< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Весна ледачого не любить (веснянки)

Веснянки (гаївки; ягівки, гагілки) співаються під час Великодніх свят. У веснянках та гаївках найбільше з-поміж обрядових піснях увиразнюється старовинний хороводний та ігровий характер. Головним мотивом цих творів (окрім кохання, звичайно) є закликання весни та пробудження природи. Тому вони Сповнені бадьорого настрою й енергії, найсвітліших сподівань і надій. Співають їх від ранньої весни і аж до закінчення сівби (русального тижня чи зелених свят). Закликання весни і пов'язані із ним ігри та рухи проводяться у груповій (хоровій) формі, часто у вигляді діалогу.

Важливе місце у весняній обрядовості українців посідає культ померлих (прагнення забезпечити-собі прихильність пращурів до початку весняних польових робіт). Вірять, що під час весняних свят покійники повертаються до нащадків і беруть участь у святкуваннях рідні. їх слід задобрити, лише за таких умов можна сподіватися на успішне проведення різного роду господарських робіт та отримання втішних результатів.

***

А ми поле йоремо, йоремо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми рутоньку посієм, посієм,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми руту пополем, пополем,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми руту порвемо, порвемо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми віночки сплетемо, сплетемо, Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

А ми дівочок вберемо, вберемо,

Зелена наша рутонька, жовтий цвіт.

***

***

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали –

Весни дожидали!

Весна, весна, наша весна,

Да що ж ти нам принесла?

Старим бабам по кийочку,

А дівчатам по віночку!

Звила ж я віночок вчора

Звечора, звечора

Із зеленого барвіночку

Та й повісила на кілочку.

Благослови, мати,

Весну закликати,

Весну закликати,

Зиму проводжати.

Благослови, мати,

Весну закликати,

Зимочка в візочку,

Літечко в човночку.

Матуся вийшла,

Віночка зняла,

Віночка зняла

Та нелюбові дала.

Коли б же я теє знала,

Я б його розірвала,

Я б його розірвала,

Ніж нелюбові дала!

Як діждемо літа, то нажнемо жита (русальні та царинні пісні)

Вони пов'язані із святкуванням свята русалій – пори, коли весна переходить у літо, завершуються найважливіші польові роботи. Свято починається із клечання (замаювання хати, подвір'я й воріт різноманітною зеленню та зіллям), що має на меті забезпечити відлякування "нечистої сили". Обов'язковим є і поминання померлих, від яких чекають підтримки в роботі та забезпечення доброго врожаю. Цілий тиждень від Клечальної неділі (Святої Трійці за християнським календарем) називають "русалчиним" , а четвер – "Русальним Великоднем" (Зелені свята за дохристиянською традицією).

Мотиви русальних пісень багато в чому продовжують мотиви, розвинуті у веснянках. Вони пов'язані з образами природи, рослин (ліс, плетіння вінків, образи дерев, дівчина несе воду з криниці, пряде коноплі). Існує давній обряд прибирання й замаювання дівчини, яку водять по полях, співаючи пісню про тополю ("Тополя"). Це певною мірою має на меті задовольнити духів,, які сприятимуть успішному веденню польових робіт. Важливими є процесійні обходи полів і городів із виспівуванням царинних пісень – своєрідних молитов за урожай і відведення від нього природніх стихій. Такі царинні обряди відіграють роль своєрідного оберегу сіл, полів, пасік, водоймищ, господарств, домів тощо. Виконувалися вони до сходу сонця. Люди – члени царинних процесій – простягають руки до сходу, співаючи царинних пісень багато разів поспіль, аж поки не зійде сонце:

Вийди, виглянь, сонечко, усміхнись!

Наше зело-житечко колосись!

Наливайся житечко, колосись.

Виглянь, виглянь, сонечко, усміхнись!

Брати участь можуть усі – і дорослі, і молодь, і діти. Усі святково вдягнені; дівчатка у вінках з живих польових квітів з житніми колосками; дорослі дівчата також у вінках з барвінку з додатком польових квітів та колосся, хлопці в гірляндах через плече з житнього колосся молодого й зрілого минулорічного; жінки та чоловіки переодягнені та замасковані. Чоловіки з музичними інструментами, жінки заквітчані польовими квітами. Іноді беруть із собою козу, прибрану у квіти та колосся, як символ плодючості та добробуту. Під час вступу "на ниву" діти й дорослі здіймають страшенний галас: діти калатають і дзвонять, усі співають – все це має на меті вигнати злі сили з жита. Потім поля кроплять водою або молоком і влаштовують серед поля бенкет з жертовною їжею.

***

Сиділа русалка на білій березі,

Просила русалка в жінок намітки:

"Жіночки-сестрички,

Дайте мені намітки,

Хоч не тоненької,

Аби біленької".

Сиділа русалка на білій березі,

Просила русалка в дівочок сорочки:

"Дівочки-сестрички,

Дайте мені сорочки,

Хоч не біленької,

Аби тоненької".

***

Ой біжить, біжить мала дівчина,

А за нею русалочка:

"Та послухай мене, красна панночко,

Загадаю тобі три загадочки,

Як угадаєш – до батька пущу,

Не угадаєш – до себе візьму:

Ой що росте без коріння?

А що біжить без повода?

А що росте да без цвіту?"

"Камінь росте без коріння,

Вода біжить без повода,

Папороть росте без цвіту".

Панночка загадочок не вгадала,–

Русалочка панночку залоскотала.

***

Прилетіла зозуленька

З темного лісочку;

Сіла, пала, закувала В зеленім садочку.

Ой як вийшла Марусенька,

В неї запитала:

"Скажи мені, зозуленько,

Чи довго буду в батька?,"

"Будеш, мила Марусенько,

Сей день до вечора".

"Бодай же ти, зозуленько,

Сім літ не кувала,

Що ти мені, молоденькій,

Правди не сказала".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >