РОСЛИННІСТЬ УКРАЇНИ
Загальна характеристика рослинності та геоботанічне районування України
Україна розташована у зоні помірного клімату, у межах якої на території країни виділяють Атлантико-континентальну і Континентальну кліматичні області. Саме клімат і визначає виділення природних зон України:
- • Полісся;
- • Лісостеп;
- • Степ;
- • Гірський район Українських Карпат;
- • Гірський район Кримських гір.
Перші три зони представляють горизонтальну, широтну зональність, яка є відображенням зміни клімату при пересуванні з півночі на південь, а дві останні – вертикальну зональність. Необхідно відмітити, що територія України досить густо і давно заселена людьми, які у процесі своєї життєдіяльності активно експлуатували рослинні ресурси, освоювали території для вирощування сільськогосподарських культур, створення населених пунктів, підприємств, видобування корисних копалин тощо. Це призвело до зникнення або зменшення площ природної рослинності, до деякої її трансформації. На території сучасної України нараховують близько 5000 видів вищих рослин (природних і завезених), більшість з яких (97,9 %) відноситься до покритонасінних. Більша частина флори (63,15%) – багаторічні трав'янисті рослини, великий відсоток однорічних (21,75%) і дворічних (7,27 %) рослин. Досить численні деревні породи – 1,68 %, чагарникові, чагарничкові і напівчагарникові становлять 7,27 %.
Вважається, що подібне співвідношення є типовим для помірної зони.
Флора України відрізняється певною своєрідністю флористичних комплексів, які розділяють на 14 груп. Найбільш багате видове різноманіття вищих рослин властиве степовій флороценоекологічній групі. Тут нараховується 850 видів. Досить чисельна карпатська високогірна група – 500 видів та неморальна (широколистяних лісів) – 700 видів. Значно менше видів у групі рівнинних і гірських лісів (270 видів) та кримських гірських лісів (300 видів). Флора засолених грунтів складається з більш ніж 200 видів, болотні рослини представлені 286 видами, рослини піщаних місцезростань – 150 видами, водні рослини – майже 300 видами, рослини крейдяних і вапнякових відкладень – 400 видами.
На основі вивчення рослинності, а також кліматичних умов, грунтів і орографії розроблено геоботанічне районування України.
Геоботанічне районування – це розчленування земної поверхні на відносно однорідні і неповторні за рослинним покривом райони.
Основний ряд одиниць районування створюють домініон, область, провінція, округ, район:
- • домініон (царство) характеризується певним складом родин рослин, у тому числі наявністю ендемічних рослин, а також певним набором типів рослинності, які виділяються на основі врахування екобіоморфологічної приналежності основних ценоутворювачів, угруповань, що розвиваються на плакорах;
- • геоботанічна область встановлюється на основі переважання на плакорах певного зонального типу рослинності, а також інших типів рослинності, що сукцесійно пов'язані з попередньою;
- • геоботанічна провінція встановлюється за складом плакорних формацій, тобто за видовим складом основних ценоутворювачів;
- • геоботанічний округ встановлюється на основі певного поєднання плакорних і позаплакорних типологічних одиниць, що продиктовані грунтовими і морфологічними умовами;
- • геоботанічний район встановлюється на основі певного поєднання таких фітоценотичних одиниць, як асоціація і група асоціацій.
Плакор (від грецьк. plakos – площина, рівнина) – плоский або слабконахилений приводороздільний простір. Плакори характеризуются глибоким заляганням ґрунтових вод, відсутністю значного змиву чи акумуляції, внаслідок чого раслинний і ґрунтовий покриви найповніше відповідають ландшафтам даної зони (наприклад, хвойні ліса на підзолистих ґрунтах у тайзі, злаково-різнотравні угруповання на чорноземах у степовій зоні тощо).
