Рослинність Українських Карпат
Українські Карпати – це центральна, найбільш звужена частина Східних Карпат з максимальною висотою 2000 м над рівнем моря. Вони знаходяться на заході країни і складаються з декількох майже паралельних, вкритих лісами хребтів, які розділені широкими пониженнями (рис. 15. 5). Клімат Карпат відрізняється від клімату рівнинної частини і характеризується значною вологістю. Кількість опадів понад 1100 мм на рік, з висотою вона збільшується. Середньорічна температура повітря біля підніжжя понад + 6 °С, а на висоті 1300 м над рівнем моря – + 3,2 °С.
Рис. 15. 5. Гірські ліси Українських Карпат
Вертикальна зональність клімату чітко проявляється у зональності рослинності. В Карпатах виділяють наступні вертикальні пояси (рис. 15.6):
- • передгірний (450 – 550 м над рівнем моря);
- • гірський лісовий (розділяється на нижній – до 1200- 1300 м над рівнем моря і верхній – від 1300 м до 1500 м над рівнем моря);
- • субальпійський (до 1800 м над рівнем моря);
- • альпійський (понад 1800 м над рівнем моря).
Рис. 15.6. Схема висотних поясів рослинності Українських Карпат
(за Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Т Л. Андріснко, 1985)
Примітка:
І – угруповання ситника трироздільного; II – угруповання осоки зігнутої; III – угруповання осоки вічнозеленої; IV – угруповання костриці лежачої; V – угруповання буяхів; VI – угруповання сосни гірської; VII – угруповання Білоуса стиснутого; VIII – угруповання ялини звичайної.
Природна рослинність передгірного поясу займає невеликі площі, оскільки територія сильно окультурена. Тут переважають діброви з дуба звичайного з домішкою бука лісового, граба звичайного, липи широколистої, березки, в'язу, Ільму, ясеня звичайного. У підліску зустрічаються ліщина, клен татарський, глід гладенький (Crataegus
leiomonogyna), бруслина європейська, дерен справжній. Трав'янистий покрив складається з осоки трясучковидної, купини багатоквіткової, маренки пахучої, гадючника оголеного (Filipendula denudata), омега банатського (Oenanthe banatica). У Закарпатському передгір'ї існують грабові і букові діброви, судіброви з дуба скельного (Q. petraea). У деревостані дуба скельного існує домішка дуба звичайного, граба звичайного, береки, черешні, берези повислої, клена польового. Підлісок складається з ліщини, крушини ламкої, глоду гладенького, дерену справжнього. У північно-західному Прикарпатті, крім грабових дібров, зустрічаються вологі ялицеві діброви і судіброви. Деревостан у вологих дібровах двоярусний: у першому ростуть дуб звичайний і ялиця біла (Abies alba), у другому – ялиця з домішкою граба звичайного, клена гостролистого.
Луки у передгірному поясі поширені мало, в основному у заплавах річок та у місцях, де були вирубані ліси. У заплавах зустрічаються луки з мітлиці звичайної, костриці червоної, пирію повзучого, конюшини повзучої (І repens) і гібридної (Т. hybridum), а у дещо підвищених місцях костриці борознистої.
У нижньому гірському лісовому поясі Карпат найбільші площі займають букові ліси – бучини (рис. 15. 7). Саме до висоти 1200- 1300 м над рівнем моря склалися оптимальні екологічні умови для зростання бука лісового, де він і створює найбільш продуктивні ліси (600 – 800 м3 деревини на 1 га). З висотою його продуктивність і участь у складі деревного пологу зменшується. Він замінюється хвойними породами. Оптимальними для зростання бука є свіжі та вологі бучини. Будова букових лісів у всі районах Карпат має загальні риси. Бук утворює дуже високі (до 35 м), з щільним розміщенням дерев деревостани (з домішкою клена гостролистого, явора, ільму гірського), які, в свою чергу, створюють сильне затінення нижніх рослинних горизонтів і грунту. Внаслідок цього суцільний підлісок під наметом деревних порід не формується. Підлісок може складатись з одиничних екземплярів жимолості чорної (Lonicera nigra) та пухнастої (L. xylosteum), смородини карпатської (Ribes carpaticum), бузини червоної (Sambucus racemosa). У дуже зрідженому трав'янистому горизонті зустрічаються маренка пахуча, осока пальчаста (С. digitata) і волосиста, фіалка Рейхенбаха (V. reichenbachiana), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum), тонконіг дібровний (Р. nemoralis). З висотою у складі трав'янистих рослин з'являються гірськи види – купина кільчаста (Polygonatum verticillatum), сугайник австрійський (Doronicum austriacum), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum), апозеріс смердючий (Aposeris foetida). Крім того, присутні бореальні види – квасениця звичайна, веснівка дволиста, грушанка круглолиста (Руrоlа rotundifblid), баранець звичайний (Huperzia selago). Зустрічаються також високогірні види – чистець альпійський (Stachys аlріпа), підбілик альпійський (Homogyne аїріпа). За флористичним складом і будовою букові ліси Карпат відносяться до середньоєвропейських.
Рис. 15. 7. Схематичний розподіл рослинності Українських Карпат
(за Ю. Р. Шеляг-Сосонко, Т. Л. Андріснко, 1985)
Примітка:
І – дубові ліси з дуба звичайного; II – дубові ліси з дуба скельного; Ш – букові ліси; IV – вторинні луки; V – ялиново-ялицево-букові ліси; VI – ялинові ліси; VII – угруповання сосни гірської; VIII – ялицево-букові ліси.
У поясі букових лісів великі площі займають монокультури ялини європейської, які хоч і мають значну продуктивність, виявилися не стійкими до вітровалів і до багатьох хвороб. Це було відомо і до створення даних культур, але не враховувалося через цінність деревини. Нині вини масово гинуть, тому гостро стоїть проблема їх заміни штучними чи природніми деревостанами з інших видів. На межі нижнього і верхнього лісових поясів формуються мішані деревостани з бука, ялини європейської і ялиці білої, які поступово, з висотою заміщуються ялицевими (нині на невеликих площах) та ялиновими. На бідніших грунтах зростають ялинники чорничні, ялинові ліси зеленомошні та довгомошні.
Ялина європейська або смерека (Picea abies) утворює як чисті, так і мішані деревостани. Найбільш продуктивними є ялинові ліси квасеничні на багатих буроземних грунтах. Під високим (до ЗО м), густим деревним наметом ялини створюється сильне затеніння, внаслідок чого під ним зростають поодинокі екземпляри підліску – смородини карпатської, жимолості чорної. Зріджений трав'янистий покрив формується з квасениці, живокіста серцевидного, купени кільчастої, дзвоників ялицевих (Campanula abietina), цицербіти альпійської (Cicerbita аїріпа), зеленчука жовтого, медунки червоної, герані Роберта (Geranium robertianum).
Ялиця біла (Abies alba) за своєю вибагливостю до екологічних умов близька до бука і, тому, досить часто росте поряд з ним. Але вона не полюбляє карбонатні та надто лужні грунти, тому частіше зростає у нижніх частинах схилів та котловинах. Внаслідок цього, ялицеві ліси розташовані у буковому поясі на висоті 300 – 900 м. Чисті деревостани зустрічаються рідко, але вони мають високу продуктивність. У складі трав'янистого покриву таких лісів відмічається висотна зональність. У нижніх частинах схилів переважають квасениця, веснівка дволиста, види роду маренка, а з висотою з'являються чагарничкові-зеленомошні ліси за участю чорниці. У всіх ялицевих лісах поширені неморальні види – маренка пахуча, підлісник європейський (Sanicula еиrораеа) та інші. Мішані ліси ялиці з буком і ялиною більш поширені, ніж чисті, але вони також не утворюють окремі пояси, а зустрічаються масивами серед букових і штучних ялинових.
У Карпатах на невеликих площах вздовж річок, по долинах зростають вільхові ліси з вільхи сірої (Alnus incana), а у передгірному поясі – з вільхи чорної (A. glutinosa). У деревостані вільхи чорної часто відмічається домішка осики (Populus tremula) і берези повислої. Трав'янистий покрив досить багатий і складається частіше з розхідника звичайного (Glechoma hederacea), розрив- трави звичайної (Impatiens noli-tangere), хвоща болотного (Equisetum arvense), підбіла звичайного або мати-й-мачухи (Tussilago farfaro), таволги в'язолистої. У першому ярусі лісів з переважанням вільхи чорної зустрічаються береза повисла, ясен звичайний.
На межі верхнього лісового і субальпійського поясів знаходяться букове криволісся (на заході), ялинове криволісся (на сході) та сланники. Букове криволісся – це густі, низькорослі (2 – 3 м, іноді до 8 м, заввишки) насадження, в яких зростають деякі бореальні (чорниця, квасениця, білоус стиснутий, хвощі, плауни) та високогірні лучні види. Ялинове криволісся – це зріджене, невисоке угруповання за участю ялини, яка під впливом вітрів має прапороподібну форму крони. У підліскі зустрічаються бузина червона, жимолость чорна, горобина звичайна. Трав'янистий покрив складається із видів, властивих ялиновим лісам, а також видів, що зростають на полонинах. Сланники утворюються на невеликих площах з яловця сибірського (У. sibirica). Це дуже густі зарості. З трав'янистих рослин зустрічаються чорниця, чебрець альпійський (Thymus alpestris), тонконіг Ше (Poa chaixii), тимофіївка альпійська (Phleum аїріпит), ожика судетська (Luzula sudetica), осока вічнозелена (С. sempervirens), сольданела угорська (Soldanella hungarica), ситник трироздільний (Juncus trifidus).
В субальпійському поясі на великих площах поширені полонини і гірські луки. Полонини – це безліса поверхня, вкрита трав'янистими і кущовими рослинами, мохами і лишайниками. Серед трав'янистих рослин зустрічаються біловус стиснутий, ситник трироздільний, костриця червона, а серед кущових – сосна жереп (Р. mugo), рододендрон східнокарпатський (Rhododendron kotschyi). Справжні луки мають вічнозеленоосокові, дернистощучникові, мальвовокострицеві, альпійськотонконогові та інші угруповання. Основу луків складають костриця червона і лучна, мітлиця тонка, гребінник звичайний, пахуча трава звичайна. Крім того, на луках поширені гірські види – арніка гірська (Arnica montana), нечуйвітер оранжево-червоний (Hieracium aurantiacum), астранція велика (Astrantia major), купина кільчаста.
Альпійський пояс зустрічається лише у найвищій частині гір. Тут панують альпійські та аркто-альпійські види: осоки вічнозелена і зігнута (С. curvula), ситник трироздільний, костриця лежача (Festuca supina). На скелях і кам'янистих розсипах альпійського поясу зростають низькорослі, сланні та подушкоподібні форми рослин: волошка м'яка (Centaurea mollis), котячі лапки карпатські (Antennaria carpatica), кардамінопсіс занедбаний (Cardaminopsis neglecta), едельвейс альпійський або шовкова косиця (Leontopodium аїріпит), тирлич жовтий (Gentiana lutea) та безстебловий (G. acaulis), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis), анемона нарцисоцвіта (Апетопа narcissiflora), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), волошка східнокарпатська (С. kotschyana), ліннея північна (Linnaea borealis), бартсія альпійська (Bartsia аїріпа), айстра альпійська (Aster alpinus).
У Карпатах на невеликих площах зустрічаються також різні типи боліт. У лісовому поясі – це котловинні оліготрофні або мезотрофні сфагнові болота, на межі лісового і субальпійського поясів – завислі або схилові евтрофні болота. Для перших характерний розріджений деревостан з ялини та, іноді, сосни. Другі виникли у місцях виходу на поверхню підземних вод і поблизу струмків. На них переважають осоково-гіпнові угрупування.
