Рослинність Полісся

Полісся розташоване у північно-західній та північній частинах України. Простягається із заходу на схід на 757 км. Це крайня південно-західна частина зони мішаних лісів, яка займає південь Поліської низовини. Клімат регіону помірно-континентальний, середня річна температура повітря від 5°С до 7°С, кількість опадів становить 550-650 мм на рік. На території Полісся зростає 1998 видів рослин, з яких 1403 – види природної флори (табл. 15. 1).

Сучасна флора Полісся походить з різних центрів, на значних територіях яких утворилися флорогенетичні типи. За матеріалами Є. М. Лавренка, флора регіону формувалась за рахунок трьох груп центрів розвитку:

• • гумідної;
• • аридної;
• • аркто-альпійської.

Перша група центрів обумовила розвиток хвойних і широколистяних лісів, друга – степу, пустель і ксерофітного рідколісся, третя – арктичної, субальпійської і альпійської трав'янистої і сланикової рослинності. Аналіз ареалів флори Полісся підтверджує її утворення з вказаних груп центрів розвитку. Провідну роль у флорі регіону мають бореапьні види (табл. 15. 2). Бореальні та аркто-бореальні елементи утворюють види боліт, хвойних лісів, лук. Досить багато у Поліссі степових і неморальних видів. Дуже малою кількістю видів представлені у Поліссі ендемічні рослини, що підтверджує думку про міграційний характер і молодість флори регіону. Ендемічні рослини пов'язані з псаммофітною рослинністю відкритих піщаних підйомів або лишайниковими сосновими лісами.

Таблиця 15.1

Систематична структура флори Полісся

(за Т. Л. Андрієнко, Ю. Р. Шеляг-Сосонко, 1983)

На Поліссі України найбільшого поширення набули соснові та дубово-соснові ліси. Значно менші площі займають дубові, березові та вільхові ліси (рис. 15. 1). Лімітуючим фактором, що обмежує поширення багатьох інших деревних порід, що зростають в інших регіонах України, є едафічні фактори. На Поліссі переважають дерново-слабопідзолисті та дерново-середньопідзолисті піщані і супіщані грунти різного ступеня зволоженості, а також оторфовані грунти та торф'янники.

Соснові ліси зростають на бідних піщаних грунтах різного ступеню зволоженості. В залежності від цього, формуються різні за продуктивністю і видовим складом угруповання (рис. 15. 2).

Таблиця 15. 2

Географічний аналіз флори Полісся

(за Т. Л. Андрієнко, Ю. Р. Шеляг-Сосонко, 1983)

Рис. 15.1. Розподіл рослинності у рельєфі Українського Полісся

(за Т. Л. Андрієнко, Ю. Р. Шеляг-Сосонко, 1983)

Примітка:

І – дубово-соснові ліси; II – соснові ліси; III – справжні луки у комплексі з болотистими луками у заплавах; IV – вільхові ліси; V – березові ліси; VI – грабово-дубово-соснові ліси; VII – купино-осокові болота з переважанням осоки омської.

Рис. 15.2. Розподіл угруповань соснових лісів Українського Полісся у мезорельєфі

(за Т. Л. Андрієнко, Ю. Р. Шеляг-Сосонко, 1983)

Примітка:

I – сосново-лишайникові ліси; II – сосново-молінієво-чорничні ліси; III – сосново-лишайникові ліси; IV – сосново-лишайниково-зеленомошні ліси; V – сосново-орлякові ліси; VI – сосново-сфагнові ліси.

Сосново-лишайникові ліси займають верхню частину піщаних піднять і дюн. Деревний ярус зріджений, представлений низькорослою сосною звичайною (Pinus sylvestris). На грунті добре розвинутий лишайниковий покрив, а трав'яний дуже зріджений. З трав'янистих рослин зустрічаються чебрець повзучий (Thymus serpyllum), верес звичайний (Calluna vulgaris), кипець сизий (Коеіегіа glauca), булавоносець сіруватий (Coryneforus canescens), цмин пісковий (Helichrysum arenarium), брусниця (Rhodococcum vilis- idaea), агалик-трава гірська (Jasione montana).

Сосново-зеленомохові ліси розташовані у верхній частині схилів на слабопідзолистих ґрунтах. Деревний ярус складається з сосни звичайної І – її бонітетів, яка може досягати висоти 22 – 28 м. Іноді в деревостані зустрічається береза пухнаста (Betula pubescens). У підліску зустрічаються ялівець звичайний (Juniperus communis), зіновать Цінгера (Chamaecytisus zingeri). Дуже добре розвинутий моховий покрив з плеуроція Шребера (Pleurozium schreberi) та дикранума багатоніжкового (Dicranum polysetum).

В нижній частині схилів на періодично зволожених рівнинних ділянках поширені сосново-довгомохові ліси на дерново-підзолистих глейових грунтах. У деревостані переважає сосна звичайна ІІ-ІІІ бонітетів, яка сягає у висоту на 20 – 22 м. У нижніх ярусах зростають багно болотне (Ledum palustre), чорниця (Vaccinium myrtillus), буяхи (V. uliginosum), молінія голуба (Molinia caerulea), мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), зозулин льон звичайний (Polytrichum commune).

Сосново-сфагнові ліси формуються на торфянниках, оторфованих грунтах і займають місцезростання з близьким знаходженням грунтових вод. Деревний ярус складається з сосни IV – V бонітетів з невеликою домішкою берези пухнастої. У нижніх ярусах, на фоні майже суцільного покриву мохів роду сфагнум (Sphagnum), зростають моління голуба, буяхи, багно болотне, куничник сіруватий (Calamagrostis canescens).

Дубово-соснові ліси займають більш багаті умови зростання на дерново-підзолистих супіщаних грунтах. Тут формується двохярусний деревостан з сосною звичайною (іноді з домішкою берези повислої) у першому ярусі та дуба звичайного (Quercus robur) – у другому. У різних за зволоженістю умовах формуються специфічні нижні яруси рослинності. У свіжих умовах зростання на дерново-слабопідзолистих грунтах утворюються дубово-соснові орлякові ліси першого бонітету. Підлісок рідкий з горобини звичайної (Sorbus аисирагіа) і крушини ламкої (Frangula alnus). У трав'яному покриві домінує орляк звичайний (Pteridium aquilinum), приймають участь костриця овеча (Festuca ovina), суниці лісові (Fragaria vesca), перлівка поникла (Melica nutans), смовдь гірська (Peucedanum oreoselinum), перстач білий (Potentilla alba), буквиця лікарська (Betonica officinalis), молочай кипарисовидний (Euphorbia cyparissias), костяниця (Rubus saxatilis), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys). У більш вологих місцях зростають ліси дубово-соснові чорницеві. Підлісок середньої густини і складається з горобини звичайної та крушини ламкої. У чагарниковому та трав'яному покриві приймають участь чорниця, брусниця, орляк звичайний, багно звичайне, верес звичайний, моління голуба, веснівка дволиста (Majanthemum bifolium).

Дубові ліси Полісся зростають на вологих дерново-підзолистих глеюватих, світло-сірих опідзолених ґрунтах, у місцях, де підстилаючими породами є карбонатна морена або лес. Частіше формуються одно- або двоярусні деревостани, які складаються, в залежності від типу грунту та його зволоженості, крім дуба звичайного з липи серцелистої (Tilia cordata), клена гостролистого (Acer platanoides), осики (Populus tremula), берези повислої, граба звичайного (Carpinus betulus), ясена звичайного (Fraxinus excelsior). У підліску поширені ліщина звичайна (Corylus avellana), крушина ламка, горобина звичайна, бруслина бородавчата і європейська (Е. еиrораса). Трав'яний покрив складається з конвалії звичайної (Conva.llaria majalis), анемони дібровної (Anemone nemorosa), медунки вузьколистої (Pulmonaria angustifolia), рясту ущільненого (Corydalis solida).

На добре дренованих схилах формуються дубові ліси ліщинові. Дуб тут досягає висоти 25 м. Разом з ним зростають береза повисла, липа серцелиста, осика, клен гостролистий. Під ними формується підлісок середньої густоти я ліщини. У трав'яному покриві переважають осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), костяниця, куцоніжка лісова (Brachypodium sylvatica), медунка темна (Р. obscura), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea).

Дубові ліси крушинові зростають на мокрих дерново-підзолистих глеюватих грунтах у невеликих пониженнях. В таких умовах дуб низькобонітетний, зростає разом з вільхою чорною (Alnus glutinosa), а при збільшені вологості грунту нею витісняється. Добре розвинутий підлісок з крушини ламкої. З трав'янистих рослин поширені осока трясучковидна (С. brizoides), моління голуба, вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), перстач прямостоячий (Р. erecta), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea).

Березові ліси зростають, головним чином, на місці соснових і дубово-соснових лісів. В них відсутній підлісок, може бути негустий підріст сосни звичайної. Трав'янисті рослини властиві лісам, які передували березовим, але менше тіньовитривалі. Переважають березові ліси зеленомохові, чорничні, вересові, орлякові.

Чорновільхові ліси зустрічаються у вологих пониженнях водорозділу та у притерасовій частині пойм. У деревному ярусі можуть бути присутніми береза пухнаста і ясен звичайний. Підлісок часто густий, складається з малини (Rubus idaeus), крушини, ліщини. Трав'янистий покрив складається з квасениці (Oxalis acetosella), вербозілля звичайного, безщитника жіночого (Athyrium filix-femina), щитника чоловічого (Dryopteris filix-mas), яглиці звичайної (Aegopodium podagraria), осоки видовженої (Сю elongata).

Основна кількість лук на Поліссі знаходиться у заплавах річок. Материкові луки займають невелику площу і розташовані або у місцях знищених лісових масивів (суходільні луки), або навколо низинних боліт, озер (низинні луки). На заплавних луках поширені дернистощучникові угрупування, а також угрупування з домінуванням осоки гострої (С. acuta) і ранньої (С. praecox), тонконога болотного (Роа palustris), лучного (Р. pratensis) і вузьколистого (Р. angustifolia), лисохвоста лучного (Alopecurus pratensis), костриці лучної (Festuca pratensis), мітлиці повзучої (Арега stolonifera), лепешняка плаваючого (Glyceria fluitans). Суходільні луки дуже неоднорідні за грунтово-гідрологічними умовами, що обумовило різноманітність їх видового складу. На справжніх суходільних луках поширені звичайномітлицеві і червонокострицеві угрупування та луки з пахучої трави звичайної (Anthoxathum odoratum). Досить поширеними є луки з домінуванням біловусу стиснутого (Nardus stricta). Низинні луки також характеризуються різноманітними рослинними угрупованнями, які за флористичним складом близькі до болотної рослинності і поділяються на болотисті, торф'янисті і пустищні. Болотисті луки, внаслідок поступового накопичення органічної речовини і заростання мохами, перетворюються у торф'янисті. На них частіше розвиваються болотно-тонконогові, повзучомітлицеві, лисячоосокові та гостроосокові угрупування. Торф'янисті луки досить поширені. На них представлені дрібноосочні та великоосочні угруповання з участю осоки чорної (С. niqra), просовидної (С. panicea), гострої, лисячої (С. vulpina).

Досить специфічною є болотна рослинність Полісся. У регіоні найпоширенішим типом боліт є низинні (близько 80 %), серед них найбільш розвинутими формаціями є трав'яні, трав'яно-мохові і лісові болота. Евтрофні болота відрізняються значним різноманіттям видового складу рослин, що є результатом їх формування у лісовій зоні (осокові та осоково-гіпнові угрупування), а також близьке розміщення Лісостепу (різнотрав'я). Лісові евтрофні болота, за переважанням певної лісоутворючої породи, можуть бути вільхово-осоковими, березовими, сосново-вільховими, вільхово-ялиновими, сосновими, ялиновими, вільхово-ялиново-березовими. Кожному виду боліт властивий свій набір супутніх деревних порід і рослин нижчих ярусів. До лісових боліт відносять також чагарникові болота, які сформовані вербою попелястою (Salix cinerea) та вільховими чагарниками. Верхові (оліготрофні) болота утворюються на водорозділах, існують в умова бідного атмосферного живлення, мають значні поклади торфу і характеризуються своєрідним, але бідним флористичним складом. Це рідколісся з сосни звичайної та берези пухнастої з суцільним покривом сфагнів. Серед чагарникових і трав'янистих рослин поширені багно болотне, журавлина болотна (Oxycoccus palustris), андромеда багатолиста (Andromeda polifolia), росичка круглолиста (Drosera rotundifollia), шейхцерія болотна (Scheuchzeria palustris). Мезотрофні болота – це проміжні між верховими та низинними. На них поширені сосново-сфагнові і сосново-березово-сфагнові лісові та рідколісні угруповання, а також безлісні чагарниково-трав'яномохові і трав'яномохові угруповання.