кормів для ферми з виробництва молока

Страховий фонд — це кількість кормів, що можуть бути використані в період несприятливих кліматичних умов або період неврожаю. Слід зазначити, що для страхового фонду можуть бути використані лише ті корми, які зберігаються один рік і більше. Страховий фонд формують у розмірі 10 % від річної потреби для грубих та концентрованих і 15-20% — для соковитих кормів.

Для кормів, що будуть вироблені в господарстві необхідно планувати певні втрати їх при зберіганні. Вони мають свої особливості у кожному окремому господарстві та різняться по роках і залежать від умов заготівлі та зберігання Щоб розрахувати потребу земельних угідь, необхідно кількість запланованих для виробництва кормів поділити на врожайність відповідних кормових культур. При визначенні потреби земельних площ для заготівлі силосу і сінажу, слід зробити перерахунок необхідної кількості даних кормів на зелену масу шляхом множення на коефіцієнти 1,2-1,25 (для силосу) та 1,35 (для сінажу).

25. Для забезпечення оптимальних умов утримання корів розраховуємо потребу підстилки для всього поголів'я ферми на добу і на осінньо-зимовий та весняно-літній періоди (табл. 176). Оскільки зона розташування господарства — Лісостеп, то підстилкою буде солома. Нормативи внесення підстилки беремо з даних наведених у ВНТП -АПК-01.05 "Скотарські підприємства" або іншого подібного довідника. У зв'язку з тим, що у господарстві планується використання доїльної установки молокопровід, нормативи внесення підстилки визначаємо для прив'язного утримання корів.

Потреба підстилки для поголів'я ферми

з/п

Виробничі групи худоби

Поголів'я у виробничій групі, гол.

Добова норма на одну тварину, кг

Добова потреба для всього поголів'я, кг

Середньорічне поголів'я, гол.

Потреба на період, ц

осінньо-зимовий (210)

Весняно-літній

(155)

1

Корови сухостійні

60

1,5

90

59,6

303,7

138,6

2

Корови групи отелення

30

1,5

45

29,8

93,9

69,3

3

Корови групи роздоювання і запліднення

105

1,5

1575

104,2

328,2

242,3

4

Корови групи

виробництва

молока

201

1,5

301,5

223,3

703,4

519,2

Всього

396

-

594

416,9

1429,2

969,4

Добову потребу для поголів'я групи визначаємо множенням добової норми на кількість тварин у виробничій групі. Щоб визначити потребу підстилки на той чи інший період, необхідно її добову норму помножити на середньорічне поголів'я тварин у тій чи іншій групі та на тривалість періоду. Сума потреби підстилки для всіх груп на осінньо-зимовий і весняно-літній періоди та потреби для початкового внесення в приміщення на вигульні майданчики та для створення лігва на пасовищі дасть річну її потребу.

Оскільки шар підстилки у стійлі при постановці корови в стійло має становити 5 см, а розмір стійла (1,8 х 1,2 м) — 2,16 м2, початковий об'єм соломи у стійлі повинен бути (0,05 м х 2,16 м2) 0,108 м3. Маса соломи такого об'єму становить (0,108 м3 х 50кг/м3) 5,4 кг. Таким чином на кожну тварину, яка ставиться в стійло окрім поточних витрат підстилки для її заміни необхідно вносити додатково 5,4 кг соломи. Кількість тварин, які надходять в кожну з груп дорівнює річній кількості отелень. Загальна кількість тварин, яких буде поставлено в усі групи дорівнює річній кількості отелень помноженій на кількість виробничих груп (418 отелень х 4 групи = 1672 голови). Потреба у підстилці для поголів'я, яке надходить в групи становить (1672 голови х 5,4 кг) 9028,8 кг, або приблизно 90,3 ц.

Сумарна річна потреба підстилки становитиме 2488,9 ц, з яких 1429,2 ц — потреба для щоденного внесення на осінньо-зимовий період, 969,4 ц — потреба для щоденного внесення у весняно-літній період і 90,3 ц — початкове внесення соломи у стійла.

26. Для нормального перебігу технологічного процесу важливо знати також потребу ферми у воді (табл. 177). її визначаємо, виходячи з добової нормативної витрати води (л/добу) для корів: всього 100 л, у т.ч. 85 л холодної, 15 л гарячої.

Визначаючи добову потребу у воді для виробничої групи, необхідно кількість тварин у групі помножити на добову норму води для однієї тварини.

При розрахунках річної потреби води, середньорічну кількість тварин у виробничій групі множимо на добову норму витрат води на одну голову та на кількість днів року.

Знаючи добову потребу гарячої води, можна визначити скільки і які водонагрівальні прилади необхідно мати, щоб забезпечити технологічно правильне виконання операцій у процесі. Оскільки перерви у надходженні води для напування і виконання інших технологічних операцій небажані, необхідно знати її максимальну добову, годинну та секундну потребу. Ці показники визначаємо із виразів:

Де Сдсл шах — максимальна добова потреба води, л; Сдоб Ф — середньодобові витрати води на фермі, л; К1 — коефіцієнт добової нерівномірності потреби води (А"і=1,1...1,3).

Для нашого прикладу: Сдс^ шах = 39600 х 1,2 = 47520 (л).

де QroS. шах — максимальна годинна потреба води, л; К2 — коефіцієнт погодинної нерівномірності потреб води (К2 = 2,0...2,5, для пасовища — 5,0). Таким чином на фермі для нашого прикладу:

Qro„. шах = (47520/ 24) х 2 = 3960 (л),

а для забезпечення корів на пасовищі

QroS. шах = (47520/ 24) х 5 = 9900 (л),

Де Qceic шах — максимальна секундна потреба води, л. Таким чином для нашого прикладу на фермі:

QceK. шах = 3960/3600 = 1,1 (л),

а на пасовищі Qcelc шах = 9900/3600 = 2,75 (л).

27. Поряд із основною продукцією ферми важливе значення має визначення обсягів виробництва побічної продукції, якою є гній. Вихід гною розраховуємо за фракціями (табл. 178), користуючись нормативами їх виходу наведених у ВНТП-АПК-01.05 "Скотарські підприємства" або іншого подібного довідника.. Орієнтовний вихід твердої фракції (калу) і рідкої фракції (сечі) за добу для корів становить 35 кг і 20 л відповідно.

Крім калу і сечі до складу гною входять домішки. Домішки — це підстилка та 3....10 % добової даванки об'ємистих кормів (сіно, солома, силос, сінаж, трава).

Розрахунок кількості гною, яку одержимо за рік, виробничий цикл чи інший період (осінньо-зимовий, весняно-літній) проводимо за залежністю:

Пр. = Ндо6. х Дп, (103)

де ^ — вихід гною за рік, виробничий цикл чи інший період, т; НдЛ — вихід гною від тварин ферми за добу, т; Дп — тривалість періоду, днів. Для нашого прикладу це складе:

Нр. = 22,95 х 365=8376,8 (т).

Важливе значення, особливо в сучасних умовах, мають способи утилізації гною, які застосовують на фермі. Вони повинні забезпечувати економічно доцільне і безпечне у ветеринарно-санітарному відношенні використання всього гною, що надходить із ферми, а також надійну охорону навколишнього середовища.

Як відомо, найкраще зазначені вимоги виконуються при зберіганні гною у спеціальних спорудах — гноєсховищах або переробленні у біогазових установках.

28. Площу гноєсховища визначаємо за залежністю:

де Б — площа гноєсховища, м2; Нд(^ — вихід гною від тварин ферми за добу, т; Д — тривалість зберігання гною у гноєсховищі, днів (як мінімум 100 -120); її — висота бурта (штабеля) при складанні гною, або глибина гноєсховища, (як правило — 1,5...2,5 м); р — густина гною (приймають в межах 0,7...0,9 т/м3.

Потреба води для поголів'я ферми

Потреба води для поголів

Добовий вихід гною від худоби виробничих груп

Добовий вихід гною від худоби виробничих груп

Примітка. Врахована маса підстилки і близько 3 % об'ємистих кормів раціону. Для нашого прикладу це складе: Б = 22,95 х 120/2,5 х 0,8 = 1377 (м2).

29. Закінчуємо робочі розрахунки технологічного процесу формуванням виробничої програми роботи ферми (табл. 179).

Виробнича програма роботи ферми з виробництва молока

Виробнича програма роботи ферми з виробництва молока

30. Важливим моментом моделювання технологічного процесу є останній його етап, тобто поопераційне моделювання, яке полягає у детальній розробці окремих операцій процесу, визначення найбільш оптимальної їх послідовності зоотехнічних і ветеринарних вимог та режимів їх виконання. Це дає змогу розробити технологічну документацію, яка є основою для оптимального функціонування ферми.

Найважливішим документом для технолога є технологічна карта процесу, яка дає змогу аналізувати процес з позицій його оптимізації в засобах виробництва і затратах праці. Вона об'єднує всі основні операції після їх оптимізації і показує обсяги виробництва. Принципи розроблення технологічної карти аналогічні поданим у табл. 148. Для нашого прикладу сума затрат праці на все поголів'я худоби по всіх виробничих періодах за календарний рік орієнтовно складе 7824 люд.-год. Ця цифра необхідна для визначення одного з основних економічних показників, які свідчать про ефективність розробленого технологічного процесу — затрат праці на 1 ц виробленого молока.

31. Визначивши показники економічної ефективності розробленого варіанту технологічного процесу можна провести оцінку (визначити його переваги та недоліки).

Щоб визначити витрати кормів на одиницю продукції, потрібно витрати кормів на все поголів'я виробничих періодів (фаз) за рік поділити на валовий надій. Відповідно до значень табл. 169 і 170 загальні витрати кормів на осінньо-зимовий період складають 14929,7, а на весняно-літній — 11042,4 тис. МДж обмінної енергії, що в сумі за рік складає 25972,1 тис. МДж обмінної енергії. Валовий надій молока по фермі — 22635,6 ц. Таким чином, витрати кормів на 1 ц молока дорівнюють:

25972100/22635,6 = 1147,4 МДж обмінної енергії або на 1 кг — 11,5 МДж.

Для того, щоб визначити затрати праці на одиницю продукції, потрібно затрати праці на все поголів'я худоби за рік поділити на валовий надій молока:

7819 люд.-год. : 631,4 ц приросту = 12,38 люд.-год.

Більш детальну оцінку економічної ефективності змодельованого технологічного процесу одержимо розрахувавши загальний обсяг виробництва продукції по фермі (табл. 180).

Розрахунок річного виробництва валової продукції на фермі з виробництва молока

Розрахунок річного виробництва валової продукції на фермі з виробництва молока

Порівняно до результатів проведеного розрахунку технологічного процесу виробництва молока наводимо аналіз практичної діяльності агрофірми "Адажи" Ризького району (Латвія) (А.З. Каулз, 1988), який показав, що за подібних умов виробництва молока (надій біля 5 тис. кг на корову, використання пасовищ) середні витрати праці на виробництво 1 ц молока становлять 3,5...3,8 люд.-год., а витрати кормів 105...107 МДж обмінної енергії.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >