< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕКУЛЯЦІЇ ЯК ОДНОГО З ВИДІВ ТІНЬОВОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Аналіз причин та результатів діяльності підприємництва, бізнесу, посередництва і спекуляції в контексті тінізації економіки

Появі підприємства передує ділова активність окремих людей або груп людей, що є основою для організації процесу виробництва із створення матеріальних та інших благ й сприяє зростанню добробуту кожного члена суспільства, і держави загалом. В економіці, ділову активність пов'язують з поняттями “підприємництво” й “бізнес”.

Перші спроби теоретично осмислити підприємництво було зроблено ще в XVII ст., згодом ці дослідження продовжили Ф. Кєне[1], Ж. Сей[2], А. Сміт[3], К. Маркс[4],[5] та інші видатні економісти. Термін “підприємництво” ввів у науковий обіг на початку XVIII століття французький учений Р. Кантіллон, розуміючи під ним економічну функцію особливого роду, зміст якої тісно пов'язаний з ризиком ведення господарської діяльності.

Ж. Сей розумів під підприємництвом організацію людей у межах конкретної виробничої ланки, в центрі якої перебуває підприємець. В основу сучасних досліджень підприємництва покладено ідеї провідних економістів світу, зокрема И. Шумпетера[6], Ф. Хайека[7] та їх послідовників. Згідно з їх поглядами:

ü статус власника не є визначальною ознакою підприємця;

ü підприємництво розглядається як функція господарсько- політичного середовища, що й визначає його можливості, типи, мотивації;

ü змістом підприємництва є одержання нових комбінацій факторів виробництва та обігу, реформування виробництва за допомогою використання різноманітних можливостей для випуску нових або вже існуючих товарів (послуг) із застосуванням інноваційних методів, відкриття нових джерел сировини, ринків, поліпшення організації виробництва тощо.

Розуміння суті підприємництва ґрунтується на загальних закономірностях розвитку економіки та значенні в цьому процесі людини. Закономірним є виокремлення підприємця і його талант) ведення підприємницької діяльності в окремий фактор виробництва та надання йому статусу центрального. Адже саме підприємець приймає остаточне рішення про організацію виробництва, поєднуючи всі інші фактори виробництва (капітал, працю, землю) в єдиний виробничий процес.

У науковій літературі виокремлюють базові (організаційно- господарське новаторство, економічні знання, економічна воля) і похідні (ризик, володіння ресурсами, можливість прийняття рішень) характеристики підприємництва, які можна визначити як організаційно-господарське новаторство на основі використаних нових можливостей.

Форми і види підприємництва виникають відповідно до структури форм власності в економічній системі. В ринковій економіці фактор “підприємництво” проголошується обов'язковим компонентом ринку без якого економічна система не може існувати.

Структурна перебудова економіки України і перехід на нові умови господарювання зумовили необхідність становлення підприємництва! створення класу підприємців у країні. Адже, ще недавно в суспільстві переважали негативні оцінки наслідків підприємницької діяльності й воно ототожнювалось з таким негативним явищем як спекуляція.

А. Сміт вважав, що підприємець – це власник, котрий зважується ризикувати заради реалізації якої-небудь комерційної ідеї та отримання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво, розпоряджається його результатами.

Р. Кантіллон[8] підприємцем вважав людину, яка бере на себе відповідальність, йде на ризик, приймаючи рішення про організацією нового підприємства, розробку ідеї, застосування нової технології, випуск нового виду товару чи послуги тощо.

На думку Ж.-Б. Сея, підприємець – це економічний агент, що комбінує фактори виробництва. И. Шумпетер та Ф. Хайєк вважали підприємця своєрідним соціально-психологічним типом господарника, для якого головним є аналіз і використання різноманітних ринкових можливостей, реалізація новаторських ідей. Крім того, И. Шумпетер у праці “Теорії економічного розвитку” звертає увагу на те, що підприємець – це бізнесмен, який робить не те, і не так як це роблять інші.

Громадська думка про підприємництво та підприємців, мотиви й способи їх поведінки, формувались під впливом марксистської доктрини – офіційної ідеології соціалістичного суспільства. її сутність можна виразити цитатою з “Капіталу” К. Маркса: “...капітал боїться відсутності прибутку, як природа боїться пустоти. Але якщо є прибуток, капітал стає сміливим. Забезпечте 10 %, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20 % він стає жвавим, при 50 % – готовий зламати собі голову, при 100 % він зневажає всі людські закони, при 300 % – немає такого злочину, на який би він не зважився, хоч і під страхом шибениці”.

Нинішні українські підприємці ще не досягли світового рівня. Більше того, підприємництвом часто називають діяльність, далеку від нього, таку, що пов'язана з шахрайством, протизаконними діями. Такі хибні уявлення потрібно долати.

Створення в Україні альтернативного державному підприємницького сектору економіки розпочалося наприкінці 80-х – на початку 90-х років. Ухвалення Декларації про незалежність відкрило шлях до його повного відродження та реабілітації.

Господарським кодексом України в 2003 році на державному рівні було визнано законність підприємницької діяльності, визначено поняття підприємництва, його форми, види і принципи розвитку в країні.

Згідно зі статтею 42 зазначеного кодексу, підприємництво – це самостійна, ініціативна діяльність, що спрямована на виробництво товарів і надання послуг з метою отримання прибутку та передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати[9]. Саме в такому формулюванні це поняття ввійшло в теорію вітчизняної економічної науки.

У західній економічній літературі поняття “підприємництво” мас свої особливості й традиційну назву – “бізнес”. Бізнес, у вузькому розумінні – це справа, підприємництво; а в широкому – здійснення будь-якої діяльності в економічній сфері, характеристика ділових відносин у країні загалом.

Бізнес – це сукупність ділових відносин, що склалися для задоволення потреб суспільства. Суб'єктами бізнесу є:

ü безпосередньо підприємці, тобто особи, що займаються підприємницькою діяльністю, їх ділова зацікавленість реалізується через виробництво й продаж продукції, надання послуг;

ü колективи підприємців і підприємницькі асоціації;

ü індивідуальні та колективні споживачі (так званий споживчий бізнес);

ü працівники, трудова діяльність яких здійснюється за найманням на контрактній або іншій основі;

ü державні структури, ділова зацікавленість яких зумовлена потребою у виконанні пріоритетних загальнодержавних науково- технічних програм, як правило, капіталомістких.

У сучасній Україні бізнес, в широкому розумінні цього поняття, ще не набув системного характеру, тому його здебільшого ототожнюють з підприємницькою діяльністю. Зі становленням здорових ринкових відносин у країні, з часом ситуація зміниться на краще. Підставою для цього є реалізація основних принципів розбудови підприємництва в країні та надання їм правового статусу.

В статті 44 Господарського кодексу України, визначено основні принципи підприємницької діяльності: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників й споживачів продукції, встановлення цін згідно з законодавством; вільне наймання працівників; залучення та використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних й інших видів ресурсів, використання яких не заборонене законодавством; розпорядження на свій розсуд доходів після внесення платежів, встановлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому валютної виручки на свій розсуд.

З'ясувавши економічний зміст категорій “підприємництво” та “бізнес” розглянемо дійсний стан справ з їх ведення в Україні. У рейтингу “Ведення бізнесу 2013” (Doing Business 2013) Україна не тільки покращила свої позиції на 15 пунктів (до 137 місця із 185 країн світу), а й увійшла до списку 23 країн світу – найбільших реформаторів умов ведення бізнесу в 2011-2012 роках, які оцінює даний рейтинг (табл. 3.1).

Завдяки реформам 2012–2013 років у сфері дерегуляції в будівництві, реєстрації власності і доступу до кредитування, Україна піднялася ще на 28 позицій у рейтингу легкості ведення бізнесу (Doing Business 2014) Світового банку (СБ), зайнявши 112 позицію з 189 досліджених економік[10].

Відповідно до оцінок Doing Business країни реформатори умов ведення бізнесу, це країни, що кардинально реформували 3 і більше сфери (суб'індекси) ведення бізнесу[11].

Україна також увійшла до списку країн-лідерів зростання в рейтингу серед країн СНД на ряду із Вірменією (+18 позицій до 32 місця), і на 9 позицій скоротила своє відставання від Росії, яка зайняла 112 місце у рейтингу Doing Business 2013.

П'ятірка країн-лідерів за умовами ведення бізнесу в світі залишилася незмінною: Сінгапур, Гонконг, Нова Зеландія, США і Данія. Варто зазначити, що Сінгапур займає перше місце у рейтингу Doing Business шостий рік поспіль (табл. 3.2).

Найбільшого прогресу з усіх країн світу було досягнуто Грузією (наближення на 32 в.п. до абсолютного значення), Руандою (на 27 в.п.) та Білорусією (на 24 в.п.) (табл. 3.3).

Прогресу в спрощенні умов ведення бізнесу за останні 7 років Україна досягла завдяки скороченню свого відставання від абсолютного значення на 12 в.п., у тому числі, найбільше відстання було скорочене за складовими: ü сплата податків – на 31 в.п.;

ü започаткувати бізнесу – на 27 в.п.;

ü отримання кредиту – на 25 в.п. (табл. 3.4).

Таблиця 3.1

Стан та зміни складових індексу “Умови ведення бізнесу 2013”, що відбулись в Україні у 2012-2013 роках*4

Назва складових (субіндексів) індексу "Умови ведення бізнесу 2013"

2012

2013

Зміна 2013 до 2012

Започаткування бізнесу

116

50

66

Реєстрація власності

168

149

19

Сплата податків

183

165

18

Підключення до мережі електропостачання

170

166

4

Виконання зобов'язань по контракту

44

42

2

Банкрутство

158

157

1

Отримання кредитів

23

23

0

Дозвільна система у будівництві

182

183

-1

Зовнішня торгівля

144

145

-1

Захист прав інвесторів

114

117

-3

Значне покращення позицій України за суб'індексом “Започаткування бізнесу” (на 66 позицій) відбулося, в першу чергу, завдяки прийняттю Закону України від 21.04.2011 № 3263-V1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва”.

Так, відповідно до нього, в Україні були скасовані вимоги до мінімального розміру статутного капіталу підприємств, а також вимоги щодо обов'язкового нотаріального засвідчення ряду документів при створені юридичної особи. Внаслідок останнього, було зменшено кількість процедур при започаткуванні бізнесу (до 7 процедур проти 9 процедур згідно попереднього рейтингу), вартість відкриття підприємства зменшилася майже у 3 рази – до 1,5 % від річного доходу особи, а тривалість скоротилася на 2 дні (до 22 днів)

(табл. 3.5 та рис. 3.1).

Таблиця 3.2

Місце України у рейтенгу “Ведення бізнесу 2013””

Країна

Doing Busine ss 2009

Doing Busine ss 2010

Doing Busine ss 2011

Doing Busine ss 2012

Doing Busine ss 2013

Зміна

2013

до

2012

Сінгапур

1

1

1

1

1

0

Гонконг

3

3

2

2

2

0

Нова Зеландія

2

2

3

3

3

0

США

4

4

4

4

4

0

Данія

5

6

5

5

5

0

Німеччина

27

25

19

18

20

-1

Китай

86

89

87

91

91

0

Грузія

16

11

17

12

9

7

Вірменія

50

43

61

50

32

23

Білорусь

82

58

91

60

58

11

РФ

118

120

124

118

112

8

Україна

146

142

149

152

137

15

Таджикистан

164

152

152

147

141

6

Узбекистан

145

150

164

168

154

12

Варто зазначити, що тривалість процедур із відкриття нового бізнесу в Україні є значно нижчою, ніж у середньому в світі (ЗО днів) та нижчою, ніж у Польщі (32 дні). Крім того, в країні була скасована вимога щодо мінімального розміру статутного капіталу, що є світовою практикою і набуває все більшого поширення серед країн світу. Дана вимога відсутня у Німеччині, США та Грузії, але ще діє у Росії (1,4 % від річного доходу особи) та Польщі (13 %).

У рейтингу “Ведення бізнесу 2014” (Doing Business 2014) Україна домоглася найкращого прогресу серед всіх країн, продемонструвавши

Таблиця 3.3

Відстань країн до ідеального значення за умовами ведення бізнесу[12]

Країна

Зміна Doing business 2013 до Doing business 2006, в.п.

Відстань до абсолютного значення у Doing business 2013, %

1

Г рузія

32

81

2

Руанда

27

65

3

Білорусь

24

67

4

Буркіна-Фасо

19

49

5

Македонія

17

75

6

Єгипет

16

58

7

Малі

16

51

8

Таджикистан

16

47

9

Колумбія

15

70

10

Киргизстан

15

62

11

Сера-Леоне

15

53

12

Китай

14

61

13

Азербайджан

13

63

14

Хорватія

13

63

15

Гана

13

67

16

Бурундія

13

47

17

Гвінея-Біссау

12

45

18

Польща

12

69

19

Вірменія

12

71

20

Казахстан

12

63

21

Україна

12

54

22

Сенегал

12

49

23

Камбоджа

11

52

24

Ангола

11

45

25

Маврикій

11

74

Примітка. 100 % або ідеальні умови ведення бізнесу (відповідають значенню країн, що зайняли перше місце за кожним окремим показником).

реформи відразу в 8 з 10 секторів, і тепер за легкістю ведення бізнесу займає місце між Ліваном і Папуа Нова Гвінея.

За оцінками експертів Світового банку, найбільш вражаючий успіх України продемонструвала в дерегуляції будівництва: у цьому субрейтингу країна піднялася відразу на 145 позицій – на 41 місце.

У реєстрації власності в Doing Business 2014 Україна посіла 97 місце, поліпшивши свій минулорічний результат на 61 позицію. А прогрес у сфері доступу до кредитування дозволив у цій сфері піднятися ще на 11 позицій і показати високий 13 результат.

За іншими критеріями зафіксовано або невелике поліпшення (у сплаті податків на 4 позиції, в створенні бізнесу – на 3), або відсутність прогресу (міжкордонних торгівля, виконання контрактів), або навіть погіршення результатів (в захисті інвесторів на 1 позицію, доступі до електроенергії – на 2, а в процедурі банкрутства – на 5).

В результаті Україна залишається в числі світових аутсайдерів у субрейтингах доступу до енергопостачання (172-е місце), сплату податків (164-е), процедурі банкрутства (162- е), міжкордонних торгівлі (148-е) і захисту інвесторів (128-е).

У цілому ж восьмий рік поспіль світовий рейтинг зі створення найбільш сприятливих умов для ведення бізнесу очолює Сінгапур. У десятку лідерів також увійшли Гонконг, Нова Зеландія, США, Данія, Малайзія, Республіка Корея, Грузія, Норвегія і Великобританія. Замикає список Республіка Чад.

Росія за рік піднялася на 19 позицій – до 92-го місця, Білорусія – на 1, до 63-го, Казахстан – на 3, до 50-го, а Молдова – на 8, до 78-го місця[13].

Сьогодні найбільшого розвитку в Україні набули такі напрями підприємницької діяльності як торгівля і посередництво. Виникла нагальна потреба відокремити ці види діяльності від спекуляції, яку традиційна громадська думка ототожнює з посередництвом. Як за умови посередництва, так і спекуляції, має місце перепродаж товару з метою отримання прибутку.

Однак, відмінність зазначених видів діяльності істотна. Вони відрізняються, насамперед, етичною поведінкою учасників процесу й мають різну суспільну оцінку. З огляду на це, посередницьку діяльність потрібно розглядати з точки зору її корисності для інших членів суспільства.

Таблиця 3.4

Відстань України до ідеального значення за умовами ведення бізнесу за суб'індексами[14]

Суб'індекс

Зміна Doing Business 2013 до Doing Business 2006, в.п.

Відстань до абсолютного значення у Doing Business 2013, %

Сплата податків

31

47

Започаткування бізнесу

27

85

Отримання кредиту

25

81

Дозвільна система у будівництві

15

39

Захист прав інвесторів

10

47

Реєстрація власності

б

56

Банкрутство

0

10

Виконання зобовязань по контракту

0

68

Зовнішня торгівля

-6

48

Підключення до мережі електропостачання

"

33

В рамках проблемних питань доречним буде визначитися з теоретичним тлумаченням понять “спекуляція”, “посередництво” і “спекулянт”. Спекуляція (від латинського “speculatio” “вистежування”, “підглядання”) – це купівля і перепродаж різноманітних товарів за завищеними цінами з метою збагачення.

В результаті такої діяльності споживач втрачає право вибору. У практичній діяльності країн з ринковою економікою, спекулятивні дії розривають акти купівлі та продажу у часі, тобто посередник- спекулянт очікує виникнення дефіциту на ринку. В розвинених країнах світу найуразливішими щодо спекуляції є ринки сільськогосподарської продукції.

Посередництво – це купівля і перепродаж товарів на різних ринках. Тобто в цьому разі акт купівлі та продажу розривається не у часі, а за місцем. Позитивною функцією посередництва є зменшених диференціації цін, їх вирівнювання відповідно до принципу: “єдина ціна для всіх угод щодо аналогічних продуктів на одному ринку в один і той самий час”.

Таблиця 3.5

Рейтинг України за суб'індексом “Започаткування бізнесу[15]

Започаткування бізнесу

Країна

Процедури (кількість)

Час

(днів)

Витрати (% від душового доходу)

Мінімальний капітал (% від душового доходу)

Місце у рейтингу

Грузія

2

2

3,8

0,0

7

Білорусь

5

5

2,3

0,0

9

США

6

6

1,4

0,0

13

Україна

7

22

1,5

0,0

50

Латвія

4

16

2,3

0,0

59

Росія

8

18

2,0

1.4

101

Німеччина

9

15

4,9

0,0

106

Польща

6

32

14,4

13,0

124

ОЕСР

5

12

4,5

13,3

-

Східна Європа та Центральна Азія

6

14

6,8

5.0

-

Посередництво є особливою специфічною галуззю підприємництва, яка забезпечує функціонування ринкової економіки відповідно до дії об'єктивних економічних законів[16]. Ситуація, за якої в ринковому господарстві посередницька діяльність може трансформуватися у спекулятивну, можлива тільки у разі встановлення державних фіксованих цін на дефіцитні види товарів, особливо на товари першої необхідності.

При цьому, посередництво переходить до сфери “чорного ринку”. Тонка межа між посередництвом й спекуляцією за їх однакової мети – отримання максимального прибутку та можливість взаємопроникнення цих видів діяльності, ускладнює проблему їх

Графічне зображення рейтингу України за суб'індексом “Започаткування бізнесу” в 2013 році

Рис. 3.1. Графічне зображення рейтингу України за суб'індексом “Започаткування бізнесу” в 2013 році[17]

аналізу й дослідження, проте не зменшує ролі посередницької діяльності та її організаторів у ринковому господарстві[18].

Аналіз поняття “спекулянт” потрібен тому, що в традиціях економічної науки всіх, хто займається купівлею заради перепродажу з метою отримання прибутку, а не споживання, прийнято називати “спекулянтами”.

Термін “спекулянт”, як відомо, має негативний контекст. Проте, саме цей зміст й відсутній в західній економічній літературі, оскільки в західних країнах спекулятивна діяльність має цілком легальний характер. Доречі, слово “спекулянт” має вельми шляхетне походження й пішло від англійського дієслова “to speculat”, що означає “розмірковувати”, “думати” (про вигоду), “діяти” (з метою отримання вигоди).

Отже, дослівно “спекулянт” – це розмірковувач. Щоб відокремити нехорошого вітчизняного спекулянта від його гарного західного “побратима”, в економічній літературі пропонується увести для позначення останнього таке поняття як “комерсант”.

Деякі події в Україні у плані соціальних вибухів і потрясінь є наслідком набуття спекуляцією масового характеру. Спекулянти блокують виробника (перекривають йому вихід на ринок своїми цінами) й організують із цією метою структури, що управляють виробництвом. Це управління зводиться до зміни орієнтації виробництва від ТНП до продуктів та предметів настільки ж дорогої, як неактуальної й марної (без віддачі) розкоші.

Спекуляція – це купівля або продаж чого-небудь із єдиною метою домогтися приросту капіталу. Для професійних спекулянтів ринки цінних паперів, товарів й валюти є звичними місцями зустрічей, куди вони приходять для здійснення спекуляцій, капіталовкладень та висновку торговельних угод.

У дійсності спекулянти допомагають підтримувати пожвавлення на ринку й, таким чином, сприяють згладжуванню цінових коливань. Це твердження особливо справедливо для товарних ф'ючерсних ринків. Якби на ринках залишилися тільки виробники та споживачі, ці ринки стали б набагато більш мінливими й непостійними у порівнянні з тими, на яких діють спекулянти.

Відомим ринком подібного типу є FOREX. Щоденний оборот коштів на ньому становить $1-1,5 трлн. Але такий спекулятивний бізнес є дуже ризиковим. Один невірний хід і трейдер може втратити всі свої “кровні” заощадження.

Причинами спекуляції можуть виступати різні фактори ринку. При певному “везінні” на спекуляції, людина може дуже швидко розбагатіти. Наприклад, у дні Великої Вітчизняної війни шедеври світового мистецтва продавалися за безцінь: люди готові були віддати все до останнього, за додатковий шматочок хліба.

Рекорд незаконного підприємництва встановив житель орловського селища Тросна (Росія). Дотого ж підприємець зберіг беззаперечні докази своєї афери. Не маючи права займатися збором лому чорних металів, він все ж примудрився за два роки зібрати на базі споживчого товариства цілий залізничний потяг металобрухту (близко 900 тонн).

“Накапали” на тіньового підприємця конкуренти. Працівники управління боротьби з економічними правопорушеннями УВС Орловської області виявили серед металобрухту не лише побутові предмети, але й частини залізничних вагонів та великих цистерн. В сировинний бізнес колишній фермер пішов після невдач у сфері сільського господарства.

Він найняв двох чоловіків, які розбирали, зважували та складали металобрухт, за що отримували по тисячі рублів в місяць. На запитання, з якою метою накопичував підприємець стільки заліза. він заявив, що чекав на вигідну кон'юнктуру[19].

Неможна не враховувати при дослідженні тіньової економіки і таке важливе явище, як інфляція. Саме через неї населення, незалежно від своїх статків, втрачає свої заощадження в результаті знецінюванні грошей. Руйнується національне господарство. Саме виробництво й соціальний порядок дезорганізуються.

Боржники вимагають із кредиторів сплати по зобов'язаннях у знецінених грошах. Наступає розквіт спекуляції. Населення прагне якнайшвидше витратити одержувані гроші, поки ціни “не підскочили''. І саме подібні дії провокують зростання цін.

Слабка державна влада й політична нестабільність створюють надзвичайно несприятливий клімат для інвестицій та довгострокової виробничої підприємницької діяльності. Наявність слабкого уряду, загальної нестабільності в суспільстві, недосконалості законодавства, поганого функціонування правоохоронних органів негативно впливає на загальний стан в економічній системі.

А саме: відсутність інвестицій через їхню ризикованість, особливо довгострокових інвестицій у фондоємні виробництва, небажанні населення робити заощадження, вивіз капіталів за кордон, скороченні підприємницької діяльності в галузі виробництва, нарощення частки спекулятивної діяльності тощо.

Час міняє все місцями й вимагає уточнень. Ті дії, які раніше називалися спекуляцією – у наші дні прийнято називати підприємницькими. Найпростіший спосіб заробити і являє собою Гроші – Товар – Гроші. А що це, як якщо не купити дешевше, а продати дорожче?

Спекуляція є значним, шкідливим для населення і виробництва підвищенням ціни на засоби споживання, веде до інфляції, а головне – до істотного й контрпродуктивного загострення у населення потребив грошах. Події в країні у плані соціальних вибухів та потрясінь – наслідок придбання спекуляцією масового характеру. Спекулянти блокують виробника (перекривають йому вихід на ринок своїми цінами) й організовують з цією метою структури, керуючі виробництвом.

Сучасна теорія ринку дає додаткову й по-своєму не менш важливу характеристику спекулятивного бізнесу як функціонально-значущого для ринкової системи виду підприємництва.

При цьому, дуже важливо відзначити, що західна економічна традиція, на відміну від вітчизняної, зовсім не схильна приписувати спекулятивному бізнесу тіньові властивості, а навпаки, вбачає в ньому відчутну прагматичну користь в аспекті пом'якшення гостроти циклічних коливань.

Загальна ринкова характеристика спекулятивної діяльності наступна:

ü доходи їх так само, як і в інших (неспекулятивних) підприємців, визначаються різницею між “ціною купівлі” та “ціною продажу”;

ü обсяг доходу повністю залежить від кількості перепродано товару;

ü спекулянт-перекупник так само, як і підприємці-неспекулянти, несе витрати на зберігання, охорону та транспортування свого товару[20].

Фактори, які пояснюють значні обсяги тіньової спекуляції на мікрорівні: високі податки й нерівномірність податкового навантаження; недостатня прозорість податкового законодавства і постійне внесення змін до нього; повільні та непрозорі приватизаційні процеси; втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб'єктів господарювання; корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Іноді уряд легалізує тіньову спекуляцію, дозволяючи перекупникам торгувати за спекулятивними цінами в надії отримати більші надходження у вигляді податків та зборів до бюджету. При цьому, в офіційній торгівлі фіксовані ціни зберігаються. Наявність двох, одночасно дозволених цін, на один і той же товар при дефіциті на нього миттєво виводить зладу економіку.

Таким чином, тіньова спекулятивна діяльність частково породжується зусиллями уряду. Тіньова спекуляція це – економічний процес, що приховується її учасниками, не підконтрольний державі і суспільству, не фіксується в повному обсязі податковими органами.

  • [1] Кене Ф. Избранные экономические произведения: пер. с франц. [Текст] / Ф. Кене. – М.: Соцэкгиз, 1960. – С. 363.
  • [2] Сей Ж. Б. Трактат политической экономии: пер. с франц. [Текст] / Ж. Б. Сей. – М: Издательство К. Т. Солдатенкова, 1896. – С. 41-50.
  • [3] Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй [Текст]: Філософські першоджерела: Наук. вид. / А. Сміт. – К. : Port-Royal, 2001. - 593 с.
  • [4] Маркс К. Капітал. Критика політичної економії. Книга 1: Процес виробництва капіталу: Пер. з англ. 1.1. Степанова-Скворцова [Текст] – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1952. – Т. 1. – 789 с.
  • [5] Румянцева Е. Е. Экономические дискуссии XXI века: Μ. Ε. Портер, А. Смит, К. Маркс, Дж. Милль, Н. Д. Кондратьев, А. В. Чаянов, А. А. Богданов (конспекты и краткие рецензии трудов). – 2-е изд., испр. – М.: ИНФРА-М, 2011. – 300 с.
  • [6] Шумпетер И. Теория экономического развития (Исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). – М., 1992. – 562 с.
  • [7] Хайек Ф. А. Цены и производство. – Челябинск: Социум, 2008. – 199 с.
  • [8] Kantillon R. Essai sur lanatur de commerce en general. L. 1733 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: dissercat.com/contenl/maloe-predprinimatelstvo-v-ekonomic heskom-razvitii-mestnogo-soobshchestva#ixzz2iGijZ2Cp. – Назва з екрану.
  • [9] Господарський кодекс України від 16.01.2003 року № 436 – IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-lS/page. – Назва з екрану.
  • [10] Моніторинг місця України у рейтингу “Ведення бізнесу 2014” (за даними публікації Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації “Doing Business 2014”) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: news.mail.ru/inworld/ukraina/global/112/economics/15401980/?frommail=l- Назва з екрану.
  • [11] Моніторинг місця України у рейтингу “Ведення бізнесу 2013” (за даними публікації Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації “Doing Business 2013”). Слайд 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: me.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=191587. – Назва з екрану.
  • [12] Там само. Слайд 3.
  • [13] Моніторинг місця України у рейтингу “Ведення бізнесу 2014” (за даними публікації Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації “Douig Business 2014”) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: nevvs.mail.ru/inworld/ukraina/global/112/economics/15401980/?ftommail=l- Назва з екрану.
  • [14] Моніторинг місця України у рейтингу “Ведення бізнесу 2013” (за даними публікації Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації “Doing Business 2013”). Слайд 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: me.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cal_id=191587. – Назва з екрану.
  • [15] Там само. Слайд 5.
  • [16] Микроэкономика / Под ред. проф. Е. Б. Яковлевой. – М., СПб.: Поиск, 2002. – С. 20.
  • [17] Моніторинг місця України у рейтингу “Ведення бізнесу 2013” (за даними публікації Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації “Doing Business 2013”). Слайд 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: me.gov.ua/control/uk/publish/category/mam?cat_id=191587. – Назва з екрану.
  • [18] Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія / [Варналій З. С., Гончарук А. Я., Жаліло Я. А. та ін]; за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД 2006.-С. 501.
  • [19] Коляда Μ. І. Интересные факты, рекорды и достижения в мире 'экономики и бизнеса. – Донецк: ООО ПКФ "БАО", 2007. – С. 231-232.
  • [20] Краус Η. М. Роль спекулятивної діяльності в розвитку регіональної економіки / Н. М. Краус // Участь України у глобальних процесах / Матеріали Всеукраїнського семінару молодих учених та студентів (14-15 квітня 2011 р.), Сімферополь. – Саки : ПП “Підприємство Фенікс", 2011. – С. 49-50.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >