< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Просили по дорозі, щоб ие були на порозі (запросини)

Запросини – це збір весільного поїзда для запрошення гостей, їх проводять у неділю зранку. У супроводі дружків молоді йдуть по оселях тих, кого хотіли б бачити на своєму весіллі. Молода повинна бути пишно вбрана – у національному вбранні, прикрашена квітками та стрічками, але сьогодні, мусимо визнати, цього зрідка дотримуються.

Запрошуючи, дарують господарям шишку, вручають запрошення, промовляючи: "Просили вас батьки, і я вас прошу прийти на малий час – на весілля до нас".

Характерно, що не годиться запрошувати під час випадкових зустрічей на вулиці, а лише в домівці майбутнього весільного гостя. У народі навіть глузливо кажуть про такі випадки: "Просили по дорозі,-щоб не були на порозі". І це природно, адже шлюб і, відповідно, всі обряди та звичаї не терплять поспіху – усе має бути обставлено урочисто та з гідністю.

Урядили молодого – вивели до порога (урядження молодого)

Мати молодого напинає на нього вивернутого вовною наверх кожуха й обсипає зерном і дрібними грішми – виряджає сина. Молодий у супроводі весільного почту їде по наречену.

Мати молодої зустрічає почет, благословляє заручених на вінчання, а потім зустрічає їх після нього. Біля домівки нареченої молоді тричі вклоняються батькам, а ті підносять їм хліб-сіль. Часто мати зустрічає молодих у вивернутому кожусі: щоб зять був багатий.

Має місце й обряд викупу нареченої. Перший викуп влаштовують у вигляді перейми неодружені хлопці на знак того, що відпускають дівчину з молодіжної громади; другий викуп відбувається біля воріт хати нареченої (ворітна) – за право вступу молодого на територію іншого роду; третій у сінях – за місце біля нареченої, четвертий – весільний пропій – відбувається наприкінці весілля.

Але будь-хто може вимагати відкупу, якщо "переллє" дорогу: сусіди, односельці та просто незнайомі можуть вилити цебро води впоперек шляху, яким рухається весільна процесія. Не зупинитися й не відкупитися є гріхом: на весіллі не годиться виявляти скупість.

Але слід пам'ятати, що ніхто не може перейти дорогу молодятам. Голова й ноги – найвразливіші в організмі, адже ноги – це те, що стикається з нижнім світом, підземеллям, а голова – з верхнім: "Ой ви, вороги, не переходьте дороги. Хай перейде родина, щоб була (наприклад, Галя) щаслива", – приспівують часом гості. "Перейде хтось дорогу – життя не складеться", – кажуть у народі.

Сядемо рядком та поговоримо ладком (посад)

Посад – це обрядові дії, що символізують остаточне закріплення шлюбу та об'єднання родів: спільна трапеза родин, які родичаються, викуп місця біля нареченої, обмін дарами між родинами молодого та молодої, розподіл короваю й обдарування молодят.

Якщо ми у парі завжди, то й біда нам – півбіди (вінчання)

Вінчання – це форма церковного шлюбу. Цікаво, що в наших предків було прийнято, щоб повінчані молоді (якщо вінчання не збіглося з традиційним весіллям) жили окремо одне від одного, аж поки не справлять "народне" весілля, яке мало більше сили.

Перед тим як іти до церкви, молоді просять у батьків благоеловіння. Ця церемонія відбувається із хлібом-сіллю та поклонами. У деяких регіонах нашої країни вінчання зветься прощею: молодий і молода тричі обходять довкола стола та просять батьків пробачити за все, чим завинили перед ними; ідучи до церкви, молода часто кладе собі за пазуху залізного ключа або цілушку хліба. Виходячи з церкви молоді з'їдають хліб, щоб жилося не вбого.

З вінчанням пов'язано багато різних повір'їв чи то забобонів. Наприклад, вважається, що той, хто з молодих першим переступить церковний поріг або першим вступить на килимок перед аналоєм, буде керувати в домашньому житті.

Під час вінчання дружки мусять тримати на правому плечі молодого хлібину зі свічкою, а над лівим плечем молодої перемітку.

Погано, якщо в когось із молодят впаде обручка з руки.

Обручка – то дуже давній символ життєвого кола. Здавна вважається поганою ознакою, коли під час вінчання будь- що падає на підлогу, бо воно може торкнутися тих сил, що живуть під землею, потривожити їх, а тоді вони можуть скоїти щось погане.

Недобре, якщо згасне свічка: вогонь, тобто свічка – це символ життя. Як погасне свічка, так може погаснути й

сімейне життя. Виходячи після шлюбної церемонії з церкви наречені мусять дати гостям цукерки, бо так підсвідомо вони задобрюють солодощами того, хто має злі, погані думки.

Молоді пари просять Бога, щоб у день одруження та вінчання він послав їм багато сонця та короткочасного, але рясного дощу. Мовляв, тоді пара буде багатою й щасливою до кінця життя. І це природно: вода й сонце – це ті стихії, що забезпечують цикл життя на Землі. Саме тому вважається, що вони є доброю прикметою для молодят. Адже саме дощ і сонце дають нам врожай, а отже – й добробут.

Узагалі, мусимо визнати, що вінчання збагачує традиційне народне весілля ідеєю освячення шлюбу, закріплюючи цінності сімейного життя.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >