< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Генетика кількісних ознак

Закономірності успадкування якісних, або дискретних, ознак, які не мають проміжних форм, можна зображати у вигляді простих схем. Якісні ознаки, як правило, визначені одним-двома головними генами, у яких може бути два або кілька алелей, а зовнішні умови практично не впливають на ступінь їх вияву. Такими ознаками у людини є групи крові, форма волосся (кучеряве — пряме), ямка на підборідді та багато інших, у т. ч. патологій. Ознак, що визначаються винятково генами і на які умови життєвого середовища не впливають, у людини дуже мало. Більшість ознак, їх називають кількісними, є наслідком взаємодії численних генів між собою та з факторами довкілля.

Кількісні ознакиознаки, які виявляються у вигляді неперервної мінливості від мінімального до максимального їх вираження, зокрема зріст, маса, колір шкіри та волосся, інтелект, темперамент тощо.

Вивчати закономірності успадкування кількісних ознак набагато складніше, ніж якісних, бо у цьому разі доводиться користуватися методами варіаційної статистики.

Кількісні ознаки вимірюють різноманітними способами залежно від їх типу та мети дослідження. Зріст вимірюють спеціальною лінійкою і визначають в мірах довжини (метрах, сантиметрах); масу тіла — у мірах ваги (кілограмах, грамах); деякі ознаки, наприклад рівень інтелекту чи темперамент, — за допомогою спеціальних тестів.

Діаграма та крива розподілу частот зросту людини

Рис. 2.16. Діаграма та крива розподілу частот зросту людини

У результаті вимірювань достатньої кількості особин (як правило, не менше тисячі) та групування їх за правилом зростання одержують неперервний ряд мінливості, який можна представити у вигляді діаграми або графіка. На рис. 2.16 зображено розподіл за зростом понад 1000 дорослих чоловіків. Прямокутники показують кількість осіб, які мають певний зріст. Наприклад, 14 чоловіків мали зріст від 151 до 155 см, 36 — від 156 до 160 см, 120 чоловіків — від 161 до 165 см тощо. Ці самі дані можна представити у вигляді дзвоноподібної кривої, яку називають кривою нормального розподілу.

Генотип і фенотип

Для подальшого аналізу кількісних ознак необхідно ознайомитися з такими поняттями, як "генотип" і "фенотип". Спадкова інформація про ознаки та властивості організму міститься в його генах, сукупність яких називають генотипом. Свій генотип кожна людина одержує у момент зачаття і зберігає незмінним протягом усього життя. Активність генів може змінюватися, але їх склад залишається незмінним завжди.

Поняття "генотип" не тотожне поняттю "геном". Генотип притаманний певній особині, а геном — це сукупність генів, характерна для гаплоїдного набору хромосом певного виду організмів.

Фенотипом називають сукупність усіх ознак та властивостей організму в кожний період його життя. Він охоплює і зовнішній вигляд, і внутрішню будову, і фізіологічні процеси, і особливості поведінки, спостережувані у певний момент. Якщо генотип успадковується і залишається незмінним протягом життя індивіда, то фенотип розвивається. Він є результатом дії генотипу лише частково, бо в його становленні значну роль відіграють умови зовнішнього середовища.

Генетики постійно дискутують стосовно того, що важливіше для розвитку організму — генетична конституція чи середовище. Особливо гострі суперечки точаться щодо поведінки людини та її психологічних характеристик — розумових і творчих здібностей, темпераменту тощо.

Важливі обидва чинники, бо фенотип є результатом взаємодії між генотипом і середовищем. Якщо людина не матиме вроджених здібностей, наприклад до гри на скрипці, то жодне навчання та виховання не зроблять із неї видатного музиканта. А людина з вродженими музичними здібностями повинна активно їх розвивати, інакше талант буде загублено.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >