ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ

Живлення рослин – це фізіологічний процес вбирання і засвоєння ними поживних речовин. Ці речовини є субстратом для утворення і відновлення біологічних структур тканин і органів, джерелом енергії та регуляторами функцій рослинного організму. Живлення є частиною загального обміну речовин. За характером живлення більшість рослини належать до автотрофних, але зрідка зустрічаються і гетеротрофні. Для вищих та більшої частини нижчих рослин, крім світлового (фотосинтезу), характерне також мінеральне живлення. Особливості останнього у фітоекологія розглядають як сукупність едафічних факторів.

Загальна характеристика мінерального живлення рослин та його джерел

На відміну від тварин, у рослин відсутня спеціалізована травна система. Мінеральне живлення рослин може відбуватися через різні органи, тому його поділяють на кореневе (ґрунтове) та позакореневе. Кореневе живлення – це вибіркове поглинання кореневою системою рослин води і розчинених у ній поживних речовин з грунту.

Позакореневе живлення – це вбирання поживних речовин рослинами через надземні органи.

Хімічний аналіз дозволяє виявити в рослинних організмах велику кількість хімічних елементів, частина з яких міститься у відносно великих кількостях (макроелементи), а частина – у мізерних (мікроелементи). Але як перші, так і другі мають виняткове і важливе значення для проростання, росту та розмноження рослин. Крім того, наявність тих чи інших хімічних елементів не завжди пояснює можливості використання їх рослинами. Виявилось, що надходження поживних речовин з ґрунту до рослини значною мірою залежить як від хімічної характеристики ґрунту, так і від інших екологічних умов, які об'єднуються в групу едафічних факторів.

Едафічні фактори (від грецького edaphon – грунт, земля) – це грунтові та інші споріднені умови, які впливають на життя і поширення живих організмів.

Ґрунт – це самостійне природне тіло, його формування є складним процесом взаємодії природних факторів грунтоутворення: клімату, рельєфу, рослинності, тваринного світу, грунтоутворюючих порід, віку.

Ґрунтоутворення – це процес формування ґрунту в результаті взаємодії організмів і продуктів їх життєдіяльності з гірськими породами і продуктами їх вивітрювання.

У фітоекології грунтом називають ту частину земної кори, яка зайнята рослинами. З грунту через корені рослини отримують воду та мінеральні речовини, необхідні для підтримування життєвих процесів. Крім того, грунт для рослин – це опорний субстрат, середовище яке утримує їх у вертикальному положенні. Процеси грунтоутворення розглядає грунтознавство. Ґрунти утворюються на материнських породах, які визначають їх мінералогічний та механічний склад, деякі фізико-хімічні, хімічні і фізичні властивості. Крім того, в процесах грунтоутворення провідну роль відіграють живі організми, які його населяють. Мінеральні речовини доступні для живлення рослин лише у вигляді розчинів, тому для характеристики едафічних факторів велике значення мають особливості поведінки води у грунті та інших субстратах. Г. М. Висоцький образно визначив значення води у грунті: “Вода, яка розчиняє та переносить органічні і неорганічні речовини, є кров'ю грунту...”.

Здатність грунту пропускати воду називається водопроникністю.

Вона залежить від механічного і хімічного складу, структури та інших характеристик. Піщані ґрунти легкопроникні для води, глинисті, навпаки, слабопроникні.

Здатність грунту утримувати вологу називається вологоємністю.

Ґрунт, у якому вода заповнила всі проміжки та капіляри, характеризується повного вологоємністю, а ґрунт, в якому великі проміжки зайняті повітрям, а вода заповнює тільки капіляри – капілярну вологоємність. Вода у ґрунті знаходиться у різних формах, але для рослин доступна лише капілярна та гравітаційна. Капілярна вода є основним джерелом забезпечення рослин водою і розчиненими і ній мінеральними речовинами, оскільки сили, які її утримують' незначні і не перешкоджають її всмоктуванню кореневою системою. В тонкозернистому піску капілярна вода може підніматися до висоти 70 см від рівня грунтових вод, а в глинистих ґрунтах – до висоти понад 1 м. Після втрати капілярної води рослини в'януть.

На формування грунтів різних типів впливає також клімат, рельєф тощо. Як відомо, живі організми поселяються не лише на ґрунті, а й у місцях де його немає – на скелях, в кар'єрах, на териконах, на дюнах тощо. Тому едафічні фактори – це поняття дещо ширше, ніж лише ґрунтові фактори. Але, саме ґрунти є провідним джерелом мінерального живлення та основним субстратом для рослин.

Таким чином, едафічні фактори складні і досить своєрідні. З одного боку, вони впливають на зростання рослин, з іншого – є середовищем існування багатьох видів рослин, тварин, мікроорганізмів. Крім того, живі організми, разом з кліматом, материнською породою, а нині і людиною, досить сильно впливають на ґрунт, формують своє середовище. Саме тому термін “едафічні фактори” носить узагальнюючий характер, але головним едафічними факторами є екологічні особливості ґрунтів.