< Попер   ЗМІСТ   Наст >

КОРУПЦІЯ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ЕКОНОМІЧНОЇ АГРЕГАЦІЇ

Корупція як одна із загроз національної безпеки в інноваційних умовах господарювання

Поширення тіньової економіки призводить до різкого зниження ефективності державної політики, унеможливлення регулювання економіки ринковими методами із застосуванням інструментів грошово-кредитної та податкової політики. Це зумовлює необхідність звернення органів виконавчої влади до адміністративних інструментів регулювання, що у свою чергу, складає підгрунтя для поширення корупції, а також гальмує процес розвитку ринкової економіки в Україні, перешкоджає просуванню до членства у міжнародних організаціях.

Корупція існує в усіх країнах, однак у різних пропорціях, на різних рівнях та має особливу природу свого походження. В Україні ж корупція не існує – вона процвітає[1]. Зв'язок між легальною і нелегальною економікою забезпечує механізм функціонування останньої.

Одним із найсуттєвіших явищ передавального механізму між тіньовою й офіційною економікою (а саме, державним управлінням) є корупція, під якою розуміють діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для отримання матеріальних благ, послуг і пільг[2].

За даними міжнародної неурядової організації “Transparency International”, індекс сприйняття корупції в Україні у 2010 році становив 2,4 пункта (в найменш корумпованих країнах індекс сприйняття корупції становить – 9-10, у країнах з високим рівнем корупції – менше 3), що відповідає 134 місцю у рейтингу, серед 178

країн світу. Покращення значення цього показника (у 2009 році – 2,2 пункта), зумовлене розробкою Національної антикорупційної стратегії на 2011–2014 роки, Законів України “Про засади запобігання і протидії корупції”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, що підтверджує наміри уряду України протидіяти цьому явищу.

Згідно з даними Глобального барометра корупції[3], кожний третій житель України у 2010 році давав хабар: в дачі хабарів зізналося 34 % опитаних, що демонструє негативні тенденції. В 2010 році з корупцією стикалося в 1,5 рази більше громадян, ніж раніше.

Спостерігається позитивна тенденція серед населення: семеро з десяти осіб готові повідомити про випадки корупції (проти 4 із 10 – у 2009 році), що свідчить про готовність населення підтримати дії уряду щодо боротьби з корупцією. Проте, поки що 60 % населення країни вважає неефективними заходи, які проводить уряд щодо протидії корупції[4].

Існуючий стан тінізації вітчизняної економіки стає ризиком для реалізації реформ. Залишається загрозливо високим рівень корупції. За оцінками Transparency International, у 2011 році Україна понизилася із 134 до 152 місця у рейтингу корумпованості серед 183 країн світу.

Найнебезпечнішими проявами цього явища в Україні експерти відзначають: політичну корупцію, корумпованість судової системи, хабарництво в органах прокуратури та МВС, корупційні прояви у сфері охорони здоров'я; корупційний тиск на суб'єктів господарювання з боку контролюючих органів; непотизм (кумівство) в органах державної влади, корупційні схеми при перерозподілі національного багатства та природних ресурсів.

В наслідок цього, руйнується держава як інституція, відбувається відчуження влади від суспільства, знижується імідж країни, ефективність політичних і судових інститутів, неефективно розподіляються та використовуються державні кошти й ресурси, зростає рівень тіньової економіки[5].

Правильно говорять ті, що кажуть: “корупція породжує бідність”, однак мають рацію й ті, що стверджують: “корупція породжує багатство”. Втім, найвірніше вважають ті, хто говорить: “корупція породжує неефективність”.

Неефективним стає все – від системи охорони здоров'я до провідних галузей економіки, що робить можливим існування олігархів, але унеможливлює формування того, що західна соціологія обізвала “середнім класом”. Тому, відсутність “середнього класу” в Україні частково зумовлена корупцією, а політична нестабільність – відсутністю такого класу[6].

Ще один наслідок корупції – делегітимізація влади та інституційний підрив державності. Однак, корупція делегітимізує владу лише в довгостроковій перспективі, тоді як у короткостроковій – вона підтримує систему. Саме корупція “цементує” існуючий політичний порядок, оскільки в породженій нею циркуляції ресурсів, вона дублює бюрократичну ієрархію і, тим самим, підтримує її[7].

Як уже наголошувалося нами раніше, корупція, в тій чи іншій мірі, існує у будь-якій економічній та політичній системах. В умовах демократичних чи авторитарних суспільствах, корупція як і тіньова діяльність, є другорядним явищем, яке істотно не впливає на загальний рівень державного управління.

Проте, за тотальної тінізації економічних процесів корупція може перетворитися на структуроутворюючий елемент державного управління.

Найтиповішим проявом корупції є підкуп чиновників і державних діячів усіх рівнів, хабарництво. За американськими оцінками, на підкуп впливових чиновників, великі злочинні угруповання витрачають від 30 до 50 % своїх прибутків. Потенційних хабарників серед чиновників державного апарату, тобто осіб, які за сприятливих умов готові отримати хабар – 70 %. 87 % опитаних українських підприємців підтвердили, що безпосередньо мають справу з корупцією у держустановах і змушені сплачувати хабарі, тоді як 77 % підприємців впевнені, що працівники контролюючих органів штучно створюють ситуації, які провокують порушення законодавства.

Інакше кажучи, корупція – це не лише форма злочинного збагачення бюрократичного державного апарату, а й приватизація державної влади тіньовими структурами[8].

Як свідчать окремі енциклопедичні словники, слово “корупція” походить від латинського “corruptio”, що означає “псування”, “розбещення”, тобто може розумітися як розбещення окремих посадових осіб державного апарату, як “соціальна корозія”, що “роз'їдає” державну владу й суспільство в цілому[9].

Корупція – це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного та соціально-економічного розвитку суспільства й держави. Вона охоплює як протиправні дії (бездіяльність), так і неетичні (аморальні, доморальні) вчинки.

Корупцію можна визначити як складне соціальне (а за своєю суттю асоціальне, аморальне і протиправне) явище, що виникає в процесі реалізації владних відносин уповноваженими на це особами, які використовують надану їм владу для задоволення особистих інтересів (інтересів третіх осіб), а також для створення умов здійснення корупційних дій, приховування цих дій та сприяння їм[10].

Корупція – це протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав та посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських й політичних діячів[11].

Про масштаби корупції свідчить і те, що за різними оцінками, підприємці в Україні витрачають до 6,5 % своїх середньорічних доходів на хабарі посадовим особам. Експерти Світового банку оцінюють річну суму хабарів в Україні на рівні двомісячного торгового обороту країни.

Тобто, корупція перетворилася на одну із загроз національної безпеки. Її вплив на українське суспільство й державу має комплексний та системний характер, зокрема йдеться про соціальні, економічні, владні, політичні та міжнародні аспекти цього впливу[12].

Ми зупинимось на економічному змісті даної проблеми. Корупція впливає на всі сфери економіки України. Її провокує масова тінізація економічного сектору країни, що, в свою чергу, є економічним підгрунтям корумпованих зв'язків. Відповідно до офіційних заяв керівництва держави, частка тіньової економіки в Україні фактично зрівнялася з офіційною і складає 45-60 %.

У тіньовому секторі економіки працюють мільйони громадян України. За даними Фонду “Інтелектуальна перспектива" і Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, що провели опитування громадян по проблемі тіньової зайнятості населення, 45 % опитаних працюють у “тіні”. За підрахунками фахівців, сукупний тіньовий капітал українських громадян складає приблизно $40 млрд.

Загалом, корупція підриває економічні основи держави, блокує надходження іноземних інвестицій, призводить до тінізації економіки, сприяє зростанню впливу організованих злочинних груп.

Боротьба з корупцією та хабарництвом пов'язана із вирішенням наступних основних завдань:

ü зменшення числа так званих “хабаром істких” функцій державного управління (видача дозволів, ліцензій, довідок тощо);

ü чітке законодавче визначення процедур прийняття управлінських рішень;

ü забезпечення прозорості прийняття рішень за допомогою конкурсів, тендерів тощо;

ü підвищення кримінальної відповідальності за корупційну діяльність та ін.[13].

Ряд фахівців намагаються класифікувати корупцію, піддавши це явище певній структуризації. В наш час варто виділити чотири головні її типи:

  • – хабарництво у торгівлі, пов'язане з функціонуванням чорного ринку, протизаконними фінансовими та майновими операціями, ухиленням від сплати податків, фальсифікацією фінансових документів;
  • – патронажна система, що виникає, як правило, тоді, коли реалізація незаконних угод концентрується в руках обмеженої кількості осіб або організацій. Діячі, які контролюють патронажні системи, намагаються монополізувати владу аж до встановлення повного контролю за діяльністю легітимного уряду;
  • – непотизм (дружба або кумівство) призводить до виникнення несправедливих великих поступок при укладенні угод, призначення родичів на ключові посади в системі управління, пільгової купівлі власності, доступу до “твердих” валют тощо;
  • – кризова корупція – робота великої кількості бізнесменів в умовах ризику, коли предметом купівлі-продажу стають рішення офіційних органів, які можуть призвести до великих політичних зрушень або змін в країні (державні гарантії інвесторам, процес приватизації).

Наявність та процвітання усіх чотирьох типів корупції в Україні є свідченням того, що українська корупція є системною. Навідміну від розвинених країн світу, де корупція часто вражає лише одну складову частину політики, наприклад впливову спілку чи політичну партію.

Україна ж є менш захищеною (на межі з повною незахищеністю, що є усвідомленою і провокованою) системою інститутів й “охоронними організаціями”, що дозволяє більшості тих, хто має “доступ до корумпованого тіла”, використовувати його для виживання, а привілейованій меншості – продовжувати своє збагачення[14].

В детальному вигляді передумови корупції в Україні подано на рис. 2.1.

Логічно диференціювати корупцію за декількома рівнями:

ü мала (дрібні службовці й чиновники);

ü середня (умисні бюрократичні перепони, “кумівство”);

ü велика або інституційна (легальна корупція).

В Україні структура корупції включає в себе всі перелічені рівні

корупції[15].

За типами взаємодіючих суб'єктів корупція буває:

ü побутова, що породжується взаємодією пересічних громадян і чиновників. У неї входять різні подарунки від громадян і послуги

Основні передумови корупції в Україні

Рис. 2.1. Основні передумови корупції в Україні[16], [17]

посадовій особі і членам його сім'ї. До цієї категорії також відноситься кумівство (непотизм);

ü ділова, яка виникає при взаємодії влади і бізнесу. Наприклад, у разі господарської суперечки, сторони можуть прагнути заручитися підтримкою судді з метою винесення ухвали в свою користь;

ü корупція верховної влади відноситься до політичного керівництва і верховних судів в демократичних системах. Вона стосується груп, що стоять у влади, недобросовісна поведінка яких полягає в здійсненні політики в своїх інтересах і в збиток інтересам І виборців.

Домінуючими сегментами сучасної тіньової економіки та основними механізмами одержання тіньових доходів стали:

ü нелегальний експорт капіталів та корупція;

ü нелегальні валютні й зовнішньоекономічні операції;

ü випуск і реалізація необлікованої продукції та надання необлікованих послуг;

ü кримінальний промисел (вимагання, наркобізнес, розкрадання), фінансове шахрайство;

ü одержання тіньових доходів шляхом прихованого вилучення з обігу різниці між офіційними і реальними цінами на товари та послуги;

ü незаконна приватизація державної власності;

ü розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах[18].

Однією із головних причин виникнення та існування тіньового сектору економіки в Україні є низька зарплата й високі податки на фонд оплати праці. На $1 погодинної зарплати середньостатистичний український працівник виробляє приблизно в 3 рази більший ВВП, ніж аналогічний американський. Це говорить про несправедливу експлуатацію найманої праці. За мізерну зарплату наш працівник змушений придбавати товари і послуги за світовими цінами[19],[20].

Головною складовою податкових доходів виступає праця, а точніше – фонд оплати праці. У результаті всіх нарахувань та утримань, близько 77 % податкових доходів прямо чи опосередковано пов'язані з фондом оплати праці[21].

За теперішніх критичних умов, боротися з корупцію можливо лише методами гласності, відкритості й доступності інформації. А за відсутності в Україні правого й громадянського суспільства, поки що єдиним надійним методом такої боротьби може стати публічне поширення інформації про корупцію. У випадку, коли інформація про корупцію набере широкого поширення в суспільстві, владі олігархів буде непросто ухилитися від реагування на таку інформацію.

Варто спочатку створити в соціальній мережі щось на зразок “Антикорупційних інформаційних дощок”, на яких почати вивішувати і публічно поширювати всю оперативну інформацію про наявні факти корупції та інші зловживання у владних структурах. Усі факти корупції мають бути взяті під пильний народний контроль української громадськості[22].

На сучасному етапі, корупція є однією із головних загроз національній безпеці та демократії в Україні, зокрема, її наслідки, що подано на рис. 2.2[23].

Враховуючи негативні наслідки та загрози національній безпеці від корупції, рух у напрямі руйнації налагодженої системи вже розпочався. 1 найбільш ефективні кроки на цьому шляху були ініційовані саме “знизу”. Це, зокрема, запровадження зовнішнього тестування на основі досвіду проведення тестів у Києво-Могилянській академії, прийняття законів про державну регуляторну політику та дозвільну систему, розроблених за участі представників бізнесу.

Суттєво зменшити корупційні можливості чиновників можна не лише за допомогою змін до законодавства. Багато новацій, на думку експертів Центру політико-правових реформ, цілком реально запровадити і без змін законів. На це потрібна лише воля керівників органів самоврядування.

Негативні наслідки корупції на етапі становлення інноваційної економіки

Рис. 2.2. Негативні наслідки корупції на етапі становлення інноваційної економіки

Знищити корупційні можливості чиновників можна шляхом мінімізації їх контактів з громадянами, які готують або приймають рішення. Цього можна досягти за допомогою використання поштового зв'язку та електронної пошти, створення єдиних офісів, де громадяни можуть здати відразу всі документи, впорядкування черг, збільшивши години прийому чиновників, покращення інформування громадян через створення довідкових служб та електронних ресурсів з детальним переліком усіх послуг і процедурою їх надання, запровадження механізму сплати штрафів через банківські установи, а не на місці перевірки інспекторами.

Першою даний досвід взялася розвивати міська влада Львова. На своєму електронному порталі вона планує запровадити онлайн- консультування мешканців та прийняття їх звернень через Інтернет. При цьому, заявник зможе дізнатися, хто з чиновників у певний момент розглядає його запит і коли може отримати відповідь.

А поки будуть запроваджені всі ці новації в Україні, кожен може суттєво зменшити корупційні ризики для себе, детально вивчивши процедуру надання потрібної послуги з боку держави. Найкращим способом боротьби з корупцією на персональному рівні є знання. Чим більше людина знатиме законодавство, механізми вирішення певного питання, тим більше вона буде захищеною від корупції[24].

У кожній сфері прояву тіньової економіки потрібно шукати різні шляхи детінізації, адже специфічність галузей не дозволяє все звести під стандартне трактування.

Так, сферу підприємництва необхідно легалізувати за рахунок удосконалення системи оподаткування, у добувній промисловості слід здійснювати прозоріший розподіл спеціальних дозволів і ліцензій на здійснення діяльності, у виплаті заробітної плати працівникам – ліквідувати диспропорції в оплаті праці та ввести диференціацію оподаткування. Необхідно створити умови для легалізації тіньового сектора та усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях влади[25].

Варто проводити детінізацію економіки, спрямовану на подолання явища корупції через систему адміністративних, організаційних та правових заходів. Ефективна стратегія детінізації економіки допоможе піднести національну економіку на якісно новий рівень.

  • [1] Корупція в Україні. Аналітична схема [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sd.net.ua/2010/07/30/kompciya-v-ukrayini-analitichna-sxema.html. С. 1–2. – Назва з екрану.
  • [2] Черниш О. Тіньова економіка: особливості та шляхи легалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: economy.nayka.com.ua/?ор= 1&ζ=68. – Назва з екрану.
  • [3] 2010 Global Corruption Barometer / Transparency International [Електронний ресурс]. – Режим доступу: transparency.org/policy_research/surveys_indices/gcb/2010/results
  • [4] Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрямки подолання. – К.: НІСД, 2011. – С. 12.
  • [5] Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: НІСД, 2012. – С. 47.
  • [6] Краус Η. М., Сергіенко А. Г. Корупція як одна із загроз національної безпеки на етапі становлення інноваційної економіки / Η. М. Краус, А. Г. Сергіенко // Науковий вісник Полтавський університет економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. – Полтава: РВЦ ПУЕТ. 2012. – № 4 (55). – С. 23-29.
  • [7] Корупція в Україні. Аналітична схема [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sd.net.іш/2010/07/30/konipciya-v-ukrayini-analitichna-sxema.html. С. 3. – Назва з екрану.
  • [8] Озерський І. В. Тіньовий сегмент економіки /1. В. Озерський // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. – №1. – С. 34.
  • [9] Жданов І. Хмельницький ліцеїст про корупцію: це вада розвитку суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mintnid.rimea portal.gov.ua/rus/index.php?v=5&tek=l 17&par=5&art=635. С. 1. – Назва з екрану.
  • [10] Там само, С. 2.
  • [11] Корупція в Україні. Аналітична схема [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sd.net.ua/2010/07/30/korupciya-v-ukraymi-analitichna-sxema.html. С. 1-2. – Назва з екрану.
  • [12] Жданов І. Хмельницький ліцеїст про корупцію: це вада розвитку суспільства [Електронний ресурс). – Режим доступу: mintrud.rimeaportal.gov.ua/rus/index.php?v=5&tek=117&par=5&art=635. С. 3. – Назва з екрану.
  • [13] Там само, С. 5.
  • [14] Бутенко В. Природа і причини корупції в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ji-rnagazine.lviv.ua/ji-junior/N32-l/butenko.htm. – С. 3–4. – Назва з екрану.
  • [15] Корупція в Україні. Аналітична схема [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sd.net.ua/2010/07/30/korupciya-v-ukrayini-analitichna-sxema.html - C. 1-2. – Назва з екрану.
  • [16] Бутенко В. Природа і причини корупції в Україні [Електронний ресурс]. – Режи" доступу: ji-magazine.lviv.ua/ji-junior/N32-l/butenko.htm. – Назва з екрану.
  • [17] Фактори які впливають на поширення корупції в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sd.netua/2012/03/08/&ktori-yaki-vplivayut-na-poshirennya- korupciyi.html. – С.1. – Назва з екрану.
  • [18] Черниш О. Тіньова економіка: особливості та шляхи легалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: economy.nayka.com.ua/?op= 1&ζ=68. – С. 3; 10. – Назва з екрану.
  • [19] Предборський В. А. Тінізаційний аспект процесів початкового нагромадження капіталу в Україні / В. А. Предборський // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. -№6(73).
  • [20] Предборський В. А. Тіньова економіка як форма економіки невизначеності / B. А. Предборський // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – Хв 4 (95). - C. 44-49.
  • [21] Черниш О. Тіньова економіка: особливості та шляхи легалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: economy.nayka.com.ua/?op=1&z=68. – С. 4. – Назва з екрану.
  • [22] Каспрук В. Чи можливо подолати корупцію в Україні? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: radiosvoboda.org/content/article/24637256.html. – С. 2. – Назва з екрану.
  • [23] Корупція як загроза національній безпеці та демократії в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sd.net.ua/2012/03/08/korupciya-zagroza-bezpeci- demokratiy.html. – С. 1 – Назва з екрану.
  • [24] Червоножка В. Корупція в Україні: як реально зменшити її масштаби [Електронний ресурс]. – Режим доступу: novynar.com.ua/analytics teovemment/72994. – С. 4-5. – Назва з екрану.
  • [25] Черниш О. Тіньова економіка: особливості та шляхи легалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: economy.naykacom.ua/?op=1&z=68. – С. 5-6. – Назва з екрану.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >