Вчення про флору

В римській міфології Флора – богині квітів і весни, саме її ім'ям ми називаємо рослинне царство.

Флора (від лат. flos – квітка) – це сукупність видів рослин, що еволюційно-історично склалася і населяє певну територію, або населяла її у минулі історичні часи.

Флора – це досить широке поняття, яке використовують для різноманітної характеристики рослинності. Розрізняють:

• • флору земної кулі,
• • флору окремих материків і будь-якої природної обмеженої ділянки земної поверхні (островів, водойм, гірської системи тощо),
• • флору країни чи певної адміністративної області,
• • флору окремих відділів рослинного світу – вищих рослин, мохів, лишайників, водоростей.

Крім того, розрізняють флору сучасну та викопну – минулих геологічних часів (флору певної геологічної ери, періоду, епохи).

Вчення про флору земної кулі нерозривно пов'язане з дослідженнями географічного поширення рослин, з встановленням закономірностей і взаємозв'язків різних за складом і походженням флор (флорогенез), з питаннями флористичного районування земної поверхні.

Флористичне районування – це поділ суші на природні одиниці залежно від рослинного покриву.

Воно грунтується на особливостях флор різних територій. Специфічність флори певної території створюється переважанням видів певних родин, наявністю ендемічних таксонів, типових для інших територій тощо. Видатний радянський вчений А. Л. Тахтаджян (1910 – 2009), після детального вивчення флори Землі, розробив флористичне районування планети, яке на сьогодні є загальноприйнятим у світі.

У флористичному районуванні використовуються наступні таксони:

• • флористичне царство – найбільша за площею одиниця флористичного районування Землі, що характеризується наявністю ендемічних родин;
• • флористична область – більш-менш значна територія в межах флористичного царства, яка характеризується певною кількістю родин, наявністю, зазвичай, ендемічних родів;
• • флористична провінція – частина флористичної області, яка характеризується більш-менш значною самобутністю складу флори і розвитком ендемізму на видовому рівні;
• • флористичний округ – частина флористичної провінції з більш високим ступенем єдності флор. Самобутність проявляється не стільки у ендемізмі рослин, скільки у співвідношеннях між різними географічними елементами флори;
• • флористичний район – найменша одиниця районування, що характеризується деякою своєрідністю флори при відсутності або обмеженому розвитку ендемізму.

Флору суші А. Л. Тахтаджанян розділив на шість царств, які, в свою чергу, складаються з 34 областей:

• • Голарктичне царство;
• • Палеотропічне царство;
• • Неотропічне царство;
• • Камське царство;
• • Австралійське царство;
• • Голаніарктичне царство.

Голарктичне царство займає найбільшу територію і охоплює всю позатропічну частину Північної півкулі Землі. Оскільки до царства входить майже вся Північна Америка, Євразія (без південно-східної частини Азії та Індостану) та північ Африки, то на його території зустрічаються арктичні пустелі, тундри, різноманітні ліси, степи, прерії, пустелі, рослинність гір, середземноморські чагарники і ліси. Царство розділяється на 3 підцарства:

• • Кореальне;
• • Давньосередземноморське;
• • Мадреанське або Сонорське.

Підцарства, в свою чергу, поділяються на флористичні області – Циркумбореальну, Атлантично-північноамериканську, Скелястих гір, Східноазіатську, Макаронезійську, Середземноморську, Сахаро-Аравійську, Ірано-Туранську, Мадреанську. У складі флори Голакрктичного царства близько 50 повністю або частково ендемічних родин. Флора цього царства слабо присутня або повністю відсутня в інших царствах.

Палеотропічне царство охоплює тропіки Старого Світу (більшу частину Африки, Індостан, Малайзію, Полінезію). Царство розділяється на 5 під царств:

• • Африканське;
• • Мадагаскарське;
• • Індомалезійське;
• • Полінезійське;
• • Новокаледонське.

Підцарства поділяються на 12 областей. Для царства характерна наявність багатьох тропічних родин, які не зустрічаються у регіонах з холодною зимою. Тут поширені різні типи тропічних лісів, савани, пустелі, болота, гірська рослинність, зарості чагарників, мангрові зарості. Флора царства дуже багата, в ній присутні близько 40 ендемічних родин.

Неотропічне царство займає майже всю Південну і Центральну Америку та південну частину Північної Америки. Дане царство розділяється на 5 областей – Карибську, Амазонську, Бразильську, Андійську і область Гвіанського нагір'я. У флорі, що дуже різноманітна, досить багато видів, які присутні у палеотропічному царстві. Містить близько 25 ендемічних видів. Найчастіше тут зустрічаються тропічні, араукарієві, листопадні мезофітні субтропічні та гірські вічнозелені ліси, савани, чагарникові зарості.

Капське царство – найменше з існуючих і складається з однієї одноіменної області. Царство охоплює невелику південно-західну частину Африки, але характеризується дуже багатою флорою, до якої входить 7 ендемічних родин, понад 6000 видів квіткових рослин. Рослинність представлена вічнозеленими склерофільними чагарниками і невеликими ділянками вічнозелених лісів.

Австралійське царство охоплює майже всю Австралію та острів Тасманія. Флора дуже багата, має близько 20 ендемічних родин, займає ізольоване положення – близько 86 % її видів зустрічається тільки тут. Найпоширенішими є ксерофільні типи рослинності.

Голантарктичне царство оточує Антарктичний континент і простягається від Південної Америки до Нової Зеландії. Флора у даному царстві небагата, представлена близько 2000 видів, але серед них існує майже 10 ендемічних родин. На Новій Зеландії антарктичні елементи флори чергуються з меланезійсько-палеотропічними, а на Тасманії – з австралійськими. Переважаючі типи рослинності – ліси та тундри.

Крім царств флори суші виділено також єдине царство флори Світового океану (Океанічне), яке умовно розділене на три океанічні області – Тропічну, Північну, Південну. Оскільки в Океанічному царстві домінують водорості (квіткові рослини представлені лише близько 30 видами), то й області розрізняються переважанням певних їх видів: у Тропічній – червоних і бурих, у Північній – ламінарії, у Південній – макроцистису, лесонії, дюрвілеї.

Кожній з флор притаманні свої певні ознаки, які їх характеризують і за якими вони відрізняються одна від одної. До таких ознак необхідно віднести:

• • флористичний список рослин;
• • систематичний розподіл рослин;
• • ендемізм;
• • походження;
• • зв'язок з іншими флорами;
• • розподіл за життєвими формами;
• • екологія видів і таксономічних одиниць.

Дані ознаки лежать в основі існуючих і розроблених раніше районувань флори Землі, а також є фундаментом для встановлення типів рослинності світу. Вивчення флори Землі та окремих її територій є дуже важливим науковим процесом. У більшості випадків, при цьому наводяться аргументи щодо можливостей практичного використання її окремих представників людиною. Відомо, що різноманітні види рослин використовуються як їжу, для лікування багатьох хвороб, у побуті, для виробничих потреб, як паливо, для кормовиробництва тощо. Важко перерахувати всі випадки використання рослин. Не менше важливе вивчення флори з точки зору участі її представників у формуванні рослинності певних територій. Цей факт також можна розглядати з практичної точки зору, оскільки пізнання значення кожного конкретного виду у фітоценозах дозволяє людині нормувати антропогенні навантаження на них, а також опікуватись стійкістю природних та штучних угруповань. Зникнення одного або декількох представників флори може призвести до зниження стійкості фітоценозу, поступової його деградації.