< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Спадкові порушення розвитку

Причини та загальні механізми вроджених вад розвитку

Тривалий час вважали, що причинами стійких відхилень у розумовому та фізичному розвитку є пренатальні тератогенні чинники, патологія пологів, травми, інфекції чи інтоксикації у ранньому віці. Новітні досягнення в біології та медицині зумовили корінне переосмислення цих уявлень. Доведено, що значна частина стійких вад розвитку є наслідком спадкових захворювань. Це відкриття має не лише теоретичне, а й велике практичне значення. Коли спадковість порушення розвитку безумовно визначена, то це дає змогу сформувати більш точні та повні уявлення про його клінічну картину (наприклад, про ймовірні ускладнення), можливі варіанти динаміки і прогнози хвороби. Такі знання важливі не тільки для розроблення медичних лікувально-профілактичних заходів. Вони можуть і повинні стати основою для визначення стратегії і тактики психолого-педагогічної корекційної роботи, розроблення науково обґрунтованих критеріїв медико-генетичного консультування та планування сім'ї.

Вроджені вади розвитку

Одне з перших місць за частотою виявлення у структурі дитячих патологій, перинатальної (пологової) та ранньої дитячої смертності посідають вроджені вади розвитку.

Вроджені вади розвиткустійкі морфологічні зміни органів, їх частин або ділянок тіла, що виходять за межі нормальних варіацій будови та порушують їх функції.

Причини розвитку вад різноманітні — як зовнішні, так і внутрішні. Ними можуть бути мутації, провокуючі впливи на вразливий організм, а також тератогенні чинники — чинники навколишнього середовища, які порушують ембріональний розвиток.

Внутрішні чинники порушень розвитку

До них належать мутації, ендокринні хвороби, метаболічні дефекти, перезрівання статевих клітин, вік батьків.

Мутації.

На них припадає понад 30% усіх вад розвитку. Залежно від рівня, на якому відбулися мутації, їх поділяють на генні, хромосомні (порушення структури хромосом) та геномні (порушення кількості хромосом). Генні мутації становлять до 20% усіх вад. Прикладом може бути розщеплення верхньої губи та піднебіння як один із клінічних проявів синдрому Ван дер Вуда. Вади розвитку, спричинені хромосомними та геномними мутаціями, охоплюють приблизно 10% (наприклад, вади серця при синдромі Дауна).

Ендокринні хвороби та метаболічні дефекти.

Ці патологічні відхилення можуть призводити до мимовільних викиднів або порушувати морфологічну диференціацію органів плоду. Такі явища виявлено при цукровому діабеті, деяких пухлинах, фенілкетонурії, інших порушеннях обміну речовин у матері.

Перезрівання статевих клітин.

У разі десинхронізації процесів овуляції та запліднення виникає перезрівання статевих клітин — як яйцеклітин, так і сперматозоонів. Перезрівання гамет може призвести до порушень кількості хромосом, що спричиняє розвиток ембріона з тяжкими спадковими порушеннями.

Вік батьків.

На багато спадкових патологій впливає вік батьків. Встановлено залежність частоти впливу деяких вад (наприклад, розщеплення верхньої губи і піднебіння) та аутосомно-домінантних спадкових захворювань (наприклад, ахондроплазії) від віку батька. Дефекти дихальної системи частіше проявляються у дітей, народжених юними матерями. У жінок старших вікових груп збільшена вірогідність народження дитини з геномними мутаціями, наприклад синдромом Дауна.

Зовнішні чинники порушень розвитку

До них належать тератогенні чинники, які діють безпосередньо на ембріон чи плід. На їх частку припадає менше 5% усіх вад розвитку. Серед них виокремлюють фізичні, хімічні та біологічні чинники.

Фізичні чинники.

До них зараховують радіаційні, вібраційні, шумові, температурні чинники зовнішнього середовища, а особливо помітно впливають на ембріон чи плід механічні.

Однією з причин порушення вагітності можуть бути амніотичні тяжі, які призводять до перетяжок на кінцівках, спричинюючи їх гіпоплазію (значну затримку розвитку) і навіть ампутацію. Мала кількість амніотичної рідини може стати передумовою розвитку вад кінцівок, гіпоплазії нижньої щелепи тощо. Перешкоджають нормальному розвитку ембріона або плода великі міоми матки (незлоякісна пухлина м'язового шару матки).

Хімічні чинники.

До них насамперед належать деякі лікарські препарати. Наприклад, у разі вживання майбутньою матір'ю протисудомного препарату у дитини може виникнути розщеплення губи та піднебіння, мікроцефалія, гіпоплазія нігтів і кінцевих фаланг пальців або деформація носа. Відомі наслідки вживання талідоміду (транквілізатор, який знімає напруження, тривогу, страх) — виникнення тяжких вад кінцівок, розщеплення губи та піднебіння.

Хімічні речовини, які використовують у побуті або на виробництві, теж можуть бути тератогенами. Наприклад, вживання алкоголю вагітною жінкою може спричинити тяжкі порушення розвитку плода. Ембріотоксичними властивостями відзначаються широко використовувані у промисловості речовини — бензин, бензол, фенол, солі важких металів.

Біологічні чинники.

До них належать віруси. Відомі тератогенні ефекти вірусів краснухи та цитомегалії. Наприклад, вірус кірної краснухи спричиняє ураження ЦНС, вади органів зору та слуху.

Спільна дія генетичних і зовнішніх чинників

У випадках спільної дії геному та чинників навколишнього середовища виникають порушення розвитку, які мають мультифакторний характер. їх частка становить приблизно 50%.

Залежно від об'єкта та часу дії вражаючих чинників розрізняють гаметопатії, бластопатії, ембріопатії та фетопатії.

Гаметопатії.

Вони є наслідком ураження статевих клітин, що призводить до порушення генетичних структур. До гаметопатій зараховують усі генетично зумовлені вроджені вади, основою яких є мутації у статевих клітинах батьків хворого.

Бластопатії.

Це ураження ембріона протягом перших 15 днів розвитку (стадія бластоцисти). їх наслідком можуть бути зрощення близнят, наявність одного чи двох очних яблук, що злилися і розташовані посередині. Частину мозаїчних форм хромосомних хвороб також спричиняє бластопатія.

Ембріопатії.

Їх зумовлює дія тератогенного чинника на ембріон у період з 16-го дня до восьмого-дев'ятого тижня вагітності. До цієї групи належать алкогольні, діабетичні, медикаментозні та вірусні ембріопатії.

Фетопатії.

Це результат пошкодження плода в період з дев'ятого тижня до моменту народження. Вади цієї групи (затримка переміщення сім'яника в мошонку, відкрита артеріальна протока, пренатальна гіпоплазія певного органа чи всього плода тощо) порівняно рідкісні.

Механізми тератогенезу

Певні часові проміжки періоду органогенезу, протягом яких дія тератогенних чинників може спричинити порушення нормального формування органів, називають тератогенними термінаційними періодами.

Вплив шкідливого чинника на плід часом призводить до порушення розвитку органа тільки в тому разі, коли він відбувся до закінчення періоду його формування. Якщо тератогенний чинник виник після закінчення відповідного часового періоду, то він не буде причиною вади. Чутливість закладання різних органів до дії ушкоджувальних чинників не однакова (рис. 6.1), першими виникають вади розвитку ЦНС та серця, а природжені дефекти практично всіх органів формуються в перші сім-дев'ять тижнів пренатального розвитку.

Природжені вади розвитку, що виникають після закінчення основного періоду формування, мають різні типи прояву: гіпоплазія (зупинка розвитку), затримка переміщення органа (наприклад, сім'яника в мошонку), вторинна зміна органа (наприклад, деформація кінцівки за недостатньої кількості амніотичної рідини).

До найпоширеніших природжених порушень розвитку належать повна відсутність органа (наприклад, нирки, ока) або значне зменшення його розмірів (наприклад, однієї нирки, селезінки, кінцівки); повна відсутність протоки або природного отвору (наприклад, зовнішнього слухового проходу, ануса); переміщення клітин, тканин або частини органа в іншу тканину або орган (наприклад, клітин підшлункової залози в товстий кишечник); збереження ембріональних структур, які в нормі зникають на певній стадії розвитку (наприклад, відкрита артеріальна протока в однорічної дитини); звуження просвіту отвору або каналу (наприклад, клапанного отвору серця); збільшення кількості органів або їх частин (наприклад, подвоєння матки, сечоводів); незвичайне розташування органа (наприклад, нирки в малому тазі, серця — зовні грудної клітки).

Основою тератогенезу є порушення поділу, міграції та диференціювання клітин.

Порушення поділу клітин може проявлятися у гальмуванні цього процесу аж до повної зупинки. Наслідком таких порушень може бути гіпоплазія або відсутність будь-якого органа або його частини, а також затримка злиття ембріональних структур (розщеплення губи та піднебіння, спинномозкова або черепномозкова грижа тощо).

Тератогенні терм і націй ні періоди для різних органів людини

Рис. 6.1. Тератогенні терм і націй ні періоди для різних органів людини

Ще один вид порушення контролю поділу клітин проявляється на тканинному рівні, коли не настає природна загибель ембріональних клітин. Такий механізм становить основу збереження ембріональних структур та відсутності природної протоки чи отвору.

Наслідком порушення міграції клітин може бути розташування органа в незвичайному для нього місці.

Порушення диференціювання на будь-якому етапі розвитку може спричинити утворення маси недиференційованих клітин, відсутність органа, морфологічну та функціональну незрілість, а також збереження ембріональних структур.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >