< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Метод прийомних дітей

Дослідження прийомних дітей дає змогу розмежувати вплив генетичних та середовищних чинників. Якщо діти були усиновлені в перші дні життя і ніколи не бачили своїх біологічних батьків, то вони мають лише спільні гени. З прийомними батьками у них немає генетичної схожості, але є спільні умови середовища існування.

Метод прийомних дітейобстеження прийомних дітей, їх біологічних та прийомних батьків з метою визначення впливу спадковості та середовища на розвиток ознак.

Зіставлення прийомних дітей з їх біологічними та прийомними батьками здійснюють за допомогою коефіцієнтів кореляції. Коефіцієнт кореляції (г) для вимірюваних ознак обчислюють за спеціальною формулою варіаційної статистики і визначають у частках одиниці.

Значна кореляція дітей (0,70—1,00) з біологічними батьками за певною ознакою свідчить на користь спадкових чинників, а з батьками, які їх виховали, — на користь умов середовища. Так, дослідження закономірностей успадкування коефіцієнта інтелекту (І<3) показало, що середня загальна кореляція цієї ознаки у дітей з прийомними батьками становила 0,19 (з батьком — 0,17; з матір'ю — 0,21), а з біологічними — 0,50, що свідчить про значну роль генотипу в розвитку інтелекту.

Застосування у генетичних дослідженнях методу прийомних дітей потребує чіткого дотримання певних правил. Насамперед необхідно обов'язково зважати на ефект пренатального середовища з боку біологічної матері для ознаки, чутливої до пренатальних впливів.

Для обстеження відбирають дітей, які були передані до інших сімей у перші дні життя (до 7 днів після народження) і більше ніколи з матір'ю не зустрічалися. Крім того, з експерименту вилучають дітей, матері яких мають патології — психічні захворювання, алкоголізм, наркоманію тощо. Як правило, соціально-економічний статус біологічних матерів нижчий, ніж статус прийомних сімей. Проте для здійснення експерименту необхідно дотримуватися умови, щоб бабусі та дідусі з обох боків не різнилися за соціально-економічним статусом. Обоє біологічних батьків не мають відрізнятися від прийомних батьків за інтелектуальними характеристиками. Для отримання найвірогідніших результатів кількість обстежуваних прийомних дітей має бути в межах 200—300 осіб.

Для підвищення надійності даних до дослідження залучають звичайні сім'ї як контрольні. Порівняння даних, одержаних у прийомних сім'ях, з даними, отриманими у звичайних сім'ях, дає змогу перевірити, чи не розрізняються стилі батьківсько-дитячих стосунків у двох типах сімей.

Якщо є можливість, то визначають кореляцію між розлученими братами і сестрами, відданими в інші сім'ї або залишеними з біологічними батьками, а також між дітьми різного походження у складі прийомної сім'ї. Це дасть додаткові дані, що підвищить надійність дослідження.

У деяких країнах (у т. ч. в Україні та Росії), у зв'язку з традиціями усиновлення (таємниця усиновлення охороняється законом), використання методу прийомних дітей практично неможливе.

Цитогенетичні методи

Принципи цитогенетичних досліджень сформувалися протягом 20—30-х років XX ст. на класичному об'єкті генетики — мушці дрозофілі та деяких рослинах.

Цитогенетичні методи — вивчення клітин під мікроскопом з метою визначення кількості хромосом та їх будови у нормі та патології, а також локалізації генів у хромосомах.

Цитогенетичні методи часто застосовують у комплексі з іншими методами вивчення генетики людини, наприклад з генеалогічними. Вони досить складні і поширилися лише 20—ЗО років тому.

До цитогенетичних методів належить аналіз каріотипу і гібридизація соматичних клітин.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >